Довга�Світлана Анатоліївна

Працюю вихователем в Київському міському будинку дитини ,,Берізка’’. Маю вищу педагогічну освіту. Спеціальності за освітою: вихователь дитячого садка; соціальний педагог, викладач соціально-педагогічних дисциплін, практичний психолог; вчитель фізичної культури та плавання; закінчую навчання в магістратурі Відкритого міжнародного університету розвитку людини за спеціальністю ,, Фізіотерапія, ерготерапія’’. Педагогічний стаж роботи 31 рік. Спеціаліст вищої категорії. Маю Подяку від голови Київської міської державної адміністрації за вагомий особистий внесок у створення духовних і матеріальних цінностей та досягнення високої майстерності у професійній діяльності . Нагороджена почесним званням ,,Гордість Києва’’’’.

​

Використання �здоров’язберігаючих технологій �та елементів методу сенсорної інтеграції �в роботі з дітьми ООП

Розробила

Довга Світлана Анатоліївна

вихователь

Київського міського будинку дитини

,,Берізка»

​

Актуальність теми

На ранніх етапах розвитку дитини можуть виникати порушення нервової системи (гіпер- або гіпочутливості, проблеми з координацією рухів та дисбаланс у відчутті частин тіла тощо).

Такі порушення впливають на сприйняття інформації, яка надходить ззовні через зір, слух, нюх, смак та дотик. Якщо в дитини є дисбаланс або чутливість до певних сенсорних стимулів, це заважатиме їй навчатися та розвиватись, спричиняючи постійний стрес та тривожність.

Тому необхідно збалансувати сенсорні переживання дитини та відчуття власного тіла, щоби вона могла спокійно вчитись і розвиватися без негативних і болісних відчуттів. 

Сенсорна інтеграційна терапія допомагає збалансувати чутливості дитини, підтримувати правильний розвиток та адаптуватися до повсякденних завдань.

������� Мета роботи � � Пошук найбільш оптимальних шляхів, засобів, методів сенсорної интеграції, які можна використовувати на заняттях для успішної адаптації до навколишнього середовища дітей з особливими освітніми потребами.

Порушення сенсорної інтеграції

Порушення сенорної інтеграції або порушення обробки сенсорної інформації - це нейробіологічний розлад, який діагностується в дітей та дорослих, яких не лікували в дитинстві. Порушення сенсорної інтеграції, які виникають при РАС та РДУГ, досить часто призводять до емоційних зривів та, як наслідок, проблем з соціалізацією.

Такі проблеми з відчуттям та сприйманням призводять до викривлень у сприйманні навколишнього світу. Виникнення труднощів можливе у будь-яких аналізаторах: зоровому, слуховому, смаковому та інших. Також можливі викривлення пропріоцепції та відчуттів у вестибулярному апараті.

Сучасні дослідження розладів аутичного спектра вже не розглядають окремо проблеми зсенсорною іштеграцією та соціалізацією, як це було раніше. Зараз ці проблеми розглядаюьб комплексно. Серед передових дослідників у цій галузі Раджеш Кана та Мелісса Тай.

СИМПТОМИ ПОРУШЕННЯ СЕНСОРНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ�

- надмірна або недостатня чутливість до тактильнх, зорових, слухових стимулів, а також руху, наприклад, уникнення торкання деяких фактур (пісок, каша);

- уникнення занять з пластиліном, малювання пальцями;

- проблеми з маніпулюванням, використанням столових приборів, ножиць;

- неправильне захоплення олівця;

- надчутливість до звуків, до світла;

- труднощі у навчанні письму і читанню;

- проблеми з навчанням їзди на велосипеді;

- уникнення катання на гойдалках, каруселях або надмірне захоплення цими іграми;

- утруднення при переписуванні з дошки, пропускання букв, складів;

- труднощі в розрізненні правого та лівого боків, особливо, коли у дитини немає часу, щоб задуматися;

- низький поріг чутливості до близькості іншої особи;

- занадто високий або занадто низький рівень рухової активності, розлади м'язового тонусу;

- слабка рухова координація (ці проблеми можуть стосуватися великої або дрібної моторики);

- рухова незграбність;

- труднощі в концентрації, імпульсивність;

- швидка стомлюваність;

- відмова від соціальних контактів;

- затримка розвитку мови, рухового розвитку, а також труднощі в навчанні;

- слабка організація поведінки, відсутність планування.

Метою терапії сенсорної інтеграції (СІ) є посилення, балансування і розвиток обробки сенсорних стимулів центральною нервовою системою.

​

Сенсорна інтеграція (сенсорна інтеграційна терапія) - процес, під час якого нервова система людини отримує інформацію від рецепторів всіх відчуттів (дотик, вестибулярний апарат, відчуття тіла або пропріоцепція, нюх, зір, слух, смак), потім організовує їх і інтерпретує так, щоб вони могли бути використані в цілеспрямованій діяльності. Іншими словами, це адаптаційна реакція, що служить для виконання певної дії, прийняття відповідного положення тіла

.

Умови успішної корекційної роботи з дітьми з ООП.

Дитина з особливими освітніми потребами не повинна займати особливого становища в закладі, вона має почуватися природно, досягти самостійності, наскільки це можливо. Дуже важливо в інклюзивній групі створити таку атмосферу взаєморозуміння та взаємодопомоги між дітьми, щоб забезпечити дитині з особливими освітніми потребами можливість самоствердитися, набути певних навичок соціальної поведінки.

​

Вихователі, які працюють в інклюзивних групах, мають

якісно здійснювати диференційований та індивідуальний

підхід, володіти прийомами дошкільного корекційного

навчання і виховання, формувати готовність здорових

дошкільнят до позитивної спільної взаємодії з

однолітками, що потребують корекції розвитку.

Успіх корекційної роботи залежить від позитивного

ставлення, прийняття вихователями дітей з ООП.

Позитивний психологічний клімат в групі, сприятливе соціальне та предметно-ігрове середовище – це умови успішної інклюзивної діяльності.

вихователі повинні працювати над формуванням позитивного ставлення здорових вихованців до дітей з ООП, вчити прийомам адекватної взаємодії.

Єдине комфортне, психологічне середовище для дітей з різними стартовими можливостями веде до успішного розвитку інклюзивного навчання. Оптимальні умови для адаптації. Соціалізації освіти та позитивного розвитку забезпечує цілісна система.

​

Успіх корекційної роботи залежить від позитивного ставлення, прийняття вихователями дітей з особливими освітніми потребами. Позитивний психологічний клімат в групі, сприятливе соціальне і предметно-ігрове середовище – це умови успішної інклюзивної діяльності.

Вихователі загальнорозвиваючих груп повинні працювати над формуванням позитивного ставлення здорових вихованців до дітей з особливими освітніми потребами, вчитись прийомам адекватної взаємодії.

Поради в роботі та побуті �з дітьми з розладом аутистичного спектра

• Профілактика сенсорного перенавантаження – краще, ніж робота з ним. Тому знаючи особливості дитини краще заздалегідь потурбуватись про її комфорт та силоміць не вести в гучні або яскраві приміщення.
• В рамках профілактики сенсорного перенавантаження необхідно вміти розрізняти, як виглядає сенсорна чутливість та як виглядає «за пару кроків до зриву».

Мова спілкування має бути прямою, дослівною, а не метафоричною.

​

• Також необхідно враховувати що багато людей з РАС чутливі до зміни висоти звуку. Однак дослідники з Університету Алабами зазначають, що подібна чутливість спостерігається лише для не мовленнєвих звуків, таких як музика. “Звуків мови” це не стосується.

Висновки

1. міждисциплінарний характер сенсорної інтеграції (різні фахівці: педагоги, психологи, логопеди, спеціалісти з фізичної реабілітації можуть використовувати її методи чи елементи) посилює вплив взаємодії у процесі реалізації корекційно-реабілітаційних заходів, передбачених індивідуальною програмою розвитку;
2. терапія сенсорної інтеграції не має вікових обмежень та протипоказань щодо застосування її елементів. Дана методика може бути використана як для дітей з ДЦП, аутизмом, розумовою відсталістю, ЗПР, так і епілепсією, порушенням слуху, зору, мови тощо;
3. існують певні порушення сенсорної інтеграції, які майже неможливо «перерости». Тому, чим швидше розпочнеться корекційна робота, тим ефективніше буде здійснюватися процес реабілітації;
4. метод сенсорної інтеграції є не медикаментозним і виступає як засіб профілактики, лікування та реабілітації, що заснований на знаннях основ фізіології, психології, корекційної педагогіки, педіатрії, психіатрії;
5. необхідна консультативна робота з батьками щодо змісту, форм і засобів впровадження сенсорної інтеграції в домашніх умовах.

Отже, найбільшу ефективність технологія сенсорної інтеграції дає у корекційній роботі з дітьми з ООП, які поступово вчаться інтерпретувати сенсорні стимули і адаптуватися на нових рівнях сенсорно-інтегрального розвитку. Окрім цього, метод є корисним для дітей з нормальним розвитком для покращення концентрації уваги, зорових і слухових систем, грубої та дрібної моторики, самосвідомості та самооцінки.

У висновку хотілося б відзначити, що пошук найбільш оптимальних шляхів, засобів, методів для успішної адаптації та інтеграції дітей з обмеженими можливостями здоров'я в суспільство - це завдання всіх і кожного. Адже допомогти наповнити чорно-білий світ «особливої дитини» яскравими і світлими тонами можна тільки спільними зусиллями. Цей світ придуманий не нами, але, починаючи з себе, ми можемо змінювати його на краще, роблячи добро.

​

Досвід застосування технології сенсорної інтеграції дозволяє зробити такі висновки:

1. міждисциплінарний підхід до СІ посилює вплив на процес реалізації корекційно-реабілітаційних заходів;
2. терапія СІ не має вікових обмежень та протипоказань щодо застосування її елементів
3. чим швидше розпочнеться корекційна робота, тим ефективніше

буде здійснюватися процес реабілітації;

4) метод СІ є не медикаментозним і виступає як засіб профілактики, лікування та реабілітації; необхідна консультативна робота з

батьками щодо змісту, форм і засобів впровадження СІ в

домашніх умовах.

5) метод є корисним не тільки для дітей з ООП, а також і для дітей

з нормальним розвитком для покращення концентрації уваги, зорових і слухових систем, грубої та дрібної моторики, самосвідомості та самооцінки.

​

Література

1. В. Ф. Базарний. Здоров'я і розвиток дитини. М.: Аркто, 2005.
2. Деннисон П., Деннисон Г. Гімнастика мозку. Книга для педагогів і батьків.М.,1997.

3. Сиротюк А.Л. Корекція і розвиток інтелекту у дошкільнят. М., 2005.

4. Башина В. М. Аутизм в детстве / – М. : Медицина, 1999.

5. Гайдукевич С. Е. Средовой подход в инклюзивном образовании // Инклюзивное образование: состояние, проблемы, перспективы. — Минск: Четыре четверти,

2007.

6. Засенко В. В. До проблеми особистісного підходу у навчанні дітей з порушеннями психофізичного розвитку / К. : Наук. світ, 2006.

7. Романчук О. Розлади спектру аутизму в запитаннях та відповідях / О. Романчук. – Львів : Колесо, 2009.

​

​

​

Ігри з піском

Ігри з піском – це вияв природної активності дитини. Пісок –

чудовий психопрофілактичний засіб. «Терапія піском»

знімає дитячу роздратованість, агресивність, плаксивість і

при цьому розвиває бурхливу фантазію. Це забезпечує

якісні зміни в інтелектуальній, емоційно-ціннісній, фізичній

сферах розвитку особистості. Спостереження за дітьми в

процесі роботи з піском дають змогу виявити стан дрібної

моторики вихованців, рівень їхнього пізнавального інтересу,

загальної поінформованості, визначити особистісні характеристики

дитини, її загальний емоційний стан, тощо.

Організація ігор з піском потребує створення спеціального ігрового

середовища.

Для роботи з піском потрібно:

• пісочниця: внутрішня поверхня пофарбована у синій колір – колір води, а інша – у зелений колір – колір землі, суші.

• пісок

• набори мініатюрних фігурок (групи тварин, рослин, комах, риб)

• природний матеріал(камінці, мушлі)

 В пісочниці можна працювати індивідуально, в парах або невеликими групами. Ігри з піском проводяться протягом дня.

Ігри та завдання

«Що вміють наші пальчики і долоньки?» (створення візерунків відбитками пальчиків, долоньок, кулачків); «На що схожі візерунки?» ( малювання на піску пальцями: знайти подібність зі знайомим предметом); «Напиши букву, цифру» (написання пальцем або паличкою); «Яка фігура або цифра заховалась?» (діти відкопують сховані в піску предмети, класифікують їх);«Хто заховався?» (класифікація предметів за групами); «Ловись рибко!» (виловити всі рибки із «озера» за допомогою вудочки з магнітом)

​

​

​

Пальчикові ігри

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика.

“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

​

ВПРАВИ �для розвитку дрібної моторики�

Це – усе, що стосується маніпуляцій дитини з дрібними предметами, , а особливо – сортування, співставлення, конструювання, защіпання, складання пазлів.

1. Можна насипати рис із гречкою або горох із квасолею в посудину. А дитина має розсортувати крупи.

2. Чарівний мішечок із різними фігурками.З мішечком можна виконувати багато опосередкованих вправ .Вчити дитину розв’язувати його й зав’язувати на бантик. Дитина може навпомацки описувати предмет, який вхопила, дістати його.

3. Пазли. Якщо діти вивчають казку, а дитина з ООП ще не вміє переказувати, можна дати їй пазли й запропонувати, аби вона склала сюжет цієї казки. Так вона розвиває й моторику, і мислення, і посидючість.

4. Квілінг. Це – закручування тонких полосок паперу і приклеювання.

КІНЕЗІОЛОГІЧНІ ВПРАВИ�

Це – вправи, які завдяки рухам найбільше розвивають мозок.

1. Вухо-ніс. Дитині треба схрестити руки й однією торкатися носа, а іншою – вуха. Потім – розхрестити руки й повторити те саме. Торкатися до вуха й носа треба одночасно. Це можна виконувати в різному темпі. Власне, пошук частини тіла, знаходження й переключання рухів – це дуже важливо для дітей з ООП.

2. Одночасне малювання двома руками. Наприклад, можна намалювати серединку квіточки й запропонувати дитині намалювати пелюстки. Дитина має взяти ручки у дві руки й одночасно малювати пелюстки обома руками навколо квіточки. Також можна синхронно малювати дві частини серця обома руками.

3. Домальовування половинки різних узорів, фігур. Дитина має намалювати другу частину за аналогією до першої.

5. Малювання під музику.

​

​

.

ПОДОЛАННЯ ДИСПРАКСИЧНИХ РОЗЛАДІВ�

Праксис – це цілеспрямований рух. Диспраксія – це порушення праксису, тобто цілеспрямовані рухи не сформовані. Вправи бувають імітаційними й наслідувальними.

1. Потрапити фломастером у кришечку.

2. Потрапити в ціль м’ячем.

3. Працювати з балансиром і бараметриксом.

4. Ігри на дитячих інструментах.

5. Краплетерапія.

6. Робота з намистом.

7. Складання візерунків з мозаїки

ВПРАВИ НА РОЗВИТОК ГНУЧКОСТІ Й УКРІПЛЕННЯ �М’ЯЗІВ КИСТЕЙ РУК�

1. Стискати у воді гумові іграшки.

2.  Заплітати косички лялькам або плести їх із ниток.

3. Намотування-розмотування.

4. Використовувати все, що стосується перемикань і стискань. Для цього можна використовувати бізіборди.

7. Ліплення, апліквція, малювання.

9. Використовувати все, що дитина може брати пінцетом або захоплювати щипчиками 

Ігри на липучках

Добре розвивають когнітивну сферу дитини, ручний праксис і кисть руки зокрема. Відліпити липучки – це важливий рух.