Волейбол
Прямий нападаючий удар
Прямий нападаючий удар у волейболі найбільш складний. Для його виконання необхідно володіти хорошими фізичними даними, а також суміщати ряд складних рухових дій, таких як розбіг, вибір місця для відштовхування, стрибок з замахом для удару по м'ячу. Тому для оволодіння нападаючим ударом необхідно більш тривалий час, ніж для інших технічних прийомів.
Прямий нападаючий удар
Перед вивченням нападаючого удару повинні бути освоєні стрибки і верхня пряма подача. Навчання проводити тільки розчленоване, в такій послідовності - стрибок вгору з місця поштовхом двома ногами, розбіг разом з стрибком, ударний рух.
-Удар по м'ячу за рахунок згинання тулуба і розгинання руки, що б'є з активною роботою кисті на удар (позиції
- Приземлення на напівзігнуті ноги
Таким чином, нападаючий удар включає розбіг (зі стопорящее кроком), стрибок (із претензією на удар), відповідно удар по м'ячу і приземлення.
1 2 3 4
5
6
7
8
9
10
- З високої стійки, визначивши характер траєкторії польоту м'яча, волейболіст коригує швидкість розбігу (поступово розганяючись), спрямовуючись до місця відштовхування
- Далі на останньому кроці розбігу - стопорящій крок на п'яту, виставленої вперед ноги з махом рук вниз - назад;
- Приземлення на паралельно поставлені стопи, згинаючи ноги , з маховим рухом рук вперед-вгору. Небиткого рука затримується на рівні плечей;
- Небиткого рука в замах згинається в ліктьовому суглобі, плече відводиться назад;
Техніка найбільш поширеного прямого нападаючого удару
Одиночне блокування. Перед початком дій блокуючий приймає вихідне положення — ноги зігнуті, ступні на ширині плечей, руки перед грудьми. Визначивши напрямок передачі суперникові для удару, гравець переміщується приставними кроками або ривком вздовж сітки, на останньому кроці повертається обличчям до сітки. Розрахувавши, коли потрібно виконати стрибок для блокування, гравець, відштовхнувшись, виносить руки вгору. Виконавши блокування, гравець приземляється на зігнуті ноги, руки опускає вниз і готується до наступної дії повторного стрибка, самострахування, переміщення, виконання передачі.
�
Блокування
Блокування — це основний спосіб з протидії атакуючим діям суперника над сіткою. В сучасному волейболі блокування застосовують для ефективних захисних і контратакуючих дій. Блокування складається з переміщення, стрибка, винесення і постановки рук над сіткою та приземлення.
�
Блокування
Групове блокування. Виконується двома або трьома волейболістами. Подвійне блокування — основний засіб блокувального захисту певної зони майданчика. Узгодженими зусиллями двох гравців над сіткою створюється бар'єр з чотирьох рук перед м'ячем, що перелітає. Біля краю сітки блокуючі розвертають долоні так, щоб м'яч, торкнувшись їх, відскочив на майданчик суперника. Стрибати слід вертикально, щоб не перейти середньої лінії та не торкнутися сітки або не зіткнутися з іншим гравцем.
Вибір моменту стрибка блокуючого гравця визначається діями нападаючого. Конкретними орієнтирами служать:
· при швидкісному ударі з передачі, направленій близько до сітки, – пересікання рукою вертикалі при замаху нападаючого гравця;
· при швидкісному удару і передачі, віддаленій від сітки, – початок ударного руху нападаючого гравця;
· при швидкісному ударі з низької швидкої передачі, – момент відриву ніг від підлоги або виносі рук над головою при відштовхуванні перед нападаючим гравцем.
Потрібно зазначити, що всі орієнтири для початку стрибка блокуючого проти нападаючого ефективні при умові, якщо нападаючий і блокуючий приблизно одного росту. Блокуючому гравцеві більш низького росту потрібно вистрибувати трошки раніше, більш високому – пізніше. В кожному окремому випадку такі поправки слід вносити незалежно від умов гри та індивідуальних особливостей нападаючого гравця.