2 of 16

План уроку:

1. Події революції 1905 – 1907 рр. в Україні.
2. Український національно-культурний рух у роки революції. Діяльність «Просвіти».
3. Діяльність українських парламентських громад в І та ІІ Державних думах.

3 of 16

Початок революції. «Кривава неділя».

У неділю 9 січня 1905 р. в Санкт-Петербурзі відбулася велика мирна демонстрація.

Учасники демонстрації прагнули вручити царю петицію стосовно поліпшення умов праці.

Влада розцінила це як бунт і наказала військам стріляти по демонстрантах.

Події «Кривавої неділі» спричинили загальне обурення та стали початком революції 1905 – 1907 рр.

4 of 16

Причини революції 1905 – 1907 рр.

Економічна криза на початку ХХ ст.

Поразка Російської імперії в російсько-японській війні 1904 – 1905 рр.

Невдоволення більшості робітників умовами праці.

Нерозв'язаність аграрного питання.

Національне гноблення неросійських народів.

Відсутність демократичних свобод.

5 of 16

Масові страйки в Україні та селянські заворушення, що супроводжувались розгромом поміщицьких маєтків.

Червневі виступи українських селян 1905 р. охопили 64 із 94 повітів.

За масштабами селянського руху Україна посідала одне з перших місць у Російській імперії.

Січень – жовтень 1905 р.

6 of 16

Повстання на панцернику «Потьомкін», �14 – 25 червня 1905 р.

Розпочалося через незадоволення матросів якістю харчування та жорстоким ставленням з боку командування корабля.
Здійснивши рейд з Одеси до Феодосії, а потім до румунського порту Констанци, команда панцерника здалася місцевій владі.
Більшість членів екіпажу «Потьомкіна» залишилися в Румунії, а 54 особи нелегально повернулися в Росію, серед них був і О.Матюшенко. У 1907 році його заарештували і за вироком військово-морського суду стратили.

Повстання очолили матроси Г. Вакуленчук і О. Матюшенко.

7 of 16

17 жовтня 1905 р.

Маніфест про «громадянські права і політичні свободи», який «дарував» підданим особисту недоторканість, свободу слова, совісті, зібрань і спілок. Проголошувалося скликання законодавчої Державної думи із залученням до виборів усіх верств населення.

«Хай живе всенародне повстання!»

«Геть царський уряд!»

8 of 16

Жовтень – грудень 1905 р.

Легальний діалог між опозицією та владою після публікації Маніфесту 17 жовтня.
Формування багатопартійної системи.
Розділення політичних сил на противників та прихильників продовження боротьби.

Організація лівими партіями (анархісти, більшовики, есери) у листопаді-грудні 1905 р. хвилі збройних повстань.

15 – 16 листопада 1905 р. - повстання на крейсері «Очаків» під керівництвом П. Шмідта

18 листопада 1905 р. – повстання саперів у Києві під керівництвом Б. Жаданівського.

Грудень 1905 р. – збройні повстання у Харкові, Катеринославі, Горлівці і ін. містах.

9 of 16

Січень 1906 – червень 1907 рр.

Поступовий спад революційної боротьби.
Влада проводить арешти, обшуки, каральні експедиції проти революціонерів.
Припинення легальної діяльності політичних партій.
Зменшення кількості робітничих і селянських виступів.
Перехід лівих сил до терористичної боротьби.
Спроби опозиції продовжувати боротьбу в Державній думі парламентськими методами.

Владимиров І.О. Барикади на Пресні

Група селян, заарештованих «за аграрне безладдя», у Холодногорській в’язниці у Харкові. 1906 р.

10 of 16

Український національно-культурний рух у роки революції.

Відбулася активізація українського національного руху та його політизація.
Партії обгрунтували головні вимоги: відновлення української держави у формі автономії (УНП – прагнула незалежності); ліквідація поміщицького землеволодіння; демократичні свободи; негайне скасування всіх попередніх заборон і мовно-культурних обмежень.

Поява в Наддніпрянщині української преси:

Перша українська газета «Хлібороб», листопад 1905 р., Лубни.

У 1906 р. в Києві почала виходити перша щоденна українська газета «Громадська думка», пізніше перейменована на «Раду». Видавець – Євген Чикаленко.

11 of 16

Діяльність «Просвіти»

Організовувати «Просвіти» було нелегко, бо кожне товариство повинно було затверджувати власний статут і діяти як самостійна організація чи філія.
На середину 1907 р. в Україні вже діяло 35 осередків «Просвіти».
Там, де це вдавалося, діячі «Просвіти» налагоджували контакти з українським селом.
У Катеринославській і Полтавській губерніях діяла мережа сільських хат-читалень.

Перша «Просвіта» в Наддніпрянщині була відкрита в Одесі 30 жовтня 1905 р. Вона мала власну бібліотеку, створила окремий фонд для видання книжок.

12 of 16

Діяльність української парламентської громади в І Державній думі

Час діяльності Думи	Загальна кількість депутатів парламенту	Кількість депутатів від дев'яти губерній Наддніпрянщини	Дата створення української парламентської громади	Кількість членів громади	Друкований орган	Основні вимоги
27 квітня – 8 липня 1906 р.	497	102	1 травня 1906 р.	45	«Украинский вестник»	Вимоги надання Україні політичної автономії в її етнографічних межах, запровадження української мови в школах, судових та адміністративних органах.

13 of 16

Перше скликання, яке вперше в Росії повинно було працювати на постійній основі, проіснувало всього лише 72 дні.

Ілля Шраг - голова української парламентської громади в І Державній думі. 1906 р.

Політична карикатура на вирішення аграрного питання в І Державній думі, 1906 р.

14 of 16

Діяльність української парламентської громади в ІІ Державній думі

Час діяльності Думи	Загальна кількість депутатів парламенту	Кількість депутатів від дев'яти губерній Наддніпрянщини	Дата створення української парламентської громади	Кількість членів громади	Друкований орган	Основні вимоги
20 лютого – 2 червня 1907 р.	518	102	4 березня 1907 р.	47	«Рідна справа», «Вісті з думи»	Перебудова імперії на конституційних засадах, національно- територіальна автономія України, амністія політичним в'язням, свобода слова, друку, зборів, пересувань, союзів і віросповідань, українізація школи, судочинства і церкви.

15 of 16

«Третьочервневий переворот». Завершення революції.

II Дума виявилася ще радикальнішою, ніж І Дума, і тому протрималася також недовго, лише 103 дні.
З червня 1907 р. її було розпущено. Ця подія увійшла в історію як «Третьочервневий переворот».
Це означало завершення Першої російської революції.

У червні 1907 року уряд на чолі з Столипіним та за підтримки імператора Миколи II розпустив II Державну Думу і опублікував новий закон про вибори.

Петро Столипін

1 of 16