Український національний рух на Буковині й у Закарпатті.

Розділ 3. В боротьбі за українську незалежність

1. Український національний рух на Буковині.

• 25 жовтня 1918 р. у Чернівцях утворено Український Крайовий Комітет - представницький орган українців Буковини (О. Попович)
• 1 листопада 1918 р. Українська Національна Рада у Львові проголосила незалежність усіх українських земель, що належали до Австро-Угорської імперії.
• 3 листопада 1918 р. у Чернівцях Буковинське народне віче, в якому (більше 10 тис.), прийняло Акт возз’єднання Північної Буковини із ЗУНР та «злуку» з великою Україною.

Загострення стосунків з Румунією

• 27 жовтня 1918 р. румунські депутати австрійського парламенту та Буковинського сейму утворили Румунську Національну Раду, яка вважала Буковину румунською землею.
• Український Крайовий Комітет і Румунська Національна Рада уклали домовленості за якими влада Українського Крайового Комітету поширювалася на північну частину Буковини, а Румунської Національної Ради — південну.
• Українську Національну Раду очолив учений, громадсько-політичний діяч Агенор Артимович, крайову адміністрацію — Омелян Попович.

Загострення стосунків з Румунією

• 6 листопада звернулася до Румунії з проханням вислати війська.
• Боротьба буковинців за власну державність завершилася збройним втручанням Румунії та окупацією нею Буковини.
• 11 листопада румунські війська увійшли до Чернівців.
• Уряд ЗУНР заявив протест Румунському королівству та не зміг допомогти буковинцям, бо ЗУНР уже вела оборонні бої з поляками.
• 1919 р. окупація краю Румунією визнана Сен-Жерменським договором як правомірний акт.

​

Події у Бессарабії.

• Українське населення Бессарабії домагалося приєднання краю до УНР
• Прагнучи стримати український визвольний рух у Бессарабії, російське керівництво сприяло формуванню загонів румунських добровольців у російській прифронтовій смузі.
• Квітень 1918 р. Румунія приєднала Бессарабію.
• Листопад 1918 р. Румунія остаточно, на міжнародному рівні, усталила приєднання українських етнічних земель Бессарабії: Аккерманщину, Ізмаїльщину (Південна Бессарабія) та Хотинщину (Північна Бессарабія).

Хотинське повстання.

• Причини: незадоволення місцевого населення політикою окупаційної влади і прагнення українців до єдиної держави
• 5 січня 1919 р. обрано керівний орган повстання — Бессарабську (Хотинську) Директорію, яка очолила повстанський рух з метою ліквідації румунської окупаційної влади у Бессарабії.
• Серед членів Директорії не було єдності щодо майбутнього регіону

Хід повстання

• 19 січня 1919 р. – початок повстання
• Повстанці заволоділи стратегічною ситуацією
• 23 січня захопили Хотин.
• Влада Директорії поширилася більш як на 100 сіл та містечок
• Повстання застало зненацька уряд Румунії, та згодом проти повстанців були кинуті значні військові сили.

Поразка повстання

• Штаб повстанців звернувся за допомогою до УНР та не отримав її
• Директорія УНР намагалася не ускладнювати стосунки з Румунією.
• Попри значну військову перевагу румунської армії, бойові дії стали запеклими і непоступливими.
• 1 лютого 1919 р. урядові війська захопила Хотин. Частина повстанців (4 тис. вояків) перейшла Дністер, опинившись на території УНР.
• Румунська влада жорстоко розправилась з повстанцями.

Бессарабський протокол

• 28 жовтня 1920 р. Велика Британія, Франція, Італія та Японія уклали з Румунією Бессарабський протокол, за яким Бессарабію передали Румунії.
• Укладений міжнародний акт не вирішив остаточно «бессарабське питання», що з початком Другої світової війни знову стало актуальним у європейській політиці

Національний рух на Закарпатті

Чинники, що впливали на ускладнення ситуації в Закарпатті:

• поліетнічний склад населення;
• межування з кількома державами, події в яких позначилися на Закарпатті;
• ситуація в Угорщині, де у листопаді 1918 р. політичні сили під орудою графа Міхая Карої проголосили Угорщину незалежною республікою.

Національний рух на Закарпатті

• 21 січня 1919 р. у Хусті Закарпатські всенародні збори.
• 420 делегатів висловилися за об’єднання із соборною Україною.
• 22 січня, у Києві проголошено Акт злуки усіх українських земель в єдину державу.
• Входження до неї Закарпаття ставало дедалі складнішим через внутрішню і зовнішньополітичну ситуацію, в якій опинились УНР і ЗУНР.
• На цю територію претендували Румунія, Чехословаччина і намагалася зберегти у своєму складі Угорщина.

Національний рух на Закарпатті

• Найбільше шансів на Закарпаття мала Чехословаччина.
• Травень 1919 р. Центральна Руська Народна Рада підтримала приєднання Закарпаття до Чехословаччини на автономних засадах і вислала делегацію.
• Закріпленню Чехословацької Республіки в регіоні сприяла також Паризька мирна конференція
• Остаточно приєднання Закарпаття до Чехословаччини під офіційною назвою Підкарпатська Русь було закріплено Сен-Жерменським мирним договором