«Смаки людей з часом неминуче змінюються, і те, що одному поколінню видається придатним тільки на звалище, наступному стане здаватися антикварною цінністю».
Ширлі Конран, британський письменник і журналіст
�
На зміну модернізму і авангардним течіям в останній чверті XX ст. прийшов новий стиль — постмодернізм. Він відображає картину світу, в якій хаос і порядок виступають не як протилежні поняття, а як невід'ємні одна від одної величини.
Енді Уорхол. "Сандро Ботічеллі. Народження Венери"
Постмодернізм – естетичний переворот, що відбувся в Європі у 60-70-ті роки минулого століття.
Назва цього художнього напряму походить від французьких слів post – «після» та moderne – «новітній», «сучасний» і означає «усе, що після модернізму».
«…Постмодернізм — це відповідь модернізму: якщо вже минуле неможливо знищити, бо його знищення веде до німоти, його треба переосмислити: іронічно, без наївності…»
Умберто Еко, італійський філософ, письменник
Причини
появи
постмодернізму
розчарування
у спробах
змінити світ
з допомогою
ідеології
думки про
неможливість
пізнання світу,
відносність
людських знань
неможливість
створити
якісно нове
мистецтво
Історичне тло �виникнення постмодернізму
Космос
Екологічна
криза
Ядерні
катастрофи
Пошук
нових засад
співіснування
Зміна
кордонів
Крах
соціалістичної
системи
Художники, які працюють у цьому стилі, маючи гіркий історичний досвід, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його.
Прогрес визнавався ними лише ілюзією.
Реальним вважалися варіювання та співіснування усіх форм буття.
О. Міннібаєва. Із серії "Ностальгічний живопис"
�
Художники бачили повсякденне реальне життя як театр абсурду, апокаліптичний карнавал; суміш багатьох традиційних жанрових різновидів. Але в них залишалася віра в розум, науку, безмежність людських можливостей.
Цінність людини визначалася вже самим фактом її існування
Р. Уайт. Скульптура із серії «феї» з дроту
Постмодерністське світосприйняття
Існує думка, що початки постмодернізму заклали ще у 20-х роках XX століття представники художнього напряму дадаїзм
Поширеними формами дада стали колаж, асамбляж із його компонуванням різних об'ємів, фотомонтаж і реді- мейдс — предмети утилітарного вжитку, представлені на художній виставці як твори мистецтва.
�
Макс Ернст. Асамбляж
Асамбляж
тривимірний твір мистецтва, створений за допомогою поєднання різних матеріалів і елементів, часто побутових предметів.
Колаж — це образотворча техніка, за допомогою якої митець може обʼєднувати у своєму творі різні елементи малюнків, фотографій, паперу та інші матеріали.
С. Параджанов. «Танець»
На зміну заздалегідь продуманій композиції прийшли «закони випадковостей». Показовими щодо цього є колажі, асамбляжі та скульптури Ганса (Жана) Арпа (1886-1966), вони здавалися забавними, однак, за показовою несерйозністю крилася глибока творча проникливість митця.
Порівняйте колаж і асамбляж на представлених ілюстраціях. Визначте спільне і відмінне.
Ready made (від англ. ready — готовий, і made — зроблений) — техніка, при якій автор представляє як свій твір деякий об'єкт, створений не ним самим і не з художніми цілями.
Перші реді-мейдс виставив у просторі художньої експозиції в Нью-Йорку Марсель Дюшан (1887-1968). Скандально відомим з-поміж них стало колесо від велосипеда, укріплене на табуреті. Дюшан не входив до групи дадаїстів, однак епатажний дух дада був йому притаманний, мабуть, як нікому.
Марсель Дюшан. Колесо
Згодом М. Дюшан виставив у Парижі репродукцію «Мони Лізи » з примальованими вусами. Межа між мистецтвом і не мистецтвом почала руйнуватися. Реді-мейдс стали символом кордону між культурою і посткультурою
Його прояви досить різноманітні. Насамперед, постмодернізм характеризується радикальним розривом із традиційним мистецтвом і авангардними модерністськими течіями, зрозумілими лише небагатьом. Під гаслом «Мистецтво — в життя!» сфера художньої творчості стає гранично відкритою для включення фрагментів життєвого простору.
Які ж типологічні ознаки постмодернізму?
Замість художніх творів виникають естетизовані об'єкти — артефакти й арт-практики. Автори запозичують готові форми, походження яких не має значення:від предметів побуту, інколи викинутих на смітник, до шедеврів світового мистецтва.
К. Олденбург. Композиція «Ложка-міст і вишня». Міннеаполіс. США
Свобода самовираження митця нічим не обмежувалася
О. Міннібаєва. Із серії "Ностальгічний живопис"
Замість пафосу в мистецтві панує іронія над навколишнім світом і над самим собою.
Суміш таких ознак підштовхувала дослідників до твердження про «кінець мистецтва». Проте новаторські прийоми творчості сприяли виникненню нових
стилів.
Ідеолог абстрактного експресіонізму і один із творців «живопису дії» Джексон Поллок (1912-1956) дотримувався абсолютної спонтанності у творчості. Він ходив по полотну, розстеленому на підлозі, і розхлюпував фарби з пензлів або з продірявленого відра.
Саме через таку крапельну техніку «дріппінг» живописець отримав прізвисько Джек Розбризкувач.
"Номер 8", 1949
Наприкінці 50-х рр. в Англії виник поп-арт (скорочено від «популярне мистецтво»).
Представники цього напряму проголосили своєю метою «повернення до реальності», але опосередкованої мас-медіа (преса, телебачення, кінематограф). Поп-арт повернув предмет у мистецтво, але вжитковий, а не опоетизований художнім баченням.
А першою роботою, що отримала статус ікони поп-арту, був колаж Річарда Гамілтона «Що робить наші сьогоднішні помешкання такими різними, такими привабливими?» (1956)
Колаж став головним технічним прийомом цього стилю.
Колаж —це образотворча техніка, за допомогою якої митець може обʼєднувати у своєму творі різні елементи малюнків, фотографій, паперу та інші матеріали.
С. Параджанов. «Танець»
Спалахнувши в Європі, поп-арт швидко перелетів через океан і в Нью-Йорку в супроводі блиску бродвейської реклами став справжньою зіркою нового стилю. Поп- арт звертався до образів, які заповнювали щоденне життя американців: гамбургери й кока-кола, комікси й автомобілі, політичні діячі й знаменитості.
До п'ятірки найвідоміших представників поп-арту входили Енді Уорхол, Роберт Раушенберг, Рой Ліхтенштейн, Клас Ольденбург, Джеймс Розенквіст. Вони створили своєрідну вельми строкату калейдоскопічну «галактику» масової культури.
Майстри поп-арту реабілітували світ краси банальних речей, які залучали до композиції разом з фотографіями, газетними або журнальними ілюстраціями, кінокадрами.
К.Ольденбург присвячував свої скульптури речам повсякденного вжитку, проте незрівнянно їх збільшував (гамбургер, ґудзик, прищіпка, голка з ниткою, воланчик для бадмінтону, пила тощо).
Аналіз творів мистецтва
Енді Уорхол (1928-1987) — культова особистість сучасного мистецтва. Він мав українське походження (справжнє ім'я — Андрій Варгола). Народився в родині лемків, його батьки емігрували в Америку з карпатського села Мікова.
Діапазон творчості майстра поп-арту вмістив у себе експериментальні проекти в живописі, літературі, дизайні, кінематографі (брав участь у продюсуванні більш ніж 500 кінострічок).
Для своїх картин художник обрав тему рекламування американських продуктів. Своєрідною іконою стилю стало зображення банок супу фірми Кембелз і Кока-Коли.
Внесок Уорхола у становлення сучасного мистецтва, насамперед, полягає в тому, що він перший став тиражувати свої роботи, виконані в техніці шовкографії. Картини Енді Уорхола майстерно розкривають порожнечу і безликість західної культури масового споживання.
Він також створює типові для поп-арту портрети відомих політиків, зірок Голлівуду і представників масової культури: Мерлін Монро, Елізабет Тейлор, Елвіса Преслі та ін.
Всі ми звикли, що скульптура нерухома. Проте представники кінетичного мистецтва спробували подолати її статичність. Естетика кінетизму спирається на рух форм — основний засіб виразності, доповнений інколи звуковими ефектами.
Кінетичне мистецтво (від грец. Kineticos - "приводить у рух") - течія в сучасному мистецтві, пов'язане з широким застосуванням рухомих об'єктів, в основі якого лежить ідея руху форми
Легкі рухові установки, сконструйовані з металу, скла або інших матеріалів, з'єднані зі світловими пристроями, отримали назву мобілів. Вони приводяться в рух коливаннями повітря або різними двигунами.
Найпростішими мобілями є фігурки з дроту (тварини, циркові акробати) Александра Колдера. На відміну від традиційної скульптури з мармуру чи дерева вони подібні «малюнкам у просторі».
Ідею кінетизму одним із перших реалізував Володимир Татлін у проекті пам'ятника III Інтернаціоналу. Форми всередині його моделі мали обертатися навколо осі (куб — 1 оберт на рік, піраміда — 1 оберт на місяць, циліндр — 1 оберт на добу).
Моя мати українка, і я теж наполовину українець
«…Татлін чудово грав на своєму музичному інструменті і при цьому ще собі підспівував»
П.Пікасо
Швейцарський скульптор-кінетист Жан Тенглі свої композиції створював із металобрухту і промислового сміття.
Знаменитий паризький «Фонтан Стравінського» - за допомогою спеціальних механізмів 16 скульптур-мобілів рухаються під музику композитора.
Представник кінетизму Ніколя Шоффер став одним з родоначальників кібернетичного мистецтва. Спочатку він створював динамічні скульптури, а потім висунув утопічну, але привабливу ідею проекту цілого кібернетичного міста.
Американського художника корейського походження Нам Джун Пайк, творця відеороботів, вважають піонером відео-арту — напряму медіа-мистецтва, що використовує для вираження художніх концепцій відеотехніку.
Оп-арт (від англ. op art (optical art))— стиль сучасного мистецтва, що широко використовує оптичні ілюзії.
Лідер оп-арту Віктор Вазарелі досягав оптичних тривимірних ефектів за допомогою геометризованих абстракцій із контрастних частинок і смуг.
В архітектурі, образотворчому та музичному мистецтві набув розвитку мінімалізм. Цей творчий метод характеризується економією засобів виразності, уникненням прикрас, простотою форм.
Мінімалізм у музиці — це не стільки стиль, скільки композиторська техніка, для якої характерні численні й довготривалі повторення обраної звукової моделі (звуку, акорду, частіше мотиву з мінімумом варіацій) або стан спокою (гул басів); консонантна гармонія; стійкий ритм.
Завдяки цьому музика набуває медитативного характеру. «Музика мінімалізму не для того, щоб її слухати, а для того, щоб не звертати на неї ніякої уваги», — писав її першовідкривач ексцентричний Ерік Саті.
У живописних творах у стилі мінімалізм переважають монохромність, геометризм, самостійну роль відіграє освітлення, розміщення артефактів у просторі
Найвідоміший у світі український художник Анатолій Криволап є майстром нефігуративного живопису.
Анатолій Криволап. Степ
«Я бачу життя крізь живопис, а не дивлюся на живопис крізь життя»
Для Криволапа важливий імпульс - розмаїття енергії, кольору, фактур та фарб
Картина "Кінь. Вечір" була продана 2013р.
за $186,200
Картина «Степ» була продана 13 травня 2011р. за $98,500
«…там є вирвані шматки, частину панно пробито осколками. Я вирішив, що ми не будемо реставрувати їх, щоб збереглась пам’ять, як наші православні «брати» знищують навіть духовні споруди.»
Анатолій Криволап. Пейзаж
Френк Стела. Hagmatana IIІ
«Не люблю, коли мене називають українським Далі. Але добре, що хоч не Ван Гогом, бо не маю бажання різати собі вухо»
Олег Шупляк
«Ой не світи, місяченьку…»
"Кобзар".
«Над рідною землею
«Український космос»,
"Козацькі могили» 2016р.
«Побиття андрофагів 2022»
Ми єдиний організм. Коли гине хтось один, гине весь організм. Тому постійно доповнюється серія «Андрофаги в Україні»
Концептуалісти ставлять своїм завданням матеріальне втілення певної художньої ідеї (так званого концепту). Одним із засновників концепт-арту став Джозеф Кошут. Американський художник вважав, що «мистецтво — це сила ідеї, а не матеріалу».
Класичним взірцем концептуалізму вважається його композиція «Один і три стільці», що включає стілець, його фотографію і опис предмета зі словника.
Джозеф Кошут. Один і три стільці
Яскравим представником українського концептуалізму є Олег Тістол, картини якого передбачають інтелектуальне осмислення побаченого.
Олег Тістол. Арарат 5
Мистецтво епохи постмодернізму дедалі більше перетворюється на арт-діяльність, виробництво або конструювання художніх чи музичних «продуктів», що поєднують інтелектуальний задум і елементи власне мистецького твору. На відміну від модернізму постмодернізм менш елітарний і більше орієнтований на комерцію, масове споживання. Слова «художній образ», «твір» у постмодернізмі витісняються й замінюються на «симулякр».
Симулякр (від лат.simylakrum— зображення, подібність, видимість) — «псевдоріч», що замінює реальність, стирає відмінність між реальним та уявним,
зображення того, чого насправді не існує; створення паралельної реальності.
Провідним видом художньої творчості стає інсталяція — просторова композиція з найрізноманітніших речей, зазвичай побутових предметів, і сучасних технологій (кіно, відео, інтернет).
Інсталяція - вид мистецтва, що є просторовою композицією з різноманітних речей, творів живопису, скульптури, промислових виробів, матеріалів, природних об’єктів, текстової та візуальної
інформації, об’єднаних
художньою ідеєю, в основі якої – створення умовного
середовища.
У містах набули популярності світлові інсталяції: сяючі об'єкти надають святкового вигляду залам, вулицям. Складні арт-інсталяції (ілюмінації) можуть репродукувати шедеври живопису, архітектури. Це захоплююче дійство заворожує своєю фантастичною красою.
До новітніх театралізованих форм мистецтва дії належать перформанс, хепенінг, флешмоб.
Перформанс — це короткий спектакль, спланований у певному місці й у певний час. Від традиційного театру він відрізняється імпровізаційністю, тому що є певний сюжет, але немає написаних ролей.
У хепенінгу імпровізація стає тотальною: немає навіть сценарію, планується лише початок дії, а продовження і кінець — непередбачувані, адже до дії активно залучають глядачів.
Заздалегідь зібрані учасники флешмобу здійснюють попередньо обговорені масові акції.
|
Модернізм | Постмодернізм |
Скандальність | Конформізм |
Антиміщанський пафос | Відсутність пафосу |
Емоційне заперечення попереднього | Ділове заперечення попереднього |
Первинність як позиція | Вторинність як позиція |
Оціночне в самоназві: «Ми — нове» | Безоціночне в самоназві: «Ми — все» |
Декларована елітарність | Недекларована демократичність |
Переважання ідеального над матеріальним | Комерційний успіх |
Віра у високе мистецтво | Антиутопічність |
Фактична культурна спадкоємність | Відмова від попередньої культурної парадигми |
Виразність кордону «мистецтво — немистецтво» | Усе може називатися мистецтвом |