«Технічне обслуговування електрообладнання сільськогосподарських установок»

Навчальне заняття №4.

Лекція.

Мета заняття: Охарактеризувати пристрої, прилади, стенди для технічнї діагностикиі електрообладнання тракторів та автомобілів

Тема: Технічна діагностика електрообладнання технологічних установок

1. Значення, завдання та види діагностики.

2. Засоби діагностики.

3. Порядок перевірки приладів електрообладнання.

4. Технологія проведення діагностування.

План заняття

1. ЗНАЧЕННЯ, ЗАВДАННЯ ТА ВИДИ ДІАГНОСТИКИ.

Однією з складових ТО є діагностика технічного стану машин без розбирання, що дає змогу максимально використовувати їх моторесурс.

Слово «діагностика» (diagnostikos) запозичене з грецької мови і означає «здатний розпізнавати». Суть технічної діагностики полягає в тому, що вона дає змогу об’єктивно визначати технічний стан вузлів, систем і машини в цілому, не розбираючи їх.

Діагностування за потребою проводять з метою визначення несправності, що призвела до відмови електрообладнання машини, і на цій основі встановлюють обсяг ремонтних робіт.

Планове діагностування при ТО виконують по-перше, для визначення загального стану складових частин електрообладнання машини, щоб запобігти раптовій відмові під час роботи; по-друге для визначення потреби в регулювальних роботах.

Загальна діагностика визначає стан і параметри певної системи електрообладнання чи окремого її вузла, а отже і можливість подальшої експлуатації машини.

По елементна діагностика визначає показники окремих пристроїв і навіть деталей.

�

​

2. ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ

Для проведення діагностики застосовуються як окремі прилади, так і спеціальні стенди, які дозволяють вимірювати параметри окремих вузлів почергово або всієї системи одночасно.

Діагностичний прилад К-461 складається з блоку живлення, поворотної стріли, комплекту проводів з датчиками імпульсів, підсвічувача, омметра-тахометра, комбінованого вимірювача напруги і струму, осцилографа з екраном, таблиці контрольних осцилограм, контрольних ламп, вмикача живлення з контрольною лампою, а також перемикачів програм і датчиків циліндрів. Прилад дозволяє визначати режими роботи двигунів з кількістю циліндрів 4, 6 і 8, а також акумуляторної батареї, генератора і регулятора напруги, контактів переривника, кута випередження запалювання.

3. ПОРЯДОК ПЕРЕВІРКИ ПРИЛАДІВ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

Для перевірки генератора і регулятора напруги датчик Б від комплекту проводів 2 підключають до клеми «+» генератора і після пуску двигуна спостерігають за показаннями вольтметра 8 і тахометра 7 і при частоті обертання колінчастого вала 2000 об/хв вмикають далеке світло фар. При цьому напруга на клемах генератора повинна бути номінальною для даного типу генератора, а на осцилограмі повинні зображатись імпульси змінного струму синусоїдальної форми.

Для визначення стану контактів визначають спад напруги у колі при ввімкненій системі запалювання. Для цього контрольний провід підключають до клеми переривника. Якщо спад напруги перевищує 0,2 В, а в контактно-транзисторних системах 0,1 В, то слід перевірити стан контактів і при необхідності зачистити їх. Для правильної роботи системи запалювання перевіряють також кут замкненого стану контактів, який не повинен змінюватись більше як на 3°.

Для перевірки іскроутворення в запальних свічках перевіряють напругу первинного кола і пробивну напругу всіх свічок під навантаженням.

4. ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТУВАННЯ

До основних технологічних принципів діагностування належать:

1. Використання алгоритмів;

2. Маршрутна технологія;

3. Ведення карт діагностування.

4. Визначення потреби в ремонті машин.

Найпростішим і найбільш доступним є використання алгоритмів при перевірці технічного стану і виявлення несправностей машини в цілому, і окремих систем, механізмів і вузлів.

Перевагами такого технологічного принципу діагностування є: - чіткий поетапний аналіз технічного стану вузла чи машини в цілому ; - можливість застосування ЕОМ.

Недоліки: для кожної марки машини і вузла потрібно мати свої алгоритми.

При діагностуванні вузлів електрообладнання зручно користуватися картами діагностування.

Перевірка генератора постійного струму в режимі електродвигуна. Закріпити генератор в затискачі, не з'єднуючи його вал з приводним валом стенда, і підключити його до стенда. Рукоятку 7 реостата повернути вліво до упору. Встановити перемикачі в положення: перемикач 17 - «20 А», 12 - «15 В», 19 - роду перевірки «Без реле».

Перемикач з режиму перевірки генератора перевести в положення «Двиг», при цьому загориться сигнальна лампа, і якір генератора буде рівномірно обертатись.

Перевірка початкових частот обертання збудження генераторів. З'єднати, вал генератора з приводним валом стенда і закріпити генератор у затискачі стенда.

Підключити генератор до стенда. При перевірці генератора змінного струму в коло збудження бажано ввімкнути амперметр з межами вимірювань 0-5 А.