П. Куліш – відомий письменник, перший український професійний літературний критик, перекладач, автор підручників для школи, українського правопису. Вплив на �П. Куліша ідей європейського просвітництва: «Українець у�Європі, європеєць в Україні». Романтична основа світогляду. Ентузіазм і жертовність П. Куліша в громадській та культурницькій роботі на шляху духовного відродження й культурного збагачення нації�
Пантелеймон Олександрович Куліш - український письменник, учений, фольклорист, мовознавець, публіцист, перекладач, літературний критик,видавець, редактор, історик, громадський та культурний діяч.
Пантелеймон Куліш
(1861 рік).
Світлина С. Левицького
Відомий під псевдонімами та криптонімами: Панько Казюка, Козак Белебень, Данило Юс, Хуторянин, Павло Ротай, П. К., Николай М., Іродчук тощо.
Народився в містечку Воронежі колишнього Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер Сумська область) у сім’ї заможного хлібороба Олександра та доньки козацького сотника.
Усе дитинство пройшло на хуторі Кулешів, під Воронежем, де він читав і слухав багато казок, легенд, народних пісень, які наспівувала мати. Саме з матір’ю в поета пов’язані найприємніші дитячі спогади.
Освіту отримував спочатку в дяка Андрія з воронезької Соборно-Михайлівської церкви, потім у гімназії, де зарекомендував себе як талановитий честолюбний юнак.
Була у П.Куліша й «духовна мати» — сусідка по хуторах Уляна Терентіївна Мужиловська, що навернула його до книжної мудрості й наполягла на навчанні в Новгород-Сіверській гімназії.
Був слухачем лекцій (на філософському та юридичному
факультетах) Київського університету. Вступити до цього престижного навчального
закладу йому так і не вдалося, оскільки не мав документального підтвердження свого
дворянського походження.
Після закінчення п’яти класів гімназії в 1836 р. почав працювати домашнім учителем дочок маршала глухівського дворянства.
1843–1845 роках працював у Києві та Рівному. Познайомився з В. Білозерським,
Т. Шевченком,
М. Костомаровим.
Пантелеймон Куліш і Микола Костомаров
(1859 рік)
У цей період він пише російською мовою історичний роман «Михайло Чарнышенко…», віршовану історичну хроніку «Україна» й оповідання-ідилію «Орися», а в 1845 р. в журналі «Современник» було надруковано перші розділи його славетного роману «Чорна рада».
22 січня 1847 року одружується із сестрою В. Білозерського — Олександрою Михайлівною
(літературний псевдонім — Ганна Барвінок). На весіллі боярином у нареченого був
Тарас Шевченко, щирий і веселий друг «гарячого Панька»
Пантелеймон Куліш з дружиною Олександрою Михайлівною, 1877 рік
За рекомендацією Петербурзької Академії наук П. Куліш дістає направлення
в західнослов’янський край для вивчення слов’янських мов, історії, культури
та мистецтва. У польській столиці Куліша у квітні заарештовують за належність
до Кирило-Мефодіївського товариства.
З вересня 1847 — по грудень 1850 був на поселенні в Тулі із забороною писати й друкувати (заборону було знято у квітні
1856 року). Тут Куліш осягає мистецтво романіста, перечитує світову класику,
учить європейські мови, плідно працює як письменник.
За допомогою друзів домагається відміни суворого режиму й оселяється в Петербурзі.
Стає урядовцем у Міністерстві державного майна. Весь час продовжує натхненно
творити, але заборона друкувати ще діє.
З’являється його двотомне видання «Записки о Южной Руси», збірка безцінних
фольклорно-історичних та етнографічних нарисів, що викликала загальне схвалення.
Запроваджує новий правопис — «кулішівку», який покладено в основу сучасного правопису. Відкриває
власну друкарню.
«Граматка» Пантелеймона Куліша – перший україномовний буквар. Книга була видана в 1857. Буквар започаткував серію україномовних підручників для початкової освіти, що з'явилися в Східній Україні протягом 1857–1862 років.
Письменник подорожує Західною Європою (Німеччина, Бельгія, Швейцарія). Вивчає особливості західної цивілізації, зіставляє її з феноменом українського хуторянства
Зусиллями П. Куліша,
В. Білозерського,
М. Костомарова в 1861–1862 роках виходить журнал «Основа», що став осередком тодішнього національного руху.
У 1862 році виходить поетична збірка «Досвітки. Думи і поеми»
Обурений Емським указом 1876 року, Куліш знову переїжджає до Львова, де видає другу збірку
віршів «Хуторна поезія», у якій уміщує «Зазивний лист до української інтелігенції»
із закликом культосвітньої роботи всупереч усім несприятливим обставинам.
Після марних спроб заснувати власний журнал і видавництво відійшов від громадської діяльності й, усамітнившись у маєтку дружини на хуторі Мотронівка, присвятив себе літературній та науковій праці. Пише драму «Байда, князь Вишневецький» і поему «Маруся Богуславка», тритомну монографію «Отпадение Малороссии от Польши», видає в Женеві третю збірку віршів «Дзвін». Будучи поліглотом, робить численні переклади українською мовою В. Шекспіра, Дж. Байрона, Й. В. Ґете, Ф. Шиллера, Г. Гейне.
Починаючи з 1896 р. стан його здоров’я значно погіршився. Помер у
1897 р. на хуторі Мотронівка, де похований разом з дружиною.
Каплиця на місці поховання
П. Куліша, О. Білозерської-Куліш і В. М. Білозерського
Куліш здійснив перший повний переклад Біблії українською мовою. Свою працю він розпочав у 1860 році. До нього приєднався Іван Нечуй-Левицький. У 1869 році вони залучили до перекладу Івана Пулюя, відомого вченого-фізика, що мав ґрунтовні знання з богослов’я. У 1881 році
Наукове товариство імені Шевченка опублікувало
у Львові Новий Заповіт у їхньому перекладі.
Куліш був перший, хто в концепт «Україна» вкладав модерний зміст. Його поема «Україна», «Книга о ділах народу українського і славного війська запорозького» (1843), історико- популярний трактат «Повість про український народ» (1846), «Чорна рада», де повсякчас наголошено на проблемі української єдності, ‒ ці тексти мали неабиякий вплив на сучасників.
�Переклади�
Систематично працював у царині перекладу, був твердо переконаний, що найвидатніші
світочі європейського письменства мають стати
здобутком письменства українського.
Перекладав Шекспіра, Ґете, Дж. Байрона, балади А. Міцкевича. Наприкінці життя підготував до друку поетичну збірку «Позичена кобза: Переспіви чужоземних співів», яка вийшла в Женеві 1897 р., уже по смерті поета.
�Літературна творчість:�
Улюблені заняття й природні обдаровання
Мав здібності до малярства, добре грав на скрипці, любив доглядати сад. Знав майже всі слов’янські мови, а також французьку, німецьку, англійську, італійську, іспанську, латинську, староєврейську.
Портрет гетьмана Богдана Хмельницького авторства Пантелеймона Куліша. Ілюстрація до нездійсненого видання (1846 рік). Під малюнком підпис: «Тим і сталась по всьому світу страшенная козацькая сила, Що у вас, панове молодці, була воля й дума єдина. Из народн. песни».
Кредо письменника засвідчене в його творах