​

«Основні центри художніх промислів»

Художні промисли України охоплюють декілька напрямів народного мистецтва. Серед промислів живописного та графічного напряму — стінопис, візерунки на меблях, кераміці, склі, а також писанкарство.

* Решетилівка

* Опішня

* Вижниця

* Клембівка

* Косів

* Рахів

* Петриківка

та багато інших.

Деякими з таких центрів є:

Виробництво декоративних тканин, прикметних своєю декоративністю і яскравістю барв. З Решетилівки походить унікальний, особливо складний тип вишивки — білим по білому. Решетилівські вироби експонуються на багатьох міжнародних виставках.

Решетилівка є одним із осередків українського народного ткацтва,

килимарства і вишивкарства та кушнірства. В 1905 року була утворена ткацька майстерня. З неї 1960 року постала фабрика мистецьких виробів зі школою майстрів.

Опішня - одне з найдавніших поселень на Полтавщині.

В неолітичний час важливим досягненням людини стало широке

використання керамічного посуду. Талановитість людей та наявність

матеріалу сприяли виникненню гончарного промислу.

Недарма в давнину Опішню називали Афінами української кераміки.

По берегах річки Ворскли, поблизу селища Опішня знайдені рештки глиняного посуду. В останнє десятиліття XX століття Опішня стає відома як культурний і науковий центр України де був заснований Музей гончарства, який у 1989 р. набув статусу Державного музею-заповідника українського гончарства, а в 2001 - статусу Національного.

Петриківський розпис виник ще дуже давно в селищі Петриківка і грав роль оберегу. Люди вірили, що в красі є духовна сила, і тому вікна і двері будинків і навіть одяг обрамляли магічним орнаментом, який захищав господарів. Прославилася Петриківка завдяки самобутньому декоративного розпису, який виник разом з першими поселенцями.

В основі петриківського мистецтва лежить образне сприйняття рідної природи, любов до української землі. Класичними елементами петриківського живопису є навколишні рослини, зображення яких, до речі, не використовується ні в одному з існуючих видів розпису. Орнаментні мотиви, де переважають яскраві, насичені тони, привертають надзвичайною цілісністю творчої ідеї.

На Поділлі у Клембівці великим попитом користувалася вишивка. Вишивка білим по білому у Клембівці, на відміну від вишивки на Полтавщині, відзначається компактністю розроблених мотивів. Сорочки, вишиті білим або жовтим, були весільні і тому оздоблювались особливо ретельно і виразно. Своєрідні сорочки Західного Поділля. Вишивка має складну композицію і розміщується на комірі.

В Косові було поширене килимарство. Там у XXст. Була заскована спілка «Гуцульське мистецтво», яка спрямувала свою діяльність на відродження та удосконалення традиційного килимарства. Організаторами спілки були священик Юліан Герасимович, суддя Володимир Лаврівський, адвокат Петро Рондяк та відомий вчений-етнограф Володимир Гнатюк зі Львова. 

Формування осередків художніх помислів в Україні пов’язано з відтворенням світосприйняття українського народу, психології та етнічних особливостей нашого народу.