В.О. Сухомлинський

«Біда заставляє вчитись»

Сьогодні Оленка встала дуже рано, до схід сонця.

І бабуся встала рано, виряджає Оленку до школи.

​

​

Мами немає вдома, вона працює на фермі в нічну зміну, ще не повернулася з роботи.

Поспішає Оленка. Коли це на спідничці відірвався гапличок, і спідничка спала.

— Ой, бабусю, пришийте гапличок, — просить Оленка.

Стала шукати бабуся окуляри. Якось необережно їх посунула, вони впали й розбились.

Підняла бабуся з підлоги порожню оправу, похитала головою.

— Без окулярів не пришию... — промовила тихо бабуся. — Не бачу...

Оленка заплакала. Вона пригадала, як бабуся казала їй: "Вчись, Оленко, шити".

А Оленка не хотіла вчитись. Тепер вона просить: — Бабусю, навчіть мене шити...

​

— Сідай, учись, — каже бабуся. — Ось голка, ось нитка.

Поки Оленка втягала нитку в вушко голки, бабуся сиділа мовчки.

А як втягла дівчинка нитку, бабуся сказала: — Біда заставляє вчитись...

​