Спроби перегляду Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних договорів

Міжнародні відносини у 1930-х рр.

У першій половині 1930-х рр. навряд чи хто з тогочасних політиків наважився б стверджувати, що до кінця десятиліття може спалахнути нова, більш масштабна світова війна.

На той час політиків непокоїли питання, якими зовнішньополітичними кроками можливо хоча б пом’якшити наслідки кризи, яка загострила міжнародні відносини.

Кириченко В.А.

США в системі міжнародних відносин

• утвердження зростаючого впливу США у світі;
• зміцнення економічних і політичних позицій на Далекому Сході;
• розширення всебічного впливу в Латинській Америці через позицію “доброго сусіда”. Уряд США висунув на перший план не воєнну інтервенцію, а методи фінансово-економічного натиску і торгівлі;
• визнання СРСР і дипломатичні відносини з ним, не зважаючи на політику несприйняття комунізму;
• політика нейтралітету (Закон про нейтралітет, 1935р.) в міжнародних відносинах;
• дії і заходи для відновлення військового потенціалу Німеччини, аби не допустити посилення впливу Франції у Європі.

Напрямки зовнішньої політики США

Два підходи : ізоляціонізм та гегемонізм

Велика Британія та Франція у системі міжнародних відносин

• утвердження політичного впливу в Європі;
• протистояння спробам Німеччини відновити економічну, політичну та військову могутність;
• активні дії у сфері захисту колоніальних володінь;
• прагнення Франції через Малу Антанту (Чехословаччина, Румунія, КСХС) перешкодити “експорту комунізму” з СРСР у Європу;
• прагнення відвести від себе воєнну загрозу з боку Німеччини шляхом поступок та таємної дипломатії.

Зовнішньополітичні пріоритети Великої Британії та Франції

СРСР в системі міжнародних відносин

• нейтралітет і невтручання у будь-які військові конфлікти;
• політичний нейтралітет щодо Німеччини та Японії;
• участь у створенні системи колективної безпеки в Європі;
• прагнення отримати максимальні вигоди від наростаючого протиборства між Німеччиною з одного боку та Францією й Великою Британією з іншого.
• Не відмовився від ідеї експорту комунізму

Прояви зовнішньої політики СРСР

Італія в системі міжнародних відносин

• У 1930-х рр. Італія перейшла до відверто агресивної зовнішньої політики забезпечення “національного розширення” (відродження величі Римської імперії, перетворення Середземного моря на “внутрішнє озеро”).
• Пріоритетним для зовнішньої політики Італії стало зміцнення стратегічного союзу з Німеччиною.
• Розширення колоніальних володінь в Африці (претензії щодо Ефіопії)

​

Японія в системі міжнародних відносин

• Прагнення до перегляду Версальсько-Вашингтонської системи;
• Прагнення до домінування в АТР;
• Мілітаризм, експансіонізм;
• Пошук союзників

​

Німеччина в системі міжнародних відносин

​

Зовнішня політика Німеччини

• орієнтація на перегляд та ліквідацію Версальського договору;
• Відродження величі Райху;
• підтримка реакційних режимів, об'єднання сил агресії;
• агресивність, спрямована на розв'язання широкомасштабної війни за світове панування.

Демонстрація військової сили нацистів

Руйнування системи колективної безпеки

Шлях Гітлера до світового панування

перший етап

перегляд і ліквідація Версальсько-Вашингтонської системи

другий етап

об’єднання усіх німців в єдиній німецькій державі

третій етап

завоювання “життєвого простору” на Сході

четвертий етап

світове панування

Руйнування системи колективної безпеки

Боротьба за перегляд Версальського договору на довгі роки визначила зовнішньополітичний курс Німеччини. Саме на хвилі цієї боротьби до влади в країні прийшли нацисти, хоча спроби цього перегляду почалися ще в роки Веймарської республіки.

Руйнування системи колективної безпеки

Кроки Німеччини з перегляду Версальського договору

• у жовтні 1933 р. на конференції з питань роззброєння Німеччина в ультимативній формі вимагала скасувати військові статті Версальського договору і надати їй “рівні права” на озброєння;
• у жовтні 1933 р. Німеччина вийшла з Ліги Націй, розв’язавши цим самим руки для озброєнь і агресії;
• у лютому 1935 р. Гітлер оголосив про створення в Німеччині військової авіації, що суперечило рішенням Версальського договору;
• у березні 1935 р. Гітлер, порушуючи статті Версальського договору, запровадив загальну військову повинність. Було відновлено німецький Генеральний штаб і створено 500-тисячну армію, яка була у 5 разів більшою, ніж передбачалося мирним договором;
• у червні1935 р. укладено англо-німецьку морську угоду, яка відкрила Німеччині шлях до збільшення тоннажу військово-морського флоту і будівництва підводних човнів.

• Плебісцит (опитування громадян) щодо долі Саарської області (протягом 15 років перебувала під спільним управлінням країн Антанти) відбувся 13 січня 1935 року; у ньому взяли участь 98% виборців.
• 90,73%.виборців проголосувало за приєднання до Німецького Рейху, і тільки 8,86%, мало бажання зберегти статус-кво. Третій вибір — приєднання до Франції — підтримало 0,41% виборців.

Руйнування системи колективної безпеки

​

​

Німеччина поступово відновлювала військову потужність і безкарно ігнорувала територіальні обмеження, передбачені Версальським договором.

Проміжий підсумок

Визначений А.Гітлером шлях передбачав не просто перегляд Версальської системи, а й повну ліквідацію та докорінні зміни міжнародних відносин, що склалися. Це був шлях до війни.

Формування трьох вогнищ війни

Перша у списку жертв

Наростивши на 1938 р. військову могутність, Гітлер приступив до переділу кордноів з метою приєднання до складу Німеччини усіх населених німцями країн.

Першою у списку стояла Австрія – батьківщина Гітлера.

Малюнок І.Сідорова

Перша у списку жертв

У ніч на 12 березня 1938 р. німецькі війська, заздалегідь зосереджені на кордоні, увійшли в Австрію.

Захоплення цієї країни обійшлося без жодного пострілу.

Австрійці вітають німецькі війська. 13 березня 1938 р.

Перша у списку жертв

​

“Поводження військ має створювати враження, що ми не хочемо війни з нашими австрійськими братами. Ми зацікавлені, щоб операція пройшла без насильства і була схожа на мирне введення військ, які б населення привітно зустрічало. Таким чином, варто уникати будь-яких провокацій. Проте якщо опір буде вчинено, його слід жорстоко придушити силою зброї”.

​

Адольф Гітлер,

з виступу 11 березня 1938 р .

Вустами вовка в овечій шкірі

Перша у списку жертв

Проведений 10 квітня 1938 р. плебісцит підтвердив аншлюс Австрії.

Кириченко В.А.

Бланк плебісциту 10 квітня 1938 р.

Перша у списку жертв

Аншлюс –

​

(нім. Anschluss - об’єднання) - політика “ненасильницького” приєднання земель, заселених німцями чи переважно німцями, яку проводила Німеччина після приходу до влади нацистів.

Перша у списку жертв

13-го квітня був опублікований закон “Про возз'єднання Австрії з Німецькою імперією”, згідно з яким Австрія оголошувалася “однією із земель Німецької імперії” і відтепер стала називатися “Остмарк”.

Німецькі й австрійські прикордонники демонтують шлагбаум на кордоні. 1938 р.

Трагедія Чехословаччини

Мюнхенська угода

30 вересня

1938

• Судетська область відділяється від Чехословацької республіки й передається Німеччині з 1 по 10 жовтня з усім майном, у тому числі озброєнням, укріпленнями, особистими речами, худобою, меблями громадян, працюючими промисловими підприємствами;
• Чехословацька республіка повинна задовольнити територіальні претензії Польщі та Угорщини.

Під час підписання Мюнхенської угоди. 30 вересня 1938 р.

Гітлер отримав індустріальні райони Чехословаччини з металургійними та хімічними заводами, а Чехословаччина, втративши прикордонні укріплення, опинилася роззброєною перед загрозою агресії.

Ліквідація Чехословацької держави

15 березня 1939 р. німецькі війська без всякого опору окупували Чехію й Моравію.

Словаччина була проголошена незалежною, а Угорщина захопила всю Карпатську Україну.

А.Гітлер у Празі. 15 березня 1939 р.

Ліквідація Чехословацької держави

​

“Розчленування Чехословаччини під англо-французьким тиском означає повний відступ європейської дипломатії перед загрозою застосування сили з боку Німеччини. Ця капітуляція має характер катастрофи; вона аж ніяк не сприяє зміцненню миру та забезпеченню безпеки Великої Британії і Франції. Навпаки, вона неминуче призведе обидві ці країни до такого стану, коли вони зрештою будуть позбавлені будь-якої можливості чинити опір”.

​

Уінстон Черчілль,

з інтерв’ю агенnству “Рейтер”. 31 жовтня 1938 р.

Вустами політика

Проміжий підсумок

У Мюнхені був зроблений один з головних кроків на шляху до розвязання Другої світової війни.

Порушення умов післявоєнного врегулювання…

На середину 1930-х рр. уже були наявними факти порушення умов післявоєнного врегулювання з боку агресивних держав, передусім Німеччини.

Над Версальсько-Вашингтонською системою нависла реальна загроза.

…та реальні можливості для створення системи колективної безпеки

Провідні політики Заходу відстоювання миру розуміли як збереження Версальсько-Вашингтонської системи.

Ця система, якою б недосконалою вона не була, все ж таки забезпечувала певну стабільність у світі і, визнаючи силу права, передбачала механізм запобігання міжнародних криз.

Втрачені можливості

В середині 1930-х рр. ще були реальні можливості для створення системи колективної безпеки.

Але через особливу позицію деяких країн така можливість була упущена.

Втрачені можливості

Колективна відсіч агресорам не виключала застосування сили проти них.

Розуміння взаємозв'язку і взаємозалежності подій у світі не було в той час характерним для суспільної свідомості.

Кириченко В.А.

Колективна безпека чи “умиротворення” агресорів?

Логічним продовженням зриву створення системи колективної безпеки стала політика “умиротворення”, якої дотримувались правлячі кола Великої Британії та Франції.

“Умиротворення” агресорів

Політика умиротворення –

​

специфічний різновид військової політики країни, суть якої полягає в поступках державі-агресору заради компромісів, на які йде країна, щоб утримати ворога від порушення миру або застосування крайніх заходів.

“Умиротворення” агресорів

Політика умиротворення

• протиріччя між Францією та Великою Британією з питань лідерства у Європі;
• зосередження громадськості Англії та Франції на внутрішніх проблемах, породжених економічною кризою 1930-х рр.;
• стійкі пацифістські настрої у переважаючої більшості населення Англії та Франції через боязнь повторення жахів світової війни;
• підтримка “приниженої Німеччини” суспільною думкою західних країн;
• недооцінка лідерами західних держав А.Гітлера;
• продовження лідерами Англії та Франції курсу на послаблення Версальсько-Вашингтонської системи;
• повне усунення США від втручання у європейські справи.

• перетворення Німеччини у наймогутнішу державу Європи;
• Гітлер та його оточення повірили у власну безкарність;
• усі малі країни пересвідчилися у тому, що ні Ліга Націй, ні Франція з Великою Британією не забезпечать їхню безпеку перед загрозою фашистської агресії;
• крах політики колективної безпеки;
• формування тенденції до зближення Німеччини та Радянського Союзу.

причини

наслідки

Загальний підсумок

Політика “умиротворення” стала поразкою дипломатії країн Заходу. Зрадивши своїх союзників на сході Європи, Англія й Франція так і не досягли бажаного миру.

Потурання агресору лише наблизило початок Другої світової війни.