Функція виділення, органи виділення. Будова�сечовидільної системи.

Виділення- процес видалення з організму речовин, що не беруть участі в процесах обміну й порушують гомеостаз.

Органи виділення .

Нирки

Легені

Шлунково-кишковий тракт

Шкіра

Вуглекислий газ .

Чужорідні органічні сполуки.

Продукти розпаду гемоглобіну

Піт, шкірний жир,рогові луски

Рештки хімусу.

Сеча

Виводять воду, летючі речовини, пари алкоголю.

Солі, жовчні кислоти, пігменти, ліки.

Вода, мінеральні речовини.

Виводять основна кількість води (1,5-2 л на добу), основну масу азотовмісних речовин, мінеральні речовини, ліки.

Слинні залози

Певні ліки й чужорідні органічні сполуки.

Печінка

Будова сечовидільної системи

Сечовидільна система:

1 — нирка;

2 — сечовід;

3 — сечовий міхур;

4 — сечовипускальний канал;

5 — ниркові вена та артерія

Сечовидільна система складається з нирок, сечовода, сечового міхура і сечовипускального каналу. У цій системі нирки відповідають, насамперед, за очищення крові й утворення сечі, а інші органи — за її видалення.

Нирки — парні органи бобоподібної форми. Вони розташовані в черевній порожнині перед хребтом по обидва його боки на рівні попереку. Маса нирки дорослої людини становить 120–200 г.

Загальний вигляд і будова нирки:

1 - загальний вигляд лівої нирки людини;

2 - наднирник;

3 - ворота нирки;

4 - ниркова артерія;

5 - ниркова вена;

6 - сечовід;

7 - розріз через нирку;

8 - ниркова лоханка;

9 -- кіркова речовина нирки;

10 - мозкова речовина нирки.

Нирка вкрита щільною оболонкою.

Будова нирки:

1 — кірковий шар;

2 — мозковий шар;

3 — нефрони;

4 — ниркова миска;

5 — сечовід;

6 — ниркова пірамідка

У нирці розрізняють внутрішній мозковий шар і зовнішній кірковий шар.

Складовими мозкового шару є так звані ниркові пірамідки, утворені сполучною тканиною, у якій містяться скупчення нефронів.

У нирці налічується 15–20 ниркових пірамідок.

Ниркова пірамідка

Будова нирки:

1 — кірковийшар;

2 — мозковий шар;

Нефрон

Нефрони — це функціональні складові нирок, які відповідають за

утворення сечі. Їх кількість у нирці сягає 1 млн, а їх загальна довжина — 100 км. Нефрон розташований так, що одна його частина розміщується в кірковому шарі, інша — у мозковому. Стінки нефронівутворені одним шаром епітелію. Навколо них розташовано безліч кровоносних судин. Кров проходить системою капілярів, які оточують нефрони, й до них з капілярів надходить вода й інші речовини,

з яких складається сеча.

​

Сеча, що утворилася в нефронах, потрапляє

до збиральних трубочок. По них і починається видалення сечі. Зі

збиральних трубочок сеча надходить до порожнин нирки. Остання з них — ниркова миска, з якої сеча прямує до сечоводу.

Розглянемо детальніше будову нефрона.

Будова нефрону:

1 — привідна артеріола;

2 — капілярний клубочок;

3 — відвідна артеріола;

4 — ниркова капсула;

5 — капіляри канальців;

6 — перший звивистий каналець;

7 — петля нефрону;

8 — другий звивистий каналець;

9 — збиральна трубка;

10 — венула

Сечовий міхур(а) та внутрішня поверхня сечового міхура (б):

1 — сечовід;

2 — вивідний отвір сечоводу;

3 — сфінктер;

4 — сечовипускальний канал

Сеча безперервно відтікає від нирок по сечоводах і збирається в сечовому міхурі.

Сечовий міхур вміщує 200–600 мл сечі. У місці її переходу в сечовипускальний канал розташований потужний сфінктер. Наповнюючись, сечовий міхур до певної межі розтягується.

На розтягування реагують рецепторні нейрони, закінчення яких містяться в його стінках. Ці нейрони передають нервові імпульси

в спинний мозок до центру сечовипускання. Від нього по ефекторним нейронам прямують сигнали, що спричиняють одночасне ско-

рочення гладеньких м’язів стінки сечового міхура і розслаблення сфінктера. Сеча потрапляє у сечовипускальний канал, а з нього видаляється назовні.

Через нирки за 1 хв. проходить близько 1 л крові, а за 5–6 хв.— уся кров, що циркулює в організмі. За добу в дорослої людини виділяється 1,2–1,5 л сечі.

У дітей сечовиділення відбувається 6–7 разів на добу, у дорослої людини — 4–6 разів.

І скорочення стінок сечового міхура, і розслаблення сфінктера є безумовними рефлексами. Проте вже в дитинстві в людини формується свідомий контроль сечовипускання. Центром сечовипускання починають керувати центри головного мозку. Тому людина може довільно регулювати стан сфінктера, який відкриває отвір сечового міхура.

Сеча в нирках продукується безперервно. Цей процес відбувається у два етапи: спочатку утворюється первинна сеча, а потім — вторинна, або концентрована, сеча.

Утворення первинної сечі. На відміну від звичайних капілярів, клубочкові капіляри пропускають рідину лише в одному напрямку — назовні. Чому?

Діаметр привідної артеріоли більший, ніж відвідної, тому в капілярах клубочка створюється високий тиск. Під тиском крізь стінки капілярів і ниркової капсули до її порожнини фільтрується рідина,подібна до плазми крові. У ній відсутні лише формені елементи крові й великі за розміром молекули білків, що не проходять крізь пори стінок капілярів клубочка. Цю рідину називають первинною сечею,а процес її утворення — фільтрацією. За добу в нирках утворюється 170–180 л первинної сечі.

Капілярний клубочок

Утворення вторинної сечі. З ниркової капсули первинна сеча надходить до першого звивистого канальця. Тут починається реабсорбція — з первинної сечі до капілярів повертаються речовини, життєво необхідні організму. На відміну від фільтрації, реабсорбція деяких речовин відбувається зі значними витратами енергії: переміщення певних молекул й іонів з нефрону до капілярів потребує участі молекул- переносників . З першого канальця до капілярів повертається частина води, глюкоза, амінокислоти, з петлі нефрону — вода, іони Натрію, Хлору тощо. До другого канальця речовини з крові активно транспортуються: до нього надходять іони Калію, Гідрогену, складові ліків тощо.Цей процес називають секрецією. Вторинна сеча надходить у збиральну трубку нефрону. Результатом процесів, що відбуваються в нефроні, є утворення вторинної сечі і відновлення гомеостазу крові.

У нормі в сечі відсутні еритроцити, білки, амінокислоти, глюкоза.

Взагалі не повертається з первинної сечі до крові сечова кислота,ліки, іони важких металів, а частково — сечовина.

Аналіз сечі, який роблять у клініках, дає лікарю важливу інформацію і про роботу нирок, і про процеси обміну речовин, що протікають в інших органах.

Захворювання сечовидільної системи.

• Цистит.
• Пієлонефрит
• Сечокам’яна хвороба:
• Гломерулонефрит
• Ниркова недостатність.

Способи лікування порушень� гомеостатичної функції нирок.

• Гемодіалізом називають спосіб лікування ниркової недостатності:кров з організму хворого очищують від токсичних продуктів за допомогою штучної нирки

​

​

Гемодіаліз: 1 — насос;

2 — трубочки з проникними

мембранами; 3 — фізіологічний

розчин; 4 — розчин, що містить

відходи метаболізму

• В тяжких випадках застосовують інший метод лікування — пересадку нирки від донора.