ХVІ – поч. ХVІ століття – період українського Відродження (Ренесансу)

1. Орієнтація на взірці античної літератури, християнської літератури – ідеалізування сили, краси, повноти життя.
2. Зв’язок людини з Богом.
3. Гуманізм.

Розвиток культури, освіти на Україні

Православні братства:

громадсько-політична діяльність

(захист віри);

культурницька: відкриття лікарень,

створення шкіл, друкарень, розвиток

музики, хорів, пісенної творчості, дум.

Найвідоміші:

Львівське братство,1585 –

найвизначніший осередок епохи

Брестське, 1591

Люблінське, 1594

Київське, 1615

Луцьке, 1617

Епоха відкриттів, розвитку науки,

архітектури, живопису (іконопис, книжкова мініатюра)

Пересопницьке Євангеліє,1556–1561

написане українською мовою.

Львів. 1574 р. – надруковані перші книги “Апостол”, “Буквар”

Іван Федоров - першодрукар

Іван Федоров - першодрукар

І. Федоров. Апостол,1574

Друкарський верстат

Острозька школа – перший навчальний заклад вищого ступеня, осередок національної освіти й культури; 1576 рік

Князь Костянтин Острозький – засновник школи

Герасим Смотрицький – перший ректор

Острозька друкарня:

= Острозька Біблія, 1581

= “Граматика словенська” Мелетія Смотрицького

“Часослов”

Характерна ознака доби – багатомовність літератури: використання старослов’янської, книжної української, латини, польської, російської, грецької мов.

Латиномовна патріотична поезія – яскраве явище Ренесансу

Юрій Дрогобич, ректор Болонського університету, поет,перший з українців почав писати латиномовні поезії, доктор мистецтв, доктор медицини й астрономії Краківського університету; один із перших вчених з України.

Павло Русин, магістр Краківського та Віденського університетів, поет (зб. “Пісні П.Русина”)

Себастіан Кленович, поет, автор 4-х поем (одна із них “Роксоланія”)

Це початок українського віршування.

Полемічна література (к. ХVІ – поч. ХVІІ ст.)

Публічна дискусія між прихильниками й противниками української православної та римо-католицької церкви

Перші ознаки стилю Бароко

“Була це натура проста і сильна, що не вміла кривити душею” (І.Франко).

Іван Вишенський – чернець з Афону, богослов, філософ,

письменник (послання, полемічні трактати, епістоли).

ХVІІ - ХVІІІ століття – період українського Бароко, національної політики гетьманату Івана Мазепи.

1. Спроба поєднання античності й християнства.
2. Центральне місце відводиться Богові. (Релігійне забарвлення літератури).
3. Визначна роль церкви й держави.
4. Культ героїчних вчинків “сильної людини” для служби Богу.
5. Потреба постійного руху.

Київ. Софіївська дзвіниця.

Міцна держава через розвиток духовного життя, освіти, науки:

- будування храмів;

• створення книгозбірень;
• створення друкарень.

Іван Мазепа – гетьман України

У ХVІІ ст. Київська Лавра стає центром книгодрукування, їх оздоблення

Києво-Могилянська академія, 1701

Петро Могила, князь, чернець, засновник Київської колегії, сприяв відкриттю українських шкіл і друкарень по Україні, відбудовував храми; проповідник, автор 19 проповідей і перекладів Біблії (“Требник” – церковна енциклопедія); запровадив українську мову на богослужіннях і проповідях.

Університет європейського типу сприяв появі національно свідомої нової еліти.

Викладачі

Михайло Ломоносов, поет, вчений, філософ

Лазар Баранович, поет, композитор, створив найкращий церковний хор;

пізніше ректор Чернігівського колегіуму

Лаврентій Горка, драматург, створив хор та балет при академії

Теофан Прокопович, ректор академії, поет, перекладач, професор

Учні академії - визначні особистості

Мелетій Смотрицький, вчений, автор “Граматики словенської”

Іван Мазепа, найвідоміший гетьман України, визнаний в Європі

Пилип Орлик, гетьман України, створив першу у світі Конституцію

Теофан Прокопович, ректор академії, поет, перекладач, професор

Григорій Сковорода, поет, байкар, філософ

Література українського Бароко

1. Полемічна література. І. Вишенський
2. Риторична проза. М. Смотрицький
3. Ораторська проза. І. Галятовський
4. Історико-мемуарна проза. Літопис С.Величка, “Історія Русів”

5. Комедійно-гумористична драматургія: Т. Прокопович

шкільна драма, інтермедії, “Милість Божа”

6. Епіграмна поезія Л. Баранович, І.Величковський

7. Панегірична лірика

8. Пісенно-елегійна барочна література

Риси: різномовність, національна ідея, поєднання релігійних та світських мотивів, гіперболи, антитези, алегорії, метафоричність, пишність форм.

Літопис Самійла Величка

Провідна ідея доби – ідея вольності

Історико-мемуарна проза.

“Низькі жанри”: шкільна драма – інтермедії - вертеп

Лаврентій Горка, драматург, створив хор та балет при академії

Теофан Прокопович, ректор академії, поет, драматург (“Володимир), перекладач, професор

Комедійно-гумористична драматургія:

Польськомовна та україномовна поезія – найпопулярніша

Іван Величковський, візуальна, інтелектуальна поезія; акровірші,

Теофан Прокопович, ректор академії, поет, перекладач, професор

Лазар Баранович, польськомовний поет, композитор, створив найкращий церковний хор;

пізніше ректор Чернігівського колегіуму

Іван Мазепа, найвідоміший гетьман України, визнаний в Європі

Семен Климовський, поет, пісняр (“Їхав козак за Дунай”), філософ

Григорій Сковорода, поет, байкар, філософ

Зб. “Млеко” – “курйозні вірші”

С. Полоцький. Фігурні вірші. XVII ст.

​

Оздоблення барокових збірок гравюрами.

Семен Климовський, поет, пісняр (“Їхав козак за Дунай”), козак, філософ

Україномовна поезія

Маруся Чурай, україномовна поетеса, піснярка

(“Засвіт встали козаченьки…”)

Григорій Сковорода, поет, байкар, філософ

Епоха пізнього Бароко

Зб. “Сад божественних пісень” – основа нової поетики в Україні