Тема: Ярий ячмінь
1. Народногосподарське значення ярого ячменю.
2. Ботанічна характеристика і біологічні
особливості.
3.Місце в сівозміні і обробіток ґрунту.
( 1 )ст.. 158-170
Науменко Г.В.
Ярий ячмінь - цінна продовольча, кормова і технічна культура. Із зерна скловидного і крупнозерного дворядного ячменю виготовляють перлову і ячмінну крупи.
Кілька років тому вчені виявили в білку ячменю такі речовини, як тригліцерид і токотриенол, здатні значно знижувати рівень холестерину в крові.
Ячмінне борошно добавляють (10-15%) при випіканні житнього і пшеничного хліба.
Через низьку якість клейковини хліб з чистого ячмінного борошна малооб'ємний, слабопористий, швидко черствіє. Із зерна ячменю виготовляють сурогат кави, екстракти солоду.
Найбільше ячмінь використовують на зернофуражні цілі. В 1 кг зерна міститься 1,2 кормові одиниці і 100 г перетравного протеїну. Згодовують для всіх видів тварин, особливо при беконній відгодівлі свиней - 60-70% ячменю у складі комбікорму.
Зерно ячменю містить багато білку (9-12%), вуглеводів (70-75%), повноцінне за амінокислотним складом, включаючи особливо дефіцитні амінокислоти - лізин і триптофан. Кормові властивості ячменю значно кращі, ніж пшениці.
Велике значення має ячмінь у пивоварній промисловості. Найбільш цінні для цього сорти дворядного ячменю з добре виповненим і вирівняним за крупністю зерном.
Зерно пивоварного ячменю повинно мати підвищений вміст крохмалю (60–70%) і екстрактивних речовин (78–82%) та оптимальну кількість білка – не більше 9–12%. Важливі також низька плівчастість (менше 7–10%) та висока енергія проростання – не менше 95% на 4-й день пророщування.
Найдавніші знахідки ячменю виявлено на території Туреччини, Іраку Ірану. 3 доісторичних часів його вирощували в Греції, Італії, Китаї. В Європу ячмінь поширився з Малої Азії у IV–III тисячоліттях до н.е. У той же період ячмінь почали вирощувати на території сучасної України. У світовому рослинництві ячмінь займає важливе місце.
Ячмінь належить до числа найдавніших рослин земної кулі. Розкопки показують, що він поряд з пшеницею був відомий ще в кам’яному віці. Початком окультурення ячменю рахуються X і навіть XV тисячоліття до нашої ери.
Серед ярих хлібів першої групи ярий ячмінь забезпечує найвищі і стабільні врожаї. В 2015–2016 році урожайність ячменю по Україні становила 29,8 ц/га, хоч в окремих господарствах його врожайність досягає 50–60 ц/га і вище.
2. Коренева система ячменю характеризується невеликою засвоювальною здатністю. Солома його коротша, ніж у жита, пшениці, вівса. Довжина його – 30–135 см. Листки широкі, добре розвинені.
Колос складається з колосового стрижня та колосків. На кожному виступі колосового стрижня розміщується по три одноквіткових колоски. Зовнішня квіткова луска переходить на кінці в зазублений або гладенький остюк.
У деяких форм замість остюків утворюються лопатеві додатки –фурки, іноді ячмінь буває безостим.
Плід ячменю – плівчаста і гола зернівка. Маса 1000 насінин – 30–50 г.
Рис.2. Фуркатний ячмінь
Ячмінь належить до роду Ногdeum L. За кількістю нормально розвинених плодоносних колосків на виступі стрижня цей вид поділяють на три види: багаторядний ячмінь, дворядний та проміжний. Види ячменю поділяються на різновидності.
Різновидності багаторядного ячменю: паладіум, піконтезе, целесте.
Різновидності дворядного ячменю: нутанс, медікум, нудум.
Рис. 1. Ботанічна характеристика ячменю: 1,2 – рослина ячменю в період сходів і наливу зерна, 3,4 – колос дворядного ячменю і його поперечний розріз, 5 – колоски на виступі стержня, 6 – зернівки: плівчаста і гола, 7,8,9,10 – те ж у багаторядного ячменю, 11 – колос з видозміненими остюками (фурками), 12 – частина (збільшена) гладкий і зазубрений остюк.
Основні джерела надходження асимілянтів до зернівки та їх частка у формуванні врожаю пшениці
В Україні визначено сортовий склад ячменю ярого, який за показниками продуктивності й адаптованості до умов вирощування може у різні за погодними умовами роки за чіткого виконання сортової технології забезпечувати високі врожаї зерна. Генетичний потенціал сучасних сортів ячменю ярого становить 6–7 т.га.
На основі наукових і практичних даних ведення землеробства зроблено висновки, що в кожному господарстві слід висівати 2–3 районовані і перспективні сорти, що відрізняються біологічним і господарськими ознаками.
Сорти ярого ячменю: Модерн, Святогор, Віраж, Геліос, Доказ, Виклик, Взірець, Сербінетта, Татум, Козак, Мономах, Буффало 102, Вакула, КВС Данте, КВС Алісіана, Парнас, Юкатан, Хадар, Псьол, Сонцедар, Авгій, Командор, Здобуток, Лофант, Водограй, Beatrix, Kangoo, Malz, Balans, Sebastian, Джером, Елдом
Ярий ячмінь - невимоглива до тепла рослина.
Мінімальна температура проростання насіння 1-2°С, оптимальна - 15-20°С. Сходи витримують приморозки -3-4°С, а іноді й до -6°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин у період вегетації 18°С.
Ячмінь характеризується найвищою, серед ярих зернових першої групи, стійкістю проти високої температури (запалу), легко витримуючи підвищення її до 38-40°С.
Оптимальна температура для росту і розвитку рослин у період вегетації 18°С.
Ячмінь характеризується найвищою, серед ярих зернових першої групи, стійкістю проти високої температури (запалу), легко витримуючи підвищення її до 38-40°С.
Ярий ячмінь серед хлібів першої групи найбільш посухостійкий і відзначається високопродуктивною витратою вологи на створення одиниці органічної речовини. Проте на початку вегетації в ячменю недостатньо розвинена коренева система і рослини погано переносять весняні посухи. Тому запізнення з сівбою може спричинити недружне з’явлення сходів і сповільнення розвитку рослин на пізніших фазах росту. Транспіраційний коефіцієнт ярого ячменю – 420–460.
Культура має слаборозвинену кореневу систему, тому краще росте на родючих, добре забезпечених поживними легкодоступними речовинами, ґрунтах.
Для ярого ячменю, зерно якого використовується на пивоварні цілі, кращими ґрунтами є чорноземи, темно-сірі та сірі лісові ґрунти, що найпоширеніші в лісостеповій зоні. Менш придатні для нього ґрунти дерново-підзолисті піщані та супіщані на Поліссі.
3. Ярий ячмінь внаслідок недостатнього розвитку кореневої системи, короткого вегетаційного періоду, підвищених вимог до структури ґрунту, серед зернових є найбільш вимогливим до попередника.
Найбільший урожай ячменю одержують після кукурудзи, пшениці, вівса, зернобобових культур.
Менший урожай формується при сівбі ячменю після цукрового буряка, соняшника, які дуже висушують ґрунт.
В останні роки, внаслідок зменшення норм внесення органічних та мінеральних добрив під просапні культури, їх цінність для ярого ячменю знизилась. Тому для одержання високих урожаїв необхідно підвищувати норми мінеральних добрив безпосередньо під ячмінь.
У північній частині України ярий ячмінь розміщують після картоплі, люпину, кукурудзи. Гіршими попередниками є озимі зернові.
Ячмінь відносно скоростиглий та низькорослий, тому це одна з найкращих покривних культур для підсіву багаторічних трав.
Ярий ячмінь належить до рослин з підвищеними вимогами до обробітку ґрунту. Ґрунт для нього має бути нещільним, чистим від бур’янів. На щільних ґрунтах погано розвивається коренева система ячменю, жовкне листя, що знижує продуктивність рослин.
Основний обробіток ґрунту під ярий ячмінь має буди диференційованим залежно від попередників та стану поля (забур’яненості, післяжнивних решток), погодних факторів та типу ґрунту.
�
Ячмінь дуже добре реагує на зяблеву оранку після всіх попередників. При розміщенні його після зернових культур чи однорічних трав є можливість провести лущення стерні.
На полях, засмічених однорічними бур’янами, вистачає одного лущення дисковими лущильниками на глибину 6–8 см або важкими дисковими боронами вітчизняного та зарубіжного виробництва. У випадку сильного забур’янення через 2–3 тижні проводять повторне лущення на глибину 10–12 см дисковими боронами.
Лущення можна з успіхом замінити внесенням універсальних гербіцидів (раундап, гліфоган та ін.) після відростання бур’янів. Особливо ефективні ці препарати у боротьбі з багаторічними бур’янами (пирій, осот).
Якщо попередник кукурудза, поле дискують важкими боронами і проводять зяблеву оранку. Глибина оранки на полях, де проведено 1–2 лущення, становить 20–22 см. За наявності осоту глибину оранки збільшують до 25–27 см. Оптимальні строки зяблевої оранки коливаються в межах другої половини вересня – першої або другої декади жовтня.
При розміщенні ярого ячменю після цукрових буряків чи картоплі, відразу після їх збирання площу орють на глибину 20–22 см. На легких за механічним складом ґрунтах оранку можна замінити поверхневим обробітком, особливо після картоплі.
Під ячмінь застосовують сучасні енергоощадні елементи обробітку ґрунту.
Якщо ситуація склалась так, що сівбу необхідно провести на необробленому з осені полі, то краще висівати високоефективними сівалками за технологією ноу-тілл. Для цього використовують сівалки-культиватори іноземного виробництва: «Джон-Дір», «Хорш», «Амазоне», «Кінзе», «Лемкен», «Грейт-Пленс» та вітчизняні висівні комплекси: «Сіріус» і «Алькор». Під ярий ячмінь також використовують концепції смугового обробітку StripTill для посіву зернових культур (StripDrill).
Передпосівний обробіток ґрунту під ранні ярі зернові розпочинається при фізичному його достиганні. Рано-навесні, як тільки ґрунт перестає мазатися, на полях, які швидко пересихають, з метою закриття вологи слід провести боронування і шлейфування зябу впоперек оранки.
Площі, які будуть засівати в першу чергу, зразу ж культивують і готують до сівби без попереднього закриття вологи шляхом боронування.
Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути виконаний на глибину загортання насіння.
Для цього слід використовувати широкозахватні комбіновані знаряддя, які виконують за один прохід 3–4 технологічні операції.
Комбіновані агрегати для передпосівного обробітку ґрунту: Європак 6000, «Центавр» фірми Amazone, HORSCH Tiger AS, LEMKEN Smaragd.
Контрольні питання: