Охорона праці в процесі оволодіння професією

Нормативні документи

• Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XI

​

• Указ Президента України «Про День охорони праці» від 18.08.2006 № 685/2006

​

• Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232

​

•  Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 270 

​

• Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 

Нормативні документи

• Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освітизатверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 26.12.2017  № 1669

​

• Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 18.04.2006 № 304 зі змінами�від 22.11.2017 № 1514

​

• Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затверджене наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.1998 № 9

Нормативні документи

• Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затверджене наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15 зі змінами від 30.01.2017 № 140�
• Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджені наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 № 67

​

• Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затверджений наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21.12.1993 № 132

Нормативні документи

• Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 31.08.2001 № 616 (у редакції наказу МОН від 07.10.2013 № 1365)

​

• Інструктивно-методичні матеріали з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності у навчально-виховному процесі, подані у листі Міністерства освіти і науки України від 26.04.2013 № 1/9-305
• Положення про кабінет охорони праці та безпеки життєдіяльності професійно-технічного закладу освіти затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 20.10.2005 № 609
• Положення про службу охорони праці затв. наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15.11.2004 №255

​

4 ли

• Положення про навчання неповнолітніх професіям пов’язаним з важкими роботами і роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці затв. наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 30.12. 94 № 130
• Перелік робіт з підвищеною небезпекою затв. Наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15
• Перелік робіт, де є потреба в професійному доборі затв. наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 23.09.94 № 263/121
• Правила пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 15.08.2016 №974
• Порядки надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» затв. наказом Міністерства озорони здоров”я №398 від 16.06.2014р.

​

​

Нормативні документи

Готується акт про прийняття закладу освіти до нового навчального року

Наказом створюється комісія з прийняття закладу освіти до нового навчального року.

​

Комісія закладу освіти надає зібрану нею інформацію до комісії органу управління освітою, яка приймає навчальний заклад до нового навчального року.

Підготовка до нового навчального року

Скласти акти-дозволи:

на проведення занять у спортивних залах (спортивних майданчиках) (оформляють щорічно перед початком навчального року);

акти дозволи на проведення занять у кабінетах фізики, хімії, біології, інформатики, охорони праці;

акти-дозволи на введення в експлуатацію устаткування в навчальних майстернях і лабораторіях

Призначаються особи, відповідальні�за організацію роботи з охорони праці

Згідно з пунктом 4.1 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, керівник закладу освіти призначає відповідальних за організацію роботи з охорони праці, безпеки життєдіяльності та визначає їхні функціональні обов’язки.

​

Розробляємо інструкції з охорони праці

Інструкція з охорони праці є нормативним актом, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці під час виконання ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у приміщеннях, на території закладу освіти або в інших місцях, де за дорученням керівника виконують ці роботи, трудові обов’язки.

Розробляємо інструкції з охорони праці

Інструкція з охорони праці має містити такі розділи:

​

• загальні положення;

​

• вимоги безпеки перед початком роботи;

​

• вимоги безпеки під час виконання роботи;

​

• вимоги безпеки після закінчення роботи;

​

• вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Розробляємо інструкції з охорони праці

Інструкції з охорони праці переглядають у терміни, передбачені державними нормативно-правовими актами про охорону праці, на підставі яких вони опрацьовані. Втім роблять це не рідше одного разу на п’ять років, а для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою — не рідше одного разу на три роки.

До посадових інструкцій педагогічних працівників вводиться блок питань з охорони праці, безпеки життєдіяльності

Для педагогічних працівників розробляють не інструкції з охорони праці, а посадові інструкції з обов’язковим блоком питань з охорони праці, безпеки життєдіяльності у відповідності до Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти

​

Обовязки відповідальних осіб з ОП, БЖД

Завідувач кабінету, лабораторії, майстерні, навчально-виробничої майстерні, старший майстер, майстер виробничого навчання:

• 1) є відповідальним за безпечний стан робочих місць, обладнання, приладів, інструментів, інвентарю тощо;
• 2) не допускає до проведення навчальних занять або робіт здобувачів освіти та працівників закладу освіти без передбаченого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту;
• 3) вимагає у встановленому порядку забезпечення спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту здобувачів освіти та працівників закладу освіти згідно з Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям;
• 4) відповідно до цього Положення розробляє і переглядає (один раз на 5 років) інструкції з безпеки під час проведення навчання в кабінетах, лабораторіях, навчально-виробничих майстернях, навчальних господарствах, спортивних залах тощо;
• 5) дозволяє використання обладнання, встановленого в лабораторіях, кабінетах, навчальних господарствах, цехах, на дільницях, полігонах, що передбачено типовими переліками, затвердженими Міністерством освіти і науки України;
• 6) контролює дотримання безпечних і нешкідливих умов проведення виробничої практики здобувачів освіти на підприємствах, в установах і організаціях, не дозволяє виконання робіт, не передбачених умовами договору;
• 7) проводить інструктажі з охорони праці під час навчально-виробничого процесу;
• 8) проводить інструктажі з безпеки життєдіяльності або контролює їх проведення викладачем, учителем;
• 9) бере участь у розробленні окремого розділу з охорони праці, безпеки життєдіяльності колективного договору (угоди);
• 10) при настанні під час освітнього процесу нещасного випадку вживає заходів, передбачених Положенням про порядок розслідування нещасних випадків

Обовязки відповідальних осіб з ОП, БЖД

Викладач, учитель, класовод, куратор групи, класний керівник, вихователь:

• 1) є відповідальним за збереження життя і здоров'я здобувачів освіти під час освітнього процесу;
• 2) забезпечує проведення освітнього процесу, що регламентується законодавчими та нормативно-правовими актами з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності;
• 3) організовує вивчення здобувачами освіти правил і норм з охорони праці, безпеки життєдіяльності;
• 4) проводить інструктажі із здобувачами освіти:
• з охорони праці під час проведення трудового навчання і виробничої практики відповідно до Типового положення;
• з безпеки життєдіяльності під час проведення навчальних занять, позакласних, позашкільних заходів:
• вступний на початку навчального року - з реєстрацією вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності здобувачів освіти в журналі обліку навчальних занять (додаток 1) на сторінці класного керівника, куратора групи;
• первинний, позаплановий, цільовий інструктажі - з реєстрацією в журналі реєстрації первинного, позапланового, цільового інструктажів здобувачів освіти з безпеки життєдіяльності (додаток 2);
• первинний інструктаж перед початком заняття (нової теми, лабораторної, практичної роботи тощо) - з реєстрацією в журналах обліку навчальних занять і виробничого навчання на сторінці предмета в рядку про зміст уроку, лекції, практичної роботи тощо;
• 5) здійснює контроль за виконанням здобувачами освіти правил (інструкцій) з безпеки;
• 6) проводить профілактичну роботу щодо запобігання травматизму серед здобувачів освіти під час освітнього процесу;
• 7) проводить профілактичну роботу серед здобувачів освіти щодо вимог особистої безпеки у побуті (дії у надзвичайних ситуаціях, дорожній рух, участь у масових заходах, перебування в громадських місцях, на об'єктах мережі торгівлі тощо);
• 8) при настанні під час освітнього процесу нещасного випадку вживає заходів, передбачених Положенням про порядок розслідування нещасних випадків.

Організовуємо проведення інструктажів�з питань охорони праці

Види інструктажів з питань охорони праці:

​

​

​

�

Вступний інструктаж з охорони праці зі здобувачами освіти проводиться:

• до початку професійно-практичної підготовки в закладі освіти або на підприємстві;
• з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.
• Вступний інструктаж з охорони праці в закладі освіти проводиться в кабінеті охорони праці, безпеки життєдіяльності перед початком професійно-практичної підготовки. Інструктаж проводить керівник служби охорони праці або особа, на яку покладено цей обов’язок наказом керівника закладу освіти. Реєстрація такого інструктажу здійснюється в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці для працівників (додаток 1). Цей журнал зберігається у керівника служби охорони праці закладу освіти або особи, на яку покладено обов’язки відповідального за охорону праці, безпеку життєдіяльності наказом керівника закладу освіти.
• Вступний інструктаж з охорони праці перед початком професійно-практичної підготовки на підприємстві зі здобувачами освіти проводить представник служби охорони праці підприємства чи особа, на яку покладено наказом керівника підприємства обов’язки проведення інструктажів. Реєстрація такого вступного інструктажу з охорони праці проводиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці на підприємстві.

​

Проводимо інструктажі з ОП з учнями

Первинний інструктаж з охорони праці на робочому місці зі здобувачами освіти проводиться:�перед початком професійно-практичної підготовки безпосередньо на робочому місці, на першому уроці в навчально-виробничій майстерні (полігоні, дільниці, лабораторії тощо) закладу освіти або на підприємстві згідно з вимогами Державного стандарту професійної освіти;�перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різного обладнання, механізмів, інструментів, матеріалів тощо. �Первинний інструктаж з охорони праці на робочому місці в закладі освіти проводить керівник робіт - майстер (інструктор) виробничого навчання, викладач. �Первинний інструктаж з охорони праці перед початком роботи на робочому місці підприємства, де проводиться виробниче навчання та виробнича практика, проводить безпосередній керівник робіт від підприємства (начальник структурного підрозділу, майстер, інструктор) призначений наказом по підприємству або особа, яка використовує найману працю.�Первинний інструктаж з охорони праці на робочому місці підприємства проводиться індивідуально або з групою осіб одного фаху (професії) згідно з діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.�

Проводимо інструктажі з ОП з учнями

�

​

Проводимо інструктажі з ОП з учнями

�

​

Про проведення первинного інструктажу з питань охорони праці особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до:

журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці, який зберігається в кожній лабораторії, майстерні, де проводиться професійно-практична підготовка - інструктаж з охорони праці на робочому місці в закладі освіти;

журналу обліку виробничого навчання на сторінці про запис теми уроку, навчального заняття тощо - інструктаж з охорони праці перед виконанням навчального завдання, пов'язаного з використанням різного обладнання, механізмів, інструментів, матеріалів тощо. Такий інструктаж не реєструється окремо і не потребує підпису осіб, що проводили його і з якими проводили цей інструктаж;

журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці, який зберігається на підприємстві - інструктаж з охорони праці на робочому місці підприємства.

• Позаплановий інструктаж з охорони праці зі здобувачами освіти проводиться при порушенні ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо під час проведення професійно-практичної підготовки в майстернях, лабораторіях, полігонах закладу освіти і на підприємстві.
• Позаплановий інструктаж з охорони праці зі здобувачами освіти, які проходять виробниче навчання та виробничу практику, проводить безпосередній керівник робіт (викладач, майстер (інструктор) виробничого навчання в закладі освіти або начальник структурного підрозділу, майстер, інструктор на підприємстві).
• Проведення позапланового інструктажу з охорони праці зі здобувачами освіти фіксується в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці

Проводимо інструктажі з ОП з учнями

Проводимо інструктажі з ОП з учнями

Повторний інструктаж з охорони праці зі здобувачами освіти проводиться тільки на робочому місці, де здійснюється виробниче навчання або виробнича практика на підприємстві, у строки, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем з урахуванням конкретних умов праці, якщо це навчання (практика) проводиться протягом певного часу, але не рідше:

для робіт з підвищеною небезпекою – 1 разу на 3 місяці;

для решти робіт – 1 разу на 6 місяців.

Цільовий інструктаж з охорони праці зі здобувачами освіти проводиться:

у разі їх участі у ліквідації аварії або стихійного лиха;

під час проведення робіт, на які відповідно до законодавства оформлюються наряд-допуск, наказ або розпорядження.

Проведення повторного, цільового інструктажів з охорони праці зі здобувачами освіти фіксується в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці

• Проведення повторного, цільового інструктажів з охорони праці зі здобувачами освіти фіксується в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці .
• Первинний, повторний, позаплановий інструктажі з охорони праці завершуються перевіркою знань у вигляді усного опитування або за допомогою технічних засобів, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці особою, яка проводила інструктаж.
• Інструктажі з охорони праці зі здобувачами освіти під час професійно-практичної підготовки на підприємстві проводяться відповідно до Типового положення.
• Контроль за проведенням інструктажів на робочому місці зі здобувачами освіти на підприємстві здійснює керівник (майстер, інструктор, відповідальний за проведення) виробничого навчання чи виробничої практики, призначений керівником закладу освіти.
• Програми проведення інструктажів з охорони праці в закладі освіти розробляють служби охорони праці за участю безпосередніх керівників (викладачі, майстри, інструктори), які здійснюють професійно-практичну підготовку, затверджує такі програми керівник закладу освіти.
• Інструктажі проводять в закладі освіти і на підприємстві за інструкціями з охорони праці.

​

Проводимо інструктажі з ОП з учнями

• Інструктажі з безпеки життєдіяльності (охорона здоров'я, пожежна, радіаційна безпека, цивільний захист, безпека дорожнього руху, реагування на надзвичайні ситуації, безпека побуту тощо) проводяться із здобувачами освіти і реєструються відповідно до Положення про навчання.
• Вступний інструктаж з безпеки життєдіяльності проводиться перед початком навчальних занять один раз на рік, а також під час зарахування або оформлення до закладу освіти здобувачів освіти службами охорони праці або особами, на яких покладено ці обов’язки наказом керівника закладу освіти. За умови чисельності учасників освітнього процесу в закладі понад 200 осіб вищезазначеними службами проводиться навчання з вихователями, класними керівниками, майстрами виробничого навчання, кураторами груп тощо, які в свою чергу інструктують здобувачів освіти перед початком навчального року.
• Запис про вступний інструктаж робиться на окремій сторінці реєстрації вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності для здобувачів освіти у журналі обліку навчальних занять

Проводимо інструктажі з БЖД

• Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності проводиться:
• на початку навчального року перед початком занять у кожному кабінеті, лабораторії, майстерні, спортзалі тощо;
• перед початком канікул;
• перед початком заходів за межами закладу освіти, де освітній процес пов’язаний з використанням небезпечних або шкідливих для здоров’я факторів;
• перед виконанням кожного завдання, пов’язаного з використанням різних матеріалів, інструментів, приладів, на початку уроку, заняття, лабораторної, практичної роботи тощо.
• Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності проводять викладачі, куратори груп, майстри виробничого навчання тощо. Інструктаж проводиться зі здобувачами освіти, а також з батьками, які беруть участь у позанавчальних заходах.
• Запис про проведення первинного інструктажу з безпеки життєдіяльності робиться в журналі реєстрації первинного, позапланового, цільового інструктажів з безпеки життєдіяльності здобувачів освіти, який зберігається в кожному кабінеті, лабораторії, майстерні, цеху, спортзалі тощо.

​

Проводимо інструктажі з БЖД

Проводимо інструктажі з БЖД

Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності, який проводиться в кабінеті, лабораторії на початку уроку, заняття, лабораторної, практичної роботи тощо і знайомить з новими матеріалами, інструментами, обладнанням, має на меті надати загальні відомості про безпечну поведінку. Такий інструктаж реєструється в журналі обліку навчальних занять, виробничого навчання на сторінці предмета в розділі про запис змісту уроку, заняття. Здобувачі освіти, які інструктуються, не розписуються про такий інструктаж. Програма первинного інструктажу з безпеки життєдіяльності розроблюється керівником служби охорони праці, безпеки життєдіяльності за участю викладачів, майстрів тощо, затверджується керівником закладу освіти. Первинний інструктаж повинен містить питання безпечної поведінки під час проведення занять у кабінетах, лабораторіях, майстернях, спортзалах, інших приміщеннях закладу освіти, правила поведінки під час канікул, у побуті, під час екстремальних ситуацій тощо.

Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності може проводиться за інструкціями з безпеки під час проведення навчання, а також у вигляді бесід, переглядів фільмів тощо.

Інструкції з безпеки під час проведення навчання для здобувачів освіти при виконанні практичних, лабораторних робіт у навчальних кабінетах, лабораторіях, спортивних залах тощо розробляють викладачі, затверджує такі інструкції керівник закладу освіти.

​

Проводимо інструктажі з БЖД

• Позаплановий інструктаж з безпеки життєдіяльності із здобувачами освіти проводиться у разі порушення ними вимог нормативно-правових актів, що може призвести чи призвело до травм, аварій, пожеж тощо, при зміні умов виконання навчальних завдань (лабораторних, практичних робіт тощо), а також у разі нещасних випадків за межами закладу освіти.
• Реєстрація позапланового інструктажу проводиться в журналі реєстрації інструктажів

Проводимо інструктажі з БЖД

Цільовий інструктаж з безпеки життєдіяльності проводиться із здобувачами освіти закладу освіти в разі організації позанавчальних заходів (олімпіади, турніри з предметів, екскурсії, у тому числі на підприємство, туристичні походи, спортивні змагання тощо), під час проведення громадських, позанавчальних робіт (прибирання територій, приміщень, науково-дослідна робота на навчально-дослідній ділянці тощо). Реєстрація проведення цільового інструктажу здійснюється у журналі реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності.

Інструктажі з безпеки життєдіяльності проводяться для формування умінь застосовувати знання у практичному житті, їх програми містять питання особистої безпеки та безпеки оточуючих відповідно до напряму проведення заходів, розробляються безпосередніми керівниками робіт або заходів і не вимагають наявності інструкцій з безпеки життєдіяльності. Такі інструктажі проводяться у вигляді інформацій про небезпеки, лекцій, бесід з наступною перевіркою навичок, ігрових тренінгів, квестів тощо. У кожному конкретному випадку викладач, майстер (інструктор) виробничого навчання або особа, яка проводить інструктаж з безпеки життєдіяльності, обирає свій шлях і засоби проведення таких інструктажів.

з

Орієнтовний перелік питань вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності для учнів:

• Загальні відомості про навчальний заклад, його структуру (кабінети, лабораторії, майстерні, спортзали тощо);
• Види та джерела небезпеки в навчальних приміщеннях, майстернях, на спортивних майданчиках тощо;
• Загальні правила поведінки під час навчально-виховного процесу;
• Обставини та причини найбільш поширених нещасних випадків, що сталися в навчальних закладах;
• Вимоги пожежної безпеки в навчальному закладі;
• Ознайомлення з Правилами пожежної безпеки для навчальних закладів та установ системи освіти України;
• Радіаційна безпека, дії у разі надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру;
• Безпека дорожнього руху. Поведінка на вулиці, ознайомлення з правилами дорожнього руху;
• Побутовий травматизм, запобігання нещасним випадкам у побуті та дії у разі їх виникнення;
• Перша долікарська допомога у разі нещасних випадків, надзвичайних ситуацій тощо

Проводимо інструктажі з БЖД

Орієнтовний перелік питань первинного інструктажу з БЖД перед канікулами:

• Безпека дорожнього руху, правила поведінки на автодорогах, залізниці, у транспортних засобах, рух тротуарами та пішохідними доріжками, рух за відсутності пішохідних доріжок чи тротуарів, за межами населеного пункту, перехід проїжджої частини вулиць рух дорогою (вулицею) на велосипеді, мопеді, санях, поведінка у залізничному транспорті та поблизу залізничних колій, перебування у транспортних засобах (річковий, автомобільний, міський електротранспорт, метро);
• Пожежна безпека використання електроприладів у побуті, правила поведінки під час пожежі;
• Поведінка у громадських місцях, перебування в громадських місцях, участь у масових заходах.
• Безпека у побуті, правила користування газовими приладами, правила користування електроприладами, дії у разі виявлення незнайомих предметів та небезпечних речовин, правила поведінки з незнайомими людьми правила толерантності у стосунках;
• Поведінка під час екскурсій, походів, поводження у природному середовищі, поведінка під час несприятливих погодних явищ (грози, заметілі, спеки, холоду), поведінка за надзвичайних ситуаціях;

Проводимо інструктажі з БЖД

Проводимо інструктажі з БЖД

• Поведінка на водних об’єктах, тривалість купання та перебування на сонці, користування надувними матрацами, надання допомоги людині, яка тоне, поведінка на льоду;
• Поведінка за екстремальних ситуацій, аварійні ситуації, пожежі, надзвичайні ситуації природного характеру (землетруси, виверження вулканів, повені, зсуви ґрунту, урагани, заметілі тощо).
• Надання першої допомоги у разі настання нещасного випадку, правила поведінки у разі настання нещасного

Перед канікулами у навчальних закладах зазвичай проводять профілактичні бесіди про: алкоголь, тютюнопаління наркоманію, токсикоманію, ігроманію імовірні наслідки тривалого перебування за комп’ютером, небезпечні ігри.

​

Організовуємо навчання та перевірку знань�з питань охорони праці

У навчальному закладі:

​

• розробляють і затверджують відповідні положення про навчання з питань охорони праці;

​

• формують плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

Організовуємо навчання та перевірку знань�з питань охорони праці

Керівник закладу освіти один раз на три роки організовує навчання і перевірку знань працівників з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності.

​

Згідно з п. 4.2.6 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах

Організовуємо навчання та перевірку знань�з питань охорони праці

Перелік питань для перевірки знань з охорони праці, безпеки життєдіяльності працівників складається членами комісії з урахуванням місцевих умов та затверджується керівником установи чи закладу освіти вищого підпорядкування.

​

Працівники установ та закладів освіти під час прийняття на роботу та періодично повинні проходити навчання щодо надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

Навчання з питань ОП здобувачів освіти

Вивчення основ охорони праці в навчальних закладах, а саме: предмета "охорона праці" проводиться за типовими навчальними планами і програмами з цього предмета і навчальних дисциплін, які затверджуються головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки (далі - МОН) за погодженням із Держпраці. Окремі питання (розділи) з охорони праці мають передбачатися у навчальних програмах загальнотехнічних і спеціальних дисциплін.

{Пункт 2.1 глави 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства соціальної політики № 140 від 30.01.2017}

При цьому теоретична частина предмета "охорона праці" вивчається обсягом не менше 30 годин, а під час перепідготовки та підвищення кваліфікації - не менше 15 годин. Специфічні питання охорони праці для конкретних професій мають вивчатися в курсах спеціальних та загальнотехнічних дисциплін - з метою поєднання технологічної підготовки з підготовкою з охорони праці, а робочі навчальні програми цих дисциплін повинні включати відповідні питання безпеки праці.

Теоретична частина предмета "охорона праці" під час професійної підготовки працівників для виконання робіт, які не належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою, вивчається в обсязі не менше 10 годин, а під час перепідготовки та підвищення кваліфікації - не менше 8 годин.

Навчання з питань ОП здобувачів освіти

При підготовці в ЗПО працівників за професіями, пов’язаними з роботами підвищеної небезпеки, навчання проводиться з урахуванням вимог Положення про порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 30.12.94 № 130 , зареєстрованого в Мін’юсті України 20.01.95 за № 14/550 (у редакції наказу Держнаглядохоронпраці України від 15.12.2003 № 244, зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.12.2003 за № 1257/8578).

Контролюємо виконання вимог з охорони праці

Для фіксації результатів контролю керівник закладу освіти може вести журнал оперативного контролю за станом охорони праці самостійно або ж покласти цей обов’язок на особу, відповідальну за охорону праці в навчальному закладі.

​

За результатами контролю оформлюють і відповідні акти.

Принаймні раз у п’ятиріччя у навчальному закладі проводять атестацію робочих місць. Така процедура покликана виявити несприятливі умови праці задля їх поліпшення та закріплення у колективному договорі. За наказом керівника закладу, за погодженням із профспілкою, створюють атестаційну комісію. Склад комісії: керівник, досвідчені працівники, члени профспілки, працівники служби охорони праці, представник виборного органу профспілкової організації, спеціалісти відділу кадрів.

Наказ про проведення атестації робочих місць за умовами праці видає керівник. У ньому зазначають: строки підготовки, порядок взаємодії з іншими державними органами, дії на ліквідацію шкідливих факторів на робочих місцях

​

Проводимо атестацію робочих місць за умовами праці

�Розслідування нещасних випадків�з учасниками освітнього процесу ���

Нормативні документи

​

​

​

Розслідуванню підлягають:

​

​

​

Розслідуванню підлягають:

Контроль за розслідуванням:

Контроль за правильним і своєчасним розслідуванням і обліком нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу, а також виконанням заходів щодо усунення причин, що викликали нещасний випадок, здійснює відповідний орган управління освітою, засновник (власник), якому підпорядкований навчальний заклад. Громадський контроль здійснюють професійні спілки через своїх представників у навчальному закладі, а також уповноважені трудового колективу закладу освіти з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності.

• Звільнити потерпілого від дії травмуючого фактора
• Надати необхідну допомогу
• Огородити небезпечне місце
• Надаючи допомогу, намагатись зберегти за можливістю все так, як було на момент нещасного випадку (або сфотографувати)
• Евакуювати учнів у безпечне місце
• Повідомити безпосереднього керівника

​

​

​

В разі нещасного випадку очевидець повиен:

При зверненні постраждалого, свідка події або працівника відповідного закладу, які мають інформацію стосовно нещасного випадку, керівник закладу освіти зобов’язується невідкладно:

• розробити необхідні заходи для виправлення причин настання події;  
• організувати повідомлення про нещасний випадок у ЗП ПТ)О найближчих родичів постраждалого;
• надіслати клопотання до лікувального закладу, який надавав допомогу постраждалому, про надання медичного заключення про стан постраждалого;
• протягом однієї доби скликати комісію для здійснення перевірки і розслідування нещасного випадку.

Алгоритм розслідування нещасного випадку:

Нещасні випадки, що сталися з учнями під час проходження ними виробничого навчання, практики або виконання робіт на підприємстві під керівництвом його посадових осіб, розслідують і беруть на облік на підприємстві згідно з законодавством. У розслідуванні бере участь представник закладу освіти.

Нещасні випадки невиробничого характеру розслідуються органом управління освітою або навчальним закладом.Для складання акта НТ використовують класифікатори подій, що призвели до нещасного випадку, його причин та місця настання .

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Нещасні випадки, за результатами розслідування яких складено акти НТ, реєструють районні держадміністрації (виконавчі органи міських, районних у містах рад) та організації, які проводили розслідування, у журналі за встановленою формою

Алгоритм розслідування нещасного випадку:

До членів Комісії мають бути залучені перший заступник керівника,  завідуючий службою охорони праці  відповідного закладу та член (представник) профспілки. Випадок, який трапився поза межами району або населеного пункту, де знаходиться навчальний заклад (наприклад, в сумісній подорожі, поході),  розслідується комісією територіального підрозділу освіти. Строк для здійснення розслідування Комісією становить три робочі дні з моменту її скликання і, у разі потреби поглибленого вивчення обставин і підстав виникнення події, можливо продовжити строк роботи комісії, але не більш ніж на один місяць. За підсумком проведеної перевірки Комісія складає акт розслідування нещасного випадку (акт форма  Н-Н), до якого долучаються: пояснення постраждалого та очевидців; медичне заключення про важкість ушкодження постраждалого; пакет інших документів стосовно обставин події.

По одному екземпляру  акту форми Н-Н необхідно направити:

• постраждалому (його представникам чи найближчим родичам);
• Керівнику структурного підрозділу, де стався нещасний випадок;
• завідуючому службою охорони праці;
• відповідному територіальному підрозділу освіти.

Документи, зібрані в рамках розслідування, і один з примірників акту Н-Н повинні зберігатись в архівних матеріалах закладу освіти щонайменше шістдесят років.

Алгоритм розслідування нещасного випадку:

Відповідальність за порушення законодавства про працю, про охорону праці �

Обов’язки відповідального за електрогосподарство�

Особа, відповідальна за електрогосподарство, з урахуванням енергоємності та складу енергетичного обладнання має забезпечити:

а) розроблення і проведення організаційних і технічних заходів, а саме:

утримання електроустановок у робочому стані та їх експлуатацію згідно з вимогами ПТЕ, ПУЕ,  ПБЕЕС, інструкцій з охорони праці та інших нормативних документів;

дотримання заданих електропередавальною організацією режимів електроспоживання і договірних умов споживання електричної енергії та потужності;

виконання заходів з підготовки електроустановок споживача до роботи в осінньо-зимовий період;

раціональне використання електричної енергії;

оптимальні режими перетікання реактивної електроенергії та економічні режими роботи компенсувальних пристроїв;

впровадження автоматизованих систем і приладів вимірювання та обліку електричної енергії;

своєчасний і якісний ремонт електроустановок;

запобігання аваріям та травматизму в електроустановках;

безпечнуексплуатацію електроустановок;

підвищення надійності роботи електроустановок;

навчання і перевірку знань ПТЕ, ПБЕЕС, ПУЕ, Правил користування електричною енергією, Правил пожежної безпеки, посадових та експлуатаційних інструкцій та інструкцій з охорони праці для електротехнічних (електротехнологічних) працівників;

охоронунавколишнього природного середовища (залежно від покладених функцій);

б) удосконалення мережі електропостачання з виділенням на резервні зовнішні живильні лінії струмоприймачів екологічної та аварійної броні;

в) підвищення рівня промислової безпеки, розроблення комплексу заходів, спрямованих на запобігання травматизму, загибелі тварин, пошкодженню обладнання, можливим негативним екологічним та іншим наслідкам у разі припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому порядку;

г) експлуатацію електроустановок відповідно до вимог Інструкції з обліку та розслідування технологічних порушень в роботі енергетичного господарства споживачів, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 04.08.2006 № 270;

ґ) розроблення та дотримання норм витрат палива, електричної енергії, їх своєчасний перегляд під час удосконалення технології виробництва та впровадження нової техніки;

д) організацію проведення експертного обстеження (технічного діагностування) електроустановок;

е) ведення обліку і контролю за споживанням електричної енергії, потужності та розроблення заходів щодо їх зниження;виконання встановлених режимів електроспоживання;

є) розроблення із залученням технологічних та інших підрозділів, а також спеціалізованих інститутів і проектних організацій перспективних планів зниження енергоємності продукції, яка випускається, впровадження енергозберігаючих технологій, теплоутилізаційних установок, використання вторинних паливно-енергетичних ресурсів, запровадження прогресивних форм економічного стимулювання;

ж) облік та аналіз нещасних випадків, що сталися в електрогосподарстві, а також вжиття заходів щодо усунення причин їх виникнення;

з) розроблення інструкцій з експлуатації електроустановок та мереж, інструкцій з охорони праці і пожежної безпеки та програм підготовки персоналу для працівників електротехнічної служби;

и) надання інформації на вимогу Держенергонагляду відповідно до вимог нормативних документів;

і) ведення документації з електрогосподарства відповідно до вимог нормативних документів;

ї) додержання вимог санітарних норм і правил щодо умов праці на робочих місцях працівників згідно з вимогами розділу VІ ПТЕ.

​

�Відповідальність за порушення законодавства про працю, про охорону праці �КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ�

Розділ X�ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА

Стаття 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці

1. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Стаття 272. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою

1. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

​

Адміністративна відповідальність

Стаття 175. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням -

 тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від 0,5 до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 175-1. Куріння тютюнових виробів у заборонених місцях

Куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

  Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 188-8. Невиконання приписів та постанов посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про пожежну і техногенну безпеку

Невиконання приписів та постанов посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про пожежну і техногенну безпеку, або створення перешкод для їх діяльності - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від 0,5 до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

​

�Кримінальна відповідальність�

Стаття 270. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки

1. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі, — карається штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

​

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

​

Майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах — якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

​

Обов’язки керівника ЗП(ПТ)О �щодо забезпечення пожежної безпеки.

Керівник закладу освіти є відповідальним за пожежну безпеку в закладі. У межах своїх повноважень він визначає обов’язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, а також призначає осіб, відповідальних за: пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, інженерного обладнання утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту. Також керівник закладу освіти має визначити перелік заходів протипожежного режиму та порядки дій на випадок пожежі.

Обов’язки керівника ЗП(ПТ)О �

• Керівник закладу освіти має також проконтролювати, щоб були розроблені та затвердити такі документи:
• план евакуації учнів та працівників у разі виникнення пожежі( переглядається раз на три роки);
• порядок оповіщення учасників освітнього процесу;
• інструкція, що визначає дії працівників закладу освіти для безпечної та швидкої евакуації учасників освітнього процесу.
• У кожному приміщенні закладу освіти має бути розроблена інструкція щодо заходів пожежної безпеки. Її складає керівник структурного підрозділу. Інструкцію узгоджують із відповідальним за пожежну безпеку закладу освіти, а потім її затверджує керівник. Таку інструкцію розміщують на видноті.

​

Розробляємо документи:

Заходи протипожежного режиму

Протипожежний режим у навчальному закладі встановлюють відповідними наказами чи інструкціями. У них мають бути визначені порядки, що врегульовують питання щодо:

• утримання шляхів евакуації;
• застосування відкритого вогню;
• використання побутових електронагрівальних приладів;
• проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт;
• проїзду та стоянки транспортних засобів;
• прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір’я, очищення елементів вентиляційних систем від горючих відкладень;
• відключення від мережі електроживлення обладнання та вентиляційних систем у разі пожежі;
• огляду, зачинення приміщень, будівель після закінчення занять і роботи закладів та установ;

Заходи протипожежного режиму

• проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;
• організації експлуатації й обслуговування наявних засобів протипожежного захисту;
• проведення планово-запобіжних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного, а також навчального обладнання;
• скликання у разі виникнення пожежі членів пожежно-рятувального підрозділу добровільної пожежної охорони, посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку, виклику вночі, у вихідні та святкові дні;

​

Заходи протипожежного режиму

У кожному приміщенні закладу освіти має бути табличка, на якій зазначено прізвище відповідального за пожежну безпеку цього приміщення, номер телефону найближчого пожежно-рятувального підрозділу, а також інструкція з пожежної безпеки.

Практичні тренування

Правилами визначено, що не рідше одного разу на півроку слід проводити практичні тренування всіх працівників. Такі тренування проводять відповідно до розробленої та затвердженої інструкції, що визначає дії працівників закладу для безпечної та швидкої евакуації учасників освітнього процесу.

Пожежні інструктажі

​

Усі працівники при прийнятті на роботу на робочому місці повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки (далі - протипожежні інструктажі).

​

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).

​

Види протипожежних інструктажів, а також порядок організації та проведення протипожежних інструктажів, навчання і перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях».

​

Вимоги до інструкцій з пожежної безпеки

• категорія приміщення з вибухопожежної та пожежної небезпеки (для виробничих, складських приміщень та лабораторій);
• вимоги щодо утримання евакуаційних шляхів та виходів;
• спеціальні місця для куріння та вимоги до них;
• порядок утримання приміщень, робочих місць;
• порядок зберігання та застосування легкозаймистих рідин, горючих рідин (далі - ЛЗР, ГР), пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів;
• порядок прибирання робочих місць, збирання, зберігання та видалення горючих відходів, промасленого ганчір’я;
• порядок утримання та зберігання спецодягу;
• місця, порядок та норми одночасного зберігання в приміщенні сировини, напівфабрикатів та готової продукції;
• порядок проведення зварювальних та інших вогневих робіт;
• порядок огляду, вимкнення електроустановок, приведення в пожежобезпечний стан приміщень та робочих місць, закриття приміщень після закінчення роботи;
• заходи пожежної безпеки при роботі на технологічних установках та апаратах, які мають підвищену пожежну небезпеку;
• граничні показання контрольно-вимірювальних приладів, відхилення від яких можуть викликати пожежу або вибух;
• обов'язки та дії працівників у разі виникнення пожежі.

​

Інструкції мають вивчатися під час проведення протипожежних інструктажів, проходження навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму, а також в системі виробничого навчання і вивішуватися на видимих місцях.

​

�Інструкція на випадок пожежі

​

На об’єктах з масовим перебуванням людей, які є навчальними (у тому числі дошкільними) закладами, закладами охорони здоров’я із стаціонаром, будинками для людей похилого віку та інвалідів, санаторіями і закладами відпочинку, розважальними, культурно-освітніми та видовищними закладами, критими спортивними будинками і спорудами, готелями, мотелями, кемпінгами, торговими підприємствами та іншими аналогічними за призначенням об'єктами з масовим перебуванням людей, на доповнення до схематичного плану евакуації повинна бути розроблена та затверджена керівником інструкція, що визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників. Для об'єктів, у яких передбачається перебування людей уночі, інструкції повинні передбачати також дії у нічний час.

Евакуаційні виходи

Виходи відносяться до евакуаційних:

​

а) першого поверху - назовні безпосередньо або через коридор, вестибюль (фойє), сходову клітку;

б) будь-якого надземного поверху, крім першого: через коридор, хол, фойє до сходової

в) у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечено виходами, зазначеними в підпунктах а) та б).;

г) цокольного, підвального, підземного поверхів - назовні безпосередньо, через сходову клітку або через коридор, який веде до сходової клітки, що має вихід назовні безпосередньо або ізольований від розташованих вище поверхів.

Допускається:

д) евакуаційні виходи з цокольних, підвальних та підземних поверхів передбачати через загальні сходові клітки з окремим виходом назовні, який відокремлюється від іншої частини сходової клітки суцільною протипожежною перегородкою 1-го типу на висоту одного поверху;

е) евакуаційні виходи із фойє, гардеробних та санітарних вузлів, розташованих у цокольних, підвальних та підземних поверхах будинків громадського призначення, передбачати у вестибюль (фойє), коридор першого поверху по окремих сходах типу С2.

�Основні вимоги до евакуаційних шляхів і виходів�

Висота та ширина у просвіті евакуаційних виходів (дверей) для будинків різного призначення встановлюється відповідними НД. При цьому висота цих виходів повинна бути не меншою за 2,0 м, а ширина – 0,8 м.

​

Висота шляхів евакуації повинна бути не меншою як 2,0 м, а їхня ширина – 1,0 м.

Ширину проходів до одиночних робочих місць у межах одного приміщення дозволяється зменшувати до 0,7 м.

​

Ширина у просвіті сходового маршу, повинна бути не меншою за розрахункову та не меншою за ширину евакуаційного виходу (дверей) на сходову клітку з поверху, на якому перебуває найбільша кількість людей. При цьому ширина сходового маршу не повинна бути меншою за 1,0 м (крім спеціально обумовлених у НД випадків).

Ширина сходового маршу визначається як відстань між стіною та його огородженням або між його огородженнями. Така ширина не повинна перевищувати довжину проступів).

Двері евакуаційних виходів і двері на шляхах евакуації повинні відчинятися у напрямку виходу людей з будинку.

​

План евакуації

​

​

На об’єктах з постійним або тимчасовим перебуванням на них 100 і більше осіб або таких, що мають хоча б одне окреме приміщення із одночасним перебуванням 50 і більше осіб (далі - об’єкти з масовим перебуванням людей), у будинках та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають два поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб, а для одноповерхових - більше 50 осіб, мають бути розроблені і вивішені на видимих місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.

Протипожежне водопостачання

Система внутрішнього протипожежного водопроводу повинна відповідати таким вимогам:

1) необхідність улаштування внутрішнього протипожежного водопроводу, кількість вводів у будинок, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струменів від пожежних кран-комплектів визначаються, виходячи з вимог ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація»;

2) внутрішні пожежні кран-комплекти слід установлювати в доступних місцях за ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація». При цьому їх розміщення не повинно заважати евакуації людей;

3) кожен пожежний кран-комплект має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з’єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними;

4) пожежний плоскоскладальний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в «гармошку» або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново;

5) використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням, не допускається;

6) пожежні кран-комплекти повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання. При виготовленні шаф рекомендується передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені відповідні покажчики за ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности»;

7) спосіб установлення пожежного кран-комплекту повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен виключати різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання;

8) на дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу «ПК» порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів;

9) пожежні кран-комплекти не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню і перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування. Пожежні кран-комплекти повинні постійно бути справними і доступними для використання;

10) зовнішні патрубки з приєднуваними головками, засувки, зворотні клапани для приєднання рукавів пожежних машин повинні утримуватись у справному стані;

11) у неопалюваних приміщеннях узимку вода з внутрішнього протипожежного водопроводу повинна зливатись. При цьому біля пожежних кранів-комплектів повинні бути написи (таблички) про місце розташування і порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників цього об’єкта;

12) за наявності в неопалюваному приміщенні (будинку) трьох і більше пожежних кранів-комплектів на сухотрубній мережі внутрішнього протипожежного водопроводу в утепленому місці на вводі необхідно встановлювати засувку з електроприводом. Її відкриття та пуск насоса слід здійснювати дистанційно від пускових кнопок, установлених всередині шафок пожежних кран-комплектів.

​

�Вибухонебезпечні зони�

Вибухонебезпечна зона класу 0 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу.

Вибухонебезпечна зона класу 0 згідно з вимогами розділу 4 Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Мінпраці від 21.06.2001 № 272, може бути лише в межах корпусів технологічного обладнання.

Вибухонебезпечна зона класу 1 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи (тут і далі «нормальна робота»—ситуація, коли установка працює відповідно до своїх розрахункових параметрів).

Вибухонебезпечна зона класу 2 — простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості) не мають розглядатися під час проектування електроустановок.

Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газо-, пароповітряного середовища визначають за правилами (нормами) відповідних галузей промисловості.

Вибухонебезпечна зона класу 20 — простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Звичайно це можливо всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін.

Вибухонебезпечна зона класу 21 — простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації.

До цієї зони може належати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пилоповітряної суміші.

Вибухонебезпечна зона класу 22 — простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з’являтися не часто й існувати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

До цієї зони належать простір поблизу обладнання, що утримує пил, який може вивільнятися шляхом витоку і формувати пилові утворення.

​

Пожежонебезпечні зони

​

Пожежонебезпечна зона класу П-І — простір у приміщенні, у якому горюча рідина, яка має температуру спалаху більше +61 °С.

​

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІ — простір у приміщенні, у якому можуть накопичуватися і виділятися горючий пил або волокна.

​

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІа — простір у приміщенні, у якому тверді горючі речовини та матеріали.

​

Пожежонебезпечна зона класу П-ІІІ — простір поза приміщенням, в якому горюча рідина, яка має температуру спалахнення понад +61 °С або тверді горючі речовини.

​

�������������������������������������������������Категорії приміщень ті будинків щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки ДСТУ Б В.1.1-36-2016�

�Класи пожежі�ДСТУ EN 2:2014 Класифікація пожеж�

А - що супроводжуються горінням твердих матеріалів, зазвичай органічного походження, під час горіння яких, як правило, утворюються тліючі вуглини;

​

В - що супроводжуються горінням рідин або твердих речовин, які переходять у рідкий стан;

​

С - що супроводжуються горінням газів;

​

D - що супроводжуються горінням металів;

​

F -  що супроводжуються горінням речовин, які використовують для приготування їжі (рослинних і тваринних олій та жирів) і містяться в кухонних приладах.

Журнал «Довідник спеціаліста з охорони праці»

(передплатний індекс 49573)

Рекомендації щодо гасіння пожеж автотранспортних засобів

​

Найбільш ефективний-порошковий вогнегасник. Гасіння загоряння двигуна, а також місць розташування коробки передач необхідно починати з відстані не більше 2-3 м. Порошковий струмінь направляти безпосередньо на вогнище пожежі, що дасть можливість повністю «накрити» місце пожежі порошковою хмарою і ліквідувати або локалізувати пожежу. При горінні проливів пального біля транспортного засобу гасіння доцільно здійснювати порошковим вогнегасником, починаючи з проливу і послідовно переходити знизу вверх на гасіння джерела виливання пального. Можна застосовувати й інші вогнегасники. Під час гасіння порошковий струмінь необхідно направляти зі сторони вітру на передній край поверхні, що горить, переміщуючи розпилювач швидкими рухами із сторони в сторону в горизонтальній площині, пересуваючись вперед, поки горіння не буде ліквідовано.

�Гасіння пожежі в салоні автомобіля рекомендується здійснювати порошковим або вогнегасником на водній основі, починаючи з відстані 1-2 м подаючи струмінь через відкрите вікно або двері із сторони протилежної розташування бензобаку.�При загорянні автопокришок гасіння рекомендується починати зі сторони вітру з відстані не менше 1 м. Струмінь необхідно подавати знизу вверх в сторону полум'я.�У випадку значної пожежі автомобіля гасити його необхідно декількома вогнегасниками, одночасно направляючи порошковий струмінь знизу вверх, оброблюючи всю гарячу

поверхню.�

Рекомендації щодо гасіння легкозаймистих рідин та горючих рідин

Для запобігання розбризкування горючої рідини, що знаходиться в посудині, або проливів гасіння необхідно починати з відстані, що дорівнює максимальній довжині струменя, направляючи його в основу полум'я.

В резервуарах ефективно гасити за допомогою порошкових вогнегасників. Допускається гасіння незначних загорянь вуглекислотними вогнегасниками. Гасіння необхідно починати зі сторони вітру від ближчого борту резервуару або межі розливу. При гасінні порошковим вогнегасником струмінь, якщо він не перекриває вогнища пожежі, необхідно переміщувати швидкими рухами в горизонтальній площині, просуваючись у вибраному напрямку і не залишаючи за собою та і з боків непогашених ділянок. Подачу вогнегасного порошку не зупиняти до ліквідації пожежі.

Під час гасіння пожежі класу В вуглекислотними вогнегасниками розтруб має бути спрямований в основу вогнища пожежі, що знаходиться найближче до оператора. Під час гасіння оператору необхідно виконувати рухи розтрубом з боку в бік, просуваючись уперед.

Якщо площа гасіння рідини становить 5-7м2, то для гасіння доцільно одночасно застосовувати два порошкові вогнегасники. Ранг вогнегасників залежить від характеру пожежі, але це повинні бути вогнегасники не менше ВП-6.�При гасінні витягнутих у довжину вогнищ пожежі (приямки, траншеї, зливні канави та ін.) найбільш доцільно вогнегасну речовину подавати з урахуванням напрямку вітру вздовж всі канави.

Гасіння рідини, що витікає, необхідно починати з місця її розливу, а потім, піднімаючи струмінь вверх, погасити горящу рідину, що витікає.�Якщо всередині вогнища пожежі знаходиться технологічне устаткування, то гасити особливо порошковими вогнегасниками необхідно з різних напрямків, використовуючи декілька вогнегасників.

​

Рекомендації щодо гасіння електрообладнання, що перебуває під напругою

​

У разі виявлення ознак горіння на об'єкті, де є електрообладнання, що перебуває або може перебувати під напругою, потрібно визначити місце загоряння (вогнище пожежі), оцінити ситуацію та вжити заходів щодо запобігання появі нових вогнищ горіння на іншому електрообладнанні.

Перед гасінням, за змогою, потрібно знеструмити електрообладнання, що перебуває в зоні горіння та поблизу неї.

Дозволяється гасити пожежі електрообладнання, що перебуває під напругою, за допомогою вуглекислотних, хладонових газових та порошкових вогнегасників, якщо:

• максимальне значення напруги на електрообладнанні не перевищує 1000 В;

• відстань між насадком або розтрубом вогнегасника до струмоведучих конструкцій становить не менш ніж 1 м;

• вогнегасники мають сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання) із зазначенням можливості гасіння пожеж електрообладнання, що перебуває під напругою до 1000 В.

​

Під час гасіння пожеж електрообладнання, що перебуває під напругою, за допомогою пересувного вуглекислотного вогнегасника його розтруб слід тримати за спеціальне ізолювальне руків'я й спрямовувати струмінь вогнегасної речовини у вогнище пожежі.

Під час гасіння пожежі силового та освітлювального електрообладнання, розміщеного в шафі, вогнегасну речовину потрібно подавати всередину шафи.

​

Куріння

​

Керівник об’єкта та/або підприємства своїм розпорядчим документом визначає спеціальні місця для куріння, які необхідно позначити відповідним знаком або написом, і місця, де встановлюють урну або попільницю з негорючих матеріалів.

​

Куріння за межами спеціально відведених місць забороняється.

​

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

�У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".

​

Власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов’язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити вищевказану інформацію.

​

Куріння заборонено

Забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів: �

1) у ліфтах і таксофонах;

2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров’я;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів;

4) на дитячих майданчиках;

5) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;

6) у під’їздах житлових будинків;

7) у підземних переходах;

8) у транспорті загального користування, що використовується �для перевезення пасажирів;

9) у приміщеннях закладів ресторанного господарства;

10) у приміщеннях об’єктів культурного призначення;

11) у приміщеннях органів державної влади та органів �місцевого самоврядування, інших державних установ;

12) на стаціонарно обладнаних зупинках маршрутних ��Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів:

1) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;

2) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;

3) у приміщеннях гуртожитків;

4) в аеропортах та на вокзалах. �

​

З А К О Н У К Р А Ї Н И �«Про заходи щодо попередження та зменшення �вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу �на здоров'я населення «

​

Порядок дій у разі пожежі

Окрім унормування заходів протипожежного режиму, керівник закладу освіти має також визначити порядки дій у разі виникнення пожежі. Зокрема, необхідно чітко визначити дії учасників навчально-виховного процесу щодо:

• оповіщення про пожежу
• послідовності евакуації
• виклику пожежно-рятувальних підрозділів
• зупинки технологічного та навчального устаткування
• вимкнення електроустановок
• застосування засобів пожежогасіння.

Порядок дій у разі пожежі

Кожен працівник закладу освіти, який виявив пожежу або її ознаки (задимлення, запах горіння або тління різних матеріалів, підвищення температури в приміщенні тощо), зобов’язаний:

• негайно повідомити про це пожежну охорону (чітко назвати адресу об’єкта, місце виникнення пожежі, а також свою посаду та прізвище)
• задіяти систему сповіщення людей про пожежу
• розпочати евакуацію людей з будівлі до безпечного місця згідно з планом евакуації та залучити до цього інших осіб
• сповістити про пожежу керівника закладу освіти або працівника, що його заміщує організувати зустріч пожежних підрозділів, вжити заходів для гасіння пожежі наявними в навчальному закладі засобами пожежогасіння.

Вуглекислотні вогнегасники використовують для гасіння:�

• електроустановок під напругою
• легкозаймистих речовин
• речовин, що вступають в реакцію з водою

Не гасять:

матеріали, що тліють ( папір, тканину)

​

​

​

​

​

​

Порошкові вогнегасники використовують для гасіння всіх пожеж

Пожежний щит

Діючі електроустановки - це такі, що перебувають у даний момент під напругою, або на які, в будь-який момент за допомогою комутаційної апаратури, можна подати напругу

• Відповідно до підпункту 1.7.75 ПУЕ для людей рекомендовано, щоб сила струму, що протікає між одночасно доступними провідними частинами, за активного опору 2000 Ом (ДСТУ ІЕС 61140:2005 «Захист проти ураження електричним струмом. Загальні аспекти щодо установок та обладнання»), не перевищувала поріг чутливості і була не більшою ніж 0,5 мА для змінного струму і не більшою ніж 2 мА для постійного струму (у деяких випадках вона може бути більшою, але не перевищувати больовий поріг).
• Прямий дотик — електричний контакт людей або тварин із струмопровідними частинами, що перебувають під напругою, або наближення до них на небезпечну відстань (пп. 1.7.12 ПУЕ).
• Захист від прямого дотику не вимагається, якщо номінальна напруга не перевищує:
• 25 В змінного або 60 В постійного струму — у разі застосування системи безпечної наднизької напруги і за умови експлуатації електрообладнання в сухих приміщеннях;
• 25 В змінного або 60 В постійного струму — у разі застосування системи захисної наднизької напруги, якщо електрообладнання перебуває в зоні дії системи зрівнювання потенціалів і експлуатується тільки в сухих приміщеннях, а ймовірність контакту з частинами, які перебувають під напругою, незначна;
• 6 В змінного або 15 В постійного струму в усіх інших випадках (пп. 1.7.55 ПУЕ).
• Напруга змінного струму — напруга середньоквадратичне значення напруги змінного струму; напруга постійного струму — напруга постійного або випрямленого струму, що містить не більше 10 % від середньоквадратичного значення.

​

БЕЗПЕЧНА НАПРУГА

​

​

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРИМІЩЕНЬ

​

ЗА НЕБЕЗПЕКОЮ ЕЛЕКТРОТРАВМ

​

​

• без підвищеної небезпеки

​

• з підвищеною небезпекою

​

• особливо небезпечні

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

За ступенем небезпеки приміщення поділяють на три класи:

1. Без підвищеної небезпеки, які не мають ознак приміщень двох інших класів.

2. З підвищеною небезпекою, що мають одну з таких ознак:

вогкі (⇧ 75%), з провідним пилом, жаркі (⇧+35º), можливість одночасного дотику до обладнання та заземлених металоконструкцій.

3. Особливо небезпечні, що мають одну з таких ознак:

- дуже вогкі (100%);

- з хімічно активними парами, газами, що руйнують ізоляцію;

- ті, що мають одночасно дві або більше ознак приміщень з підвищеною небезпекою.

​

СТРУМОПРОВІДНА ПІДЛОГА

Струмопровідна підлога – ризик потрапляння до зони крокової напруги

​

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ В ЕЛЕКТРОУСТАНОВКАХ

​

• - захисне заземлення
• - занулення
• - вирівнювання потенціалів
• - мала напруга
• - захисне відімкнення
• - ізоляція струмопроводів
• - огороджувальні пристрої
• - попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки
• - засоби захисту та запобіжні пристрої

​

​

ДІЯ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

​

​

• термічна
• електролітична
• біологічна
• механічна

​

Пороговий відчутний струм (найменше значення відчутного струму) для змінного струму частотою 50 Гц коливається в межах 0,6-1,5 мА і 5-7 мА - для постійного струму;

​

Пороговий невідпускаючий струм (найменше значення невідпускаючого струму) коливається в межах 10-15 мА для змінного струму і 50-80 мА - для постійного;

​

Пороговий фібриляційний струм (найменше значення фібриляційного струму) знаходиться в межах 100 мА для змінного струму і 150 мА для постійного.

​

​

Гранично допустимий струм, що проходить через людину при нормальному (неаварійному) режимі роботи електроустановки не повинен перевищувати 0,3 мА для змінного струму і 1 мА для постійного.

ВПЛИВ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

Шляхи проходження

електричного струму

​

ВИДИ ЕЛЕКТРОТРАВМ

Місцеві електротравми:

​

• Електричні опіки
• Електричні знаки
• Металізація шкіри
• Електроофтальмія
• Механічні ушкодження

​

​

​

Електричні удари

• I — судомні скорочення м'язів;
• II — судомне скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання і роботи серця;
• IІІ — втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або дихання (або одного і другого разом);
• ІV — фібріляція серця

Захисні засоби для попередження електротравматизму.

​

​

Способи звільнення потерпілого від дії електричного струму.

Послідовність надання першої долікарської допомоги

До складу медичної аптечки входять:

Знеболюючі, серцеві, протишокові засоби

Бутафанол-тартрат 0,2% -1 мл,

у шприц-тюбику- 2 шт.; нітрогліцерин, валідол у таблетках

Засоби для зупинки крові, накладання пов'язок при травмах

Джгут

Есмарха

​

Серветки атравматичні,

антимікробні з хлоргексидином № 1 -2 шт.

Серветки атравматичні,

фурагіном -2 шт. антимікробні з

Бинт стерильний - 3 шт.;

Пакет перев'язувальний – 3 шт.;

Косинка медична – 3 шт.;

Пластир бактерицидний – 4 шт.

​

Лейкопластир

у рулоні – 1 шт.

​

Вата- 2 шт.

До складу медичної аптечки входять:

Плівка-клапан для

Проведення штучної

вентиляції легенів

Рукавички медичні - 1 пара

Розчин йоду 5%

Розчин борної кислоти – 1 фл.

Додаткові засоби

Шпильки англійські – 6 шт.

Ножиці – 1 шт.

Антисептичні засоби

Сульфацил натрію 20%,

у тюбик-капсулі, № 2

Перекис водню -1 фл.

Нашатирний

Спирт – 1 фл.

Протиопіковий засіб -1 тюб.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при раптовій зупинці серця

Термін «раптова зупинка серця» вживається у такому значенні - це природная (ненасильницька) смерть, що настала несподівано в межах 6 годин від початку гострих симптомів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при раптовій зупинці серця не медичними працівниками:

​

1) перед наданням допомоги переконатися у відсутності небезпеки;

2) визначити наявність свідомості - обережно потрясти постраждалого за плече та голосно звернутися до нього, наприклад «З Вами все гаразд? Як Ви себе почуваєте?»;

3) якщо постраждалий реагує:

а) якщо постраждалому нічого не загрожує, залишити його в попередньому положенні;

б) з’ясувати характер події, що сталася;

в) викликати бригаду екстреної медичної допомоги;

г) повідомити диспетчеру інформацію про постраждалого відповідно до його запитань та виконати його вказівки;

ґ) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медич-ної допомоги;

4) якщо постраждалий не реагує:

а) звернутися до осіб, які поряд, за допомогою;

б) якщо постраждалий лежить на животі, повернути його на спину та відновити про-хідність дихальних шляхів. Якщо механізмом травми було падіння з висоти, вважати, що у постраждалого є травма в шийному відділі хребта;

в) відновити прохідність дихальних шляхів, визначити наявність дихання за допомо-гою прийому: «чути, бачити, відчувати». Наявність дихання визначати протягом 10 се-кунд. Якщо виникли сумніви, що є дихання, вважати, що дихання відсутнє;

5) якщо постраждалий дихає, при відсутності свідомості:

а) перемістити постраждалого в стабільне положення;

б) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

в) забезпечити нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медич-ної допомоги;

6) якщо дихання відсутнє:

а) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

б) розпочати проведення серцево-легеневої реанімації:

- виконати 30 натискань на грудну клітку глибиною не менше 5 см (не більше 6 см), з частотою 100 натискань (не більше 120) за хвилину;

- виконати 2 вдихи з використанням маски-клапану, дихальної маски тощо. При відсутності захисних засобів можна не виконувати штучне дихання, а проводити тільки на-тискання на грудну клітку. Виконання двох вдихів повинно тривати не більше 5 секунд;

- після двох вдихів продовжити натискання на грудну клітку відповідно до наведеної схеми у цьому підпункті;

7) змінювати особу, що проводить натиснення на грудну клітку, кожні 2 хвилини;

8) припинити проведення серцево-легеневої реанімації до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги при відновленні у постраждалого дихання, рухової активності.

Штучне підтримання кровообігу

• Вкласти потерпілого на рівну тверду поверхню; для визначення точки компресії пальпують мечоподібний відросток і відступають на 2 поперечних пальці вверх; розміщують руку долонною поверхнею на межі середньої і нижньої третини грудини, пальці паралельно ребрам, а на неї іншу. Правильне проведення компресії – випрямленими в ліктьових суглобах ріками, використовуючи частину маси свого тіла.

Способи проведення штучного дихання

• Спосіб “рот у рот”
• Спосіб “рот у ніс”

При проведенні реанімаційних заходів потерпілому необхідно швидко провести наступні маніпуляції:

​

• укласти на тверду, рівну поверхню, на спину;
• закинути голову, підклавши під плечі валик (згорнутий одяг), висунути вперед щелепу, відкрити рот, очистити рот і глотку від слизу і іншого вмісту.
• Утримувати голову закиненою назад, великим і вказівним пальцями затиснути ніс. Правою рукою натиснути на підборіддя, відкрити рот. Зробити вдих і приклавши губи до рота потерпілого зробити різкий видих. Видих відбувається пасивно. Рот потерпілого заздалегідь слід прикрити плівкою з клапаном, марлею, носовою хустинкою.
• При відсутності пульсу та дихання потрібно робити штучне дихання в комбінації з непрямим масажем серця.

• Співвідношення числа компресій і числа штучних вдихів складає 30:2. Компресії грудної клітки необхідно проводити з частотою не <120/хв., на глибину 5-6 см, синхронізовано з штучним диханням.
• З протекцією дихальних шляхів компресія грудної клітки повинна проводитися з частотою не<120/хв., вентиляція з частотою 10/хв., асинхронно.
• Для визначення можливого відновлення самостійного кровообігу через кожні 4 цикли вентиляція-компресія роблять паузу (на 5 сек) для визначення пульсу на сонних артеріях.

Штучне підтримання дихання

• Одна рука розміщується на лобі потерпілого, забезпечуючи розгинання голови і одночасно затискаючи пальцями ніс, після чого щільно притиснувши свої губи навколо рота, вдувається повітря, слідкуючи за екскурсією грудної клітки.
• Дихальний об′єм повинен складати 500-600мл, частота вдихань – 10/хв.

Контроль і відновлення прохідності дихальних шляхів

• Потрійний прийом Сафара: розгинання голови, відкриття роту і висунення нижньої щелепи.

Допомога при обтурації дихальних шляхів

• При частковій обтурації дихальних шляхів із збереженням адекватного дихання негайне втручання не показане
• При повній обтурації дихальних шляхів здійснюють прийоми Геймліха

�Ускладнення і помилки при проведенні штучного дихання�

• Не забезпечена вільна прохідність дихальних шляхів
• Не забезпечена герметичність при вдуванні повітря
• Недооцінка (пізній початок) або переоцінка (початок СЛЦР з інтубації) значення ШВЛ
• Відсутність контролю за екскурсіями грудної клітки
• Відсутність контролю за попаданням повітря в шлунок

​

Критерії припинення реанімації:�

• Відновлення самостійного кровообігу та/або дихання
• Неефективність СЛЦР на протязі 30хв
• Наявність явних проявів біологічної смерті

​

Пролонгувати реанімацію необхідно при наявності�

​

• Переохолодження, втоплення в холодній воді
• Передозування лікарських препаратів або наркотиків
• Електротравми, ураження блискавкою

​

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі

Термін «серцевий напад» вживається у такому значенні – це інфаркт міо-карда, крайній ступінь ішемічної хвороби серця, який характеризується роз-витком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.

Ознаки (симптоми) прояву серцевого нападу: дискомфорт в центрі грудної клітки; стискаючий, тягнучий біль за грудиною; біль в лівій руці з проекцією в лікоть, мізинець, шию, нижню щелепу; відчуття страху; часте дихання (більше ніж 30 дихальних рухів за хвилину); холодний піт, нудота, запаморочення.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при серцевому нападі не медичними працівниками:

​

1) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, пояснити диспетчеру

причину виклику;

2) перемістити постраждалого на спину чи надати зручне для нього положення;

3) розстібнути одяг у постраждалого;

4) забезпечити надходження свіжого повітря в приміщення;

5) запитати у постраждалого про прийом фармакологічних препаратів, які рекомендовані його лікуючим лікарем. У випадку їх наявності – допомогти прийняти постраждалому ліки;

​

6) при можливості дати постраждалому розжувати таблетку аспірину (незалежно від прийому інших препаратів) за умови відсутності у нього алергічної реакції;

​

7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим;

​

8) при втраті свідомості здійснювати послідовність дій, передбачених Порядком надання домедичної допомоги постраждалим при раптовій зупинці серця, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 червня 2014 року № 398.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на інсульт

Термін «інсульт» вживається у такому значенні - це гостре порушення мозкового кровообігу, що спричинює ушкодження тканин мозку і розлади його функцій.

Ознаки інсульту: раптова асиметрія або оніміння обличчя; раптова слабкість та/або оніміння в руці чи нозі з одного боку; раптове порушення мовлення/розуміння простих команд/запитань; погіршення зору в одному або в обох очах; порушення ходи; запаморочення, втрата рівноваги або координації; головний біль без наявної причини; втрата свідомості.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на інсульт не медичними працівниками:

1) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, пояснити диспетчеру причину виклику;

2) надати постраждалому горизонтального положення, підвести голову та плечі;

3) якщо постраждалий перебуває без свідомості, але дихає нормально, перевести постраждалого в безпечне положення;

4) не давати постраждалому їсти та пити;

5) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) при відсутності у постраждалого дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження хребта

Термін «пошкодження хребта» вживається у такому значенні - це патологічний стан, що виникає внаслідок прямого та непрямого травмуючого фактора.

Ознаки пошкодження хребта: сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї або спині; поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг; втрата рухових функцій кінцівок; деформація в області хребта; судоми; ускладнене дихання; втрата рівноваги.

Травму хребта слід підозрювати за таких обставин: падіння з висоти; стрибки у воду; сильний удар по тулубу; дорожньо-транспортні пригоди; ураження блискавкою; ураження електричним струмом; вибух.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження хребта не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання - відновити прохідність дихальних шляхів, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо постраждалий у свідомості та його місцезнаходження безпечне:

а) зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця або іншим методом (м’яка шина, ручна фіксація);

б) залишити у початковому положенні;

в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

г) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

ґ) забезпечити психологічну підтримку;

6) якщо місце події небезпечне:

а) зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця або іншим методом (м’яка шина, ручна фіксація);

б) перемістити постраждалого на довгу транспортувальну дошку або тверду рівну поверхню (щит, двері тощо);

в) зафіксувати постраждалого на довгій транспортувальній дошці перед транспортуванням;

г) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

ґ) перемістити постраждалого в безпечне місце;

д) провести повторний огляд;

е) надати домедичну допомогу постраждалому залежно від наявних пошкоджень (пов’язки, фіксація переломів тощо);

є) надати психологічну підтримку;

ж) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму голови (черепно-мозкова травма)

Термін «черепно-мозкова травма» вживається у такому значенні – це стан, що виникає внаслідок травматичного ушкодження головного мозку, його оболо-нок, судин, кісток черепа та зовнішніх покривів голови.

Ознаки черепно-мозкової травми: рани, синці в області голови та обличчя; сонливість; сплутаність або втрата свідомості; сильний біль або відчуття тиску в голові, шиї; поколювання або втрата чутливості в пальцях рук та ніг; втрата рухових функцій кінцівок; деформація в області голови; судоми; утруднене дихання; порушення зору; нудота; блювота; стійкий головний біль; втрата рівноваги; виділення крові та/або ліквору (прозора рідина) з ротової та/або носової порожнини та вуха.

​

Травму голови слід підозрювати за таких обставин: падіння з висоти; стрибки у воду; сильний удар по голові або тулубу; дорожньо-транспортні пригоди; ураження блискавкою; ураження електричним струмом; вибух.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму голови (черепно-мозкова травма) не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) зафіксувати шийний відділ хребта (шийний комірець, м’яка шина, фіксація руками);

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо у постраждалого відсутні рани в області голови та інші пошкодження:

а) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

б) підтримати постраждалого психологічно;

в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

г) при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги, дотримуватись його рекомендацій;

ґ) за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці;

7) якщо у постраждалого наявні рани в області голови та інші пошкодження:

а) накласти пов’язки на рани;

б) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

в) підтримати постраждалого психологічно;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

ґ) при погіршенні стану постраждалого зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги, дотримуватись його рекомендацій;

д) за наявності небезпеки евакуювати постраждалого на довгій транспортувальній дошці.

Кровотеча, категорично заборонено:

• давати всередину рідину (пиття, алкогольні напої) при пораненнях органів черевної порожнини або навіть при підозрі на них;
• переносити пораненого до тих пір, поки він не стане транспортабельним;
• промивати рану водою, засипати порошком;
• витягувати з рани чужорідні тіла;
• торкатися до рани руками;
• залишати рану відкритою.

�������������

Допомога:��Забруднену шкіру навколо рани протерти стерильною ватою, марлею, бинтом. Навкруги рани змастити антисептиком (йодом, “зеленкою”). В разі їх відсутності можна використати спирт, горілку, одеколон. Якщо під рукою немає стерильного матеріалу, використати чисту тканину.�Методи зупинки кровотечі

​

• Накладення тугої давлючої повя'зки.
• Притискання судини.
• Максимальне згинання кінцівки в суглобі.
• Накладення кровоспинного джгута.
• Використання кровоспинних серветок з фурагіном і хлоргексидином.

Припинення кровотечі

Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем

Ознаки венозної кровотечі: кров темно-червоного кольору, витікає безперервною цівкою

Ознаки капілярної кровотечі: кров витікає з усієї пошкодженої поверхні краплями

При артеріальній кровотечі притискування пальцем та накладання джгута виконують вище рани.

При венозній – нижче рани�

Ділянки накладання джгута або закрутки при кровотечі з : 1- гомілки; 2-гомілки і колінного суглоба;3- кисті;

4- плеча; 5- передпліччя і ліктьового суглоба; 6- стегна

Зупинка кровотечі шляхом максимального згинання кінцівки в суглобі

Цей спосіб зупинки кровотечі використовують при стегновій, підколінній, плечовій і підключичній кровотечі.

Правила накладання джгута

Під джгут вкладають записку із зазначенням часу накладання джгута.

Джгут накладають не більше, ніж на 1, 5 -2 години влітку і не більше

ніж на 1 годину зимою. Через зазначений час джгут відпускають на

кілька хвилин до почервоніння шкіри. Кровотечу зупиняють іншими методами.

При відсутності джгута можна використовувати підручні засоби (вірьовка, косинка, бинт та інше), за допомогою яких накладається закрутка. Вона повинна кільцем охвачувати кінцівку так, щоб під неї вільно проходили чотири пальці; після чого підсунути паличку під закрутку, і закручувати до зупинки кровотечі.

Умови накладання стисної пов’язки

Стисну повязку накладають при венозній кровотечі, пошкодженні дрібних артерій.

Змащують краї рани йодом, закривають стерильною серветкою. З бинта або загорненої в бинт вати роблять щільний клубок, притискають його до місця кровотечі і щільно прибинтовують.

Для зупинки капілярної кровотечі використовують стерильні серветки з фурагіном і хлоргексидином.

Ознаки кровотечі в черевній порожнині

• Сильні болі в животі, нудота , живіт твердий, напружений , потерпілий блідий і не може стояти;
• Пошкодження передньої че5ревної стінки супроводжується болем, припухлістю, крововиливом у підшкірну тканину,потерпілий відчуває біль під час обережного доторкання до живота;
• Напруження м’язів передньої черевної стінки, затримка випорожнення, газів, іноді нудота, блювота;
• Сильне відчуття спраги;
• Слабкість, блідість, прискорений пульс, зниження артеріального тиску, ознаки розвитку шоку за відсутності слідів сильної кровотечі

​

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею

Термін «кровотеча» вживається у такому значенні – це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

​

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

​

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

​

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) при необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при травматичній ампутації

Термін «травматична ампутація» вживається у такому значенні – це відсікання, відторгнення частини або всієї кінцівки (або іншої частини тіла) у результаті механічної дії.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при травматичній ампутації не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду (екстреної) швидкої медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за наявності артеріальної кровотечі накласти джгут;

6) накласти чисту, стерильну пов’язку на культю;

7) надати постраждалому протишокове положення;

8) знерухомити культю;

9) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

10) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

11) знайти ампутовану частину тіла;

12) завернути ампутовану частину тіла в стерильну марлю/чисту тканину;

13) помістити ампутовану частину в поліетиленовий пакет (по можливості видалити з нього повітря);

14) помістити пакет в ємність, заповнену холодною водою/льодом;

15) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження живота

Терміни вживаються у такому значенні:

- закрита травма живота – травма, при якій шкіра, підшкірна клітковина та апоневроз залишаються непошкодженими, а на шкірі живота та прикордонних ділянках спостерігаються підшкірні крововиливи;

- проникаюча травма живота – травма, при якій канал рани проникає у черевну порожнину.

Ознаки проникаючої травми живота: наявність рани; біль в рані та в черевній порожнині; нудота; блювота; слабкість; відчуття тиску, “розпирання” в животі; наявність сторонніх предметів у рані (ніж, арматура тощо); наявність в рані кишківника чи сальника (евентерація).

Ознаки закритої травми живота з можливою внутрішньою кровотечею: посиніння шкіри (утворення синця) на місці травми; відчуття хвилювання або неспокою; часте дихання; бліда, холодна або волога на дотик шкіра; нудота; блювота; відчуття спраги; втрата свідомості.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на пошкодження живота не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) при закритій травмі живота:

а) надати постраждалому зручне положення;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

ґ) при погіршенні стану постраждалого до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги зателефонувати до диспетчера екстреної медичної допомоги;

6) при проникаючій травмі живота:

а) надати постраждалому зручне положення;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

в) накласти чисту, стерильну пов’язку на рану та зафіксувати її за допомогою лейкопластиру;

г) не вправляти внутрішні органи в черевну порожнину;

ґ) не виймати з рани сторонні предмети;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Допомога при черевній кровотечі

Потерпілого не можна поїти і годувати, давати ліки через рот.

Покласти потерпілого на спину, ноги в колінах зігнути, під коліна підкласти валик діаметром 15 см, виготовлений з підручних засобів, застосувати протишокові заходи, на передню черевну стінку прикласти холод ( лід, сніг, холодну воду) і доставити потерпілого до лікарні. Транспортувати в положенні лежачи з підведеною верхньою частиною тулуба і зігнутими в колінах ногами.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму грудної клітки

Терміни вживаються у такому значенні:

- проникаюча травма грудної клітки - пошкодження, при якому канал рани має сполучення з плевральною порожниною;

- травма грудної клітки з підозрою на внутрішню кровотечу - пошкодження, при якому немає сполучення плевральної порожнини з навколишнім середовищем.

Ознаки проникаючої травми грудної клітки: наявність рани; утруднене дихання; кровотеча з рани (кров може бути яскраво-червоною, пінистою); звук всмоктування повітря при кожному вдиху; можливе кровохаркання.

​

Ознаки травми грудної клітки з підозрою на внутрішню кровотечу: посиніння шкіри (утворення синця) на місці травми; відчуття крепітації при пальпації грудної клітки; утруднене дихання; можливе кровохаркання; часте дихання (більше 20 вдихів за хвилину); бліда, холодна або волога на дотик шкіра; нудота; блювота; відчуття спраги; порушення свідомості.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на травму грудної клітки не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) при проникаючій травмі грудної клітки:

а) попросити постраждалого зробити глибокий видих;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та матеріал, який не пропускає повітря (наприклад, шматок поліетиленового пакета, пластикова обгортка тощо);

в) зафіксувати пов’язку лейкопластиром, залишивши один її край вільним;

г) при вогнепальному пораненні грудної клітки перевірити місце можливого виходу кулі. Якщо виявлено другий отвір, накласти пов’язку, як описано вище, та зафіксувати її з усіх боків;

ґ) надати постраждалому напівсидяче положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого закрита травма грудної клітки:

а) надати постраждалому напівсидяче положення;

б) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Допомога при внутрішній кровотечі в грудній порожнині

Ознаки:

• Сильні болі в грудній області, нудота, слабкість, блідість прискорений пульс, зниження артеріального тиску, ознаки розвитку шоку, потерпілий не може стояти;
• Спостерігається рисунчатий синець – зміна кольору тканини, що набуває форми предмета, яким було завдано удар;
• Проникне поранення грудної клітини.

Допомога

При проникному пораненні грудної клітини спостерігається відкритий пневмоторакс, що приводить до порушення кровообігу і дихання, і є небезпечним станом. Швидко закрийте рану за допомогою липкого пластиру, прогумованої обгортки, клейонки, повітря непроникної плівки і туго прибинтувати. Транспортувати потерпілого до лікарні в напівсидячому положенні( для запобігання набряку легенів)

Поранення м’яких тканин голови

​

​

​

​

​

​

​

​

Венозна кровотеча становить смертельну небезпеку. У просвіт пошкоджених вен голови потрапляє повітря, що призводить до миттєвої смерті від повітряної емболії.

Незалежно від характеру кровотечі ( венозної чи артеріальної) до рани прикладають серветку з фурагіном, зверху марлевий тампон.

Коли в рані видно сторонній предмет, ні в якому разі не виймайте його. Негайно доставте потерпілого в лікарню.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Допомога при венозній кровотечі з шиї

Посадити потерпілого і притиснути рану пальцем, підкласти під палець серветку

З фурагіном і пакет з бинтом для герметизації рани. Накласти джгут на шию, пропустивши його під пахвою або фіксуючи до піднятої руки. Надійно закріпити кінці джгута. Не можна до прибуття медичної допомоги розпускати джгут – це може призвести до смерті потерпілого.

Носова кровотеча

При носовій кровотечі:

• посадити потерпілого;
• голову нахилити вперед;
• на перенісся покласти холод (пузир з льодом, снігом,холодну воду);
• крила носа затиснути пальцями та серветкою;
• якщо не допомагає - ввести до носової порожнини тампони із стерильного бинта або вати, оброблені 3% розчином перекису водню

Не допускайте потрапляння крові в шлунок і дихальні шляхи.

Якщо носова кровотеча продовжується більше 30 хв – викликайте швидку допомогу.

Кровотеча з вуха

На поранене вухо необхідно накласти чисту марлю або бинт і потім перев’язати його. Можна вставити в слуховой прохід марлеву серветку, а потім накласти пов’язку.

Потерпілого в цьому випадку укладають на здорове вухо, голову злегка піднімають.�

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок

Терміни вживаються у такому значенні:

- перелом – часткове або повне порушення цілісності кістки, викликане впливом на неї механічної сили: насильно або в результаті падіння, удару, а також внаслідок патологічного процесу, пухлини, запалення;

- відкритий перелом – часткове або повне порушення цілісності кістки з одночасним пошкодженням шкірних покровів у проекції перелому;

- закритий перелом – часткове або повне порушення цілісності кістки без пошкодження шкірних покровів у проекції перелому;

- іммобілізація (знерухомлення) – фіксація перелому кістки шляхом використання стандартних шин чи імпровізованих засобів.

Ознаки відкритого перелому кісток кінцівки: наявність рани в місці перелому; кровотеча з рани; біль в області рани; порушення функції ушкодженої кінцівки; неприродне положення кінцівки; патологічна рухливість у кінцівці; крепітація (своєрідний хрускіт) у місці перелому; наявність уламків кістки в рані.

Ознаки закритого перелому кісток кінцівки: неприродне положення кінцівки; біль в області рани/деформації кінцівки; патологічна рухливість в кінцівці; крепітація (хрускіт) в місці перелому; гематома в області перелому (збільшення кінцівки в об’ємі); порушення функцій ушкодженої кінцівки.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при позиційному стисканні м’яких тканин

Термін «позиційне стискання м’яких тканин» вживається у такому значенні – це вид травми, при якій до певної частини тіла постраждалого припиняється кровопостачання, внаслідок чого розвиваються її ішемія та ушкодження.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при позиційному стисканні м’яких тканин не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

​

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо постраждалий у свідомості:

а) виконати фіксацію шийного відділу хребта;

б) з’ясувати час стискання частини тіла;

в) якщо з моменту стискання пройшло менше ніж 10 хвилин, звільнити стиснену частину тіла;

г) при можливості обробити рани, іммобілізувати ушкоджену кінцівку та виконати інші маніпуляції залежно від наявних пошкоджень;

ґ) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) якщо з моменту стискання пройшло більше ніж 10 хвилин, дочекатися приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

є) підтримати постраждалого психологічно;

​

6) якщо постраждалий без свідомості, але в нього наявне правильне дихання і не відомо скільки часу пройшло з моменту стискання, вважати, що пройшло більше ніж 10 хвилин;

​

7) у випадку, коли необхідно терміново евакуювати постраждалого, але з моменту стискання пройшло більше ніж 10 хвилин, перед звільненням стиснутої частини тіла накласти джгут;

​

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим�при підозрі на шок

Термін «шок» вживається у такому значенні - це стан між життям та смертю; загальний тяжкий розлад життєво важливих функцій організму, спричинений порушенням нервової регуляції життєво важливих процесів; характеризується розладами гемодинаміки, дихання, обміну речовин.

Ознаки шоку у постраждалого: бліда, холодна і волога шкіра; слабкість; неспокій; сухість в роті, відчуття спраги; часте дихання (більш ніж 20 вдихів за хвилину); порушення свідомості; непритомність.

​

Причинами виникнення шоку можуть бути: зовнішня кровотеча; внутрішня кровотеча; травми різного ґенезу; опіки; серцевий напад тощо.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на шок не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

​

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

​

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

​

5) усунути причину виникнення шокового стану: зупинити кровотечу, іммобілізувати перелом тощо;

​

6) надати постраждалому протишокове положення:

а) перевести постраждалого в горизонтальне положення;

б) покласти під ноги постраждалого ящик, валик з одягу тощо таким чином, щоб ступні ніг знаходились на рівні його підборіддя;

в) підкласти під голову постраждалого одяг/подушку;

г) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

​

7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Шок - це важкий загальний стан, який розвивається у відповідь на дію надсильних подразників, і обумовлений різким пригніченням нервової регуляції життєво важливих функцій і виявляється головним чином розладами кровообігу, дихання і обміну речовин.

Найбільш частим видом шокогенних факторів є травматичні пошкодження різних органів і частин тіла.

Основними причинами, що приводять до розвитку шокового стану, є біль, значна втрата рідини при пораненнях (кровотеча), опіках (плазмовтратах) або множинних пошкодженнях

У перебігу травматичного шоку розрізняють два періоди:

• період збудження - як правило, буває короткочасним. В цей час поранений знаходиться в стані збудження, страху, неспокійно кидається, іноді скаржиться на болі, особа червоніє;
• період пригнічення.

Також ще розрізняють:

• первинний шок - наступає відразу ж або дуже скоро після травми;
• вторинний шок - наступає декілька годин після травми (при наданні першої допомоги, що запізнилося, транспортуванні по поганих дорогах, неякісному або неповному наданні першої допомоги, поганій транспортній іммобілізації при переломах кісток).

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

.

​

Метою першої медичної допомоги є протидія або усунення чинників, що викликають або підсилюють шок. Тому перша медична допомога при шоку повинна реалізуватися в наступній послідовності:

• усунути дію травмувального чинника;
• потерпілого потрібно укласти на спину, нічого не підкладаючи під голову і плечі, а ноги підвести на 25-30см, щоб полегшити відтік крові від нижніх кінцівок до серця;
• розстебнути тугий комір, одяг на грудях і поясний ремінь, щоб полегшити дихання потерпілого;
• ввести знеболюючі препарати;
• зупинити кровотечу, оскільки кровотеча, що продовжується, не тільки може підсилювати стан шоку, але може привести до загибелі потерпілого від крововтрати;
• щоб не допустити переохолодження, потерпілого необхідно тепло укрити всіма доступними засобами (укутати як зверху, так і знизу, не допускати, щоб він лежав безпосередньо на холодній поверхні), дати гарячий чай, каву, якщо немає підозри на пошкодження органів черевної порожнини. З іншого боку, не можна допускати перегрівання потерпілих, оскільки це підсилить тяжкість шоку.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим�при порушенні прохідності дихальних шляхів –�обтурації стороннім тілом

Термін «порушення прохідності дихальних шляхів» вживається у такому значенні – це патологічний стан, викликаний повним або частковим закупорюванням трахеї та бронхів стороннім тілом.

Розрізняють повне та неповне порушення прохідності дихальних шляхів:

1) ознаки неповного порушення прохідності дихальних шляхів стороннім тілом: постраждалий може говорити, кашляти, дихати;

2) ознаки повного порушення прохідності дихальних шляхів стороннім тілом: постраждалий не може говорити, не може дихати, хрипить, здійснює безмовні спроби кашляти, може втратити свідомість.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при порушенні прохідності дихальних шляхів - обтурації стороннім тілом не медичними працівниками:

​

1) при неповній обструкції дихальних шляхів:

а) заохочувати постраждалого продовжувати кашляти;

б) у випадку, якщо спроби відкашлятись були вдалими, прохідність дихальних шляхів відновлено, оглянути постраждалого, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

2) при повній обструкції дихальних шляхів:

а) нанести п’ять ударів по спині;

б) якщо обструкція дихальних шляхів не усунена, виконати п’ять абдомінальних поштовхів;

в) якщо обструкція дихальних шляхів не усунена, почергово повторювати п’ять ударів по спині та п’ять абдомінальних поштовхів;

​

3) при втраті свідомості постраждалим:

а) перемістити постраждалого в горизонтальне положення;

б) визначити наявність дихання та при його відсутності розпочати серцево-легеневу реанімацію;

​

4) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги при наявності декількох постраждалих не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) визначити причину надзвичайної ситуації та повідомити службу екстреної (швидкої) медичної допомоги та інші служби, чітко описати ситуацію та місце події;

3) визначити кількість постраждалих, залучити до надання допомоги осіб, які поряд;

4) якщо постраждалих декілька та вони не потребують надання домедичної допомоги:

а) евакуювати постраждалих з місця пригоди у безпечне місце;

б) забезпечити постійний нагляд за постраждалими до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

в) надати постраждалим психологічну підтримку;

5) якщо постраждалих декілька і частина з них потребує надання домедичної (медичної) допомоги:

а) голосно запитати: «Хто може ходити?»;

б) вивести постраждалих, які можуть ходити, в безпечне місце;

в) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

г) на місці події надати допомогу постраждалим, які її потребують: зосередитись на зупинці інтенсивної кровотечі; забезпечити всім постраждалим фіксацію шийного відділу хребта; іммобілізувати переломи кінцівок;

ґ) при можливості евакуювати постраждалих на довгій транспортувальній дошці з місця події;

6) після прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги слід надати їм повну інформацію про кількість постраждалих та об’єм наданої їм домедичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги

при наявності декількох постраждалих

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим�при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною

Термін «гостре отруєння» вживається у такому значенні - це швидке порушення функцій чи ушкодження органів внаслідок дії отрути чи токсинів, що проникли в організм або утворилися в ньому.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: при потраплянні на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття "піску" або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 стакани) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим�з опіками

Термін «опік» вживається у такому значенні - це травма м’язової тканини або шкіри, викликана дією тепла, електроенергії, хімічних речовин, тертя або випромінювання.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

​

1) I ступінь (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість і біль;

​

2) II ступінь (утворення пухирів) - сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

​

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

​

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків - ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим�з переохолодженням/відмороженням

Терміни вживаються у такому значенні:

- переохолодження - загальний стан людини, коли на всю поверхню тіла впливає холод, а температура тіла при цьому падає нижче 35°C.

- відмороження - ушкодження тканин організму з розвитком місцевих та системних змін під дією холоду.

Переохолодження/відмороження може виникнути при таких обставинах: тривалий вплив холоду, вітру, підвищеної вологості на особу в тісному або мокрому взутті, нерухомому положенні; незадовільний загальний стан постраждалого (хвороба, виснаження, алкогольне сп’яніння, крововтрата тощо).

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

​

1) I ступінь - шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

​

2) II ступінь - у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

​

3) III ступінь - омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації - охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

​

4) IV ступінь - поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) при можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при утопленні

Термін «утоплення» вживається у такому значенні – це гострий патологічний стан, що розвивається при випадковому або навмисному зануренні у воду чи інші рідини, з подальшим розвитком ознак дихальної недостатності, причиною виникнення якої є попадання рідини в дихальні шляхи.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при утопленні не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий у воді:

а) кинути рятувальний засіб (рятувальний круг, м’яч тощо);

б) підпливаючи до постраждалого, користуватись рятувальним жилетом або іншими засобами, що дозволять утримуватись на воді (рятувальний круг, надувний матрац тощо). Підпливати до постраждалого зі спини. При наближенні до постраждалого попросити його заспокоїтись та пояснити, що Ви в змозі надати допомогу;

в) якщо постраждалий без свідомості та перебуває у воді, перевернути його на спину, перевірити наявність дихання;

г) якщо постраждалий дихає, транспортувати його до берега. При витягуванні постраждалого з води при можливості залучати 2-3 особи, фіксувати шийний відділ хребта;

3) на березі у постраждалого без свідомості перевірити наявність дихання;

​

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

​

6) якщо постраждалий дихає, до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги фіксувати шийний відділ хребта, забезпечити прохідність дихальних шляхів;

​

7) якщо постраждалий не дихає, невидаляти воду з легень, розпочати серцево-легеневу реанімацію. При наявності автоматичного зовнішнього дефібрилятора – наклеїти електроди, попередньо витерти шкіру грудної клітки;

​

8) якщо постраждалий у воді і не дихає, швидко транспортувати до берега, натиснення на грудну клітку у воді не ефективне;

​

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при перегріванні

Термін «перегрівання» вживається у такому значенні – це патологічний стан організму, що виникає внаслідок порушення терморегуляції та/або дії зовнішнього тепла.

При дії високих температур зовнішнього середовища у постраждалих можуть виникнути: теплові судоми, теплове перевтомлення, тепловий удар.

При перегріванні слід розрізняти такі ознаки:

1) теплові судоми – болісні скорочення м’язів (найчастіше в області гомілок або м’язів передньої черевної стінки);

2) теплове перевтомлення – нормальна або підвищена температура тіла, прохолодна, волога, бліда або почервоніла шкіра, головний біль, нудота, запаморочення або слабкість;

3) тепловий удар: висока температура тіла, іноді досягає 41°С, червона, гаряча суха шкіра, роздратованість, втрата свідомості, прискорене поверхневе дихання.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при перегріванні не медичними працівниками:

​

1) при теплових судомах:

а) перемістити постраждалого в прохолодне місце;

б)дати постраждалому випити прохолодної води;

в) при можливості обережно промасажувати м’язи на місці судом;

​

2) при тепловому перевтомленні і тепловому ударі:

а) перемістити постраждалого в прохолодне місце;

б) дати постраждалому випити прохолодної води;

в) розстебнути одяг постраждалого;

г) розмістити вологі, прохолодні компреси в області великих судин (бокова поверхня шиї, підпахвинні ділянки) та на лобі;

ґ) з метою загального охолодження можна використати вентилятори, обтирання постраждалого прохолодними компресами. Не слід охолоджувати постраждалого повністю, зануривши його у воду;

​

3) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

4) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим�при травмах та пошкодженнях очей

Термін «пошкодженнях очей» вживається у такому значенні – це вплив на орган зору різних пошкоджуючих факторів, що може викликати порушення його функції або втрату зору.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при травмах та пошкодженнях очей не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

​

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

​

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

4) допомогти постраждалому зайняти найбільш зручне положення;

​

5) при потраплянні в очі дрібних сторонніх тіл, наприклад бруду, піску, дерев’яних, металевих стружок, постраждалий може відчувати сильний біль і не в змозі відкрити очі в такому випадку:

а) попросити постраждалого покліпати;

б) обережно промити око теплою проточною водою;

в) прикрити око чистою, стерильною серветкою, яку закріпити лейкопластиром;

6) при пошкодженні очей та наявності стороннього предмета:

а) не видаляти сторонній предмет;

б) накласти чисту стерильну серветку на око навколо предмета, закріпити лейкопластиром, слід накладати пов’язку одночасно на два ока;

​

7) при потраплянні в очі хімічних розчинів промивати очі теплою проточною водою до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

8) якщо з очного яблука відбувається витік рідини, не промивати та не накладати пов’язки, не тиснути на очі з метою зупинки кровотечі. Постраждалому надати зручного положення;

​

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим�при укусах тварин та комах

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при укусах тварин та комах не медичними працівниками:

​

1) при укусах домашніх тварин:

а) переконатися у відсутності небезпеки;

б) при можливості ізолювати тварину;

в) провести огляд постраждалого;

г) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

ґ) за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов’язку;

д) за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов’язку;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

є) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

2) при укусах диких тварин:

а) переконатися у відсутності небезпеки;

б) запам’ятати вид тварини, при можливості сфотографувати;

в) провести огляд постраждалого;

г) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

ґ) за наявності рани без кровотечі промити рану мильним розчином та накласти чисту, стерильну пов’язку;

д) за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупинити кровотечу та накласти на рану чисту, стерильну пов’язку;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

є) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

3) при укусах отруйних змій:

а) переконатися у відсутності небезпеки;

б) при можливості запам’ятати вигляд змії, що вкусила (колір, розміри, візерунок на її спині тощо);

в) забезпечити постраждалому спокій та положення лежачи;

г) при укусах в область кінцівки знерухомити її;

ґ) дати постраждалому випити багато рідини (вода, чай тощо);

д) накласти на місце укусу чисту, стерильну пов’язку;

е) не намагатися видалити отруту шляхом розрізання та припалювання місця укусу, не накладати на місце укусу холодний компрес;

є) якщо впевнені, що дія отрути нейротоксична (викликає параліч м’язів), накласти пов’язку, що тисне, вище місця укусу;

ж) при можливості терміново транспортувати постраждалого до лікувального закладу;

з) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги чи при транспортуванні до лікарні;

и) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги;

4) при укусах отруйних павуків необхідно здійснювати послідовність дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим�при падінні з висоти

Термін «падіння з висоти» вживається у такому значенні – це переміщення у просторі зверху вниз тіла людини та удар об поверхню приземлення, що призводить до утворення різноманітних механічних пошкоджень.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при падінні з висоти не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

3) зафіксувати шийний відділ хребта за допомогою шийного комірця чи руками;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) за наявності свідомості у постраждалого та відсутності зовнішніх пошкоджень уточнити його основні скарги та висоту падіння;

7) при відсутності небезпеки залишити постраждалого у попередньому положенні до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

8) за наявності у постраждалого інтенсивної зовнішньої кровотечі зупинити її, при цьому уникати зайвих рухів та мінімізувати переміщення постраждалого;

​

9) при відсутності свідомості та збереженому диханні у постраждалого підтримувати прохідність дихальних шляхів, фіксувати шийний відділ хребта;

​

10) при положенні постраждалого на животі, відсутності свідомості та підозрі на відсутність дихання фіксувати шийний відділ хребта та перемістити постраждалого на спину;

​

11) переміщення постраждалого виконувати за допомогою присутніх осіб;

​

12) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

13) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим�при дорожньо-транспортних пригодах

Термін «дорожньо-транспортна пригода» вживається у такому значенні – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої є травмовані або загиблі люди.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при дорожньо-транспортних пригодах не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

​

2) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

3) при можливості заблокувати проїзд дорогою за допомогою свого автомобіля або попереджувальних знаків, наприклад, аварійного трикутника (позаду автомобіля на відстані 50 метрів);

​

4) якщо автомобіль стоїть під ухилом, заблокувати колеса (каміння, дошки), щоб попередити його рух;

​

5) якщо двигун продовжує працювати, вимкнути його;

​

6) залучити оточуючих до надання домедичної допомоги;

7) вважати, що у всіх постраждалих внаслідок дорожньо-транспортних пригод є травма шийного відділу хребта;

​

8) забезпечити нерухомість голови, шиї та хребта постраждалого за допомогою шийного комірця або руками;

​

9) вияснити у свідків чи постраждалих (якщо це можливо) причини та деталі аварії;

​

10) надати домедичну допомогу постраждалому відповідно до наявних пошкоджень;

​

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим при ураженні електричним струмом та блискавкою

Термін «електротравма» вживається у такому значенні – це місцеві і загальні пошкодження, що виникають у результаті впливу електричного струму великої сили або розряду атмосферної електрики (блискавки).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при ураженні електричним струмом та блискавкою не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

​

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, при можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

​

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

​

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

​

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

​

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим�при судомах (епілепсії)

Термін «судома» вживається у такому значенні – це довільне скороченням’яза або групи м’язів, яке, зазвичай, супроводжується різким болем.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при судомах (епілепсії) не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

​

2) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

3) надавати домедичну допомогу на місці випадку, крім ситуацій, коли місце є небезпечним;

​

4) не намагатись насильно стримувати судомні рухи постраждалого;

​

5) вкласти постраждалого на рівну поверхню, підкласти під його голову м’які речі з метою попередження травм голови;

6) розстебнути одяг постраждалого;

​

7) повернути постраждалого на бік для попередження потрапляння до верхніх дихальних шляхів слини, крові тощо;

​

8) не слід розкривати рот у постраждалого за допомогою підручних засобів;

​

9) не потрібно силоміць вливати рідину та будь-які ліки до рота постраждалого під час судом;

​

10) після припинення судом оглянути постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання. За відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;

​

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

ПОРЯДОК �надання домедичної допомоги постраждалим�без свідомості

Термін «втрата свідомості» вживається у такому значенні – це невідкладний стан, що виникає внаслідок короткотривалої недостатності кровообігу головного мозку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим без свідомості не медичними працівниками:

​

1) переконатися у відсутності небезпеки;

​

2) раптова втрата свідомості у присутності свідків:

а) визначити наявність дихання;

б) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

в) за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;

г) за наявності дихання перемістити постраждалого у стабільне положення;

Знепритомнення

Знепритомнення - це раптова короткочасна втрата свідомості, що виникає в результаті недостатнього кровопостачання мозку.

Непритомності передує слабкість, запаморочення, дзвін в вухах, потемніння в очах,, холодний піт.

Спостерігається блідість, виступає холодний піт, пульс слабкий, уповільнений, зіниці звужені, дихання поверхневе.

Допомога:

• Винести потерпілого на свіже повітря;
• Розстебнути одяг, що стискає шию, живіт;
• Покласти його на спину з головою, опущеною нижче тулуба і піднятими на 20-25 см ногами;
• Обличчя і груди побризкати холодною водою;
• Дати понюхати нашатирний спирт або іншу речовину з різким запахом;
• Розтерти скроні одеколоном або оцтом;
• Кінцівки зігріти грілками;
• При відсутності дихання і пульсу проводити штучне дихання і непрямий масаж серця.

​

3) постраждалий без свідомості, свідків немає:

а) визначити наявність дихання. Якщо постраждалий лежить на животі, перевернути його на спину, фіксуючи шийний відділ хребта;

б) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

в) за відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію;

г) за наявності дихання провести огляд з метою виявлення наявних травм, за їх відсутності перемістити постраждалого у стабільне положення. За необхідності надати домедичну допомогу відповідно до наявних травм;

​

4) залучати до надання домедичної допомоги свідків;

​

5) при можливості з’ясувати причину виникнення невідкладного стану;

​

6) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

​

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Отруєння чадним газом

​

Чадний газ (окис вуглецю) — безколірний газ без запаху. Головна небезпека полягає в тому, що чадний газ через легені швидко проникає в клітини крові, заміняє кисень, що міститься в еритроцитах. Внаслідок цього в організмі виникає кисневе голодування (гіпоксія).�Отруєння може статись під час роботи бензинових двигунів, при згорянні природного газу, при пожежах та на деяких промислових об'єктах. Велика кількість смертельних випадків відбувається у закритих приміщеннях з відсутньою вентиляцією, наприклад, в гаражах.�Ознаки та симптоми отруєння чадним газом

• головний біль,
• нудота;
• задуха;
• сплутаність свідомості,сонливість;
• м'язова слабість;
• червоний колір обличчя;�тривала дія чадного газу може привести до смерті.�Перша допомога :
• Постраждалого необхідно винести на свіже повітря.
• Розстебнути комір, звільнити грудну клітку від здавлення;
• Дати понюхати ватку змочену нашатирним спиртом;
• Кращим засобом лікування є тривале дихання киснем.
• При зупинці дихання та кровообігу — серцево-легенева реанімація.

​

​

Отже, скільки життів можна було б врятувати, якби на місці події хоча б одна людина володіла прийомами надання першої долікарської допомоги!

Цією людиною можете стати Ви!

У конретній обстановці необхідних медичних засобів може не виявитись під рукою. Тоді треба проявити максимум кмітливості та винахідливості, щоб виконати основне завдання – врятувати Людину!

Трапилася біда, життя людини в небезпеці - хто їй допоможе?

• Тільки той, хто виявиться поруч.

Скільки часу на порятунок відводиться тому, хто надає допомогу?

-5-7 хвилин

То ж все в Ваших руках!

Знати! Вміти! Врятувати!

Кожна поважаюча себе людина повинна вміти надати невідкладну домедичну допомогу. Це надає впевненість, що і тобі допоможуть у потрібний час. О.П.Іваніцький

​

​

Дякую за увагу!