Рей Дуглас Бредбері. «451° за Фаренгейтом». Натовп і влада. Важке прозріння особистості в тоталітарному суспільстві �
Так. Вільного часу у нас достатньо.
Але чи є у нас час подумати?
Рей Бредбері «451 за Фаренгейтом»
Як називається політичний режим, який характеризується повним контролем над усіма сферами життя суспільства? На чому він грунтується?
Тоталітарний, або авторитарний, режим заснований на страху громадян і на диктатурі правлячих кіл.
У романі звучать гіркі слова: «Ми живемо в час, коли люди вже не являють собою цінність.. Людина в наш час - як паперова серветка: в неї сякаються, бгають, викидають, беруть нову, сякаються, бгають, викидають ... Люди не мають свого обличчя ».
Натовп — це скупчення неорганізованих людей, стурбованих фактором зовнішньої провокації. Натовп можна охарактеризувати як тимчасове об’єднання великої кількості людей, що мають безпосередній контакт між собою та майже ідентично реагують на певні стимули. Натовп навіть має власну класифікацію та багато різновидів. Ознайомимося з деякими з них.
Випадковий натовп можна спостерігати на місці дорожньо- транспортної аварії. Він складається із зацікавлених перехожих, які затрималися на деякий час. Такий вид натовпу може зберегтися навіть після від’їзду винуватців аварії. Це пов’язано з процесом так званого емоційного кружляння — натовп по колу відтворює ту саму розповідь, додаючи до неї власні емоції та свій погляд на ситуацію.
Експресивний натовп — це скупчення людей, які відверто виражають свої емоції: радість, горе, гнів, заперечення. Одним із варіантів експресивного натовпу є екстатичний натовп, що може виникати під час релігійних обрядів, шалених карнавалів чи концертів музичних кумирів, коли індивіди молитвами, ритуалами, музикою, піснями, танцями або іншими спільними діями доводять себе до стану шаленства.
Конвенційний натовп складається з людей, які поєднані спільними інтересами та дотримуються низки правил. Та конвенційний натовп діє відповідно до правил лише до певного моменту. Прикладом цього виду натовпу можна назвати групи вболівальників — фанатів футбольних команд тощо, які підтримують своїх кумирів на стадіонах.
Дієвий натовп — соціальна психологія приділяє особливу увагу вивченню саме цього різновиду натовпу. Його вважають найбільш значущим у соціально-політичному відношенні. У свою чергу, дієвий натовп поділяють на такі підвиди: агресивний, панічний, здирницький, бунтівний.
Одним цікавим фактором масової поведінки, який згадано в багатьох описах дій натовпу, є однаковий вираз людських облич. Це пояснюється тим, що сильне переживання певного емоційно-афективного стану впливає на мускулатуру обличчя та спричиняє напруження тих самих м’язів у багатьох людей. Обличчя стають схожими, з’являється узагальнене обличчя маси. Через це явище виникає чимало труднощів під час спроб ідентифікувати учасників масових заворушень.
Влада в тоталітарному суспільстві зацікавлена в тому, щоб народ, маси були покірними, духовними рабами, які приймали все, що ця влада їм запропонує. Прозріння буває важким і небезпечним, як це показано у творах Р. Д. Бредбері, зокрема у романі «451° за Фаренгейтом».
♦ Чи погоджуєтеся ви з твердженням Бітті, що людина живе заради задоволення та гострих відчуттів?
♦ Чи щасливі насправді люди в державі майбутнього? Свою думку аргументуйте.
♦ Чому, на вашу думку, особистість, що вміє думати, — головна перешкода до «всезагального щастя»?
Коментоване читання
Всі три жінки повернулися до Монтега з неприхованим роздратуванням і неприязню.
— Як ви думаєте, коли почнеться війна? — запитав він. — Я бачу, ви сьогодні без чоловіків.
— О, вони то приходять, то йдуть, спокою собі не мають. Піта вчора призвали. Повернеться наступного тижня. Так йому сказали. Коротка війна. Сказали, через дві доби всі повернуться до своїх домівок. Так сказали в армії. Коротка війна. Піта призвали вчора і сказали, що через тиждень він буде вдома. Коротка…
Три жінки неспокійно совалися на стільцях, нервово поглядаючи на порожні брудно-сірі стіни.
— А я й не турбуюся, — сказала місіс Фелпс. — Хай собі Піт турбується, — хихикнула вона. — Хай Піт турбується. Тільки не я. Я не турбуюсь.
— Так, — сказала Міллі. — Хай собі Піт турбується.
— Вбивають завжди чужих чоловіків. Так кажуть.
— Еге ж, я теж чула таке. Не знаю жодного чоловіка, що загинув би на війні. Стрибають з високих будинків — це буває, як ото зробив Глоріїн чоловік минулого тижня. Але щоб загинути на війні? Такого не буває.
— Атож, не буває, — погодилася місіс Фелпс. — Принаймні ми з Пітом завжди казали: ніяких сліз, нічого такого. Піт — мій третій чоловік, а я в нього третя дружина, і ми обоє незалежні. Треба бути незалежними, так ми завжди вважали. Піт сказав, якщо його вб’ють, то щоб я не плакала, а знову вийшла заміж і не думала про нього.
— Це, до речі, нагадує мені п’ятихвилинний роман Клари Доун, який вчора показували на стінах, бачили? Ну як же, це про ту жінку, що…
Коментоване читання
Монтег облизнув губи.
— Давайте поговоримо.
Жінки, здригнувшись, втупилися в нього.
— Як ваші діточки, пані Фелпс? — запитав Монтег.
— Ви ж знаєте, що в мене немає дітей! Та й хто, бувши при своєму розумі, захоче мати дітей? — вигукнула місіс Фелпс, не можучи збагнути, чому цей чоловік так її дратує.
— Ні, я з вами не згодна, — втрутилася місіс Бауелс. — У мене двоє дітей. Звісно, мені обидва рази робили кесарів розтин. Хіба варто терпіти пологові муки через якусь там дитину? Однак люди мусять розмножуватися. Крім того, діти іноді бувають схожі на батьків, а це дуже кумедно. Отож два кесареві розтини — і ніяких проблем. Так, сер. Мій лікар казав — кесарів розтин можна не робити, у вас нормальна будова, але я наполягла.
— І все-таки діти — страшенна морока. Як ви тільки наважилися? — мовила місіс Фелпс.
— Дев’ять днів з десяти діти в школі. Зі мною вони лише тричі на місяць, коли приходять додому. Та й це не так уже страшно. Я їх заганяю до “вітальні”, вмикаю стіни — і все. Як при пранні білизни — ви вкладаєте білизну в машину й закриваєте кришку.
— Місіс Бауелс хихикнула. — їм і на думку не спадає поцілувати мене, скорше дадуть мені стусана! Ну і я, хвалити бога, ще можу їм відповісти тим самим!
Жінка зайшлася реготом.
Коментоване читання
— Давайте, щоб потішити Гая, поговоримо про політику!
— Чудово, — сказала місіс Бауелс. — На минулих виборах я голосувала, як і всі. За Нобла, звісно. Це найчарівніший чоловік з усіх президентів!
— Авжеж. А той, що його висунули проти…
— Він слід Ноблові ступити не вартий, чи не так? Маленький, миршавий, погано поголений і зачесаний хтозна-як!
— І хто це з опозиції надумав його висунути? Хіба можна висувати такого недомірка проти високого чоловіка? А він ще й мимрив. Я майже нічого не розчула з того, що він говорив. А що розчула, того не зрозуміла.
— До того ж він товстун і навіть не намагається замаскувати це одягом. То й не дивно, що більшість проголосували за Вінстона Нобла. Навіть їхні імена зіграли тут роль. Порівняйте: Вінстон Нобл і Гюберт Хоуг — хіба відповідь не ясна?
— А, хай йому грець!! Що ви знаєте про Нобла чи про Хоуга?
— Ну як же, ми ж їх обох бачили на стінах оцієї вітальні всього півроку тому. Один весь час длубався в носі, просто жах, дивитися гидко.
♦ З книги почалося одужання Монтега, але з книгою в його життя увійшло страждання. Що йому довелося пережити після того, як він сховав у себе книги?
Коментоване читання
— Боже, як усе це могло статися? — заговорив Монтег. — Адже лише вчора все було гаразд, а сьогодні я відчуваю, що гину. Скільки разів людина може гинути і все одно залишатися живою? Мені важко дихати. Бітті мертвий, а колись же він був моїм другом; Міллі покинула мене, а я вважав її своєю дружиною; тепер я нічого не знаю. Мій будинок згорів, у мене немає роботи, я сам мушу втікати… По дорозі сюди я підклав книжки в будинок пожежника. Господи боже мій, скільки я накоїв за один тиждень!
— Ви зробили те, що мали зробити. Так мало статися.
— Мабуть, так воно і є. Хоч у це я вірю, бо більше мені нема в що вірити. Я знав, що так станеться. Я вже давно відчував, як щось у мені закипає, я робив одне, а думав зовсім інше. Боже, це назрівало в мені. Дивно, як воно досі не вихлюпнуло назовні. І ось я тут, щоб зруйнувати й ваше життя. Адже вони можуть прийти сюди!
— Вперше за багато років я відчуваю, що знов живу, — відповів Фабер. — Відчуваю: зроблю те, що слід було б зробити дуже давно. А от страху поки що немає. Може, тому, що нарешті роблю те, що треба. А може, наважившись ризикнути один раз, я вже не хочу здаватися вам боягузом. Певне, мені й надалі доведеться робити ще сміливіші речі, ще більше ризикувати, аби не було вороття назад, аби знову не бути легкодухим.
♦ Роман завершується масштабною війною та бомбардуванням, але наприкінці твору звучить легенда про Фенікса. Для чого автор уводить цю легенду?
— Колись, у давнину, жив на світі дурний птах на ймення Фенікс. Кожні кілька сотень років спалював себе на вогнищі. Мабуть, той птах був кровним родичем людини. Але, згорівши, він щоразу відроджувався, поставав з попелу. І ми, люди, схожі на цього птаха, але маємо одну перевагу — ми знаємо, яку дурницю робимо. Ми знаємо всі дурниці, які наробили за тисячі років. А що ми це знаємо й завжди можемо озирнутись на них, то можна сподіватися: коли-небудь ми перестанемо розпалювати ці погребальні багаття і стрибати в вогонь. Кожне покоління залишає нам людей, які пам’ятають про помилки людства.
Зробіть висновок
— Мій дід казав: “Кожен має щось залишити після себе. Сина, чи картину, чи побудований дім, чи хоч би стіну або пару пошитих власноручно черевиків. Або сад, посаджений своїми руками. Щось, чого торкалися твої руки, в чому після смерті твоя душа знайде собі притулок. Люди дивитимуться на дерево, яке ти посадив, чи на квітку, і ти житимеш у них”. Мій дід казав: “Байдуже, що ти саме робиш, головне, щоб усе, до чого ти доторкаєшся, змінювало форму, ставало не таким, як було, щоб у ньому залишилася частка тебе самого. В цьому різниця між людиною, яка просто косить траву на лузі, і справжнім садівником. Той, що косить траву на лузі, помре — і його ніби й не було, а садівник житиме багато поколінь”.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Напишіть твір-роздум «Яку книгу я б вивчив напам’ять, щоб передати нащадкам?». Обсяг 1 сторінка.
2. Прочитати роман Еріка Вольфа Сігела «Історія одного кохання». https://www.ukrlib.com.ua/styslo-zl/printit.php?tid=8840