���МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ�Департамент освіти і науки�Вінницької обласної державної адміністрації�Комунальний заклад вищої освіти «Вінницька академія безперервної освіти» ��Кафедра екології, природничих та математичних наук�
ТЕМА: СТРУКТУРА ТА ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСІРСІВ СВІТУ І УКРАЇНИ
ДОПОВІДАЧ: кандидат географічних наук, доцент кафедри екології, природничих та математичних наук КЗВО “Вінницька академія безперервної освіти”�Хаєцький Григорій Сильвестрович�
Контакти:
е-mail (кафедри): vin.ecolog@gmail.com� тел. кафедри: (0432) – 55-65-60� е-mail (особ.): khayetskyy@gmail.com�тел. моб. (особ). 097-429-38-18
ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
господарське використання в світі і Україні
3. Дефіцит водних ресурсів в регіонах України в умовах урбанізації
4. Водні екологічні проблеми світу
За даними Геологічної служби США, прісна вода становить не більш ніж 2,5% світових водних ресурсів (близько 35 млн км3). Але 68,7% її кількості припадає на льодовики, а 30,1% — на важкі для видобутку підземні води
Фактично, людині залишаються 1,2% прісної води, розташованої на поверхні Землі, 69% із яких — вічна мерзлота і лише 21% — річки й озера. Загальний обсяг річкових стоків оцінюють у 46,8 тис. км3, розподілених дуже нерівномірно. Найзабезпеченіша прісною водою Латинська Америка (30% світового водостоку), натомість на Євразію, де мешкає 70% населення світу, припадає лише 40% обсягів, на африканські країни на південь від Сахари — 10%. Найменш забезпечені прісною водою Близький Схід і Північна Америка (по 1%).
Попит на прісну воду, за оцінками Американського інституту населення (Population Institute), перевищує пропозицію на 17%, а до 2025 року дефіцит може зрости до 1,3–2 трлн м3 на рік.
За прогнозами міжнародної Організації економічного співробітництва й розвитку, до 2030 року 47% населення Землі відчуватимуть гостру нестачу води. Цього року в такій ситуації вже опинилися 250 млн африканців, що спричиняє масову міграцію населення й нові конфлікти. Надалі слід очікувати лише зростання боротьби за водні ресурси між країнами, містами й селами, а також між різними галузями економіки, що перетворить водне питання на політичну проблему планетарного рівня.
Слід зазначити, що Україна належить до найменш водозабезпечених європейських держав. Сумарні водні ресурси України в середньоводний рік (р-95%) становлять 48,8 куб. км, у багатоводний рік (р-50%) - 83.5 куб. км.
Необхідно відзначити, що водні ресурси розміщені по території України вкрай нерівномірно, що дуже утруднює їх використання в народному господарстві. Найбільш водозабезпечиними є Карпати. Займаючи площу 20,2 тис. кв. км., на них припадає 22% всього місцевого річкового стоку. Друге місце по водозабезпеченості території займає Полісся. Займаючи площу 87,9 тис. кв. км, або 8,2% території України, на нього припадає 16,3% місцевого стоку.
Лісостеп має середню водозабезпеченість території, тут на 1 кв. км. її площі припадає 92 тис. куб. м місцевого стоку. Всього на території цієї зони формується більше 40% його загального об'єму в Україні. Найменш водозабезпеченими є райони Степу. Тут на 1 кв. км. припадає всього лише 23 тис. куб. м місцевого стоку, у Херсонській обл. - 5.1, Одеській - 10.9, Миколаївській - 20.3, Запорізькій - 22.5 тис. куб. м, тоді як в Івано-Франківській - 312 і в Закарпатській - 360 тис. куб. м Південь України належить до найбільш во до дефіцитних її районів
Визначення коефіцієнту дефіциту водних ресурсів для регіонів України.
Кількість водного ресурсу – необхідна умова забезпечення його якості. В якості інтегрального показника дефіциту водних ресурсів пропонується коефіцієнт
К с-з, який був розрахований на основі даних як відношення обсягу скинутих у природні водні об’єкти до забраних прісних вод. Якщо коефіцієнт К с-з ≈ 1, то це означає, що обсяги забору води з природних водних об’єктів компенсуються об’ємами стічних вод; Кс-з < 1 означає неповернення значних обсягів води у природні водні об’єкти та накопичення дефіциту; значення Кс-з > 1 досягаються у випадку використання підземних вод, які після експлуатації скидаються у поверхневі водойми. Тому чим менше значення Кс-з, тим менша частина забраної для використання води повертається у природний водний об’єкт, тим більше порушується природний водний баланс і накопичується дефіцит водного ресурсу.
Оцінка впливу екологічної урбанізації на специфіку використання водних ресурсів у регіонах України. Практично всі крупні міста є розвинутими промисловими центрами, багато з яких розташовані поблизу річкових артерій. Урбогенно-техногенна діяльність відбувається як у руслах річок (будівництво гребель, забір води, скидання стічних вод), так і на водозбірних територіях (експлуатація та виснаження земель, забруднення довкілля, зведення лісів, осушення боліт, ефтрофікація водойм та інші).
Екологічна урбанізація визначає межі стійкості природних систем під тиском урбогенно-техногенних впливів і лімітує розвиток урбанізованих територій через обмеженість територіальних і сировинних ресурсів, в тому числі водних. Кількісним показником є індекс екологічної урбанізації (Iec.urb), визначений при допущенні, що вся територія міст є непроникною, оскільки всі функціональні зони належать до штучно створених систем, у яких природні процеси змінені та підпорядковані антропогенній діяльності.
У табл. 1 представлені нормалізовані значення показників коефіцієнту дефіциту водних ресурсів (Кс-з)н і показників використання свіжої води на душу населення, м3 /людину, (Всв)н в адміністративних областях України.
РОЗПОДІЛ ВОДНИХ ЗАПАСІВ
За запасами водних ресурсів найбільш забезпеченим є регіон Латинської Америки, на якого частку припадає 1/3 світових запасів, потім слідує Азія 1/4. Після йдуть країни ОЕСР (20 %), країни Африки на південь від Сахари і країни колишнього СРСР, на них припадає по 10 %. Найбільш обмежені водні ресурси країн Близького Сходу і Північної Америки (по 1 %).
Найбільш великими споживачами води (за обсягами) є Індія, Китай, США, Пакистан, Японія, Таїланд, Індонезія, Бангладеш, Мексика і Російська Федерація.
В Африці на південь від Сахари майже 340 млн осіб позбавлені доступу до безпечної питної води. Півмільярда людей в Африці не мають адекватних очисних споруд, далеко відстаючи в цьому від інших регіонів світу.
За загальним обсягом ресурсів прісної води Росія займає лідируюче положення серед країн Європи. Так, в Російській Федерації, в той час як вона займає друге місце в світі за кількістю водних ресурсів, до сих пір спостерігається нестача води в багатьох регіонах в силу її нерівномірного розподілу. За даними ООН до 2025 року Росія разом зі Скандинавією, Південною Америкою і Канадою залишаться регіонами найбільш забезпеченим прісною водою, понад 20 тисяч м³ / рік в розрахунку на душу населення.
З найбільшою ймовірністю першими залишаться без води Африка, Південна Азія, Близький Схід і Північний Китай.
В Україні налічується 63 119 річок, у тому числі великих (площа водозабору більше 50 тис. кв. км) — 9, середніх (від 2 до 50 тис. кв. км) — 81 і малих (менше 2 тис. кв. км) — 63 029. Загальна довжина річок становить 206,4 тис. км, з них 90 % припадає на малі річки.
Для усунення територіальної і часової нерівномірності розподілу стоку водозабезпечення в Україні здійснюється за допомогою 1,16 тис. водосховищ (загальним об’ємом майже 55 куб. км), понад 28 тис. ставків, 7 великих каналів (загальною довжиною 1021 км; пропускною здатністю 1000 куб. м/сек), 10 великих водоводів, якими вода подається у маловодні райони. Водосховища Дніпровського каскаду з корисним об’ємом 18,7 куб. км, забезпечують більше половини обсягу водоспоживання.
За багаторічними спостереженнями потенційні ресурси річкових вод становлять 209,8 куб. км, з яких лише 25 відсотків формуються в межах України, решта надходить з Російської Федерації, Білорусі, Румунії. Прогнозні ресурси підземних вод становлять 21 куб. км. Затверджені експлуатаційні запаси підземних вод дорівнюють близько 6 куб. км
Виснаження води відзначається у 37 провідних водоносних горизонтах в Африці, Євразії та Північній і Південній Америках. У деяких великих містах це викликало небезпечну осадку ґрунтів. Так, у деяких районах Пекіна земля осідає на 4 см на рік через осушення великого водоносного горизонту, на якому розташоване місто. Аналогічні процеси спостерігаються в Шанхаї, Мехіко й деяких містах Каліфорнії (до 8 м). Також постає загроза для життя майже двох мільярдів людей, проблеми з виробництвом продовольства й виникнення нових конфліктів за воду.
СПОЖИВАННЯ ВОДИ У СВІТІ НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ (М³ на рік)
СПОЖИВАННЯ ВОДИ У СВІТІ
Єгипет - 30; Ізраїль – 150; Туркменістан – 206; Молдова – 236; Пакистан – 350.
ДИНАМІКА ВОДОСПОЖИВАННЯ СВІТУ
Споживання води в містах світу (у л/добу на особу)
Чиста вода і санітарія — мета сталого розвитку�
Для вирішення глобальних проблем людства в 2000 р. на Саміті тисячоліття ООН прийняли програму під назвою «Цілі розвитку тисячоліття (ЦРТ)». 8 міжнародних цілей розвитку повинні були бути досягнуті до 2015 року. У цьому документі не було прописано окремої мети щодо забезпечення населення чистою питною води, проте в цілі номер 7 «Забезпечення екологічної стійкості» стояло завдання — до 2015 р вдвічі скоротити частку населення, що не має постійного доступу до чистої питної води і основних санітарно-технічних засобів.
За період з 1990 р по 2015 р доступ до поліпшених джерел питної води отримали 2,6 мільярда чоловік, в тому числі 42 % населення найменш розвинених країн. На 2015 рік такі джерела використовують 96 % міського населення і 84 % сільських жителів. Проте, число жителів планети, які все ще позбавлені доступу до чистої питної води, становить 663 мільйони чоловік і 80 % з них проживають в сільських районах.
У 2015 г. «Цілі розвитку тисячоліття» були завершені, хоч і не всі вони були в повній мірі досягнуті, але вдалося досягти значних успіхів. Були прийняті нові цілі для майбутнього міжнародного співробітництва — «Цілі сталого розвитку (ЦУР)» на період до 2030 року. На цей раз доступ до чистої води та санітарії виділили в окрему мету під номером 6. Серед завдань, які необхідно виконати — поліпшення якості води, підвищення ефективності використання водних ресурсів та захист пов'язаних з водою екосистем.
Вода й конфлікти
За усіма ознаками, світ опинився на межі нових війн за доступ до джерел прісної води. Історія зафіксувала щонайменше 655 війн і збройних конфліктів, у яких люди воювали за воду, зокрема 66 із них — у Європі. За підрахунками порталу World’s Water Тихоокеанського інституту (США), від 2010 року у світі відбулися 466 конфліктів і зіткнень, пов’язаних із розподілом водних ресурсів, із яких 36 було збройних. Лише у 2018 році у світі сталися 18 конфліктів за цей ресурс, а ймовірність виникнення нових у найближчі 50–100 років оцінюють на рівні 75–95%.
Коричневим позначені зони з особливо високим ризиком ймовірного виникнення конфліктів за воду
Іригаційна система Лівії
Будівництво греблі ГЕС на річці Ялунвань в Тибеті
Головна індійська річка Ганг є третьою в світі за повноводністю та шоста за забрудненістю.
ГЕС «Акосомбо» між Ганою і Буркіна-Фасо
Після добудови та початку роботи ефіопської ГЕС «Хідасе» на Нілі може виникла нестача води
Будівництво ГЕС в Ефіопії
Запуск Рогунської ГЕС (Таджикистан) може завдати удару по аграрному сектору сусіднього Узбекистану.
США також не можуть домовитися з Мексикою про справедливий розподіл води басейну Ріо-Гранде
Північно-Кримський канал
«Пішки по Дніпру. Хто і що вбиває головну річку України»
Виконайте тестові завдання і результати надішліть на: gs_khaetsky@ukr.net ���Тест 1. Яка частка використання водних ресурсів припадає на сільське господарство?�а) 50%�б) 70%�в) 60%�г) 40%��Тест 2. Від світових водних ресурсів прісна вода становить:�а) 3.0%�б) 2,0%�в) 2,5%�г) 3,5%��
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ �результати надішліть на: gs_khaetsky@ukr.net
1. Поясніть послідовність ранжування областей України за коефіцієнтом дефіциту водних ресурсів.
Список рекомендованих джерел за темою