Стилі мовлення в українській мові
Стиль літературної мови — різновид мови. (її функціональна підсистема), що характеризується добиранням таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах.
Поняття про розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий та публіцистичний стилі мовлення
Розмовний стиль
Розмовний стиль виконує функцію спілкування. Він характеризується невимушеністю і простотою форм.
Розмовним стилем люди користуються в усіх сферах життя: у побуті, у сім’ї, на виробництві.
Основне призначення цього стилю — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з’ясування виробничих і побутових стосунків.
Лексику розмовного стилю представлено великою кількістю експресивних та емоційно-забарвлених слів, зокрема метафор, порівнянь, синонімів, фразеологізмів, фольклоризмів, діалектизмів, просторічних та скорочених слів, вигуків тощо.
У розмовному мовленні широко використовуються прості речення, переважно короткі (неповні, обірвані, односкладні).
Розмовне мовлення здебільш спонтанне, непідготовлене, тому його компонентами є позамовні елементи: міміка, жести, поширена ситуація.
— «Грицю! — сказав батько.
— Га! — сказав Гриць.
— Видиш оту хату?
— Бачу.
— Пам’ятай собі, се школа.
— Ба, — сказав Гриць.
— Сюди будеш ходити вчитися.
— Ба, — сказав Гриць.
Розрізняють літературне розмовне мовлення і розмовно-побутове мовлення.
Спільні позамовні їх ознаки:
*неофіційність і невимушеність спілкування,
*безпосередність участі у розмові,
*непідготовленість і спонтанність її, а тому певний автоматизм,
*переважання діалогів,
*велика роль жестів, міміки, а також ситуації і характеру стосунків між учасниками розмови,
*емоційно-оцінні реакції.
Розмовний стиль відіграє надзвичайно велику роль у формуванні мовленнєвих навичок. Мовлення людини, особливо побутове, часто зазнає шкідливих впливів жаргонного, діалектного мовлення або іншої мови (т.зв.суржик). Тому від опанування особливостями розмовного стилю та розуміння його функції у мові багато в чому залежить культура усного мовлення.
Публіцистичний стиль
Публіцистичний стиль — один з найбільш дійових і широковживаних. Основна його функція — активний вплив на читача або слухача, переконання у правильності висловлених думок, агітація. Публіцистичний стиль передає інформацію з метою пропаганди певних ідей серед широких верств населення.
Публіцистичний стиль характеризується не тільки чіткістю і логічністю викладу, офційністю. Звідси тяжіння публіцистичного стилю до наукового і до художнього стилів. Для нього характерні метафоричне застосування наукової термінології, образність, експресивність. У публіцистичному стилі широко використовуються суспільно-політична лексика, політичні гасла й заклики, штампи, урочисті фрази, риторичні запитання та засоби сатири й гумору та сатири.
Тексти публіцистичного стилю бувають різних жанрів:
Сучасний публіцистичний стиль —
це мова газет…
… мова журналів,
…радіо- і телепередач,
…кінопубліцистика, ораторське мовлення.
Науковий стиль
Науковий стиль обслуговує потреби різних галузей науки. Він функціонує в усній та писемній формах як величезний потік інформації ( у вигляді реферативних журналів, повідомлень, каталогів, інструкцій, оглядів, проспектів). Основна функція наукового стилю — повідомлення. Вона полягає у доведенні теорій, обгрунтуванні гіпотез, у повідомленні наслідків дослідження, класифікації: поясненні явищ, у систематичному викладі певних знань.
Для наукового стилю обов'язкові
Точність і однозначність забезпечуються правильним, добором необхідних термінів, символів, а також таблиць, схем, графіків та ін.
Науковий стиль поділяється на такі підстилі:
Жанри наукового стилю: підручник, посібник, монографія, дисертація, стаття, лекція, відгук, рецензія, анотація.
Офіційно – діловий стиль
� Офіційно - діловий стиль функціонує переважно в писемній його формі як засіб, що задовольняє потреби офіційного спілкування у державному, громадському, економічному, політичному житті. З цим стилем ми зустрінемося у текстах законів, указів, статутів, наказів, ним користуються у діловому листуванні та ін., — тобто це мовна діяльність, завданням якої є регулювання ділових стосунків між членами суспільства.
Характерні його риси:
*виразна логізація викладу,
*відсутність емоційності,
*образності, широке використання безособових,
*наказових форм, застосування особливої термінології і синтаксичних конструкцій.
Наприклад: вищесказане, згідно з розпорядженням, на підставі наказу, до заяви додаю тощо; сувора і чітка організація фрази (пункти, параграфи); повна відсутність індивідуальних авторських рис.
Основним видом офіційно - ділового стилю є документ. Це засіб закріплення на папері інформації про факти, події, явища дійсності і про діяльність людини. Найпоширенішими видами документів є акт, заява, протокол, автобіографія, характеристика, анкета, наказ, договір, довідка, доручення, звіт, лист, постанова та ін. Їх називають діловими паперами.
Культура ділового мовлення вимагає від мовців загальної культури, інтелігентності, ввічливості, тактовності, знання норм літературної мови і вміння ними користуватися.
Художній стиль
Особливе місце в системі мовних стилів займає художній стиль. Художній стиль не співвідносний з усіма іншими стилями мови тому, що використовує їх усі, але у своєрідних поєднаннях і у функціонально зміненому вигляді; він розвивається на основі доцільного, естетично виправданого використання усього багатства мовних виражальних засобів.
Художній стиль виходить за межі не тільки інших стилів, а й літературної мови, бо він включає в себе і позалітературні мовні елементи — діалектизми, жаргонізми тощо.
Мова художніх творів відзначається різноманітністю, багатоплановістю, особливим естетичним призначенням.
Основною функцією мови художнього твору є функція зображувальна у иайширшому значенні цього слова (використання специфічних засобів словесного зображення, впровадження евфонічних засобів мови, її ритмомелодики та ін.), вилив на читача або слухача.
Найістотнішою рисою художнього стилю є образність.
Щодо форми мовлення художній стиль теж є досить своєрідним. Основна форма художнього стилю — писемна, однак і в усному мовленні широко використовуються його елемти. Особливістю цього стилю є його жанрова різноманітність — поезія, проза, драматургія, усна народно-поетична творчість.
Епістолярний стиль
Епістолярний стиль характерний для листування щоденників, записних книжок, календарних заміток і т.іп., хоч у практиці його звичайно пов'язують насамперед з листуванням, оскільки саме там він виявляється найвиразніше.
Епістолярний стиль обслуговує заочне спілкування людей ,сфері побуту, особистого життя, виробництва, ділових стосунків. Лист — це писемно оформлений монолог, звернений до певної особи (або осіб). Його зміст — повідомлення автора про себе, про події з особистого чи громадського життя, виклад якогось прохання, наказу, міркування, роздумів з приводу побаченого, почутого, думки про знайомих, родичів та іп.
Листування може бути:
Конфесійний
Сфера використання — спілкування в конфесіях, культових установах, релігійних громадах, духовних навчальних закладах, віруючих родинах. �Призначення — обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Допомагати віруючим у спілку ванні душі з Богом, зберігати і примножувати культові ритуали, об'єднувати віруючих одним, почуттям щиросердної віри в Бога.
Конфесійний стиль утілюється (реалізується) в релігійних відправах (літургіях), проповідях, молитвах (усна форма), духовних традиціях і в Біблії та інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма). �
Основні засоби:
Конфесійний стиль від інших відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, наявність зазначених вище виражальних засобів і поділ на такі підстилі: публіцистичний, науковий, художній. Повернення до загальнолюдських і давньонаціональних цінностей зобов'язує нас уважніше ставитися до конфесійного стилю як до складової частини загальнонаціональної культурно-духовної скарбниці та складової частини нашої історії.
Дякую за увагу!