• від лат. еvolutio - розгортання

• 1762 р. - Шарль Боне, швейцарський натураліст та філософ, ввів термін еволюція

• в біології – кількісні та якісні зміни живого впродовж тривалих інтервалів часу

Біологічна еволюція – незворотний, спрямований історичний розвиток живої природи, що супроводжується змінами на всіх рівнях організації життя

Незворотність

• вперше положення сформульовано Ч.Дарвіним «Вид, який щезнув, ніколи не може з’явитись знову, навіть якби знову повторилися абсолютно тотожні умови життя – органічні й неорганічні»

Спрямованість

• пристосування організмів відбувається завдяки дії тих чи інших чинників

Рівневість

• прослідковується на кожному із рівнів організації життя: молекулярному, клітинному, організмовому, популяційно-видовому, біогеоценозному, біосферному

Стихійний матеріалізм

• від лат. matersalis - речовинний

• Геракліт, Демокріт – античні філософи

• ідеї єдності природи, згідно яких всі тіла і явища походять від матеріальних початків

Метафізика

• від грец. μετὰ – над, φυσικά - природа

• епоха Середньовіччя

• вчення про надприродну першооснову життя - теософія

Креаціонізм

• від лат. creatio - творіння

• концепція «Розумного задуму» - світ та різні форми життя створені вищою, надприродною силою

Трансформізм

• від лат. тransformo - перетворюю

• епоха Відродження

• розвиток ідей змінності живого внаслідок географічних відкриттів, накопичення описового матеріалу

Теорія Жана Батиста Ламарка

• перші спроби пояснення походження видів (градація – поступове ускладнення);

• пояснення еволюційних змін внутрішнім прагненням організмів до прогресу (закон вправляння та невправляння);

• 1809 р., «Філософія зоології»

Теорія Чарльза Дарвіна

• причиною еволюційних змін є природний добір;

• навколосвітня подорож на корблі «Бігль» у 1831 – 1836 р.р.;

• 1859 р. «Походження видів шляхом природного добору, або Збереження сприятливих порід у боротьбі за існування»

• перша половина ХІХ ст. – формування еволюційного погляду на природу

• наука про причини, рушійні сили, механізми та закономірності історичного розвитку органічного світу

• сформувалась на основі знань палеонтології, порівняльної анатомії, ембріології, систематики, пізніше - генетики, екології, молекулярної біології

Основні напрями досліджень еволюційних процесів у сучасній науці

• молекулярно-біологічний – аналіз біологічних молекул (білків, нуклеїнових кислот)

• генетико-екологічний – дослідження мікроеволюційних процесів на рівнів популяцій, видів, екосистем, біосфери

• еволюційно-морфологічний – дослідження еволюційних процесів методами палеонтології, порівняльної анатомії, ембріології

• еволюція - безперервні пристосувальні зміни видів;

• матеріал для еволюції - спадкова мінливість серед особин одного виду;

• кожен вид має необмежені здатності до розмноження і збільшення чисельності, але зростає конкуренція - боротьба за існування – це складні відносини організмів між собою і з умовами навколишнього середовища.

• результатом боротьби за існування є природній добір - виживання найадаптованіших особин

• нові породи тварин та сорти рослин в селекції створюються завдяки штучному добору, який здійснюється людиною

• порівняльно-анатомічні;

• ембріологічні;

• біогеографічні;

• біохімічні;

• етологічні;

• фізіологічні

Наукові дані, що підтверджують історичний розвиток усіх живих істот на Землі

• гомологічні органи – мають спільні походження, план будови, розвиваються в ембріогенезі з одних зачатків, різні за будовою

• аналогічні органи – мають різне походження, виконують подібні функції

• рудименти – спрощені або недорозвинені органи у порівнянні з предковими формами (куприк, апендикс, зуби мудрості, вушні м'язи і третє повіко у людини)

• атавізми – прояв у окремих представників виду рис, притаманних їх предкам (хвіст, густе волосся, додаткові молочні залози у людини)

Біогенетичний закон Мюллера-Геккеля – індивідуальний розвиток (онтогенез) є стисле повторення історичного розвитку (філогенезу)

• наявність однакових початкових фаз ембріонального розвитку у багатоклітинних тварин: яйце, бластула, гаструла;

• на відповідних фазах у ембріонів різних класів хребетних є стадії розвитку зябрових щілин (закон Бера)

Палеонтологія – вивчає вимерлі організми та їхні скам'янілі сліди, а також намагається реконструювати за знайденими останками їхній зовнішній вигляд і біологічні особливості

• встановлено значну кількість філогенетичних рядів (послідовностей викопних форм в еволюції певної групи)

• знайдено та описано організми - перехідні форми між різними еволюційними групами

• наявність реліктів – живих викопних форм

Біогеографія – вивчає закономірності географічного поширення тварин і рослин та їхніх угруповань, а також характер фауни і флори окремих територій

• у Південній Австралії та Південній Америці живуть найпримітивніші види ссавців й нелітаючі безкільові птахи, а екваторіальну зону Землі заселяє середня за віком фауна ссавців

• на протилежних берегах Панамського перешийка живе близько 30 % одних і тих же видів риб, що пояснюється недавнім виникненням перешийка (близько 3 млн років тому)

Дають можливість порівнювати віддалені групи організмів й робити висновок про їхню еволюційну спорідненість

• універсальність генетичного коду;

• подібність хімічного складу мембран;

• подібність білкового складу й будова білків із 20 амінокислот

• вивчення генетичної спорідненості організмів на основі молекулярно-генетичних досліджень ДНК, РНК, білків становлять сутність молекулярної філогенетики

Геном людини приблизно на 90% збігається з геномом миші та на 1,5% відрізняється від геному шимпанзе

Всі докази еволюції складаються в єдину картину — еволюційне дерево життя

• поєднує еволюційні знання генетики, екології, теорії природнього добору

• основні положення розроблені в середині ХХ ст. Ф.Доброжанським, Е.Майєром, Д.Хакслі

1. Матеріалом для еволюції слугує спадкова мінливість – випадкові мутації та рекомбінації

2. Найменша одиниця еволюції – популяція, а елементарна еволюційна подія – зміна частот зустрічальностей алелів в популяції

3. Природний добір має адаптивний характер: веде до добору корисних для виживання мутацій і відкидає шкідливі, є рушійною силою еволюції

4. Існують три рівні еволюційних процесів: мікроеволюція, видоутворення та макроеволюція

5. Для видів в процесі еволюції характерний біологічний прогрес або регрес

6. Усі клітинні форми життя походять від останнього універсального спільного предка LUCA

7. Мутації можуть бути корисні, шкідливі і нейтральні