Посилення проявів «культу особи» Йосифа Сталіна в УРСР
Розроблено викладачем Марченко І.В.
Особливості державної пропаганди СРСР.
Пропага́нда — форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві — світогляду, теорії, твердження, фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадської позиції.
Пропаганда може мати різні форми й використовувати різні засоби, але її сила — у простоті запропонованих готових відповідей на складні життєві питання.
Пропаганда може ґрунтуватися частково на правдивій інформації.
Пропаганда є потужною зброєю інформаційної війни; використовується для дегуманізації та створення ненависті до відповідного ворога — як зовнішнього, так і внутрішнього.
Радянська пропаганда — пропаганда комуністичної ідеології, РАДЯНСЬКОГО способу життя а з іншого — це критика «загниваючого» капіталізму та Заходу.
В СРСР пропаганда розроблялась та спрямовувалася спеціальними партійними та державними органами та установами
Головним ідеологом країни за рангом — особою, яка завідувала держполітикою в цій сфері за ієрархією — був 2-й («ідеологічний») секретар ЦК, він же і постійний член Політбюро
Головною ціллю радянської пропаганди було навіювання неминучості перемоги комунізму в усьому світі.
Завдання: вселити радянським людям негативні уявлення про Захід і виробити у них імунітет до «згубного впливу Заходу»
Внутрішня політика в УРСР була спрямована на відновлення тоталітарного режиму.
Пропаганда спирається на авторитет, до якого звертаються, він може бути релігійним або політичним діячем, діячем науки, також він може бути вигаданим.
Визначальною рисою суспільно-політичного життя було поклоніння Сталіну.
Історичне джерело
У дні 70-річчя Й. Сталіна газета «Радянська Україна» писала: «У народному фольклорі є мудре визнання товариша Сталіна в усій нашій діяльності: “Що б ми не робили, — чи ткали, чи кували, чи ліс рубали, чи дім будували, — у всякому ділі нашого успіху тільки друга половина. Першу за нас Сталін уже зробив».
Усі ЗМІ називали його «світочем комунізму», «визволителем і збирачем українських земель», «корифеєм наук»,
«сонцем нашої ери»...
У Радянському Союзі спеціально не хотіли говорити про Другу світову війну, яка почалася у вересні 1939 році з розподілу Польщі нацистською Німеччиною й більшовицьким Радянським Союзом. Як альтернативу Другій світовій війні радянська пропаганда з подачі Сталіна почала утверджувати уявлення про так звану «Велику вітчизняну війну», яка почалася з червня 1941 року, коли на Радянський Союз напала Німеччина, і яка тривала до травня 1945 року, тобто до перемоги над нацистами.
Акт капітуляції нацистської Німеччини був підписаний 8 травня 1945 року. Однак тодішньому очільнику Радянського Союзу Йосифу Сталіну захотілося відзначати перемогу над нацистами на день пізніше – щоб не так, як на Заході.
Війну розв”язали імперіалісти, про пакт Молотова- Ріббентропа не згадували західна допомога за програмою ленд-лізу була незначною, і Радянський Союз міг перемогти у війні з гітлерівською Німеччиною і без допомоги союзників.
В 1948 році 9 травня перестало бути «червоним днем календаря», тобто вихідним. Ніхто не творив «культу ветеранів», адже вони знали правду про війну.
«Ждановщина» в Україні.
Прямим наслідком дій сталінських ідеологів були потворні утиски духовної сфери, нагнітання страху і невпевненості серед інтелігенції.
Кампанію з наведення «ідеологічної дисципліни» очолював ЦК ВКП(б). Секретарю ЦК Андрію Жданову Сталін доручив приборкати «неслухняних» інтелектуалів.
«Ждановщина» - ідеологічна кампанія з переслідування та дискредитації діячів культури і науки в СРСР, інспірована секретарем ЦК ВКП(б) А. Ждановим.
Метою «ждановщини» в Україні було
посилення контролю над творчими процесами в галузі культури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійної ідеї.
Секретар ЦК ВКП(б) з 10 лютого 1934 по 31 серпня 1948
Доктрина Жданова світ поділений на два табори:
«імперіалістичний», очолюваний США
та «демократичний», очолюваний СРСР.
Кампанії боротьби проти «українських буржуазних націоналістів»
Буржуазний націоналіст - ідеологічно зумовлений термін, яким ідеологи комуністичного режиму позначали тих, хто виступав за розвиток національної культури, мови, збереження звичаїв, історичних традицій свого народу.
січні 1944 р., Сталін дав зелене світло відкритому цькуванню кінорежисера і письменника Олександра Довженка за «відхід від засад марксизму-ленінізму, український буржуазний націоналізм». Й. Сталін особисто заборонив друкувати та екранізувати його кіноповість «Україна в огні».
у вересні 1947 р., у якому він піддав нищівній критиці І. Сенченка, Ю. Яновського, А. Малишка, М. Рильського.
Л. Кагановича на посаді першого секретаря ЦК КП(б)У
Остап Вишня, який незадовго до того повернувся з ГУЛАГу. У статті, опублікованій у газеті «Правда», було зазначено, що його твори ідеологічно шкідливі.» МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ»
У 1951 р., затаврувала вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну» (написаний ще в 1944 р.) як «ідейно-порочний націоналістичний твір»
Кампанії боротьби проти «безрідних космополітів».
З ініціативи Сталіна наприкінці 1948 р. розгорнулося гоніння проти так званих космополітів.
Так іменували нову категорію «ворогів народу» - інтелектуалів єврейської національності.
Космополітизм - система поглядів, що передбачає розширення поняття «Батьківщина» на весь світ.
Їх називали «безрідними космополітами», «антипатріотами», «низькопоклонниками», що плазують перед реакційною культурою буржуазного Заходу.
1948 р. як «центр антирадянської пропаганди» ліквідовано Єврейський антифашистський комітет (ЄАК), У справі ЄАК заарештували 110 осіб
1952 р. винесли смертний вирок 13 особам, зокрема 5 вихідцям з України - відомим єврейським письменникам.
Було ліквідовано Кабінет єврейської історії та культури АН УРСР. Більшість співробітників кабінету зазнали репресій.
Радянська карикатура на буржуазних націоналістів та “безрідних космополітів”
Причини “ждановщини”