2 of 10

Укладення мирного договору УНР із Центральними державами та вигнання більшовиків

За нових умов, що склалися після поразки УНР від більшовицької Росії, ставало очевидним, що її доля залежить від зовнішньо- політичних чинників. УЦР, розуміючи неможливість подолання російської агресії власними силами, вирішила звернутися по допомогу до Німеччини й Австро-Угорщини, з якими в цей час вела мирні переговори. Вони розпочались в Брест-Литовську після укладеного між більшовицькою Росією та Німеччиною перемирʼя. Розуміючи, що країни Четверного союзу програють війну, УЦР усе ж таки змушена була вести з ними перемовини, позаяк країни Антанти, хоч і визнали реально не допомогли їй. Статус делегації УНР визнали учасники переговорного процесу: Центральні держави та більшовицька Росія.

Голова делегації УНР Олександр Севрюк ознайомив присутніх із текстом Четвертого Універсалу УЦР і зажадав визнання УНР• самостійною •державою, яка може укладати міжнародні договори.

27 січня (9 лютого) 1918 року між УНР та Німеччиною й Австро-Угорщиною був підписаний Берестейський (Брестський) мирний договір.

За ним проголошено припинення стану війни між сторонами.

УНР, Німеччина й Австро-Угорщина відмовилися від територіальних і матеріальних претензій;

поновлено довоєнні кордони між УНР й Австро-Угорщиною.

Обидві сторони врегульовували економічні відносини між собою.

УНР зобовʼязалася поставити країнам Четверного союзу хліб та інше продовольство.

Натомість Німецчина й Австро-Угорщина в Україну - вугілля, сіль, іншу сировину, сільськогосподарські машини.

Договір містив таємний протокол: делегація УЦР домоглася приєднання до УНР території Холмщини та Підляшшя, де проживало українське населення. Передбачалося надання автономії Східній Галичині й Буковині як окремому Коронному краю.

3 of 10

14 (27 ) лютого 1918 р. 450 тис. німецько-австрійських військ розпочали просування в Україну, наступаючи на Київ. Перед німецько-австрійськими військами, за домовленістю з УЦР, рухалися українські частини. 1 березня більшовики без бою залишили Київ, і населення побачило на вулицях нечисленні загони українського війська — січових стрільців Є. Коновальця, гайдамаків С. Петлюри й вояків окремого Запорозького загону К. Прісовського. Наступного дня до Києва залізницею прибула німецька армія, яка 3 березня провела урочистий парад на Софійській площі.

Німецькі війська в Києві. Березень 1918 р.

4 of 10

За новим мирним договором, підписаним 3 березня 1918 р. Росією із Центральними державами у Брест-Литовську, Росія визнавала законність влади УЦР на території України, зобов’язувалася вивести з її території війська, припинити агітацію проти УНР й укласти з нею мир.Більшовики під тиском німецько-австрійських сил поступово залишали Україну.

У цій ситуації українські більшовики вирішили перейти до партизанської боротьби в тилу противника. Участь військ радянської Росії в бойових діях в Україні дала привід німецькому командуванню просунути свої війська значно далі на схід та південь за кордони України. Щоб зупинити наступ Німеччини, було підписано угоду про припинення воєнних дій та утворено «нейтральну зону» на ділянці від Рильська до Суджі.

Разом із військами Центральних держав 7 березня 1918 р. до Києва повернулася й УЦР, її появу зустріли без особливого ентузіазму. Політику УЦР загалом не схвалювали. Командувач збройних сил Німеччини Е. Людендорф пізніше так визначив їхні головні цілі: «В Україні треба було придушити більшовизм і створити там такі умови, щоб мати можливість отримувати з неї військові вигоди й вивозити хліб і сировину».

5 of 10

Кримська операція 1918 р.

Навесні 1918 р. німецько-австрійські війська звільняли територію України від більшовиків. У цей час полковника Окремого Запорізького загону П. Болбочана призначили командиром Кримської групи Армії УНР. Він отримав таємний наказ уряду УНР випередити німецькі війська й захопити Крим. Метою Кримської операції 1918 р. було встановлення на півострові української влади та взяття під контроль Чорноморського флоту.

Кримська група виїхала з Харкова на Лозову 1918 р.

Німецький парад в Мелітополі, квітень 1918 р.

Петро Федорович Болбочан (5 жовтня 1883 р. — 28 квітня 1919 р.)

7 of 10

Законодавча діяльність УЦР навесні 1918 р.

УЦР ввела законодавчу діяльність. Запроваджувалася в обіг українська грошова одиниця - гривня й був затверджений новий державний герб.

29 квітня 1918 р. УЦР прийняла Конституцію УНР. Цим документом було визначено органи державної влади й управління в країні та їхні повноваження. Вища законодавча влада належала Всенародним зборам, виконавча — Раді Народних Міністрів, а судова — Генеральному суду. Місцеве самоврядування здійснювали виборні ради та управи земель, волостей і громад.

Георгій Нарбут

8 of 10

Загострення кризи у відносинах УЦР та окупаційної адміністрації

Відносини між УЦР та німецько-австрійським командуванням, що спостерігало за ситуацією в Україні, поступово ускладнювалися. Зокрема, УЦР бачила, що тогочасне українське суспільство не сприймає аграрний курс. Земельний закон, в основі якого була соціалізація землі, призвів до появи значної кількості незадоволених як серед землевласників, так і серед інших груп населення. Німецька адміністрація побоювалася, що земельний закон ускладнить отримання нею сільськогосподарської продукції, передбаченої умовами договору.

На зустрічах із діячами УЦР виступали проти скасування приватної власності на землю й вимагали скасування закону про землю.

Головнокомандувач німецьких військ в Україні фельдмаршал Г. фон Ейхгорн видав наказ про терміни й початок посівної кампанії, де зазначав, що селянство, яке візьме землю й не зможе її обробити, буде покарано, а врожай належатиме тим, хто засівав землю. Реакцією окупаційної адміністрації на наростання анархії стали страти й ув’язнення за вироками військово-польових судів.

Герман фон Ейхгорн

9 of 10

Намагаючись перешкодити цій практиці, міністр юстиції УНР видав циркуляр, у якому зазначалося, що в Україні існують свої цивільні й польові суди, а тому іноземні військові судові установи тут не мають чинності. Однак німецьке командування це проігнорувало. Конфлікт між УЦР та окупаційною адміністрацією став неминучим.

У листуванні представників Німеччини та Австро- Угорщини зі своїм керівництвом у цей час дедалі частіше зустрічалася думка про доцільність усунення від влади в Україні УЦР.

26 квітня 1918 р. фельдмаршал Г. фон Ейхгорн видав наказ, який започаткував активну фазу зміни влади в Україні. Він наказав роззброїти Синьожупанну дивізію, що прибула до Києва в березні 1918 р., і заарештувати декількох членів УЦР. Фактично цим він створив можливості для успішної зміни влади в Україні.

1 of 10