національноперсональну автономію».
Державотворча діяльність УЦР взимку-навесні 1918 р. Формування української громадянської нації. Закон УНР «Про національноперсональну автономію».
національноперсональну автономію».
Григоріанський календар почав діяти в Українській Народній Республіці з 16 лютого 1918 року, цей день стали вважати 1 березня 1918 року. Закон про це ухвалено 12 лютого 1918 року (за старим стилем) на засіданні Малої ради Української Народної Республіки в Коростені[
національноперсональну автономію».
1 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», яким було запроваджено нову грошову одиницю – гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.
національноперсональну автономію».
Затвердження Тризуба гербом УНР. Державні символи й атрибути України
Сучасна Україна увібрала в себе державницькі традиції Української Народної Республіки, зокрема її державні символи (герб-тризуб, гімн “Ще не вмерла Україна”, синьо-жовтий прапор) та атрибути (грошова одиниця – гривня).
національноперсональну автономію».
Офіційно стяг затвердили 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот УНР: “Прапором торговельного флоту визначалося “полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах”. 29 квітня на есмінцях і лінкорах, що базувалися у Севастополі, були підняті українські прапори. Флагманський корабель “Георгій Побідоносець” подав сигнал про підняття стяга над українським Чорноморським флотом.
національноперсональну автономію».
На виконання положень IV Універсалу постійну армію заміняли міліцією, вирішено провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установлено монополію торгівлі, контроль над банками, підтверджено закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі, закликано усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками.
національноперсональну автономію».
Закон Української Народної Республіки про національно-персональну автономію 1918 – один із правових актів конституційного характеру в Українській Народній Республіці. Прийнятий в один день з IV Універсалом УЦР – 22(09) січня 1918.
Право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами — росіянами, євреями і поляками;
білоруси, німці, чехи, молдавани, татари, греки і болгари могли одержати це право за умови, якщо їхні петиції у цій справі зберуть щонайменше 10 тис. голосів.
національноперсональну автономію».
національноперсональну автономію».
У ньому вказувалося: «Всякого роду написи, вивіски, оголошення, бланки, рахункові книги… повинні писатися державною українською мовою». З втратою незалежності Української Народної Республіки усі закони про статус української мови втратили силу. Далі українська мова ще довго піддавалася репресіям та заборонялася, аж поки у 90-х роках ХХ століття не стала єдиною державною мовою самостійної України.
національноперсональну автономію».
Конститу́ція Украї́нської Наро́дної Респу́бліки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) — основний закон УНР, прийнятий Центральною Радою 29 квітня 1918 року, в останній день існування Центральної Ради.
Проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність Української Народної Республіки, рівність прав громадян, демократичні свободи. Республіка мала бути парламентською зі Всенародними Зборами як вищою законодавчою владою (без посади президента). Передбачався земельний адміністративно-територіальний устрій з широким місцевим самоврядуванням у всіх 30 землях. Підтверджувалося право національних меншин в Україні на національно-персональну автономію, закріплювалося право національних союзів на законодавчу ініціативу.
національноперсональну автономію».
Громадянином вважалася особа, яка набула це право законним шляхом, подвійне громадянство не передбачалося. Актова, громадянська і політична дієздатність наставала з 20 років. Всі громадяни, незалежно від віку, віри, раси, статі проголошувалися рівними у своїх правах. Їм гарантувалися всі права і свободи, як то: свобода слова, друку, совісті, обирати і бути обраним (активне і пасивне виборче право), вільне місце проживання, пересування, недоторканність особистого життя, таємниця листування тощо. Встановлювалися порядок виборів та законотворча процедура. Влада розподілялася на гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Законодавча належала Всенародним Зборам УНР, виконавча — Раді Народних Міністрів, судова — Генеральному Суду УНР.
національноперсональну автономію».
Ще 26 квітня фельдмаршал Ейхгорн
наказав роззброїти Синьожупанну
дивізію, що прибула до Києва у
березні 1918 р., й заарештувати
декількох членів УЦР.
національноперсональну автономію».