Остап Вишня (Павло Губенко). Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки. Відбиток у них тодішнього суспільства, літературно-мистецького середовища. Письменник і його час. «Моя автобіографія»
Остап Вишня –
«король українського тиражу»
«У мене нема жодного сумнiву в тому, що я народився, хоч i пiд час мого появлення на свiт бiлий i потiм — рокiв, мабуть, iз десять пiдряд — мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку». «Умови для мого розвитку були пiдходящi. З одного боку — колиска з вервечками, з другого боку — материнi груди. Трiшки поссеш, трiшки поспиш — i ростеш собi помаленьку. Так ото й пiшло, значить: їси — ростеш, потiм ростеш — їси».
«Батьки мої були як узагалі батьки.
Батьків батько був у Лебедині шевцем. Материн батько був у Груні хліборобом. Глибшої генеалогії не довелося мені прослідити. Батько взагалі не дуже любив про родичів розказувати… Про материну рідню так само знаю небагато… А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя, як тоді казали, послав їм Господь усього
тільки…. сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному.».
Дітей у сім’ї було 17.
Усі змалечку привчалися до роботи, знали нестатки, особливо коли залишилися без батька
(помер у 1909 р.), але жили дружно. Сміх і жарт допомагав долати труднощі, яких на долю Губенків випало чимало.
«Писатиме, - сказав якось батько, коли я, сидячи на підлозі, розводив рукою калюжу».
Перший твір Павла Губенка —«Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» — побачив світ за підписом
«П. Грунський» у Кам’янець- Подільській газеті «Народна воля»
2 листопада 1919 р. Тут було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921 p., коли він став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», розпочинається період його активної творчості і систематичних виступів у радянській пресі.
«Перекладав я, перекладав, а потім і думаю собі: «Чому я перекладаю, коли можу фейлетони писати!
А потім — письменником можна бути. Он скільки письменників різних є, а я ще не письменник. Кваліфікації, — думаю собі, — у мене особливої немає, бухгалтерії не знаю, що я, — думаю собі, — буду робити?» Зробився я Остапом Вишнею і почав писати. І пишу собі...».
Однак після повернення до Києва «неблагонадійний» студент одразу потрапив до катівні ЧК. Арештанта вважали поважною «птицею». Лише особисте заступництво тодішнього редактора газети «Вісті ВУЦВК» Василя Еллана-Блакитного, який переконав слідчих, що надруковані в есерівській пресі матеріали Павла Губенка були спрямовані проти денікінщини, і письмове поручительство за «контрреволюціонера» врятували Остапа Вишню. У лютому 1921 року Павло Губенко вийшов на волю.
1922-й став роком потужного
й стрімкого злету Остапа Вишні в українській гумористиці. До кінця 20-х він був уже автором
23 книг, фейлетонів, гуморесок, нарисів, які за чотири роки перевидавали 42 рази. Його називали королем сатири.
«Зірковий» письменник навіть одружився із «зіркою» – молодшою за нього
на 12 років актрисою Варварою Маслюченко...
На початку 30-х р. Остап Вишня був у зеніті слави. На жаль, саме тоді почався страшний час доносів, ярликів, наклепів і відповідно репресій. У пресі з’явилася перша «ластівка» — різко негативна
оцінка творчості гумориста. Вишня потрапив під пильний нагляд НКВС.
За спогадами дочки Павла Михайловича, єдиним, хто виступив на захист батька, був Микола Хвильовий. Такою ж шляхетністю відзначався й сам гуморист. Коли 1931 р. заарештували М. Рильського, він, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся з Харкова до Києва на допомогу родині поета, а після звільнення забрав її на кілька тижнів до свого будинку.
26 грудня 1933 р. найвідомішого українського письменника-гумориста того часу Остапа Вишню
було заарештовано. В обвинувальному висновку
перелічено всі «злочини»: від контрреволюційної роботи на селі й культурному фронті до участі в терористичній організації та плану кинути бомбу на трибуну з «вождями України» під час жовтневих свят.
Губенка засудили до розстрілу, який згодом замінили на «заключение в исправтрудлагерь сроком на десять лет, считая срок с 7. ХІІ 33 г.».
Письменник вів табірний щоденник, який у 1989 році вийшов друком під назвою «Чиб’ю». Цей унікальний твір розкриває
трагічні сторінки життя політв’язнів з України на засланні в республіці Комі, зокрема в зловісному
концтаборі у Воркуті.
На довгоочікувану свободу письменник вийшов 3 грудня 1943 року – рівно за 4 дні до завершення «відміряного» йому 10-річного терміну ув’язнення. І це при тому, що завдяки клопотанню Олександра Довженка й зверненню Микити Хрущова до Сталіна «особлива нарада» ще 25 вересня 1943 р. ухвалила рішення: «Губенко снизить срок наказания до фактически отбытого и из-под стражи освободить».
Остап Вишня починає працювати в журналі «Перець», виходять друком його нові книжки. Стає членом правління Спілки письменників. Мешкає в Києві на вул. Червоноармійській, 6 (нині Велика Васильківська). Однак почувається невільником. Недарма багато подорожує, перекладає
М. Гоголя, Марка Твена, О. Генрі, Я. Гашека, А. Чехова... Тобто намагається втекти від самого
себе.
У 1955 р. Остапа Вишню було реабілітовано.
Невдовзі, 28 вересня 1956 p., смерть, що повсякчас чатувала на нього на засланні, наздогнала письменника. Похований Остап Вишня в Києві, на центральній алеї Байкового кладовища.
ЦЕ ЦІКАВО!
Популярність творів Остапа Вишні була такою, що в народі склали прислів’я: «Де Остап Вишня, там міліція лишня».
До письменника приходили зі скаргою жіночки, навіщо він їх так змалював у своїх фейлетонах, що тепер над ними сміється все село.
Завдяки творам Остапа Вишні наклад газети
«Вісті ВУЦВКу» зріс майже до мільйона.
Перебуваючи на засланні, деякий час завідував медпунктом як людина, що мала медичну освіту. У цьому закладі не було ніяких ліків, крім «зеленки». Остап Вишня лікував їх сміхом.
ТЕОРІЯ
ГУМОРЕСКА – невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір із комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.
ФЕЙЛЕТОН – сатиричний жанр художньо-публіцистичної літератури, що висміює негативні явища в суспільному житті.
ТЕОРІЯ
УСМІШКА – гумористичний художній твір (переважно невеликого розміру), якому властивий доброзичливий гумор, лаконізм, дотепність, поєднання побутових замальовок, жанрових сценок із ліричними авторськими відступами, пейзажами. Виникнення назви «усмішка» її творець пояснював тим, що йому життя усміхається і він сам усміхається життю. Остап Вишня розвивав такі жанрові різновиди, як усмішка-пародія, усмішка-жарт, усмішка-нарис, усмішка-оповідання, усмішка-мініатюра, усмішка-реп’яшок. Є в його доробку тематичні цикли усмішок: сільські, кримські, закордонні, реконструктивні, київські, мисливські тощо.
ЖАНР — гумористичне оповідання, або гумореска.
КОМПОЗИЦІЯ відповідає формі ділового паперу —автобіографії.
Твір написаний протягом 15–16
березня 1927 р., надрукований у видавництві «Книгоспілка» того ж року.
«Чому ж я так поспішав з своєю автобіографією? Через віщо сам оце випускаю її у світ? Та дуже просто. Я ж не певний, що як дуба вріжу, хтось візьметься за мою біографію. А так сам зробиш, — знатимеш уже напевно, що вдячні нащадки ніколи тебе не забудуть», — писав Остап Вишня.
ІДЕЯ — розкриття в гумористичній формі чинників, що впливають на майбутнього митця.
ТЕМА – розповідь про батьків, дитинство, навчання та формування світогляду письменника.
ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ
ЗБЕРЕЖЕННЯ РІДНОЇ МОВИ;
ПОШАНА ДО СТАРШИХ;
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЮ ПРАЦЮ;
ЗЛИДНІ, НЕОСВІЧЕНІСТЬ, ПОШУК СВОГО ШЛЯХУ В ЕПОХУ СОЦІАЛЬНИХ БУР;
БАТЬКИ Й ДІТИ (БАТЬКИ ПОВИННІ ДБАТИ НЕ ТІЛЬКИ ПРО ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ, А Й ПРО ДУХОВНИЙ);
БАГАТОДІТНІ СІМ’Ї.
«Письменники» - усмішка, що сприймається як відгомін літературної дискусії 1925–1928 рр.,
коли осуджувався «плужанський» масовізм,
що нехтував здібності, дискредитував достеменне
мистецтво слова.
ПРОКОМЕНТУЙТЕ
ліплять…» ;
ВИСЛОВИ СУЧАСНИКІВ ОСТАПА ВИШНІ
ВИСЛОВИ СУЧАСНИКІВ ОСТАПА ВИШНІ
(О. Гончар).