Мовленнєва ситуація. Мовленнєві ролі та наміри мовця і слухача. Мовленнєва тактика. �Мовні засоби мовленнєвої ситуації. �Причини комунікативних помилок

Мовленнєва ситуація

Це сукупність чинників, що впливають на особливості мовленнєвої поведінки комунікантів; конкретні обставини, за яких відбувається спілкування.

​

​

ХТО – КОМУ – ЧОМУ – ПРО ЩО – ДЕ – КОЛИ

Основні складники:

• Адресант (той, хто говорить/пише)
• Адресат (той, хто слухає/ читає)
• Предмет (тема і основна думка)
• Мотив (те,що спонукає до мовлення)
• Мета (те,чого мовець прагне досягти своїми висловленнями)
• Обставини спілкування

Мовленнєва роль – це відносно постійна, внутрішньо зв’язана і очікувана іншими система комунікативних (мовленнєвих) вчинків індивіда, значною мірою визначена його соціальним статусом, віковими та іншими чинниками.

Мовленнєва роль

Комунікативна поведінка людини, прийняте в суспільстві для відповідної соціальної ролі і ситуації.

Той образ, який людина свідомо створює в спілкуванні для досягнення певної мети, це те, ким вона вирішила «прикинутися».

Короткочасна

Довготривала

Ненормативна

Нормативна

Ініціативна

Стандартна

Елементи слухання:

1. Сприйняття слухом;
2. Уважність;
3. Розуміння;
4. Запам'ятовування

• «Симулянт», чи «псевдослухач»
• «Залежний слухач»
• «Самозакоханий слухач»
• «Слухач-автор»
• «Перебивальник»
• «Слухач, занурений у себе»
• «Інтелектуал» чи «слухач-логік»
• «Слухач-бджола»
• «Слухач-жало»

Ролі «поганих слухачів».

Мовленнєва тактика

Сукупність прийомів і методів реалізації комунікативної стратегії, визначена лінія мовленнєвої поведінки на певному етапі комунікативної взаємодії, спрямованої на одержання бажаного ефекту чи запобігання ефекту небажаного. Тактики формують складові діалогу, групуючи і чергуючи відтінки розмови — оцінку, радість, горе, сумнів тощо.

Види мовленнєвих тактик:

• Раптовість (використання невідомої слухачам інформації);
• Провокація (на короткий час викликається реакція незгоди з інформацією);
• Посилання на авторитети (учених, діячів культури тощо);
• Залучення елемента неформальності(розповідь про свої помилки і їх наслідки);
• Гумор (парадокси, жарт для створення невимушеної атмосфери);
• Чорне опанування (співрозмовнику ставлять кілька таких запитань, щоб на жодне з них він не відповів).

Тактичний хід:

• згрубіла лексика,
• підвищений тон,
• натяк,
• недомовка,
• двозначність,
• іронія ,
• етикетні формули, епітети, пестлива лексика, спокійний чи лагідний тон мовлення та ін.

Комунікативна помилка �(невдача, девіація)

Недосягнення адресантом комунікативної мети; відсутність взаєморозуміння і згоди між учасниками спілкування

Причини:

• Порушення підготовчих умов спілкування;
• Недоречність або несвоєчасність спілкування;
• Створення адресантом незбалансованого спілкування;
• Розбіжність світоглядів;
• Неврахування фізичного стану, ментальності, ерудиції, рівня обізнаності з конкретною ситуацією;
• Створення адресантом дезорієнтованого комунікативного акту через непослідовність, нелогічність, неправильно обраний жанр чи мовний зворот.

​

​

​

​

​

​