«КОЛИ СТАЮТЬ ДО ЗБРОЇ ДІТИ, НАРОД ЦЕЙ — НЕ ПЕРЕМОГТИ!»

Година історичної правди до дня пам‘яті героїв Крут.

Підготувала бібліотекар школи І-ІІІ ступенів № 132 міста Києва

Поліщук Ганна Михайлівна

Мета: формування у старших школярів стійкої громадянської позиції, вміння відстоювати інтереси власної країни. Виховання в дітей національно-патріотичного духу, поваги до культурних цінностей та традиції нашого народу.

Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

“На порох стерти, перебити!”

— Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішаться кати:

Коли стають до зброї діти,

Народ цей —

не перемогти!

Микола Луків

29 січня Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами.

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Добровольці почали тренування, які продовжувались не більше тижня, до 26 січня. Вранці 28 січня сотні студентського куреня прибули на станцію Крути та почали рити окопи, займаючи позиції. Озброєння катастрофічно бракувало – загін мав лише 16 кулеметів, невеликий бронепоїзд та обмаль патронів.

29 січня 1918 року, відбувся бій під Крутами. Тоді близько 400 курсантів і студентів стримали наступ на Київ майже чотиритисячної армії більшовиків.

Загін із курсантів, студентів та гімназистів зійшовся у нерівному бою з багатотисячною армією Михайла Муравйова. Тривав бій понад п'ять годин.

Було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

На сьогоднішній день відомі прізвища і імена 20 з героїв Крут.

Це студенти Народного університету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сірик, Омельченко (сотник); студенти університету Св. Володимира – Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрєєв; гімназист 2-ї Кирило-Мефодіївської гімназії – Андрій Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (6-ий клас), Григор Пипський (галичанин), Іван Сорокевич (7-ий клас), Павло Кольченко (прапорщик) і Микола Ганкевич (8-ий клас).

Галичанин Сашко Пипський, один з 27 полонених героїв, приготованих до розстрілу, до пущення «в расход», сильним голосом почав: «Ще не вмерла…». Пісню підхоплюють товариші, й вона могутніє й котиться, як крилата звіста кращого Завтра… Голосні постріли заглушили спів.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ

​

Указ президента України про "День пам'яті Героїв Крут" був підписаний 15-го січня 2007-го року.

Подвиг студентів-крутян став символом мужності та беззастережної любові до власної Батьківщини.

ПАМ‘ЯТІ ТРИДЦЯТИ

25 серпня 2006 року відкрито меморіал "Пам’яті Героїв Крут" на залізничній станції Крути - 10-метрова червона колона, що символізувала колону Київського університету на 7-метровому насипі.

У 2008 році меморіал був доповнений сімома вагонами і відкритою залізничною платформою військового ешелону, подібними на ті, на яких їхали на фронт учасники битви, в яких відкрився музей "Героїв Крут".

Ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як сьогоднішні захисники України на сході, слугують гідним прикладом нашим майбутнім поколінням.

Героїв Крут – наші сучасники вже назвали «першими кіборгами»

І вони, і сьогоднішні герої стали символом незламності духу, мужності та героїзму, які в нерівних умовах до останнього відстоювали свою вірність Україні.

Вічна слава героям!