Морально-етична проблематика повісті Олександра Гавроша
«Неймовірні пригоди Івана Сили»
Семикласники!
Сьогодні на уроці ви:
Пригадайте
Цікаво знати: у 1922 році на чемпіонаті з важкої атлетики Чехословаччини Іван Фірцак підняв вагу 150 кг і здобув золоту медаль. Став першим вантажником в історії чехословацького спорту, що виграв першість республіки. Одним із суперників Івана Фірцака був чемпіон країни Колар Грдлічка, поліцейський. Після офіційного виграшу першості Іванові також запропонували стати правоохоронцем, але він відмовився.
Працюємо над змістом твору
— Доповідаю: на вокзалі діє злочинне угруповання, яке займається контрабандою в особливо великих розмірах. Крадуть цілими ешелонами. Ниточки, — тут Фікса підняв палець, — тягнуться аж догори.
— І дуже догори? — капітан Миколайчик показав очима на стелю.
— Дуже, — тихо видавив із себе Фікса.
Капітан Миколайчик розмірковував.
Якщо ниточки контрабанди ведуть так угору, то невідомо, куди вони заведуть.
А неприємностей не хотів ніхто, в тому числі й пан капітан, який вирізнявся вишуканістю і тактом. Може, зупинитися на нижчому рівні?
— А хто у банді оцей чемпіон? — задумано мовив він.
— Він очолює бойовиків, — з готовністю доповів Фікса.
— І багато у них бійців? — Миколайчик продовжував про щось розмірковувати.
— Багато, — Фікса нагнувся до капітана. — Ви просили довідатися про такого собі доктора Брякуса. Так-от, цей тип є їхнім шефом. Діють під прикриттям домашнього спортивного клубу. Вдома у Брякуса — штаб-квартира і навчальний центр штурмовиків. Не здивуюся, якщо там виявиться і склад зброї. Діяти треба негайно!
Працюємо над змістом твору
— То ви кажете, Сило, що жодних суперечок із загиблим доктором Брякусом не мали? — Бенцик крізь маленькі окуляри свердлив Івана такими ж маленькими очицями.
— Не мав, — глухо відповів той.
— Тоді як ви поясните той факт, що експерти виявили навмисне пошкодження авто?! — Бенцик стояв над Іваном, а його голос лунав мало не як Божий глас. (Так думав старший слідчий). Насправді парубійко, сидячи,
був якраз урівень з Бенциком, який стояв. Тому, коли хлопчина підняв голову, їхні носи мало не перечепилися.
Від несподіванки Бенцик відскочив.
— Це значить, — повільно мовив Іван, — що хтось хотів цієї аварії.
— От-от! — задоволено потер руки старший слідчий. — І кому, як не вам, вона була найвигідніша? Га, пане Сило?
Іван задумано почухав потилицю. В цього прокурора дивна логіка. Хіба не Брякус зробив його чемпіоном? Хіба не розповідав він дорогою про їхні грандіозні плани? Хіба не він збирався з понеділка подвоїти йому платню? Тепер же зі смертю наставника Іван опинився знову на вулиці.
— Вона була вигідна конкурентам Брякуса, — спокійно відповів Іван.
Працюємо над змістом твору
Цікаво знати: Під час поїздки до Карлових Вар, автомобіль, яким керував тренер Ондржей Нейман, якого Іван Фірцак називав «пан професор», потрапив в аварію, тренер загинув, а Іван шість тижнів провів у лікарні. Поліція заарештувала його, звинувативши в убивстві. Однак двоюрідний брат Неймана адвокат Гайхел знайшов запис у щоденнику покійного, в якому той відгукувався про Івана якнайкраще. Він узяв спортсмена під гарантію, сплативши велику грошову заставу.
Працюємо над змістом твору
— Ходімо, моя радосте, — мадам навіть не дослухала старшого слідчого, чим його сильно образила, а взявши Івана Силу попід руку, вийшла на вулицю. Там уже чекало заведене авто, яке відвезло їх до затишного будинку неподалік центру.
— Це моя нірка, — кинула вона недбало рукавички на стіл посеред кімнати, всуціль обклеєної афішами з великими написами "Цирк БУХЕНБАХ". — Тільки не подумайте, що я вас викупила з великої любові до штанги чи гірських ведмедів. Ні, коханий! Це чистий бізнес.
— Нашому цирку потрібне оновлення. Можна сказати, свіжа кров, — вона усміхнулася чарівною посмішкою. — А чемпіон Республіки якраз і може стати нашим новим козирем. Чи не так? — вона наблизила своє личко впритул до Іванового, і від її парфумів у парубійка тьохнуло серце.
— Я вам пропоную вигідний контракт: ви працюєте у мене рік і повертаєте мені 50 тисяч, — мадам Бухенбах випустила вгору цівку диму. — Або ж повертаєтеся назад у в’язницю і годуєте клопів, — посміхнулася вона, блиснувши порцеляновими зубками.
— Тільки не тягніть кота за хвіст. Я не люблю нерішучих мужчин, — Аделія Бухенбах подивилася на Івана своїм найспокусливішим поглядом.
Працюємо над змістом твору
Працюємо над змістом твору
У корчмі була гамірно й накурено. За дерев’яними столами сидів різношерстий люд, кожен про щось жваво базікав. Фікса з карликом їли смажені курячі крильця і запивали пивом.
— Проти цього типа, який себе хвалькувато називає Силою, порушена карна справа, — масними руками схопився за кухоль Фікса. — Його звинувачено у вбивстві.
Очі Піні округлилися від здивування.
— А чому ви його не арештуєте?
— Нам бракує доказів, — агент зробив великий ковток. — Це ду-у-же хитрий злочинець. Він вправно замітає сліди.
— О-о! — тільки вимовив карлик, розгризаючи кістку.
— Тому в мене до вас, мій дорогий друже, важливе доручення, — Фікса обійняв карлика за плече, заодно витираючи долоню. — Ви будете нашими очима і вухами.
Піня розгубився. З одного боку, зв’язки з поліцією ніколи не зайві. Хтозна, що нас чекає попереду. А з іншого боку, йому стало лячно. Агент розцінив мовчанку горбуна по-своєму.
— Ясна річ, що ви працюватимете не задурно. Дуже не задурно. Він поплескав себе по кишені.
Піня розплився у посмішці. Це міняло справу.
— Тут мій телефон, — простягнув Фікса свою візитку. — У разі чого негайно дзвоніть.
— О’кей, шеф, — показав карлик криві зуби.
Працюємо над змістом твору
— Не рвіть, вуйку, серця, — зітхнув Іван. Дізнавшись, що вдома все гаразд, він трохи заспокоївся. — А як там Маруся? — насмілився запитати Іван. — Ну та, що біля нас живе.
— Петрикова? — хитро перепитав Микульця. — Оце вже місяць, як віддалася. За Михайла Підлісного. Знаєш?
В Івана аж потемніло в очах. Хоч і не мав з Маруською нічого, але вона була для нього, як ікона, котрій щовечора молився. Іван згадав її карі оченята, рівненький носик, точені губки, чорну косу до пояса — і всередині аж защеміло. А які вона готувала вареники!
— Передайте їй оце, — Іван простягнув срібний перстень, куплений ним відразу після перемоги на чемпіонаті. — Скажете, що від мене.
Працюємо над змістом твору
Іван Сила показував новий номер. Він вганяв у дошку велетенські цвяхи долонею.
— Хто й собі хоче спробувати? — запропонував силач глядачам.
На арену вибрався сільський здоров’яга, але, видно, трохи захмелілий, бо похитувався.
Він впевнено луснув по цвяхові долонею, скрикнув і схопився за руку. Далі заперечливо мотнув головою і поліз назад на своє місце.
Сила взяв дошку в руки і припав до неї ротом.
— Що він робить? — почали перешіптуватися глядачі.
Але за секунду зрозуміли: Сила витягав гігантські цвяхи… зубами. Вони падали йому до ніг один за одним.
Президент задумано погладжував борідку. Охоронці між собою здивовано переглядалися, а зала просто скаженіла.
Кадр із фільму «Іван Сила» режисера Віктора Андрієнка. Знятий за книгою Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу».
Характеристика героїв повісті
Іван Сила
сильний, працьовитий, вірний друг, добрий, справжній у почуттях і вчинках
Міха Голий
злодюжка, вірний друг, кмітливий, винахідливий
Агент Фікса
злопам’ятний, хитрий, мстивий
Аделія Бундебах
власниця мандрівного цирку, високомірна, користолюбна
Карлик Піня
Заздрісний, злий
Мілена
Красуня, добра, привітна
Проблематика твору
Добро і зло
Справжня дружба
Кохання
Правда та брехня
Заздрість та щирість
взаємодопомога
Чи є проблеми, порушені у творі, актуальними у наш час?
Сьогодні на уроці
Домашнє завдання