Стан економіки України �та визрівання �економічної кризи

Спроби та наслідки економічних реформ

Стан народного господарства після М. С. Хрущова:

• Семирічнка не виконана (1959-1965)
• Постійне зниження темпів приросту промислової продукції.
• Відстала структура виробництва.
• Зниження приросту продуктивності праці.
• Виробничі фонди використовувалися неефективно.
• Знизився життєвий рівень населення
• Диспропорція в розвитку галузей н\г.
• Житлова проблема

Низька продуктивність колгоспно-радгоспної системи порівняно з підсобними господарствами.

​

Займаючи лише 5,8 % земельних угідь України, особисті підсобні господарства, наприклад у 1970 р., забезпечили майже три чверті загального виробництва картоплі, третину молока, овочів, половину — свинини, 61,9 % яєць.

ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ

• радикальні реформи (стосуються основ соціалістичного ладу, його характерних принципів)

• часткові реформи (які не стосувалися основ соціалістичного ладу і спрямовувалися на пом'якшення економічної кризи, але не були здатні подолати її в цілому).

​

Передбачалося, що реформи забезпечать подолання традиційних для існуючої моделі радянської економіки недоліків

Это время позже стали называть периодом «застоя» (а тогда именовали «развитым социализмом»), «золотой век» советской бюрократии, достигшей всевластия

.

В СССР известна как Косыгинская реформа, на Западе как реформа Либермана — реформа управления народным хозяйством и планирования, осуществлённая в 1965—1971 гг.

Впервые основные идеи реформы были обнародованы в статье профессора Харьковского инженерно-экономического института и Харьковского государственного университета Е. Г. Либермана «План, прибыль, премия» в газете «Правда» и его докладе «О совершенствовании планирования и материального поощрения работы промышленных предприятий», направленном в ЦК КПСС.

Ініціатором широкої дискусії з економічних питань виступив професор Харківського інженерно-економічного інституту

О. Ліберман. У вересні 1962 р. в газеті «Правда» з’явилась його стаття «План, прибуток і премія».

У статті автор пропонував

посилити господарську самостійність підприємств, звільнити централізоване планування від дріб’язкової опіки над фабриками і заводами. Висунута ним система базувалася на принципі: те, що вигідно суспільству, повинно бути вигідно і кожному підприємству.

О.Ліберман

Реформа (названа “Косигінською” за ім’ям одного з її ініціаторів, голови Ради міністрів СРСР О. М. Косигіна) мала на меті:

​

вдосконалити планування й економічне стимулювання і була спрямована на знаходження оптимального сполучення централізованого керівництва економікою й оперативно-господарської самостійності підприємств, зміцнення й подальший розвиток господарського розрахунку.

ТЕРМІНИ, ЯКІ НАМ ДОПОМОЖУТЬ РОЗІБРАТИСЯ:

Екстенсивна система господарювання – система господарювання, при якій збільшення валового обсягу виробництва досягається за рахунок розширення виробничих потужностей, а не за рахунок підвищення його ефективності.

ТЕРМІНИ, ЯКІ НАМ ДОПОМОЖУТЬ РОЗІБРАТИСЯ:

Виробничі фонди - знаряддя і предмети праці, будівлі, споруди, необхідні для функціонування матеріального виробництва.

​

Собівартість (продукції, товарів) -- грошові, ресурсні витрати на виробництво і реалізацію продукції, що визначають її вартість.

ТЕРМІНИ, ЯКІ НАМ ДОПОМОЖУТЬ РОЗІБРАТИСЯ:

Продуктивність праці - плідність виробничої діяльності людей, що вимірюється кількістю продукції, виробленою за певну одиницю часу (годину, зміну, місяць, рік), або кількістю часу, який було витрачено на виробництво одиниці продукції

​

Госпрозрахунок - система економічних відносин, при яких підприємства отримують певну самостійність, відшкодовують витрати на виробництво продукції своїми коштами, розпоряджаються прибутками, матеріально стимулюють якісну і сумлінну працю трудівників

Перша реформа – реформа аграрного сектору економіки:

березнь 1965 р. - пленум ЦК КПРС.

- розвиток матеріальної та соціальної бази села;

- зменшення планів з обов'язкового постачання основних видів сільськогосподарської продукції;

- підвищення закупівельних цін на с\г продукцію;

- уведення 50% надбавок до цін на надпланову продукцію;

- уведення гарантованої оплати праці колгоспників;

• скасування обмежень стосовно особистих підсобних господарств.
• план заготівлі сільськогосподарської продукції встановлювався не на рік, а на тривалу перспективу;
• додаткова оплата працівникам, які вирощували рис, просо, гречку, соняшник;
• вільна заготівля сільгосппродукції у населення за сталими цінами.

РЕЗУЛЬТАТИ:

• пожвавилося сільськогосподарське виробництво,
• збільшилися постачання продовольства в міста,
• у селах з'явилося більше техніки,
• досить швидкими темпами будувалося житло й об'єкти соціально-культурного призначення

• збереглося централізоване планування і регламентація сільськогосподарського виробництва;
• не діяли економічні стимули для підвищення продуктивності праці та якості продукції, що випускалася;
• продовжувалося адміністрування і некомпетентне втручання партійного керівництва у справи колгоспів і радгоспів.
• Збільшувався апарат управління сільським господарством.
• He виправдалися надії на кооперування і спеціалізацію господарств.
• Хімізація і меліорація не дали очікуваних результатів.

ВИСНОВКИ:

Нові ціни, твердий план здачі продукції, надбавки за надплановий продаж, значні капіталовкладення на деякий час стимулювали розширення виробництва.

Проте практика показала, що

причини відставання аграрного сектору економіки

у відсутності різних форм власності й господарювання,

без ініціативи та підприємливості селянства позитивні зрушення в сільському господарстві неможливі.

Реформування промисловості

вересень 1965 р. - пленум ЦК КПРС

НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ

- оцінка діяльності промислових підприємств здійснюється не за валовими показниками зробленої продукції, а за її реалізацією;

• скорочення обов'язкових планових показників, що доводилися до підприємств із центру,
• введення госпрозрахунку, підвищення самостійності, збереження в розпорядженні підприємств більшої частини прибутку;

- ліквідація раднаргоспів і здійснення переходу від територіальної системи керівництва до галузевої (відновлення міністерств і відомств);

- реформи спрямовувалися на посилення економічного стимулювання і підвищення матеріальної зацікавленості трудових колективів у цілому й окремих трудящих.

НАСЛІДКИ

На 1968 р. у СРСР на нові економічні умови діяльності перейшло близько 27 тис. підприємств.

Намітилося зростання продуктивності праці.

Збільшувалися фонди суспільного споживання, почали вирішуватися деякі соціальні проблеми

Основные мероприятия реформы были введены в действие на протяжении 8-й пятилетки 1965—1970 гг.

К осени 1967 г. по новой системе работали 5,5 тыс. предприятий (1/3 промышленной продукции, 45 % прибыли), к апрелю 1969 г. 32 тыс. предприятий (77 % продукции).

На протяжении пятилетки фиксировались рекордные темпы экономического роста. В 1966—1979 гг. среднегодовые темпы роста национального дохода в СССР составляли 6,1 % (США 3,1 %, Японии 7,4 %, ФРГ 3,4 %, Франции 4,4 %, Великобритании 2,2 %).

Был осуществлён ряд крупных хозяйственных проектов (создание Единой энергосистемы, внедрение автоматизированных систем управления (АСУ), развитие гражданского автомобилестроения и пр.). Высокими были темпы роста жилищного строительства, развития социальной сферы, финансировавшихся за счёт средств предприятий.

Реформа имела выраженный эффект разового привлечения резервов роста: повысилась скорость обращения в фазе «товар — деньги», уменьшилась «штурмовщина», увеличилась ритмичность поставок и расчётов, улучшалось использование основных фондов. Предприятия разрабатывали индивидуальные гибкие системы поощрения

Восьма п’ятирічка отримала образну назву «золотої».

ПРОАНАЛІЗУЙТЕ

ПРИЧИНИ КРАХУ РЕФОРМ

• не торкалися відносин власності і проводилися в рамках командно-адміністративної системи;
• економічні реформи не були доповнені реформами політичної системи, проводилися в умовах згортання демократизації, що намітилася в другій половині 1950-х pp.;
• реформи проводилися партійно-господарським апаратом, на основі адміністративно-командних методів керування;
• найважливіші задачі економічного розвитку вирішувалися переважно на екстенсивній, а не на інтенсивній основі;
• мілітаризація економіки і величезні потреби військово-промислового комплексу (ВПК) в умовах наростання на міжнародній арені гонки озброєнь відволікали величезні ресурси (фінансові, трудові)

ФАКТИ

• Кошти були спрямовуватися на будівництво нових промислових об’єктів традиційних для України галузей важкої індустрії, вкрай несприятливих для республіки з погляду екології та ресурсів

​

• зношеність основних фондів підприємств в Україні у другій половині 80-х років досягла 55—60 %.

​

• низька якість продукції

​

• В легкій, харчовій промисловості було зосереджено лише 10 % основних виробничих фондів
• близько 1 тис. хімічних заводів, причому лише кілька відсотків продукції, що на них вироблялася, республіка використовувала у своїх інтересах.
• У Донбасі та Придніпров'ї (особливо в Кривому Розі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Донецьку, Жданові) рівень забруднення повітря набагато перевищував загальносоюзні показники.
• «Штучні моря» (Київське, Кременчуцьке водоймища) поглинули близько 1 млн гектарів родючих земель.

ФАКТИ

• Недостатня механізація та автоматизація, а через це зниження рентабельності

​

• Уручну працювали 40 % робітників промисловості, 55–60 % будівельників, до 75 % працівників сільського господарства.

ФАКТИ

• близько 80 % підприємств України незавершеного циклу

​

• Економічна експлуатація України (українські нафтовики в Тюмені, на БАМі – будівельники; прибутки Донбасу – на модернізацію Кузбасу)

​

​

​

• Розгортання ВПК

​

• в республіці, що займала лише 2,6% території СРСР, було побудовано 40% атомних енергоблоків Радянського Союзу. Вироблена ними електроенергія використовувалася не для потреб республіки, а постачалася в європейські країни.

​

• Дніпропетровськ – “Південмаш” (ракетно-космічна техніка); Київ – “Арсенал”, кращі кадри, сировина, обладнання)

ФАКТИ

• постачання с\господарствам низькоякісної і малопродуктивної техніки;
• хімізація спричинила забруднення українського чорнозему і сільськогосподарської продукції шкідливими хімікатами;
• меліорація, на яку було витрачено 16 млрд. карбованців, зіпсувала родючі землі і серйозно порушила екологічний баланс республіки
• безгосподарну систему переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, внаслідок якої щорічні втрати при збиранні врожаїв становили 30-33%.

ФАКТИ

• Селяне масово виїжджати до більш цивілізованого міста. Протягом 1966-1985 рр. до цього рішучого кроку вдалися 4,6 млн чоловік.
• Внаслідок такої активної міграції, з карти України в 1972-1986 рр. зникли як «неперспективні» 1 502 села.
• З 1966 по 1985 рр. внаслідок небаченої безгосподарності посівні площі України скоротилися більш ніж на 1 млн. га. Зібраний урожай зернових у 1981-1985 рр. становив 39,3 млн. тонн на рік, тоді як у 1976-1980 рр. він складав 43 млн. тонн.