За твором В. Сухомлинського «Бо я - людина»

Підготували вихователі: Румянцева Л.О. Новик О.Г.

​

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх — батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь.

Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.

Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.

Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:�— Дивись уважно, синку, треба обійти камінь.�

Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.�Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.�

— Дідусю, — запитав хлопчик, — ви не бачили тут каменя?�— Я прибрав його з дороги.�— Ви також спіткнулися й забили ногу?�— Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.�— Чому ж ви прибрали камінь?�— Бо я — людина. Хлопчик зупинився у задумі.�— Тату, — запитав він, — а ви хіба не людина?�