Погляд вічності

Портрети та автопортрети

Т. Г. Шевченка

Дума про Шевченка

• День народження і день смерті Тараса Шевченка стоять поряд – 9 і 10 березня.між цими двома березневими днями – 47 років життя, яке стало славою і гордістю нашого народу, тріумфальним початком і вершинним досягненням нової української літератури.
• І все-таки день народження і день його смерті, фатально ствши поряд, обпікають душу невимовним болем, спонукають глибоко відчути:

• у мученицькому житті нашого Кобзаря, заповненому по вінця титанічною боротьбою за право кожної людини називатися людиною, за право кожного народу називатися народом, не було чи майже не було місця для життя в звичайному розумінні, для повного відчуття того людського щастя, про яке мріяв Тарас, коли виливав свою тугу в улюблену пісню:

“Зоре моя вечірняя, зійди над горою…”

Маємо всі підстави сказати: зоря великого поета засяяла по його смерті.

Пам‘ять про Кобзаря

• Увіковічнений Шевченко в бронзі і граніті, віршах і думах, малюнках і картинах, портретах та автопортретах. Любов народу до великого пророка не має меж і кордонів.чи думав він, що створюючи атопортрети, він не просто залишає по собі живописну спадщину, він ще й увіковічнє себе у пам‘яті народній.

Найраніший автопортрет

• Це він чи образ молодої волі? Яка різниця… В ризниці старій академічної церковці антресолі приставлено – майстерня! Возрадій, Тарасе:несподівана майстерня і -- на короткий час! – твоє житло…

В солдатах .

• Перший портрет Кобзаря з періоду заслання був написаний 1847 року (Орська фортеця). Тяжка муштра вже встигла накласти свій відбиток на обличчя в‘язня.

Автопортрет Кобзаря-солдата в Седневі

• Згаданий автопортрет Шевченка побував і на Чернігівщині. Кобзар прислав його в Седнів Андрію Лизогубу, зкотрим потоваришував ще до заслання.
• Подарований Шевченком портрет зберігався в сім‘ї Лизогубів як дорогий сувенір – образ великого поета.

Поету властиве почуття гумору

• В живописній творчості Шевченка-реаліста є й автошаржі. Вони свідчать про те, що йому, незважаючи на життєві незгоди, завжди було властиве почуття гумору…

Його автопортрети – його автобіографія

• Нема надій на звільнення. Нема! Кругом неволя і кругом тюрма.

Нудьга. Жара. Безвітряність. Пустеля брудна, мов заяложена шинеля.

Безвихідь. Безпорадність. Непроглядь.

Автопортрет зі свічкою

…Три тіні поглипують з-поза плеча:

Солдатчина, смерть, забуття на чужині.

Але ще так молодо сяє свіча!

І тіні чаяться, ховаються тіні!

…Зведи ж свої крила і серце зведи

У вічнім, гіркім, геніальному леті,

Лети в суховії, лети в холоди,

Пергу перетворюй на віск і меди

І промінь, мов сонячний штрих, поклади

На тім недокінченім автопортреті…

Автопортрет зі свічкою

В очах “і ніжність, і печаль”

• Останні роки свого життя Кобзар провів у Петербурзі. Працюючи над автопортретами, інколи користувався фотографіями ранніх років.В цей період створив пройняті глибоким ліризмом автопортрети “В темному костюмі”, “З бородою в кожусі і шапці” та інші. За словами великого російського письменника, справжнього прихильника таланту Шевченка Івана Тургенєва, в них “і ніжність, і печаль”.

“З бородою в кожусі і шапці”

Інші портрети Т.Г.Шевченка…

Писав він і молодим і вже у солідному віці, в години радості і в години смутку. Дивится Кобзар на нас не з полотен художників, а з портретів, створених власноручно.

Вони дають нам можливість і сьогодні бачити його таким, яким він був 200 років назад…

До автопортретів утрачених або невідомих

Якщо все повертає на круги своя,

Якщо в славу неслави приходить ім‘я,

А міста воскресають із праху румовищ,

А рукописи – з попелу, книги – зі сховищ,

З мерзлоти заполярної – вбиті поети, --

​

Повертайтесь Шевченкові автопортрети!

​

Той, дитячий, написаний вуглем на клуні,

Той, несмілий, зухвало дарований Дзюні.

Той, у Вільні, розтерзаний Енгельгардтом,

Той, Сошенкові вручений з болісним жартом,

Той, для брата Микити, -- як воля в конверті,

Той, що юних сестер причарує до смерті,

Той, веселий і в‘їдливий, бо – “натщесерце”,

Той, де бритва в руці блискотить дотепер ще,

Той і той, що могли б заслужити медалі,

Той, настінний, -- він там, в казематнім підвалі,

Той – мов зойк з того світу, з розпуки страшної,

Що навряд чи потрапив до рук Рєпніної,

Той, фельдфебелем вкрадений і пропитий,

Той доносом до допиту навхрест прибитий, -

Поверніться!

Смертельний скасовано вирок,

Поверніться, подерті, затерті до дірок,

Із бундючних колекцій, комодів захланних,

З-під приватних запорів неподоланних,

Поверніться!

Постаньте перед людьми.

Тут Шевченко присутній. Присутні і ми.

Ми – повітря Шевченкове. Простір і тло,

Де мов сонце засвічується чоло.

​

Гасне маска посмертна. І меркнуть свічі.

​

І народ сам собі вдивляється в вічі…

​

Роман Лубківський 1987 – 1989 рр.

До Дня народження Кобзаря…

Кобзар не пішов від нас..

Він з нами…

З нами і буде…

Вічно…