Алгоритм дій при виявленні мінно-вибухового пристрою. Мінно-вибухові травми та надання першої домедичної допомоги.
Алгоритм дій при виявленні мінно-вибухового пристрою:
Методика виходу з мінного поля самостійно:�
Щоб не стати наступною жертвою мін:
• звертайте увагу на предмети, що вказують на присутність мін;
• не заходьте до будинків, не перевірених саперами, бо всі покинуті будівлі — це зручні місця для мінування та мін-пасток;
• не будьте збирачем сувенірів;
• пам’ятайте, що розмінування здійснюють тільки сапери!
Для зменшення ризику потрібно:�
Для зменшення ризику потрібно:�
Категорично забороняється:
1. ХАРАКТЕРИСТИКА МІННО-ВИБУХОВИХ травм
Мінно-вибухові травми ‒ поєднані травми, що виникають в результаті імпульсного впливу комплексу уражаючих факторів мінно-вибухового боєприпасу і часто обумовлюють виникнення синдрому взаємного обтяження. Перебіг мінно-вибухових поранень проходить з глибоким і об’ємним руйнуванням тканин та контузією.
Через зростання питомої ваги мінно-вибухового поранення у локальних воєнних конфліктах і терористичних актах, збільшується число пошкоджень грудної клітки.
При дії снарядів спостерігаються проникаючі або непроникаючі поранення. Проникаючі поранення грудей, головним чином, сліпі і супроводжуються пошкодженням легень; частіше відзначаються невеликі (0,5–0,8 см) округлі вхідні отвори. Закрита травма грудей при мінно-вибухових пораненнях зустрічається близько 50% від загального числа травмованих.
Розрізняють осколкові поранення внаслідок дії первинних та вторинних елементів. В результаті вибуху бомб, снарядів, ракет і гранат, малокаліберних боєприпасів (вражаючих елементів касетного боєприпасу ) та деяких протипіхотних мін їх корпуса руйнуються, утворюючи первинні металеві фрагменти – осколки.
В результаті вибуху можуть руйнуватися конструкції будівель, камені та інше (вторинні фрагменти) – тому у постраждалого можуть бути наявні поранення, які викликані дією їх дрібних частин. В більшості випадків, такі поранення мають множинний осколковий характер. У порівнянні з вихідним отвором, вхідний завжди має більший отвір.
Протипіхотні міни бувають двох типів:
Поранення, заподіяні протипіхотними мінами
Внаслідок дії протипіхотної міни виникають ураження трьох типів, що залежать від фугасного ефекту або від утворення осколків.
ТИПИ УРАЖЕНЬ
Тип 1. Виникає при активації міни шляхом наступання на її кришку. Вибух і місцевий первинний фугасний ефект призводять до травматичної ампутації або важкого поранення частини тіла, яка була у прямому контакті, найчастіше це ступні ніг. Може також бути поранення іншої ноги, ділянки промежини, черевної порожнини, тазу і протилежної руки. Тяжкість поранення залежить від кількості вибухової речовини в міні по відношенню до маси тіла.
Тип 2. Виникає при випадковій активації механізму, який прикріплений до осколкової міни, викликаючи тим самим детонацію. Осколкові міни заподіюють такі ж поранення, як і інші вибухові пристрої осколкового дії (наприклад, бомби, гранати), а тяжкість поранення залежить від відстані до епіцентру вибуху, на якій знаходиться особа.
Тип 3. Виникає при активації пристрою безпосередньо в руках особи: при встановленні вибухового пристрою, його знешкодженні. Вибух заподіює тяжке поранення рук, обличчя, очей та верхньої частини тулуба.
Ураження вибуховою хвилею
Детонація високоенергетичних вибухових речовин створює вибухову хвилю в повітрі або у воді. Хвиля викликає швидкі і значні зміни зовнішнього атмосферного тиску: за ударною хвилею підвищеного тиску настає розрідження. Відразу ж за хвилею тиску спостерігається рух маси повітря – вибухова хвиля. Досягнувши людини, що знаходиться поза укриттям,
вона впливає на всі його органи, особливо на ті, в яких зазвичай міститься повітря.
Класифікація уражень, заподіюваних вибухами:
Первинні. Такі травми (контузії) є результатом безпосереднього впливу тиску (“ударна хвиля”) у повітрі чи у воді. Порожнисті органи знаходяться під найбільшим ризиком, оскільки травми мають тенденцію до виникнення в ділянках меж «тканина-рідина», «тканина-газ» або меж «тканина-сухожилля». Середнє та внутрішнє вухо найчутливіші до цього типу уражень (розрив барабанної перетинки), за ними йдуть легені («вибухова легеня») та шлунково-кишковий тракт.
Вторинні виникають внаслідок контакту з фрагментами вибухового пристрою або фрагментами допоміжних матеріалів, що відлітають внаслідок вибуху. Ці травми, здебільшого проникаючі, також можливі тупі травми певного ступеня.
Третинні. Викликані безпосереднім впливом вибухової хвилі. Вибухова хвиля може повністю зруйнувати тіло людини, що знаходиться в безпосередній близькості від місця вибуху. На деякій відстані від місця вибуху може відбутися травматична ампутація і випадання внутрішніх органів.
Четвертий рівень. Це супутні ураження в результаті опіків, отруєння чадним газом і отруйними газами, а також від вдихання пилу, диму або забруднюючих речовин, теплом та у випадку ядерного вибуху, ефектами радіації. Потужні вибухи заподіюють цілу гаму різних травм, і багато пацієнтів страждають від кількох вражаючих дій вибуху. Тобто - множинні ушкодження.
2. КЛІНІЧНІ ОЗНАКИ МІННО-ВИБУХОВИХ травм
При мінно-вибухових травмах (множинні і поєднані механічні травми, що комбінуються з опіками), клінічна симптоматика залежить від переважання пошкодження тих чи інших органів, площі і глибини опіку. Розвивається складний опіково-травматичний шок. Кровотеча з пошкоджених тканин і органів, плазмо- і лімфовтрата травмованих і обпалених тканин обумовлюють гіповолемію, порушення гемодинаміки і транспорту кисню.
Зменшення кровопостачання тканин і органів внаслідок гіпотензії сприяє наростанню гіпоксії, виникненню ацидозу, появі в крові токсичних речовин. Інтоксикація посилюється при всмоктуванні продуктів розпаду з травмованих, обпечених та ішемізованних тканин, викликаючи порушення функції нирок і печінки.
Синдром взаємного обтяження при таких ураженнях виражається збільшенням тяжкості загальної реакції на комбіновану травму, особливо в ранньому її періоді. Шок розвивається швидше і є більш вираженим, ніж при таких же ізольованих опіках або механічних травмах. При мінно-вибухових пораненнях спочатку переважають ознаки травматичного шоку, а потім з’являється більш тривалий і тяжкий опіковий шок.
3. НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОРАНЕНИМ ІЗ МІННО-ВИБУХОВОЮ ТРАВМОЮ
Пораненим із мінно-вибуховою травмою, які потребують надання медичної допомоги за життєвими показаннями в першу чергу виконують невідкладні заходи: зупинка зовнішньої кровотечі, що продовжується, ліквідація клапанного і відкритого пневмотораксу, боротьба з шоком (гіповолемічним, травматичним), відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів.
Оцінка загального стану та життєво важливих функцій
1.Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пораненого:
2. Відповідно до показань усунути порушення життєво важливих функцій організму – дихання, кровообігу.
3. Загальний огляд.
4. Надати пораненому положення тіла на боці.
2.1. Ввести повітровід (усунення западіння нижньої щелепи, очистка порожнини рота та глотки, установка провідника повітря через ротову порожнину,атипова трахеостомія з введенням канюлі в рану гортані або трахеї), при необхідності – інтубація трахеї. Дати 100% кисень за допомогою маски, що щільно прилягає, і мішка з резервуаром (при необхідності).
2.2. Встановити внутрішньовенний доступ за допомогою двох великих катетерів і розпочати інфузійну терапію, якщо вона не викликає затримку на етапі евакуації.
2.3. Травма голови (відповідний алгоритм).
2.4. Травма ока (відповідний алгоритм).
Надання медичної допомоги:
2.5. Травма вуха.
2.5.1. Розрив барабанної перетинки:
2.5.2. Травма середнього або внутрішнього вуха, вивих слухових кісточок:
спеціаліста.
2.6. Ураження легень
2.6.1. Повітряна емболія та підшкірна емфізема:
2.6.2. Пневмоторакс – гемоторакс (відповідний алгоритм).
2.6.3. Вибухове пошкодження легень:
2.7. Тампонада серця ‒ виконують пункцію перикарду.
2.8. Шлунково-кишкове ураження:
2.9. Больовий синдром усувають шляхом внутрішньом’язевого або внутрішньовенного введення анальгетиків.
2.10. Для профілактики ранової інфекції внутрішньом’язево ввести антибіотики широкого спектра дії.
2.11. Ввести правцевий анатоксин.
Медична евакуація тяжкопоранених у голову з неповністю зупиненою зовнішньою кровотечею та ознаками асфіксії повинна здійснюватись в першу чергу (бажано гелікоптером) безпосередньо в заклад, де можливе надання спеціалізованої медичної допомоги. Покласти пораненого на дошку для спінальної іммобілізації з комірцем Шанца, якщо є на то показання.
ЛОР-поранених евакуюють у напівсидячому положенні або на боці, що дозволяє виключити попадання слини, крові, сторонніх тіл у дихальні шляхи.
Запобігати гіпотермії.
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!