Тема: Сучасна технологія вирощування озимої пшениці
1. Місце в сівозміні.
2. Обробіток ґрунту.
3. Система удобрення озимої пшениці.
( 1 ) ст.. 86-96
Науменко Г.В.
1. Озима пшениця, порівняно з іншими зерновими, найбільш вимоглива до попередників. Особливо зменшується продуктивність озимої пшениці при вирощування її після пшениці чи інших зернових культур.
Беззмінне вирощування призводить до збільшення забур’яненості посівів.
Часте повернення на поле рослин одного виду призводить до масового нагромадження у ґрунті збудників різних хвороб, поширенню яких сприяють заражені рослинні рештки попередньої культури.
Повертати на попереднє місце озиму пшеницю можна щонайменше через 2-3 роки, коли під дією корисної мікрофлори ґрунт очиститься від більшості хвороб і шкідників.
Найкращий попередник для озимої пшениці в зоні Лісостепу при вирощуванні за ресурсоощадної технологією – багаторічні бобові культури (конюшина, люцерна та інші.). Вони збагачують ґрунт азотом і високоякісною органічною масою з пожнивних решток. З рослинними рештками в ґрунті залишається до 150 кг/га азоту.
Відмінним попередником є зернові бобові культури: горох, вика, кормові боби, соя та ін. Вони поліпшують структуру ґрунту, не забирають в нього азот, зменшують забур’яненість.
Добрим попередником є також озимий ріпак, посівні площі його останнім часом значно зросли. Він добрий фітосанітар у зернових сівозмінах.
Просапні культури - рання картопля, кукурудза на зелений корм і силос, цукрові буряки перших строків збирання, під які вносили органічні добрива, також є добрими попередниками.
Із зернових культур добрим попередником є гречка. Вона має розвинену кореневу систему, яка розчиняє в ґрунті важкодоступні форми фосфору та калію і збагачує ґрунт поживними речовинами.
У зоні Полісся високі врожаї озимої пшениці отримують при розміщенні її після люпину на зелений корм та зерно, льону-довгунцю, картоплі.
На бідних ґрунтах значно підвищує врожайність озимої пшениці розміщення її на полях, де приорано зелену масу люпину. Дія такого сидерату на піщаних ґрунтах рівноцінна внесенню 35 т/га гною. Це найкращий попередник у зоні Полісся для ресурсоощадної технології.
2. Обробіток ґрунту під озиму пшеницю повинен бути диференційований для кожної ґрунтової зони, господарства і полів сівозміни залежно від попередників, ступеня і характеру забур'яненості та ін.
Основним завданням обробітку є достатнє осідання ґрунту та збереження вологи до сівби пшениці, поліпшення режиму живлення, боротьба з бур'янами, запобігання ураженню рослин хворобами і шкідниками, якісне загортання пожнивних решток і добрив тощо.
При розміщенні озимої пшениці після багаторічних трав, які збираються на два укоси, поле орють плугами з передплужниками, не пізніше, як за місяць до сівби.
Особливо ефективним є застосування в агрегаті з плугом комбінованих знарядь, що ущільнюють, подрібнюють і вирівнюють свіжо-виораний і ще не пересохлий ґрунт.
Коли попередником озимої пшениці є зернобобові культури, після їх збирання без попереднього лущення проводять оранку на глибину 20-25 см. У міру проростання бур'янів проводять один-два поверхневі обробітки ґрунту.
Вибір способу обробітку ґрунту визначається також гранулометричним складом ґрунту.
Збирання просапних культур (картопля, кукурудза на зелений корм і силос, цукрові буряки вересневого строку збирання), проводять безпосередньо перед сівбою озимої пшениці, тому часу для проведення багаторазового обробітку ґрунту не залишається. Тому тут можливий енергоощадний варіант підготовки ґрунту – мілка оранка або поверхневий обробіток.
Після ранньостиглих сортів картоплі орють на глибину 20-22 см, а в зоні Полісся - на 18-20 см в агрегаті з боронами з наступним коткуванням.
На легких грунтах та на чистих від бур'янів площах замість оранки проводять лущення з боронуванням або культивацією з боронуванням на 8-10 см.
Найважче підготувати ґрунт до сівби після кукурудзи. Зразу ж за збиранням кукурудзи на зелений корм або силос, щоб подрібнити рослинні рештки, площу дискують добре загостреними дисковими боронами, або дисковими лущильниками чи комбінованими агрегатами у двох перпендикулярних напрямках.
Для кращого заорювання решток передплужник встановлюють на глибину 10-12 см, а основний корпус плуга - на 23-25 см.
Передпосівний обробіток ґрунту - одна з найважливіших ланок інтенсивної технології. Основним завданням передпосівного обробітку ґрунту є створення дрібно грудочкуватої структури орного шару, яка покращує забезпеченість ґрунту водою і сприяє розвитку сильної кореневої системи, добрій зимівлі і росту рослин у весняно-літній період.
Передпосівний обробіток ґрунту і сівба - це єдиний технологічний процес. Розрив між ними повинен бути мінімальним - не більше 0,5-1 години. Поле при цьому не встигає пересохнути і насіння лягає у вологий ґрунт.
Високу якість забезпечують комбіновані агрегати. Ці знаряддя створюють ущільнену підошву, на яку потрібно висіяти насіння. У підпосівному шарі внаслідок цього створюється добра можливість для капілярного підняття води, що забезпечує надходження вологи до насіння. Через верхній розпушений шар добре надходить повітря і тепло, тобто складаються найкращі умови для дії трьох основних чинників проростання насіння - вологи, тепла і повітря.
На даний час найбільш поширена комбінована система обробітку ґрунту, що передбачає використання різних способів і знарядь з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов, вимог рослин і попередників та економічних можливостей господарства.
Схеми обробітку ґрунту в сучасних агрофірмах:
3. Добрива є одним з найефективніших та швидкодіючих факторів підвищення врожайності пшениці і поліпшення якості зерна.
Найбільший ефект дає повне забезпечення потреб рослин озимої пшениці всіма елементами живлення.
Урожайність залежить від лімітуючого фактора, тобто від того елемента, якого найменше міститься в ґрунті в доступному для використання рослинами вигляді.
Неправильне співвідношення азоту, фосфору і калію призводить до зменшення продуктивності рослин, ураження хворобами, зниження якості зерна та ін.
Мінеральні добрива можна вносити під основний обробіток восени, давати в рядки при сівбі і підживлювати ними посіви в процесі вегетації.
Повну норму фосфорних і калійних добрив необхідно вносити під основний обробіток. Перенесення цих добрив для осіннього чи весняного підживлення набагато знижує їх ефективність.
Краще вносити добрива під оранку, тоді вони перемішуються з ґрунтом на глибину оранки 22-25 см. При внесенні під культивацію - містяться у верхньому шарі ґрунту.
Глибоке перемішування добрив сприяє кращому розвитку кореневої системи, проникненню її на більшу глибину в початкових фазах росту і підвищенню зимостійкості.
Встановлюючи норму фосфорних і калійних добрив, важливо мати дані ґрунтової діагностики, а для проведення підживлень азотом врахувати також результати листкової і тканинної діагностики.
Норми мінеральних добрив розраховуються залежно від:
Орієнтовні норми внесення NPK – 90-120кг.др/га
У системі удобрення озимої пшениці найскладніше забезпечити оптимальне азотне живлення.
Для збалансованого живлення та попередження азотного голодування озиму пшеницю тричі підживлюють.
1. Ранньовесняне (регенеративне) підживлення на II чи ІІІ етапі органогенезу підвищує густоту стеблостою (тому і називається регенеративним), збільшує кількість члеників колосового стрижня.
Доза азоту для першого підживлення найбільше залежить від двох факторів - стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. На добре розвинених посівах рекомендується вносити 30% (N30-60) від повної норми азоту.
2. Друге підживлення - продуктивне найбільш впливає на врожай зерна, проводять на початку виходу рослин у трубку (IV етап органогенезу). Сприяє кращому росту бокових стебел, які за продуктивністю доганяють головне стебло. Якщо рано навесні внесли 30% загальної норми азоту, то під час другого підживлення вносять 50%, або N60-90.
3. Третє підживлення (якісне) - вносять решту азоту (N30-60) в період від початку фази колосіння до наливу зерна (VІІІ-Х етап). Збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків, підвищує інтенсивність фотосинтезу. Впливає на врожайність і якість.
Rauch Kuhn Axis М
Контрольні питання: