Скульптура –�гімн людині

Античні скульптори

(Мірон, Фідій, Пракситель)

Мірон

Мірон (грец. Μύρων) — давньогрецький скульптор середини V століття до н. е.

Народився в Елевтерах (на кордоні Беотії з Аттикою), працював в Афінах періоду класики. Твори Мірона, виконані головним чином у бронзі, не збереглися і відомі лише за свідченнями античних авторів та римським мармуровим копіям.

Найбільший представник ранньої класики, Мірон долав застиглість мистецтва архаїки, виявляючи особливий інтерес до зображення кульмінаційних моментів руху. Виявляючи в гармонії людського тіла динамічно-напружений початок, Мірон показував красу атлетичної сили (Дискобол, Національний музей у Римі) або розумної волі, що стримує невтримний порив (група Афіна і Марс). Мирон був також майстром торевтики: виконував кубки із рельєфними зображеннями.

​

Дискобол

Статуя «Дискобол»,

460 - 450 роки до н. е.

Оригінал скульптури не зберігся. Виконані в Древньому Римі копії знаходяться в глиптотеці в Мюнхені і в Національному музеї в Римі.

​

Афіна і Марсій

Статуї, виконані Міроном приблизно в середині V ст. до н. е.

Не збереглися, відомі по копіях і описах. Ці дві статуї складали групу, виконану на сюжет давньогрецького міфу: богиня Афіна в гніві кидає флейту, так як дізнається, що під час гри на флейті у неї негарно роздувалися щоки. До флейти підкрадається сильний Марсий, але потім, почувши прокляття богині, відскакує назад.

​

«Афіна і Марсій».

Афіна. Мармур. Франкфурт-на-Майні�Марсій. Мармур. Рим

Фідій

Фі́дій (грец. Φειδίας) — давньогрецький скульптор V ст. до н. е. Один з найбільших майстрів давньогрецького мистецтва епохи високої класики.Серед робіт Фідія, відомих тільки по описах античних авторів та копіям, найбільш уславленою була колосальна бронзова статуя Афіни Промахос (грец. Πρόμαχος), встановлена близько 460 до н. е. на афінському Акрополі в пам'ять про перемогу над персами — та двох грандіозних статуй, виконаних у техніці хрисоелефантійної скульптури: Зевса Олімпійського в храмі Зевса в Олімпії (одне з «семи чудес світу») і Афіни Парфенос (Діви) в храмі Парфенон в Афінах.

Найкраще уявлення про творчість Фідія дає скульптурне оздоблення Парфенону в Афінах (мармур, 438—432 до н. е., зберігаються в музеях: Британський музей, Лондон; Лувр, Париж; Новий музей Акрополя, Афіни), виконане під керівництвом та за особистої участі майстра.

Ці твори, сповнені глибокої людяності, прославляють велич афінського полісу та його громадян, відзеркалюють ідеї боротьби афінян проти їхніх ворогів.

Скульптури Парфенона, що є у поєднанні з архітектурою храму одним з найвищих зразків синтезу мистецтв, відрізняється надзвичайним багатством ритмів та композиційних прийомів

Афіна Парфенос, єдина статуя, яка збереглась з композиції Афіни Промахос із Зевсом Олімпійським (одним з “семи чудес” світу). Була виготовлена на честь перемоги в битві з персами.

Зменшена мармурова римська копія зберігається в Національному археологічному музеї в Афінах.

​

Афіна Лемнія

Римська мармурова копія. Дрезден

Поранена амазонка

Мармурова римська копія з бронзового оригінала. Близько 440—430 до н.е.(наша ера) метрополітен-музей. Нью-Йорк.

«Вершники». Фрагмент зофора західної стіни.

Британський музей, Лондон. Мармур.

Тесей з Деметрою і Персефоною. Статуї східного фронтона. Британський музей, Лондон. Мармур.

«Дівчата, які йдуть». Фрагмент зофора східної стіни. Лувр. Париж. Мрамор.

Праксітель

Праксітель (грец. Πραξιτέλης, близько 390 до н.е. — близько 330 до н.е.) — давньогрецький скульптор доби пізньої класики, головний представник новоаттичної школи пластики. Учень скульптора Кефісодота.

Працював переважно в Афінах. Твори Праксітеля, виконані головним чином у мармурі, відомі за античними копіями і свідченням давніх авторів. В оригіналі збереглася лише знайдена в Олімпії група Гермес із немовлям Діонісом (близько 340 до н. е., Археологічний музей Олімпіїї), однак ряд вчених все ж вважає її пізнішою копією.

У створених Праксітелєм образах богів і богинь переважає споглядальний настрій. Скульптор досягає враження ідилічних, одухотворених образів за допомогою надзвичайно тонкої обробки мармуру, віртуозного використання світотіньових ефектів (завдяки чому окремі поверхні плавно перетікають одна в іншу, виникає ефект «вологого погляду»).

​

​

​

Праксітель — перший, хто максимально реалістично зобразив оголену жінку.

Богиня Афродіта Книдська, яка притримує рукою одяг, що спадає, є взірцем такого втілення.

Пізніше багато скульпторів зображували богиню в такій самій позі.

Афродіта Книдська.

Римська копія з оригіналу

IV ст. до н.е.

Рим, Національний музей

Аполлон Сауроктон

(тобто Аполлон,

що вбиває ящура)

Близько 370 до н. е.

Мармурова римська копія. Рим. Ватикан.

​

Сатир, який відпочиває . Копії зберігаються в Капітолійському музеї (Рим), в Ермітажі (Санкт-Петербург)