�«Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Генрік Ібсен(1828-1906). Роль Г. Ібсена в розвитку світової драми, його новаторство.�

Незнані людям задуми Творця�І неосяжність світу незбагнена.�Ми є усі акторами на сцені�Театру, що ім'я йому - "Життя".

ВИЗНАЧ КЛЮЧОВІ СЛОВА

�Юлія Блюсович «Життя – театр»�

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

життя

театр

партнер

плани життя

маріонетки

імпровізація й

актор пліч-о-пліч

подвійні бомби,

грати роль

1.Основною ознакою драматичного твору є призначення його для театрального спектаклю.

2. Текст драматичного твору складається з двох частин - мови героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів.�3. Події в драмі відбуваються в теперішньому часі. На це вказують дієслова у формі теперішнього часу;�4. У драматичному творі майже немає описових елементів тексту, прямої мови, а про всі події читач дізнається з розмов дійових осіб; �5. Властива одна сюжетна лінія й головна подія, герої показані в критичний момент свого життя, а дії у творі стиснуті в часі;

• 6. Емоційно-чуттєва напруга.
• 7. Ведучі жанри драми: трагедія, комедія, драма (як жанр), трагікомедія, водевіль, мелодрама.

​

ОЗНАКИ ДРАМИ

Есхіл

Софокл

Евріпід

Антігона виводить сліпого Едипа з Фів. Картина Жалабера, 1842

ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ В МИСТЕЦТВІ

Аньоло Бронзіно .

Прометей прикуиий (1542)

Ф. Фонтебассо.

Жертвоприношення Іфігенії 

Життя-це сон. Барельєф з пам`ятника Кальдерону, скульптор Ж. Фігерас Віла, Мадрид, 1880 рік.

Педро Кальдерон

Франческо Айєц.

1830 Вінчання Ромео и Джульетти

Вільям Шекспір

ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ В МИСТЕЦТВІ

Ж.Б. Мольєр

ДРАМАТИЧНІ ТВОРИ В МИСТЕЦТВІ

«СТАРА ДРАМА»

П'єса не закінчується і падінням завіси після п'ятої дії — справжній фінал знаходиться поза її межами; поет намітив напрям, у якому доводиться шукати цей фінал, після цього — наша справа, справа кожного читача чи глядача самому дійти до цього фіналу шляхом особистої творчості.

Г. Ібсен

�

Зображує

трагедію

життя

Внутрішні конфлікти – зіткнення персонажів із трагедією буття, духовні протиріччя героїв

Рушій сюжету – психологічні колізії, зіткнення ідей

Герой –особистість «духовний симптом» епохи

​

Глядач упізнає себе, залучається до «внутрішньої дії», переживає і мислить разом з героями

У центрі уваги – душевні переживання людини, морально - філософські проблеми епохи

​

�

​

​

​

РИСИ «НОВОЇ ДРАМИ»

У ВИТОКІВ

«НОВОЇ ДРАМИ»

СТОЯЛИ :

«Драма ідей» - це філософсько-психологічна драма, в якій велику роль відіграє підтекст, психологічний аналіз, а основою конфлікту є зіткнення різних світоглядів, різних ідей.

​

Генрік Ібсен

Лірико-психологічна драма – це драма, центром уваги є не події, а переживання, настрої героїв, які переживають конфлікт з трагічною повсякденністю.

Моріс Метерлінк

Бернард Шоу

«Драма-дискусія» – це драма, в якій герої є носіями різних, але добре обґрунтованих поглядів. Конфлікт будується на дискусії і впродовж п’єси не розв’язується, а навпаки, загострюється, а фінал залишається відкритим

Символістка драма – це драма, у якій діючими особами є символічні образи (“ляльки”), що дають змогу відобразити духовне життя людини.

​

Бертольд Брехт

Антон Чехов

«Епічний театр» - поєднання драматичної дії з епічною розповідною, включення в спектакль

самого автора

«СТАРА» І «НОВА» ДРАМА

ГЕНРІК ІБСЕН (1828-1906)

НОВАТОРСТВО Г. ІБСЕНА

Ібсен зробив драму серйозною, змусив глядача мислити разом з автором і героями, перетворивши його в «співавтора драматурга».

Присутність автора не повинно відчуватися в драмі, але авторська ідея зобов'язана проходити «приховано, як срібна жила в гірських надрах».

У драмі повинні боротися не ідеї, треба зображати «зіткнення людей, життєві конфлікти, в яких, як у коконах, глибоко всередині приховані ідеї, що борються, гинуть або перемагають».

П'єса не повинна закінчуватися з падінням завіси в останньому акті, «справжній фінал повинен перебувати поза рамками», поет намічає напрямок - «справа кожного читача чи глядача окремо дійти до ... фіналу шляхом особистої творчості».

Дія зазвичай проходить в одній кімнаті і концентрується навколо декількох персонажів, які на протязі п'єси відкривають перед глядачем все нові і нові свої сторони...Причиною трагедії часто стають грошові неприємності.

Ім'я Ібсена стало служити в усьому світі символом боротьби за реалістичне мистецтво, за цілісність і внутрішню свободу людини, за оновлення духовного життя.

Герої Ібсена - це зазвичай члени заможних норвезьких сімей, їх друзі, прислуга. Відмінною рисою драми Ібсена є переведення соціальних в своїй основі протиріч в моральні і рішення їх відбувається в психологічному плані. Прагнення все сучасні думки піддати перегляду з точки зору людяності перетворювало драми Ібсена в ряд дискусій.

Герой Ібсена - людина високим почуттям і часто його жертва. Це герой-аналітик, що вибирає власний тип поведінки, який прагне осягнути правду, навіть якщо вона здатна зламати йому життя.

Драматургія Ібсена дала початок новому напрямку в світовому театрі рубежу століть - новій драмі, серед представників якої були швед А. Стріндберг, німець Г. Гауптман, бельгієць М. Метерлінк, англієць Б. Шоу, російські письменники а. Чехов, М. Горький.

• Щоб мати всі підстави для творчості, потрібно, щоб саме життя ваше було змістовним.
• Перед любов'ю безсилі жах і морок смерті.
• Правда і свобода - ось стовпи суспільства.
• Душа людини полягає в його справах.
• Тисячі слів залишать менший слід, ніж пам'ять про один вчинок.
• Найсильніше той, хто бореться самотужки.
• Жінка - наймогутніша в світі істота, і від неї залежить направляти чоловіка туди, куди його хоче повести Господь Бог.
• Саме підлий злочин - зловживання довірою одного.
• Чиста совість - найкраща подушка.
• В тому-то саме і полягає свобода, щоб вичерпати своє покликання
• Все може віддати чоловік своєму вірному другові, все, тільки не ту жінку, яку любить.

​

​

КОПІЛКА МУДРОСТІ ВІД ГЕНРІКА ІБСЕНА

Жити — це знову й знову

З тролями в серці бій.

Творити — це суд суворий.

Суд над собою самим.

Г. Ібсен