Байзан Ольга Михайлівна, викладачка української мови та літератури ДНЗ «Лісоводський ПАЛ»

Поетичні рядки із збірки «Болить душа моя словами»

Моєму АРТЕМЧИКУ

Моєму Артемчику

​

Б’ється сонце як в сітці рибина

У зеленому плетиві віт.

Я чекала чорнявого сина

Із дівочих замріяних літ.

Я шукала найкраще імення

Серед тисячі мужніх імен,

Щоб і ніжним було, і пісенним,

Як весною пробуджений клен.

Оновилась у клена сорочка,

І літа не втомились стремен,

Народився у мене синочок –

Тільки русим, а очки - терен.

Мужчинам

Тебе називають так гарно: «Мужчина»,

І це не важливо, які в тебе чини.

Лиш було б з тобою і легко й надійно,

І просто, і добре, і завжди спокійно.

І більшого щастя для жінки не треба,

Злетіла б з тобою до самого неба.

Поринула б в ніжній любові й надії,

Здійснились тоді би жіночії мрії.

Тебе називають так гарно: «Мужчина»!-

Тож гідно неси це імення та чинно,�Будь мужем дружині і батьком дитині –

Хай ім’я святиться довіку і нині..

Подарунок

Все, що було, буде, і що є на землі,

І сто тисяч разів уже бачене й чуте –

Я усе те дарую сьогодні тобі,

Дав би Бог, щоб ти зміг це відчути.

Сонячний ніжний промінчик – тобі,

Теплий вітряний подих – для тебе,

І берізка, що тихо схилилась в журбі,

І хмаринка в блакитному небі.

В подарунок – цілунки без меж,

І любов без початку й без краю,

Щире слово – дарунок мій теж,

Все для тебе, що в собі я маю.

Зимовий етюд

На дворі за вікном – зима,

І у серці моєму, в душі – зима.

Та зима – то печаль німа,

Бо тебе поруч любий нема.

Ти зі мною в думках і снах,

Наяву і у мріях – казках…

А тебе все нема й нема,

І на дворі й в душі - зима.

Я до тебе лечу – спішу.

Де ти щастя моє?- шепчу.

Де ти, щастя моє? – нема –

І на дворі й в душі зима…

Болить душа моя словами,

Болить, і плаче, і журить.

Усі думки про тебе, мій коханий,

За тебе серце трепетно щемить.

Ти так далеко, і так близько,

Ти біля мене, і нема.

Коли ти поруч – зеленіє листя,

Коли далеко – у душі- зима.

Спроби юного пера (Поезії здобувачів освіти ДНЗ «Лісоводський ПАЛ»)

Кузьбіда Леся (І курс,учениця 12 групи)

МЕНІ ТАК ЖАЛЬ

Мені так жаль, що я не пташка,

Яка б злетіла до зорі,

Мені так жаль, що я не квітка,

Щоб загубитись у траві.

Мені так жаль, що я не гілка,

Щоб розпуститись навесні,

Мені так жаль, що я не бджілка,

Яка принесла б мед тобі.

Мені так жаль, що я не літо,

Щоб дарувати теплі дні,�Мені так жаль, що я не іскра,

Щоби зайнятись у вогні.

Мені так жаль, що я не місяць,

Щоб освітити шлях тобі,

Мені так жаль, що я не вітер,

Щоб долетіть до тебе край землі.

Смакал Назар (І курс, учень 11 групи)

Я пам’ятатиму тебе

Я пам’ятатиму тебе…

Минуть роки, минуть століття,

Благословлятиму тебе,

Попрошу в Бога довголіття.

Щоб завжди ти щасливою була,

Щоб щастя зустрічалось вічно.

Я пам’ятатиму тебе…

Через роки, через сторіччя.

Хоча далеко зараз ти,

Тебе зустріти я не можу,

Я пам’ятатиму тебе…

Забуть тебе, о, ні – не зможу.