ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА СЕКТОРАЛЬНА СТРУКТУРА ЕКОНОМІКИ .� ПРАКТИЧНА РОБОТА №1�

Урок №3,4

�ПРИГАДАЙТЕ! �

​

• 1. Що таке засоби виробництва та предмети споживання?
• 2. Який історичний час вважають періодом промислових переворотів? Які технічні винаходи призвели до них (з уроків історії)?
• 3. Які інформаційно-технологічні винаходи впливають на�рівень економічного розвитку суспільства та побут у наш час?
• 4. Що таке урбанізація?

​

�

�ДВІ СФЕРИ ЕКОНОМІКИ. �

• Національне господарство (економіка) є комплексною системою й складається з багатьох видів людської діяльності.
• Одні з них спрямовані на виробництво матеріальних благ – виробнича сфера, інші – на надання послуг – невиробнича сфера, або сфера послуг .
• До виробничої сфери належать промисловість, сільське та лісове господарство, будівництво.
• Кожен з видів виробничої сфери має важливе значення для розвитку економіки країни.
• Одні виробництва видобувають сировину, інші її переробляють на готову продукцію. Саме у сфері матеріального виробництва в основному формується ВВП країни.
• Більшість установ невиробничої сфери не виробляють матеріальні блага, але рівень їх розвитку визначає комфортність життя людини. ���

�ВИРОБНИЧА ТА НЕВИРОБНИЧА СФЕРИ ЕКОНОМІКИ �

• Промисловість – сукупність підприємств (заводів, фабрик, електростанцій, шахт), що виготовляють засоби виробництва та предмети споживання, забезпечують потреби господарства у сировині, паливі та електроенергії.
• Залежно від характеру продукції промисловість умовно поділяють на�важку, а також легку й харчову.
• Важка промисловість виробляє засоби виробництва – машини, обладнання, сировину, паливо, електроенергію.
• Легка й харчова промисловість виробляють предмети споживання: тканини,�одяг, взуття, продовольство тощо.
• Проте такий поділ є достатньо умовним. Види промисловості, які займаються видобутком сировини з надр, вод, лісів, називають добувною промисловістю.
• Це, наприклад, нафтогазова, вугільна, залізорудна промисловість.
• Ті виробництва, що випускають кінцеву продукцію з сировини, відносять до переробної промисловості. Це, зокрема, металургія, хімічна, текстильна, харчова промисловість. ���

• Сільське господарство – сукупність підприємств, діяльність яких організована на землі й спрямована на виробництво для населення продовольства, а для ряду промислових виробництв – сільськогосподарської сировини
• Сільське господарство складається з рослинництва (землеробства) та тваринництва.
• Лісове господарство – сукупність підприємств, які займаються вивченням, обліком, відновленням, охороною лісових ресурсів та контролем за їх використанням.
• Лісове господарство також покликане підвищувати продуктивність лісів, боротися зі шкідниками лісу, іноді й організовувати лісовий туризм.
• Будівництво – сукупність організацій, які займаються зведенням, ремонтом та�реконструкцією будівель виробничого та невиробничого призначення.
• Будівництво передбачає проектно-конструкторські, геолого­розвідувальні, будівельно-­монтажні та експлуатаційні роботи. ���

СФЕРА ПОСЛУГ ТА ІНФРАСТРУКТУРА

• Більшість установ невиробничої сфери не виробляють матеріальні блага, але рівень їх розвитку визначає комфортність життя людини.
• Разом з тим існує низка закладів сфери послуг, які виробляють продукцію, наприклад, громадське харчування (ресторани, їдальні, кав’ярні), ательє з пошиття одягу.
• Сфера послуг – види господарської діяльності, які мають на меті обслуговувати людей, а також задовольняти їхні духовні й фізичні потреби.
• Інфраструктура – сукупність будівель, служб та систем, що необхідні для функціонування матеріального виробництва (виробнича інфраструктура) та забезпечення нормальних умов життєдіяльності населення (соціальна інфраструктура).
• До виробничої інфраструктури належать, зокрема, дороги, канали, лінії�електропередачі, нафто­ та газопроводи, порти, комори, системи зв’язку�тощо.
• До соціальної – заклади культури, освіти, охорони здоров’я, житловокомунального, курортного господарства та ін. �� �

СФЕРА ПОСЛУГ ТА ІНФРАСТРУКТУРА

• Від неї залежать матеріальне становище, рівень освіти, здоров’я, відпочинок та побут людей.
• Від рівня розвитку сфери послуг залежить кількість вільного часу людини та можливість його використання для саморозвитку особистості.
• Останнім часом частка працюючих у сфері послуг неухильно зростає в усіх країнах світу.
• Цей процес називають «революцією послуг».
• До традиційних видів послуг належать банківсько­-фінансові, культурно-освітні, соціально-­побутові, лікувально­-оздоровчі, транспортні, управлінські.
• У зв’язку з бурхливим розвитком науки та інформаційно­-технологічною революцією у наш час виникли нові види послуг: інформаційні, науково-­технічні, ділові, туристичні, нові засоби зв’язку (електронна пошта, супутниковий зв’язок).
• Для нормальної роботи господарства необхідна інфраструктура. �

�ЯК ВИНИКЛА І РОЗВИВАЛАСЯ СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ? �

• Враховуючи існування різних видів господарської діяльності виробничої та невиробничої сфер, у 1930–1940­х рр. ХХ ст. британські економісти Алан Фішер та Колін Кларк, а також французький економіст і соціолог Жан Фурастьє створили теорію про трисекторну модель економіки. Згідно з цією теорією економіка складається з трьох секторів (мал. 7, ст.19).
• Первинний сектор займається видобутком сировини для інших галузей.
• Це сільське господарство, рибальство, лісове господарство, мисливство та�добувна промисловість.
• До нього також часто відносять діяльність, пов’язану зі збиранням, пакуванням, очищенням і переробкою сировини на місці. ��

�ЯК ВИНИКЛА І РОЗВИВАЛАСЯ СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ? �

• Вторинний сектор економіки займається промисловою переробкою сировини на кінцеву продукцію, що готова до споживання.
• Тому до нього відносять переробну промисловість та будівництво.
• Вторинний сектор використовує сировину первинного сектора й виробляє на її основі продукцію, призначену для споживання, продажу або використання в інших галузях.
• Підприємства вторинного сектора зазвичай споживають багато енергії й потребують складних машин та технологій. �

�ЯК ВИНИКЛА І РОЗВИВАЛАСЯ СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ? �

• Третинний сектор економіки надає послуги як населенню, так і сприяє розвитку виробництва, підвищуючи його продуктивність.
• У зв’язку зі стрімким зростанням та диференціацією сфери послуг у наш час деякі теоретики поділяють третинний сектор на два, а то й три.
• Власне до третинного сектора відносять установи, що постачають прямі нескладні послуги як для споживачів, так і для підприємств.
• Це роздрібна та гуртова торгівля, транспортні, житлово­-комунальні послуги, догляд за дітьми, індустрія розваг. ��

�ЯК ВИНИКЛА І РОЗВИВАЛАСЯ СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ? �

• Четвертинний сектор пов’язаний з послугами для бізнесу: банківсько-­фінансові, юридичні, інформаційні, страхові.
• П’ятинний сектор сприяє формуванню «економіки знань». До нього належать послуги населенню, що потребують особливо високого рівня кваліфікації персоналу: освіта, медицина, наукові дослідження та розробки, що необхідні для удосконалення виробництва.
• У розвинутих країнах третинний, четвертинний та п’ятинний сектори економіки найбільші за кількістю працюючих і зростають найшвидшими темпами. �

�ЯК ВИНИКЛА І РОЗВИВАЛАСЯ СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ? �

​

• Колін Кларк помітив, що зі зростанням рівня економічного розвитку зменшується попит людей на продукцію сільського господарства.
• Попит на промислові товари спочатку зростає, а потім, досягнувши певного рівня насиченості ринку, скорочується.
• Попит же на послуги постійно зростає. Тому на історично ранніх етапах розвитку господарства у зв’язку зі споживчим попитом людей переважний розвиток мав первинний сектор економіки.
• В період промислових переворотів ХVIII–ХІХ ст. став стрімко зростати�вторинний сектор.
• У наш час в умовах розвинутої економіки, коли первинні потреби людини у їжі, житлі, промислових товарах вже цілком задоволено, зростає роль третинного та четвертинного секторів. �

�ЯК ВИНИКЛА І РОЗВИВАЛАСЯ СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ? �

• Отже, баланс між секторами економіки за часткою у ВВП, а також за�рівнем зайнятості населення залежить від рівня економічного розвитку�країни або регіону.
• Оскільки рівень розвитку не однаковий, баланс між п’ятьма секторами економіки суттєво різниться як між різними регіонами світу, так і між країнами і навіть між територіями однієї країни. �

�ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ЙОГО ЕТАПИ. �

• Економіка кожної країни історично проходить три етапи розвитку, протягом яких змінюється роль її різних секторів, – аграрний, індустріальний та постіндустріальний.�Економічний розвиток – це зміни в економіці країни, що супроводжуються значними структурними і організаційними зрушеннями у господарській сфері. �

�ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ЙОГО ЕТАПИ. �

​

• Для аграрного (сільськогосподарського) суспільства характерне переважання первинного сектора економіки (де працює понад 70% населення), особливо низькопродуктивного сільського господарства, у якому переважає важка фізична праця (мал. 8, ст.19).
• Саме воно дає левову частку ВВП. При цьому у вторинному секторі зайнято близько 20% працюючих, а у третинному – лише близько 10%.
• Цей етап являє собою суспільство нерозвинутої науки й незначного використання техніки та механізмів.
• Такий тип економіки був характерним для більшості країн Європи до промислових переворотів.
• Цей період називають ще доіндустральною епохою.
• Аграрний тип економіки притаманний і донині найбільш слаборозвинутим країнам Африки, Океанії, Азії. �

�ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ЙОГО ЕТАПИ. �

• Індустріальне суспільство характеризується створенням потужної технічно розвинутої промисловості (індустрії) як основи і провідного сектора економіки.
• При цьому зростає частка населення, що зайняте на заводах і фабриках (до 40%), тому промислове виробництво домінує над аграрним.
• Індустріалізація супроводжується високими темпами урбанізації. Швидке�зростання промисловості, що спричинене механізацією та автоматизацією виробництва, використанням досягнень науково-­технологічного прогресу, зумовлює значні якісні зміни і в інших сферах суспільного життя: соціально­побутовій, політичній, культурній, духовній. ��

�ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ЙОГО ЕТАПИ. �

• В результаті зростає попит на техніку. Паралельно відбувається скорочення працюючих на виробництві, тому зростає роль невиробничої сфери, у якій зайнято до 20% населення.
• Більшість розвинутих країн світу пройшли цю стадію розвитку в ХІХ–ХХ ст.
• Нині індустріальний тип суспільства притаманний ряду країн, що швидкими темпами розвивають свою промисловість, залучаючи науково­-технічні досягнення та передові технології розвинутих країн. Це, зокрема, Китай, Індія, Бразилія (мал. 9,ст.20).
• У наш час в економіці високорозвинутих країн Європи, США, Японії переважають третинний та четвертинний сектори (мал. 10, ст. 20).
• Цей етап розвитку називають постіндустріальним (інформаційним) суспільством. ��

�ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА ЙОГО ЕТАПИ. �

• При ньому в первинному секторі зайнятість скорочується до 10%, у вторинному – до 20%.
• Натомість у третинному та четвертинному секторах працює до 70% працездатного населення. Це стає передумовою для формування «економіки знань».
• У первинному та вторинному секторах виробництво повністю механізоване та автоматизоване, тому в них попит на робочу силу спадає.
• Значна частина працюючих переходить у сферу послуг.
• Така модель економіки була вперше обґрунтована американським соціологом Деніелом Беллом у другій половині ХХ ст.
• Учений визначив постіндустріальне суспільство як таке, «в економіці якого пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до надання послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя, в якому клас технічних спеціалістів став основною професійною групою і, що найважливіше, якому впровадження нововведень все більшою мірою залежить від досягнення теоретичних знань. ��

�ПЕРЕВІР СЕБЕ �

• 1. Чим різняться виробнича й невиробнича сфери економіки? Назвіть види господарської діяльності, що належать до кожної з них.
• 2. Що таке інфраструктура? Яке її значення у господарстві?
• 3. Розкажіть про секторальну модель економіки.
• 4. Які етапи розвитку історично проходять національні економіки?
• 5*. Поміркуйте, як змінилася секторальна структура економіки�України протягом останніх 20 років.
• 6*. Підготуйте повідомлення про розвиток видів зв’язку�протягом ХІХ – ХХІ ст.
• 7*. На контурну політичну карту світу нанесіть країни, що перебувають�на різних етапах розвитку економіки. �

ВИКОНАЙТЕ ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ №1 НА СТОР.22,� В РОБОЧОМУ ЗОШИТІ, ОПРАЦЮВАВШИ ТЕКСТ 3 ПАРАГРАФА .

• Домашнє завдання