2 of 7

Булінг - це постійні навмисні негативні дії, спрямовані

на одну й ту саму дитину з боку іншої дитини або групи дітей. �

Це агресивна та вкрай неприємна поведінка, �що супроводжується постійним фізичним і психологічним тиском. �Дитину систематично дражнять образливим для неї чином, �навмисно не приймають у колектив, �залякують, шантажують або навіть б'ють.

3 of 7

систематичність (повторюваність) діяння;
наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

4 of 7

Труднощі у навчанні, неможливість зосередитися через стрес;
Постійні пропуск занять, оскільки йти до школи страшно і перебувати там болісно;
Складнощі зі спілкуванням, із зав'язуванням та підтримкою соціальних зв'язків, соціофобія;
Знижена самооцінка, невіра у свої сили, спотворений образ себе як «неповноцінного»;
Тяжкі розлади, депресія, у тому числі стійкі та важкі форми;
Психосоматичні (обумовлені стресом) захворювання;
Суїцидальні думки та спроби суїциду.

НАСЛІДКИ БУЛІНГУ ДЛЯ ДИТИНИ:

5 of 7

Жертвою цькування може стати абсолютно будь-яка дитина, не дивлячись на те, якою б сильною або здібною вона не була б. Однак найчастіше жертвами стають ті, хто найбільше виділяється (дивно одягнений, дивно поводиться, неохайний). Також потенційними жертвами можуть стати ті, хто швидко втрачає самоконтроль, легко піддається емоціям.

6 of 7

Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу.

7 of 7

1. Одразу потрібно сказати: «Я вірю твоїм словам». Потрібно, щоб дитина розуміла, що Ви допоможете їй вирішити проблему, яка склалася.

2. Проявляйте та намагайтеся зрозуміти свої та її почуття: «Мені прикро, що відбулась така ситуація».

3. Покажіть дитині, що вона не одна, з ким таке відбулося, і подібне стається з багатьма дітьми в різні періоди дорослішання: «В цьому немає твоєї провини».

4. Підтвердити та надати підтримку в тому, що вона звернулась за допомогою до дорослого: «Ти правильно зробив, що розповів мені про свої проблеми».

5. Дати дитині можливість почуватися захищеною та допомогти бачити надію у майбутньому: «Я дуже люблю тебе і зроблю все для того, щоб у подальшому тобі нічого не загрожувало».

6. Залучити вчителів, інших батьків, психологів, спеціалістів, які допоможуть Вашій дитині та Вам вирішити цю ситуацію, найголовніше – сформувати Вашій дитині власні стратегії самозахисту, підвищення самооцінки, вигідні внутрішні захисні механізми, щоб почувати себе впевнено.