Англійська революція

Терешко Л.Б.

План

• Починаючи із XVII  ст. Англія поступово перетворювалася на основного постачальника нефарбованих тканин на європейський ринок. Крім того, в  середині XVII  ст. вона забезпечувала 80% загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3  млн тонн). XVII  ст. подвоїлися обсяги торгівлі Англії. Цьому сприяли торговельні компанії, які користувалися монопольним правом на торгівлю в  певному регіоні. Найбільшою була Англійська Ост-Індська компанія. Пригадайте коли вона створена?
• У сільському господарстві південних і  центральних графств активно поширювалися ринкові відносини. Проте на півночі ще зберігалися натуральна рента (оброк) і  відробіток (панщина).
• Прибічникам змін протистояли ті, хто виступав за збереження старих порядків, - аристократія, феодальне дворянство й англіканська церква. Вони становили опору англійської монархії та отримували від неї численні пільги. Підприємці й нові дворяни набували щодалі більшої ваги в економічному житті. Вони не хотіли витрачати свої гроші на постійні внески на користь англіканської церкви й тому дедалі помітніше схилялися до пуританізму.

Монополія — це ринок з настільки обмеженою кількістю продавців, що кожен з них може впливати на загальний обсяг пропозиції, а значить, і ціну товару або послуги. 

КОНСЕРВАТОР, ворог прогресу, будь яких змін, відкидає будь які перетворення.

 Той, хто боїться ламати застарілі норми.

• На початку XVII ст. в пуританізмі виокремилися дві течії:
• • пресвітеріани - верхівка джентрі й купецтва;

​

​

• • індепенденти (з англ. – незалежний independent ) - середня та дрібна буржуазія, пересічні містяни й селяни

Дже́нтрі — соціальний стан в англійському суспільстві XVI-XVII століть, нетитулована середня й дрібна шляхта. 

• У 1603  р. в  Англії почала правити династія Стюартів. Її представники прагнули встановити в країні абсолютну монархію. Пригадай термін?
• Давні права парламенту вони вважали поступками з  боку монархів, які можна й  скасувати. Таку політику започаткував син страченої Марії  І Стюарт Джеймс І (ЯКІВ 1).
• Був королем Англії (1603-1625) і король Шотландії (1567-1625, правив під іменем Яків VI); ставши королем двох держав, першим почав називати себе королем Великої Британії. Закріпив за собою титул "Його Величності". Прагнув утвердити Божественне право королів.

• У 1625 р. на англійський престол зійшов Карл I Стюарт (1625-1649).
• Король не звертав уваги на парламент і наділяв важливими повноваженнями своїх придворних. Поступово монарх і парламент перетворювалися на два протиборчі центри.
• У 1629 р. Карл I взагалі розігнав парламент. Упродовж наступних одинадцяти років він правив одноосібно.
• Для покриття своїх витрат він поширив на всю Англію давній корабельний податок (щитові гроші  — обов’язок прибережних областей утримувати флот).
• Для придушення невдоволених було розширено діяльність надзвичайних судів. У  країні почалася масова еміграція до Північної Америки. Занепокоєний - заборонив її під загрозою жорстоких покарань

• Приводом до відкритого виступу проти короля стала спроба поширити в  Шотландії англіканську церкву.
• Шотландці взялися за зброю. Війна набула затяжного характеру. Карл I  змушений був у  1640  р. скликати парламент, щоб затвердити збирання нових податків.
• Цей парламент увійшов в  історію під назвою «Довгий парламент» (1640 - 1653  р.), оскільки його члени домоглися від короля згоди, що розійдуться тільки тоді, коли самі визнають це за потрібне.
• Парламент висунув королю вимоги, викладені у «Великій ремонстрації» (протесті) (1641 р.), які Карлу I довелося виконати. Документ перелічував зловживання королівської влади, і був спрямований проти абсолютизму. Виражаючи інтереси буржуазії і нового дворянства, вимагав забезпечити захист приватної власності від домагань корони, свободу торгівлі і підприємництва, припинення релігійного переслідування, відповідальності королівських чиновників перед парламентом. Надзвичайні суди й  корабельний податок було скасовано. Король зобов’язувався скликати парламент не рідше ніж кожні три роки. На думку істориків, початок діяльності «Довгого парламенту» є  початком Англійської революції 1640-1660.

• У січні 1642 р. Карл I залишив Лондон і  вирушив на північ, де мав найбільше прихильників. 22  серпня 1642  р. король оголосив війну парламенту.
• У  країні спалахнула перша громадянська війна (1642— 1646  рр.).
• Військо короля складалося з  дворян (кавалерів) і  прихильників англіканської церкви.
• Парламентське військо (отримало назву «круглоголові» за форму зачіски воїнів) складалося переважно з  пуритан(послідовники кальвінізму) і  прихильників парламенту.

Революція — докорінна стрімка зміна, перебудова у будь-чому.

Англійська революція — процес переходу в Королівстві Англія від абсолютної монархії до конституційної, за якої влада короля обмежена владою парламенту, а також гарантовані громадянські свободи.

• Спочатку армія парламенту зазнавала поразок, але ситуація змінилася після появи Олівера Кромвеля. Він реформував армію.
• Олівер закінчив коледж у Кембриджі та вивчав право у Лондоні. Уперше його обрали до парламенту в 1629 р. як представника Кембриджа. Він належав до угруповання протестантів-індепендентів, що виступали за цілковиту незалежність Церкви від держави, а в політичному плані обстоювали республіканську форму правління. Він відзначився тим, що в парламенті дуже різко виступав проти короля.
• Коли розпочалася громадянська війна, Кромвель за згодою парламенту на власні кошти спорядив два кавалерійські полки, до яких добирав людей зі стійкими релігійними переконаннями, що належали до тієї ж релігійної спільноти, що і він сам. Зразково дисципліновані, хоробрі, віддані вождеві, об’єднані спільними релігійними й політичними переконаннями полки Кромвеля започаткували нову парламентську армію, котру стали називати армією «нового зразка», а її солдатів — «залізнобокими».

Армія парламенту завдала королівським військам рішучих поразок у  битвах під Марстон-Муром (1644  р.) і  Несбі (1645  р.).

Будучи переможеним, Карл І утік до Шотландії, але шотландці (проти яких він нещодавно вів війну) видали короля парламенту за 400 тис. Фунтів.

• Після ув’язнення монарха парламент ухвалив низку законів. Усю землю проголосили приватною власністю її власників (окрім селян), а землі короля, його прихильників та Церкви розпродали або віддали солдатам як плату за службу.
• Наприкінці 1648 р. король утік із полону і почав другу громадянську війну (1648–1649 рр.), у якій теж зазнав поразки. Кромвель, вступивши зі своїми військами до Лондона, усунув із парламенту прихильників монархії. Самого короля спеціально створений трибунал засудив до страти.
• 30 січня 1649 р. Чарльзу-Карлу І відрубали голову.

• Після цього в парламенті скасували палату лордів, а Англію проголосили республікою.
• Законодавчу владу передали Довгому парламенту, виконавчу — Державній раді.
• Проте фактичним правителем країни став Кромвель. Перемігши в громадянській війні, він здійснив каральні походи в Шотландію, яка визнала своїм королем Карла II, сина страченого Карла І.

Громадянська війна  — форма політичної боротьби, що  є  збройною сутичкою між соціальними групами задля здобуття державної влади або досягнення (відстоювання) певних прав, привілеїв.

Республіка — форма державного правління, за якої джерелом влади визнається народ, органи державної влади обираються на певний термін, а державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову гілки.

Після страти короля і проголошення республіки до влади в країні прийшли індепенденти. Держава, на їхню думку, повинна будуватися на тих самих засадах, що й громади віруючих, тобто на основі ідеї суспільного договору, який передбачав взаємне визнання прав та обов'язків громадян. Крім того, індепенденти не терпіли будь-якого іншого тлумачення Святого Письма і тому одразу розпочали репресії проти інших релігійних сект.

​

Найбільше постраждали дигери (“справжні урівнювачі”), які розорювали пустища, вважаючи, що вони не можуть бути чиєюсь власністю, а отже, є спільними. Дигери вважали, що в суспільстві всі мають працювати на спільне благо . У держави не повинно бути грошей, а за купівлю-продаж слід карати на горло.

Кромвель, ясна річ, не поділяв поглядів дигерів. Він був твердо переконаний, що приватна власність є невід'ємним правом кожної людини, а встановлення майнової рівності — це порушення англійських традицій

​

Інша секта — левелери, на чолі з Джоном Лільберном, стверджувала: оскільки перед Богом усі рівні, то слід для всіх встановити рівні права.

З цього твердження випливали їхні вимоги:

-встановлення загального виборчого права для чоловіків,

-скасування “гнилих містечок” (міста, які в минулому здобули право посилати своїх депутатів до парламенту, але згодом занепали)

-народ джерелом влади.

​

Протекторат Олівера Кромвеля (1653–1658 рр.)

• Тривале правління «Довгого парламенту» викликало обурення населення, особливо армії, яка протягом значного часу не отримувала платні.
• У 1653 р. О. Кромвель розігнав «Довгий парламент» і  скликав конвент (Установчі збори), до якого входили лише індепенденти. Цей конвент назвали «парламентом святих» (через побожність депутатів).
• «Святі» прийняли низку важливих реформ: оголосили свободу совісті (віросповідань);
• запровадили цивільний шлюб,
• вибори священників мирянами;
• скасували церковну десятину;
• замінили стару систему судочинства, що спиралася на закони різних часів, на нову, в основі якої був єдиний судовий статут (кодекс).

• 16 грудня 1653 р. Державна рада ухвалила документ «Знаряддя управління», згідно з яким Олівер Кромвель ставав лордом-протектором (верховним захисником) Англії, Шотландії та Ірландії. Формально Англія залишалася республікою.
• Згідно зі «Знаряддям управління» Кромвель керував військовими діями і закордонними справами, призначав і звільняв державних чиновників, підписував закони, роздавав титули лордів (які вирішили не скасовувати), мав право призначити свого наступника.

Протекторат — форма залежності однієї держави від іншої або суспільства від якоїсь особи (чи іншої держави), коли основні питання суспільно-політичного життя регулює протектор.

• Новий парламент також виявив непокору. Кромвель переділив країну на 14 військових округів, в яких усю повноту влади передав призначеним ним генерал-майорам.
• Святкування Великодня і Трійці було заборонено, як і недільні гуляння та спортивні змагання. Головними заняттями визначалися праця і молитва.
• Отже, протекторат Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою, що трималася на силі, пуританських уявленнях про життя, а також на успіхах лорда-протектора у зовнішній політиці. Так, англійська армія заволоділа містом Дюнкерком, що перебувало під владою Іспанії.
• Англійський флот захопив острів Ямайку й розгромив іспанську армаду біля Канарських островів, відкривши дорогу англійській торгівлі в Карибському і Середземному морях

• Однак розв'язати складні внутрішні проблеми Кромвель не зміг. Торгівля й ремесла перебували в жалюгідному стані. Безробіття та зубожіння народу досягли небувалих розмірів.

• У 1658 р. Кромвель помер, залишивши своїм наступником сина Річарда.
• Він не мав батькових талантів і з часом відмовився від титулу лорда-протектора.
• Англійська знать, боячись нових народних заворушень, вирішила запросити сина страченого короля —Карла II (1660–1685).
• У 1660 р. в Англії було здійснено політичну реставрацію — відновлено правління династії Стюартів.
• Карл ІІ королівську владу розглядав як абсолютну, але насамперед наказав учинити прилюдну розправу над убивцями батька. Останки Кромвеля викопали з могили, спалили, попіл зарядили в гармату і вистрелили.

Політична реставрація — відновлення старого, поваленого суспільного устрою, династії чи релігії.

• Попри обіцянки короля не карати учасників революції розпочалися жорстокі розправи, переслідування пресвітеріанських священників, повернення землі колишнім власникам.
• Однак правити країною по-старому було вже неможливо: у парламенті засідали представники буржуазії та нового дворянства, які контролювали дії короля. До того ж усередині парламенту утворилися дві політичні партії - торі і віги.

• Ситуація в Англії погіршилася, коли після смерті короля Карла 2 на престол зійшов його брат, католик Яків II (1685-1688). Він прагнув правити самовладно, тому партії торі та вігів об'єдналися, щоб позбавити його престолу.

• Восени 1688 р. королем проголосили протестанта Вільгельма ІІ Оранського. Так відбувся безкровний державний переворот - «Славна революція» (1688– 1689 рр.). Свою назву вона отримала на противагу кривавій революції середини XVII ст.
• Вона завершила тривалу боротьбу парламенту й короля. В Англії встановилась парламентська монархія.
• Під час вступу на престол у 1689 р. парламентарі вручили Вільяму III документ, відомий як Білль про права.

Парламентська монархія — державний лад, за яким глава держави — монарх — не може прямо впливати на склад уряду та його політику; уряд формується виключно парламентом і підзвітний лише йому

Робота з документом Витяг з «Білля про права» 1689 р.

• У ньому були підтверджені такі права підданих: «Піддані протестантського віросповідання можуть носити зброю, відповідну їхньому становищу, і так, як дозволено законом»; «Звертатися із клопотаннями до короля є правом підданих, і будь-яке затримання і переслідування за такі клопотання незаконні»; «Будь-які пожалування й обіцянки з сум, очікуваних від штрафів та конфіскацій, до засудження незаконні й недійсні»; «Не допускається ані вимога надмірних застав, ані накладення надмірних штрафів або жорстких і надзвичайних покарань»; «Вибори членів парламенту повинні бути вільними».
• • Які права надавалися англійським підданим згідно з «Біллем» 1689 р.?

• «Білль про права» увінчав «Славну революцію». У ньому підкреслювалося, що англійський народ має право усунути короля і на його місце посадити іншого, а також змінити порядок престолонаслідування.
• У період правління Вільяма III (1689—1702  рр.) вдалося закласти головні принципи існування англійської політичної системи. Депутати парламенту переобиралися через три роки.
• Король формував уряд із представників тієї партії, яка мала більшість у парламенті.
• Отже, монарх став правити державою через парламент. Змагання за владу партій заклали основу двопартійної системи в Англії

1689 р. З «Білля про права»

• Духовні й світські лорди та громади... які зібралися сьогодні як повні та вільні представництва цього народу... заявляють для відновлення і підтвердження своїх давніх прав і вольностей таке: 1. Що намагання тільки королівським повелінням, без згоди парламенту, призупиняти закони чи виконання законів є незаконне... 4. Що стягування поборів на користь і в розпорядження корони... без згоди парламенту... незаконне... 8. Що вибори у члени парламенту мають бути вільні. 9. Що свобода слова, дебатів і всього того, що відбувається в парламенті, не може бути приводом для переслідування. 1. Схарактеризуйте коícтитуцшíу мoíapxію. 2. Чому її називають також ïapëaмeímcькoю?

• Прочитати параграф 15 або переглянути презентацію
• Створити кросворд, ребус, вікторину по темі уроку

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

file:///C:/Users/Acer/Downloads/8-klas-vsesvitnya-istoriya-sorochynska-2021.pdf

file:///C:/Users/Acer/Downloads/8-klas-vsesvitnya-istoriya-gisem-2021.pdf

file:///C:/Users/Acer/Downloads/8-klas-vsesvitnya-istoriya-ladychenko-2021.pdf

file:///C:/Users/Acer/Downloads/8-klas-vsesvitnya-istoriya-vasylkiv-2021.pdf

https://uahistory.co/book/zarubzno/293.html

https://geomap.com.ua/uk-wh8/1202.html

​