Літописи як історико-художні твори. «Повість минулих літ».�«Поученіє Володимира Мономаха», Києво-Печерський патерик �
ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА �КИЇВСЬКОЇ РУСІ
ЛІТОПИС – хронологічний
опис важливих історичних подій у часи Київської Русі та доби козацтва.
«Повість
минулих літ»
«Повість
врем’яних літ»
«Повість
временних літ»
«Се повісті
минулих літ, звідки
почалась Руська земля,
хто в Києві перший став
князювати і звідки Руська
земля стала буть»
БУВ ОСВІЧЕНОЮ ЛЮДИНОЮ, ДОБРЕ ЗНАВ ДАВНЬОРУСЬКІ,
ІНОЗЕМНІ ЛІТОПИСИ, ЯКІ ЧИТАВ В ОРИГІНАЛІ
ПРИЙШОВ ДО КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ
СІМНАДЦЯТИРІЧНИМ ЮНАКОМ
У ЦЕРКОВНОМУ КАЛЕНДАРІ ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ
ПАМ'ЯТІ ПРЕПОДОБНОГО НЕСТОРА ЛІТОПИСЦЯ
ПРИПАДАЄ НА 9 ЛИСТОПАДА
ЙОГО ЧАСТО НАЗИВАЮТЬ ЛІТОПИСЦЕМ, АЛЕ ПРАВИЛЬНІШЕ
БУЛО Б НАЗИВАТИ ЙОГО ПИСЬМЕННИКОМ ТА ІСТОРИКОМ.
ДОСКОНАЛО ВОЛОДІВ ГРЕЦЬКОЮ МОВОЮ
АВТОР ЖИТІЯ СВЯТИХ КНЯЗІВ БОРИСА І ГЛІБА ТА ФЕОДОСІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО.
ЛІТОПИСЕЦЬ НЕСТОР
ЖАНР: ЛІТОПИС
ТЕМА:
розповідь про події на Руській землі від початку світу до початку XII ст.
ІДЕЯ:
уславлення Русі, заклик
до боротьби проти
зовнішніх ворогів, до
об’єднання земель проти братнього кровопролиття.
КОМПОЗИЦІЯ:
єдиної композиції в «Повісті...» немає, їй властива жанрова неоднорідність.
Ідейне спрямування “Повісті минулих літ”
.
.
Проблематика «Повісті минулих літ»�
ПРОБЛЕМАТИКА
віра в Бога й дотримання заповідей Божих;
ставлення до старших людей;
повага до народних звичаїв;
народна мораль і авторитет у суспільстві;
кохання та сімейне щастя;
узаємини батьків і дітей;
добротворення й споживацьке ставлення до життя;
влада й мораль;
ТРИ РЕДАКЦІЇ
Перша редакція | Друга редакція | Третя редакція |
Належить Несторові, який довів розповідь до 1113 року, коли Києво-Печерському монастиреві протегував київський князь Святополк. | Здійснив ігумен Видубицького монастиря Сильвестр, довівши події до 1116 року. Фактаж 1093-1113 рр. зазнав відповідного редагування з метою прославлення Володимира Мономаха | Здійснено у Видубицькому монастирі в 1118 році для сина В.Мономаха Мстислава, який намагався Києву протиставити Новгород. |
«Повість минулих літ» була з’єднана в Іпатіївському зводі (списку) з Київським і Галицько-Волинським літописами в один – «Руський літопис» як національне зведення української історії від найдавніших часів до кінця XIII ст.
«Повість минулих літ” написана давньоруською мовою. Переказ літопису українською мовою здійснив письменник Віктор Близнець.
У цій пам’ятці подано докладні відомості про полян, деревлян, радимичів, сіверян та інші племена, на які поділялися східні слов’яни, про їхні звичаї та мову.
Описане героїчне минуле Київської держави від 852 до 1110 року, походи князів і великі битви.
Міститься багато подробиць про Олега,
про його похід на столицю Візантії Царгород.
Описано войовничого Святослава, відважного Володимира.
«Повість минулих літ»
Розповідається про деревлянську данину, смерть Ігоря й помсту Ольги, про княжі чвари, вбивство князів Бориса та Гліба їхнім братом Святополком
Змальовано хоробру й загартовану в походах дружину князя Святослава.
У Лаврентіївському списку «Початкового літопису» є унікальна літературна пам’ятка, відома під назвою «Поученіє Володимира Мономаха».
ПОВЧАННЯ – жанр середньовічної літератури дидактично-виховного спрямування.
Володимир Мономах
«Поученіє» датується приблизно 1117 р. Твір складається з трьох частин – вступної,�біографічної і дидактичної, композиційно�пов’язаних між собою.
ВСТУПНА ЧАСТИНА
автор говорить, що його твір написаний не тільки для власних дітей, а й для інших читачів як порада в благочестивому житті;
окреслює образ ідеального правителя, який повинен сам розумітися на всіх дрібницях державного управління;
зазначає причину, що спонукала його написати «Поученіє», – княжі міжусобиці й рішуча відмова брати в них участь.
ДИДАКТИЧНА
АВТОБІОГРАФІЧНА
+
на прикладі власного життя застерігає дітей від нерозважливих учинків і помилок;
наголошує, що всюди його оберігав Господь.
Житійна література – це твори про життя осіб, яких церква оголосила святими
ПАТЕРИКИ (від лат. батько, отець)- це збірники житійних оповідей про подвижницьку, богоугодну діяльність отців-ченців певного монастиря.
КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК
заснували преподобні Антоній і Феодосій, ченці Києво-Печерського монастиря, ще за князів Володимира та Ярослава Мудрого;
в основі книги – листування початку XIII
століття двох ченців, друзів Полікарпа й Симона;
містить різні за жанром тексти: житія, похвальні й повчальні слова, фрагменти літописів, легенди тощо;
композиція твору незамкнена, відкрита, що давало змогу пізнішим авторам доповнювати його, змінювати.
деякі оповіді мають дидактичну мету,
інші – прославляють монастир, у котрому
жили праведники й чудотворці;
патерик багато разів переписували, а згодом (із середини XVII століття) і передруковували;
«гуманною і доброчинною» книгою назвав І.Франко цю пам’ятку, а М. Грушевський «золотою книгою українського писемного люду»
Центральна ідея книги – утвердження київської релігійно-містичної традиції як духовного осердя українства.
Домашнє завдання