Вольтер Марі Франсуа Аруе�
«Безумством є переконання, що всі люди мають однаково думати про певні предмети»
Причини несприйняття
По-перше, страх всього невідомого, бо невідоме може ховати в собі загрозу;
По-друге, впевненість у своїй правоті;
По-третє, обмеженість наших знань.
Діяльність учнів має бути �спрямована на те, щоб
сприймати події та проблеми минулого так, як їх сприймали тогочасні люди; відрізняти істотне від неістотного;
розуміти, як відбуваються події, як співвідносилися людські наміри і якою була наступність їх реалізації, як впливала поведінка людей на суспільний розвиток;
бути готовими до сумнівів, до нерозуміння іншими і навіть ризику не завершити справи через те, що не всі проблеми можуть бути розв’язані;
оцінювати силу ірраціонального і випадкового в історії;
розуміти причини історичних подій в усій їх повноті й складності;
приділяти увагу специфічному й уникати абстрактних міркувань; розуміти зв’язок історії з географією, сприймати історичні події в контексті часу і місця.
Калейдоскоп вітчизняної історії
«Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежності України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили», – відзначав під час засідання українського уряду 26 грудня 1917 року «соціаліст-революціонер» Микита Шаповал.
Виступ голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського:
«Високі збори!.. Народ наш прагне миру. І Українська Центральна Рада доложила всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградське правительство, Совіт народніх комісарів, оголошує нову «священну війну», а з другого боку, це правительство насилає своє військо, червоногвардійців та більшовиків на Україну… Щоб дати нашому правительству змогу довести справу миру до кінця і захистити від усяких замахів нашу країну, Українська Центральна Рада постановила не відкладати до Установчих зборів ті справи і в цій цілі Українська Рада вже з 9 січня відбувала перманентне, безперервне засідання аж до цього часу і постановила важну річ – видати оцей Універсал».
Калейдоскоп вітчизняної історії
1 листопада 1918 року – день «Листопадового зриву», українського повстання у Львові, внаслідок якого невдовзі проголошено Західно-Українську Народну Республіку.
22 січня 1919 року – проголошення Акту злуки УНР і ЗУНР. Разом з власної волі із 1919 року – саме Акт злуки, а не події вересня 1939 року, є підставою для відліку історії цілісної Української держави.
15 березня 1939 року – проголошення незалежності Карпатської України. Українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі зі зброєю в руках стали на захист свободи проти союзників Німеччини.
30 червня 1941 року – проголошення Акту відновлення Української Держави.
ГОЛОДОМОР
Це акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.
ГОЛОДОМОР
Визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року підтверджено висновки слідчих Служби Безпеки України щодо Й. Сталіна, В. Молотова, Л. Кагановича, П. Постишева, С. Косіора, В. Чубаря, М. Хатаєвича, які умисно організували геноцид частини української національної групи.
«ЛЮДИ ПРАВДИ»
Ґарет Джоунз (1905–1935) – британський журналіст.
«Я пройшов через безліч сіл… Скрізь чув плач: «У нас немає хліба. Ми помираємо! Передайте в Англію, що ми пухнемо від голоду».
Малколм Маґґерідж (1903–1990) – британський журналіст, автор трьох статей із описом голоду в Україні та роману «Зима у Москві», виданого у 1934 року.
«Я ніколи не посмію цього забути… Хліборобів, які в снігу на колінах жебрають шматок хліба».
«ЛЮДИ ПРАВДИ»
Вільям Генрі Чемберлин (1897–1969) – американський журналіст, московський кореспондент бостонської газети «Christian Sciense Monitor», історик.
У жовтні 1933-го подорожував Україною.
«Не було в історії людства катастрофи таких величезних розмірів, яка привернула б таку малу увагу міжнародного світу… Голод був інструментом національної політики більшовиків, вжитим свідомо як останній засіб зломити опір українського селянства проти системи».
Улас Самчук (1905–1987) – український письменник.
У 1934 році Самчук завершує роботу над романом «Марія» – першим художнім твором на тему Голодомору, який має посвяту «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932–1933».
«Марія стоїть над дитиною і думає: «Вмреш, дитинко. На широкому світі немає вже для тебе трошечки хліба… Зовсім трошечки хліба…»
«ЛЮДИ ПРАВДИ»
Андрей Шептицький (1865–1944) – митрополит Української греко-католицької церкви. 24 липня 1933 року разом із вищим духовенством церкви він проголошує відозву «Україна в передсмертних судорогах». У ній закликає християн усього світу поширювати правду про Голодомор в Україні і надавати допомогу голодуючому українському народові.
«Усі радіостанції просимо рознести наш голос цілому світові: може дійде він і до убогих хатин конаючих з голоду селян».
Мілена Рудницька (1892–1976) – громадська активістка, депутат польського Сейму, переговорник, автор статей на тему Голодомору. Мілена стала неофіційним послом. За допомогою офіційних і приватних зустрічей із представниками різних країн світу та керівників неурядових установ намагалася змінити суспільну думку і вплинути на Радянський Союз.
«Великий Голод був найбільшою катастрофою, яку Україна пережила – як щодо кількості жертв, так і щодо людських страждань».
«ЛЮДИ ПРАВДИ»
Роберт Конквест (1917–2015) – американський історик-радянолог, автор книги «Жнива скорботи» – найґрунтовнішої наукової праці про Голодомор.
«Суд історії не може оголосити іншого вироку радянському режимові, крім кримінальної відповідальності».
Мейс Джейс (1952–2004) – американський історик, Голова Комісії Конгресу США зі збору свідчень очевидців голоду, автор багатьох публікацій про Голодомор. У результаті роботи Комісії опубліковано тритомник майже двох сотень усних свідчень про голод в Україні. В нашій країні матеріали перевидані у 2008 році.
«Мені судилася така доля, що ваші мертві вибрали мене. Не можна займатися історією голокосту та не стати хоч би напівєвреєм, як не можна займатися історією голодомору й не стати хоча б напівукраїнцем».
ДРУГА СВІТОВА
«Німецькі війська, які ввійдуть в Україну спершу, звичайно ж, привітають, як визволителів, та таке ставлення може дуже швидко змінитись, якщо Німеччина ввійде не з метою та гарантіями відновлення Української Держави. Німеччина шукає на Сході не тільки економічний простір, який відомий як сировинна база, а й переслідує політичні цілі, відображені у понятті нового європейського порядку. Новий європейський порядок без самостійної національної української держави є немислимим…»
7 – 8 – 9 ТРАВНЯ У КРАЇНАХ СВІТУ
ТРАГЕДІЇ ЕТНОСІВ
Творчі завдання�
ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!