Тема: Озиме жито
1. Господарське значення, ботанічна характеристика і вимоги до вирощування озимого жита.
2. Місце в сівозміні і обробіток ґрунту. 3.Система удобрення і посів озимого жита
4. Догляд за посівами і збирання урожаю.
( 1 )ст. 124-132
Науменко Г.В.
1. Жито – цінна продовольча, кормова і технічна культура. Хліб із житнього борошна відзначається високою калорійністю, має характерний смак і аромат. Він містить повноцінні білки (9–17%), багато легкозасвоюваних вуглеводів (80%), а також вітамінів (А1 , В1, В2, В3, Е, РР,С).
До складу зерна жита входять ненасичені жирні кислоти, здатні розчиняти холестерин в організмі людини. в зерні жита менше, ніж пшениці, міститься клейковини (8 - 26 %), тому житній хліб менш об'ємний і швидше черствіє.
Житнє борошно часто використовують, як домішку до пшеничного при випіканні хліба.
Зерно жита використовується також на корм худобі. Його солому можна згодовувати худобі, виготовляти з неї папір, мати, корзини, целюлозу, оцет тощо. Солома використовується при силосуванні соковитих рослин, або як корм для худоби.
Озиме жито забезпечує рано навесні високий урожай зеленої маси, тому значні площі відводять для вирощування на зелений корм. Ця рослина добрий фітосанітар і зелене добриво.
Як швидкоростуча культура, жито добре пригнічує бур’яни і є цінним попередником для інших культур.
Жито – більш молода культура, порівняно з пшеницею, ячменем та іншими зерновими культурами. За М.І. Вавиловим, дикі види жита стали основою для виникнення бур’янисто-польового жита (Азія), з якого пізніше, в міру поширення посівів на Північ, жито, як більш холодостійке, перетворилось в культуру.
Найбільше озимого жита вирощують в Росії, Польщі, Білорусії, Німеччині, Україні, Канаді та ін.
Середня світова врожайність жита в останні роки була нарівні 22,9 ц/га зерна. Високі врожаї цієї культури збирають у Франції – 40 ц/га, Німеччині – 44,9 ц/га, Україні – 37,9 ц/га.
Найбільші посівні площі озимого жита розміщені в зоні Полісся України.
В Україні вирощують культурний вид жита – посівне (Sесаlе cereale).
Коренева система у жита мичкувата, розвинена більше, ніж у пшениці, тому воно краще, ніж інші злакові, використовує важкорозчинні сполуки поживних речовин ґрунту.
Стебло культурних форм жита завдовжки від 60 до 300 см, складається з трьох-шести надземних міжвузлів, покритих восковим нальотом.
Листки здебільшого шорсткі, темно-зелені, як і стебла, покриті восковим нальотом. Ширина листкової пластинки – 5–20 мм, довжина – 140–180 мм, іноді й більше.
Суцвіття – колос, що складається із стрижня з тонкими, густо опушеними на ребрах члениками. На кожному виступі стрижня розміщується по одному колоску. Колосок двоквітковий.
Зерно жита голе, видовженої форми, з поздовжньою борозенкою, з невеликим чубиком або без нього. Маса 1000 насінин – від 20 до 50 г.
Жито – перехреснозапильна рослина.
До Держреєстру України занесено понад 20 сортів озимого жита з різними морфологічними і агробіологічними ознаками та властивостями.
Найчастіше агровиробники використовують для посіву такі сучасні сорти, як Данковський діамант, Дозор, Інтенсивна 99, Богуславка, Синтетик 38, Хамарка, Пікасо, Селго, Хасто, Пам’ять Худоєрко, Стоір, Первісток F1, Юріївець F1 Слабожанець F1, Апогей.
Насіння жита проростає при температурі 1–2°С, а сходи з’являються при температурі 4–5°С. Серед біологічних особливостей жита велику роль відіграє його холодостійкість. Морозостійкість жита вища, ніж озимої пшениці.
У безсніжні зими воно витримує морози до 25°С, а при доброму загартуванні і наявності снігового покриву не пошкоджується при зниженні температури повітря до мінус 35–40°С. На глибині вузла кущіння жито витримує мінус 20–22°С.
Жито також характеризується високою посухостійкістю, чим воно завдячує активному розвитку кореневої системи ще з осені.
Транспіраційний коефіцієнт жита – 400–500.
Озиме жито – рослина довгого дня.
Жито має добре розвинену кореневу систему з високою засвоювальною здатністю. Тому озиме жито добре росте на різних типах ґрунтів. Високі врожаї вирощують навіть на бідних піщаних ґрунтах Полісся.
Проте кращими для нього є чорноземи та сірі лісові, легкі за механічним складом, ґрунти. Жито добре витримує підвищену кислотність (рН< 5,5) і незначну засоленість ґрунту.
2. Жито менш вимогливе до попередників порівняно з озимою пшеницею. Проте потенціальні можливості районованих сортів найбільшою мірою виявляються при вирощуванні їх після кращих попередників. Жито сіють раніше ніж пшеницю, тому важливо розмістити його після культур, що рано звільняють поле і дозволяють вчасно провести обробіток ґрунту.
У районах вирощування озимого жита найкращим попередником є багаторічні бобові трави на один і два укоси. Відмінні попередники – зернові бобові культури (горох, кормові боби, вика), однорічні трави (вико-овес, горохо-овес, вико-горохо-овес).
Непоганими попередниками жита є гречка, ранні сорти картоплі, кукурудза на зелений корм і силос.
При розміщенні озимого жита після непарових попередників – кукурудза на зерно, соняшник, які збирають пізно, – розрив між збиранням попередника і сівбою культури мінімальний, що істотно впливає на технологію обробітку ґрунту.
Основний обробіток ґрунту під озимі зернові має бути диференційований залежно від попередників, забур’янення, післяжнивних решток, погодних факторів та типу ґрунту.
Загальні вимоги до традиційного обробітку ґрунту під жито такі:
Крім оранки, значну частину площ в останні роки готують до сівби різними енергоощадними варіантами.
Перевагою енергозберігаючих скорочених варіантів обробітку ґрунту є:
Процеси основного і передпосівного обробітку ґрунту та сівби, включенням сівалки в комбіновані агрегати, можна провести за один прохід.
Для зменшення трудових та енергетичних витрат та забезпечення сівби в оптимальні строки на передпосівному обробітку ґрунту слід застосувати комбіновані багатоопераційні агрегати типу Європак, Компактор, Смарагд.
Ефективною є сучасна система підготовки ґрунту, яка включає проведення лущення на глибину 6–8 см. Через 8–10 днів проводиться дискування або чизелювання на глибину 14–18 см.
3. В сучасній системі удобрення слід дотримуватись оптимальних доз добрив, їх співвідношення та строків внесення залежно від типу ґрунту, попередника, запрограмованого врожаю, сорту, а за дефіциту вологи особливу увагу звернути на ефективність локального внесення.
Збільшення продуктивності житнього поля нерозривно пов’язане зі збалансованими дозами внесення макро-, мезо- та мікроелементів.
За даними науково-дослідних установ рекомендуються такі норми добрив:
Найкраще всю норму фосфорних і калійних добрив внести під оранку для перемішування їх на всю глибину орного шару. Це сприяє сильнішому розвитку кореневої системи, особливо в осінній період.
Особливу увагу слід приділити весняному підживленню посівів азотними добривами. Підживлення озимого жита проводять 2–3 рази у фази кущення, виходу у трубку, колосіння.
Об’єктивним показником доз азоту в підживлення є результати рослинної діагностики.
Крім макродобрив, при вирощуванні озимого жита високу ефективність забезпечують мікродобрива.
Для підживлення і обробки посівів використовують борну кислоту, сульфат міді, цинку, марганцю, сірки, молібденового амонію та комплексних мікродобрив вітчизняного та іноземного виробництва: реком, кристалон, вуксал, нутрівант, еколист та інші.
Для сівби використовують очищене, відсортоване кондиційне насіння. Насіння має бути вирівняне за розмірами з масою 1000 зерен не менше 35–40 г.
Підготовка насіння до сівби у ресурсоощадних технологіях вимагає безумовного виконання рекомендованих заходів. Необхідно застосовувати такі способи протруювання, що сприяють міцному прилипанню отрути до насінин.
Для сівби озимого жита використовують насіння, протруєне проти патогенної мікрофлори препаратами Гаучо 0,25–0,5 кг/т, Ламардор 0,2 л/т, Раксіл Ультра 0,2–0,25 л/т, Юнта Квадро 1,5–1,6 л/т, Рекорд Квадро 0,3–0,4 л/т, Селест Топ 1,5–2,0 л/т, Максим Форте 1,5–2,0 л/т, Вітавакс 200 ФФ 2,5–3,0 л/т, Авіценна СЄ 0,6 л/га.
Озиме жито сіють звичайним рядковим способом з міжряддями 15 см. Рекомендується також застосовувати вузькорядний (7,5 см).
Оптимальна глибина загортання – важлива умова ресурсоощадної технології вирощування озимого жита. Воно дуже негативно реагує на збільшення глибини сівби.
Глибина заробки залежить від механічного складу ґрунту, погодних умов і складає 5–7 см.
Неоднакова глибина сівби є причиною неодночасності сходів, зниження польової схожості і формування рослин та стебел невирівняних за ступенем розвитку.
Оптимальною густотою продуктивного стеблостою для озимого жита є 450-500 продуктивних стебел на 1 м2
Враховуючи високу кущистість озимого жита, норма висіву має бути нижчою, ніж у пшениці.
В умовах Західного Лісостепу і Полісся оптимальна норма висіву знаходиться в межах 3,0-4,0 млн/га схожих насінин.
При запізненні з сівбою норму висіву збільшують на 10–15%.
Кращі показники якості при сівбі забезпечують сучасні сіялки типу Містраль, Акорд, Елворті.
Критерієм визначення оптимального строку сівби має бути наступний: на час зупинення осінньої вегетації рослини озимого жита повинні добре розкущитися, утворивши 2–3 синхронно розвинутих пагони.
Строки сівби визначаються в кожному конкретному випадку, беручи до уваги режим зволоження ґрунту, особливості сорту, попередники, організаційно господарські можливості господарства.
У будь-якій зоні допустимим строком є посів до першого жовтня.
4. Основою забезпечення ефективного контролю чисельності та поширення шкодочинних об`єктів має бути застосування інтегрованої системи, що поєднує в собі комплекс агротехнічних, організаційно-господарських, хімічних та інших заходів.
При цьому слід пам`ятати, що будь-яке спрощення чи фрагментарне використання окремих її елементів різко знижує її ефективність і неминуче веде до надмірного застосування пестицидів, що в сучасних умовах є вкрай небажаним.
Озиме жито, на відміну від озимої пшениці, більш стійке проти забур'янення. Маючи більшу висоту рослин, озиме жито частково затінює бур'яни, пригнічуючи їх розвиток.
Найбільшу шкоду житу наносять озимі та зимуючі бур'яни, що розпочинають свій ріст одночасно з культурними рослинами.
На сильно забур`янених площах після весняного обстеження застосовують комплекс сучасних гербіцидів. Важливо звернути увагу на агротип засміченості кожного поля. Перевагу слід віддавати гербіцидам, де діючими речовинами є похідні сульфонілсечовини – Гранстар Про 75 в.г. (15–20 г/га), Еллай Супер 70 в.г (15 л/га), Гроділ максі 375 о.д. (0,09–0,11 л/га), Мушкет 20 в.г. (50–60 г/га), Пік 75 в.г. (15–20 г/га), Гроділ ультра 0,2 кг/га, а також Зенкорліквід 0,3–0,4 л/га, Калібр 40–60 г/га, Альфа-Стар-Дуо, Ларен 8–10 г/га.
Підмаренник
чіпкий
Сокирки
польові
Осот
рожевий
Мак
самосійка
Важливе виробниче значення для боротьби з збудниками хвороб та грунтових шкідників має своєчасне високоякісне протруєння насіння.
Щоб звести до мінімуму шкідливу дію хвороб, впродовж вегетації жита потрібно провести 2–3 обприскування рослин залежно від сорту, погодних умов, виду патогена такими фунгіцидами, як Фалькон 0,4 л/га, Медісон 0,7–0,9 л/га, Солігор 0,7–0,9 л/га, Тілмор 1,0–1,5 л/га , Альто Супер 0,4–0,5 л/га, Амістар Екстра 0,5–0,75 л/га, Вареон 0,6–1,0 л/га , Аканто Плюс 0,5–1,0 л/га.
Ріжки
Лінійна іржа
Борошниста
роса
Ринхоспоріоз
Для постійного зростання врожайності важливе місце належить захисту рослин від шкодочинних комах, якщо їхня чисельність перевищує пороги шкодочинності (ЕПШ).
Найбільш поширені такі шкідливі комахи озимого жита, як злакові мухи (гесенська, шведська, зеленоочка), хлібні блохи, попелиці, хлібні жужелиці, п`явиці, шкідливі клопи-черепашки, хлібні жуки та інші.
Сигналом для початку обробітку є дані моніторингу шкідників.
Хлібний
жук
П'явиця
Попелиця
Трипс
Для боротьби із шкідливими комахами використовуються сучасні високоефективні інсектоциди: Деціс Люкс 0,25–0,3 л/га, Деціс Профі 0,03–0,04 кг/га, Протеус 0,5 л/га, Коннект 0,4–0,5 л/га, Актара 0,15–0,16 кг/га, Енжіо 0,18 л/га, Карате Зеон 0,15–0,3 л/га, Кораген 0,1–0,15 л/га, Бі-58-Н 1,5 л/га.
Озиме жито вилягає частіше від інших зернових культур. Суттєво зменшити втрати врожаю від вилягання можливо за допомогою морфорегуляторів, таких як: Модус 0,4–0,6 л/га, Терпал 1,0–2,5 л/га, Хлормекват-Хлорид 750–1,5 л/га, Церон 0,750–1,0 л/га, Меквалан 750 –1–2 л/га.
Хімічні обробітки посівів озимого жита проводять баковими сумішами із застосуванням поверхнево активних речовин (прилипачі), пінознижуючих сурфактантів, стимуляторів росту, антистресантів з комплексом мікроелементів (біосіл 5–10 мл/га, біоглобін 1 л/га, біолан 5 мл/га, вермистим 3–8 л/га, гуміфілд 150–250 мл/га, реастім 4–5 л/га, реаком 5 л/га, амінокат 30 500 мл/га, нутрівант 2 кг/га, наномікс-зернові, райкат та ін.).
Використовувати для внесення пестицидів сучасні високопродуктивні, паливно економічні, швидкісні, мобільні, зручні оприскувачі, які забезпечують високу якість виконання робіт.
Озиме жито найвисокоросліше серед зернових колосових і це створює певні труднощі при збиранні. Волога, недостигла солома намотується навколо барабана і ускладнює обмолочування. Ця культура схильна до осипання і проростання зерна, тому її необхідно зібрати впродовж 7–8 днів.
Озиме жито збирають роздільним способом і прямим комбайнуванням. Із середини до кінця воскової стиглості (вологість зерна –30–20%) косять у валки.
Висота зрізу – 20–25 см. Роздільним способом збирають забур’янені посіви.
Пряме комбайнування проводять у фазі повної стиглості зерна (вологість – 18–15%). Своєчасне збирання дозволяє зберегти високу якість зерна жита.
Втрати зерна при збиранні не повинні перевищувати 2%. Зібране зерно очищають, сортують і зберігають при вологості 14–15%.
Контрольні питання:
1. Опишіть господарське значення озимого жита
2. Яка морфологічна будова озимого жита?
3. Яка урожайність озимого жита та райони вирощування?
4. Які вимоги озимого жита до умов вирощування?
5. Які попередники є найкращими для озимого жита?
6. Опишіть особливості підготовки ґрунту під культуру.
7. Які особливості збалансованої системи живлення озимого жита?
8. Які існують заходи боротьби з шкодочинними об’єктами на посівах озимого жита?
8. Опишіть процес збирання врожаю озимого жита.