Дитячі й молодіжні громадські об'єднання. Свобода асоціацій. Дитячі й молодіжні об'єднання й рухи. Створення молодіжної громадської організації. Молодіжні соціальні проекти.

Свобода асоціацій

Серед політичних свобод чільне місце посідає забезпечення права громадян на асоціації (об’єднання). Свобода асоціацій (саме так визначено право на об’єднання громадян у міжнародному законодавстві) — право громадян на об’єднання для спільних дій і досягнення спільної мети на умовах дотримання певних встановлених правил поведінки (корпоративних норм). Коли людина самостійно не може досягти мети, виникає потреба у тривалому і стійкому колективі однодумців.

Свобода асоціацій як одна з ключових свобод є основою вільного демократичного режиму. Вона закріплена у фундаментальних міжнародних документах: Статті 20-їй Загальної декларації прав людини 1948 року, Статті 22- їй Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, Статті 15- їй Конвенції про права дитини 1989 року. 

Основними законодавчими актами, які визначають правові та організаційні засади реалізації права на свободу асоціації в Україні, встановлюють порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських формувань, є Закони України «Про громадські об’єднання», «Про політичні партії в Україні» та низка інших законів. Варто зазначити, що в статтях 36-їй і 37-їй Конституції України зафіксовані обмеження права на свободу асоціацій, які можуть бути встановлені виключно в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Дитячі й молодіжні об'єднання та рухи

Дитячі громадські організації — об'єднання громадян віком від 6-ти до 18-ти років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства.

Молодіжні громадські організації — об'єднання громадян віком від 14-ти до 35-ти років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних

«Пласт» — національна скаутська організація України. Відповідником терміна «скаутинґ» (англ. scouting, від scout — розвідник) став термін «пластування». Саме ж слово «пласт» походить від назви козаків-розвідників, які називалися пластунами.

Дата заснування «Пласту» — весна 1912 р. Засновниками «Пласту» стали І. Чмола, Ю. Тисовський, П. Франко. Пластуни відзначилися тим, що брали активну участь у розбудові та захисті своєї держави, були активними учасниками визвольного руху та війн за незалежність УНР і ЗУНР. Нині «Пласт» — найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє в багатьох країнах світу та об’єднує пластунів України й української діаспори. 

Молодь — це соціально-демографічна група, яка має свої специфічні фізіологічні, психологічні, культурно-освітні властивості, характеризується спільністю стилю життя, поведінки, групових норм, цінностей і стереотипів.

Згідно з критеріями ООН, молодь — це особи віком від 15-ти до 24-ох років. В Україні законодавчо закріплені межі молодіжного віку від 14-ти до 35- ти років. Водночас українське законодавство визнає особу дитиною до досягнення нею 18-річного віку.

Дослідники виокремлюють чотири основні етапи сучасного розвитку молодіжного руху в Україні:

• «неформальний» (середина 1980-х — осінь 1989 р.) — переоцінка традиційних цінностей і теоретичний пошук у молодіжному середовищі нових горизонтів для власного розвитку;

• «самодіяльний» (осінь 1989 р. — жовтень 1990 р.) — час соціально-політичних, громадянських ініціатив молоді. Молодіжний рух набув тоді організованіших форм національно-патріотичного волевиявлення молоді;

• «інтегративний» (кінець 1990 р. — серпень 1991 р.) — період подальшої інтеграції молодіжних об’єднань у єдиний український молодіжний рух за національну державність, демократичні перетворення і соціальну справедливість, період пошуку ними оптимальної організаційної моделі співпраці на всеукраїнському та регіональному рівнях;

• «посткомуністичний» (з 24 серпня 1991 р. і до сьогодні) — етап формування державних і недержавних молодіжних громадських організацій та установ, що декларують мету створення потрібних умов для самореалізації молоді. Серед молоді саме студенти, які постійно шукають себе, у кризові моменти вносили несподіваний струмінь, робили політичні процеси непередбачуваними.

Створення молодіжної громадської організації

Для створення і державної реєстрації громадської організації (далі — ГО) потрібно:

1. Провести установчі збори засновників та ухвалити рішення про заснування ГО, за результатами якого необхідно оформити протокол.

Засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 14-річного віку. Кількість засновників не може бути меншою, ніж дві особи. Також на цьому етапі потрібно визначити основні питання, які будуть викладені в статуті.

Статут громадської організації обов’язково має містити відомості про:

1. найменування ГО та за наявності — скорочене найменування;
2. мету (цілі) та напрями її діяльності;
3. порядок набуття і припинення членства (участі) у ГО, права та обов'язки її членів (учасників);
4. повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління ГО, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти ГО, та її заміни;
5. порядок внесення змін до статуту;
6. порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації ГО.

2. Визначити орган легалізації ГО. Державна реєстрація ГО здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року.

3. Сформувати остаточний пакет документів. Для реєстрації громадської організації до реєструючого органу подають: 1) заяву; 2) протокол установчих зборів; 3) реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах; 4) відомості про засновників громадської організації, про керівні органи громадської організації (ім'я, дата народження членів керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку), відомості про особу (осіб), яка має право представляти громадську організацію для здійснення реєстраційних дій; 5) статут.

4. Подати документи (протягом 60-ти днів з дня проведення установчих зборів). У разі неподання (ненадсилання) документів для реєстрації громадської організації протягом 60-ти днів з дня утворення таке громадське об’єднання не вважається утвореним.

Документи для державної реєстрації можна подавати в паперовій або електронній формі (через портал електронних послуг igov.org.ua). Також на порталі можна отримати онлайн-консультацію з питань державної реєстрації громадського об'єднання зі статусом юридичної особи. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням в територіальні органи Міністерства юстиції України.

Заява та документи для державної реєстрації в електронній формі подаються з обов'язковим накладенням електронного цифрового підпису заявника. Заяву про державну реєстрацію в паперовій формі підписує заявник, що подає документи. Якщо вона подана поштою, справжність підпису заявника повинна бути нотаріально посвідчена.

Розгляд документів і реєстрацію проводять протягом 3-ох робочих днів з дати подання документів для державної реєстрації. Реєстрація символікигромадської організації здійснюється протягом 20-ти робочих днів з дати подання документів.

Моментом прийняття заяви та документів вважається дата і час реєстрації заяви в Єдиному державному реєстрі. Після проходження цих етапів організація вважається повністю зареєстрованою і може приступати до активної громадської діяльності. Дії від імені незареєстрованої громадськоїорганізації, крім дій, пов’язаних з реєстрацією, забороняються.

Молодіжні соціальні проекти

Великі чи малі справи починаються з ініціативи однієї людини або маленької групи людей, які хочуть змінити світ на краще. Хто ж ці люди, завдяки яким щодня змінюється світ? Це ви і такі, як ви. Який особистий внесок ми можемо зробити в розв’язання складних проблем сьогодення? Яким чином можемо підтримати? Відповіді на ці запитання на конкретних прикладах дають соціальні проекти. Участь у соціальному проекті для кожного може стати способом поліпшити світ, допомогти врятувати країну, а найголовніше — знайти себе.

Соціальні проекти різноманітні за особливостями фінансування, масштабами, термінами реалізації, ступенем складності, характером проектованих змін, напрямками діяльності.

За різними ознаками виокремлюють такі типи проектів.

За характером проектованих змін:

• інноваційні, зорієнтовані на впровадження принципово нових розробок (наприклад, створення Інтернету);
• підтримувальні, які вирішують екологічні завдання (реанімаційні, або реставраційні).

​

За особливостями фінансування: інвестиційні, спонсорські, кредитні, бюджетні, благодійні проекти.

За масштабами:

• мікропроекти — передбачають індивідуальну ініціативу, що одержує визнання довколишніх, проте не вимагають зовнішнього фінансування;
• малі проекти, що не вимагають великого фінансування. Специфіка малих проектів полягає в спрощенні процедури проектування і реалізації (простий графік, керівник — одна особа, не обов’язково створення команди проекту);
• мегапроекти — їх специфіка полягає в потребі масштабної координації виконавців та необхідності системного моніторингу проекту. Інвестором таких проектів може виступити держава в особі органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

За напрямками діяльності: освітні, науково-технічні, культурні, політичні.

За термінами реалізації: короткострокові, середньострокові, довгострокові проекти.

Дати відповідь на запитання:

Які існують в Україні молодіжні соціальні проєкти?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Д

Я

К

У

Ю

за

У

В

А

Г

У

!