МІКРО І МАКРО СПОРОГЕНЕЗ

Спорогенез, або Спороутворення-це вид безстатевого розмноження, при якому на материнському організмі утворюються спеціалізовані клітини — споры, які проростають в нові особи. При цьому забезпечується швидке збільшення чисельності організмів. У водоростей і грибів спори можуть утворюватися з будь-якої клітини організму шляхом мітозу, а у вищих спорових — з диплоїдних клітин в спеціалізованих органах (спорангіях) шляхом мейозу. В тваринному світі спорогонія з утворенням спорозоїтів відбувається у представників класу споровиків (малярійний плазмодій).

Процес формування статевих клітин у рослин поділяються на два етапи: спорогенез – утворення спор; гаметогенез – утворення гамет.

• Макроспорогенез – в молодій сім’ябрунці відокремлюється одна диплоїдна клітина, яка росте і перетворюється в мегаспору. Після двох мейотичних поділів утворюється тетрода мегаспор, кожне з яких є галоїдною, проте лише 1 з них розвивається, а 3 інших гинуть.
• Мікроспорогенез – формування мікроспори починається в пиляку. Спочатку в молодому пиляку утворюється споро генна тканина – археоспорій, який ділиться і стає материнською клітиною пиляку, що називається – мікроспороцитою. Мікроспороцит ділиться мейотично в результаті чого утворюється 4 гаплоїдні клітини мікроспор, що називаються – тетродами. Коли ці тетроди дозрівають вони розпадаються на окремі мікроспори і утворюють внутрішні клітини і зовнішню оболонку екзину.

Мікрогаметогенез – після першого поділу мейозу утворюється вегетативна і генеративна клітини. Вегетативні клітини не діляться, а накопичують запасні речовини, які підуть на ділиння генеративної клітини і ріст пилкової трубочки стовпчика маточки. Генеративна клітина ділиться на дві з утворенням чоловічих клітин – сперміїв.� �Мегагаметогенез – мегаспора росте, в ній ділиться ядро декілька разів (ендомітоз) і утворюється восьми ядерна клітина, де 4 ядра знаходиться біля мікропіле, а решта 4 на хазальній протилежній стороні. З 4 ядер біля мікропіле лише 1 запліднюється і розвивається, 2 ядра гинуть, а 1 рухається до протилежної сторони і зливається з одним з ядер з утворенням диплоїдної клітини, що називається – центральне ядро зародкового мішка. Три ядра, що лишилися на хазальній стороні перетворилися в клітини антиподи. В результаті трьох поділів в зародковому мішку утворюються 6 однакових спадкових ядер одне з яких дає яйцеклітина�

Гинецей - Сукупність маточок однієї квітки. Зазвичай в маточку виділяють три частини: зав'язь, стовпчик і рильце.�зав'язь - Замкнута, нижня, порожниста частина маточки, що несе і захищає семязачатки. Зав'язь буває: верхня, нижня, полуніжняя. У зав'язі може розташовуватися від одного (пшениця, вишня) до декількох тисяч (мак) семязачатков. Стінки зав'язі виконують функцію захисту семязачатков від несприятливих чинників середовища (висихання, коливання температур, поїдання комахами і т. Д.). Усередині зав'язі (в насінних зачатках) відбувається мегаспорогенез і мегагаметогенез, вони беруть участь в утворенні навколоплідника.�стовпчик - Середня більш-менш подовжена стерильна частина маточки, що відходить зазвичай від верхівки зав'язі, з'єднує зав'язь і рильце.�

рильце - Верхня розширена частина маточки, призначене для сприйняття пилку. Рильце може бути різноманітної форми (дволопатеве, зірчасту, перисті і т. Д.) і розміру в залежності від особливостей запилення. При відсутності стовпчика рильце називають сидячим.�семязачаток складається з нуцеллуса (ядра) - центральної частини, яка є мегаспорангию, двох покривів - інтегументов, які при змиканні утворюють вузький канал - микропиле, або пилковхід, через який пилкова трубка проникає до зародкового мішка. За допомогою семяножки семязачаток прикріплюється до плаценти. Місце прикріплення семязачатка до семяножкой називають рубчиком. Протилежну микропиле частина семязачатка, де зливаються нуцеллус і интегумента, називають халазою.�У семязачатки відбуваються мегаспорогенез, мегагаметогенез і процес запліднення. Після запліднення (рідше без нього) з семязачатка формується насіння.