1 of 39

Комунальний вищий навчальний заклад� «Харківська академія неперервної освіти»

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ПІД ЧАС ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ

В`ячеслав БАНДУРА,

методист Центру практичної психології, соціальної роботи та здорового способу життя

2 of 39

ШАНОВНІ СЛУХАЧІ І СЛУХАЧКИ,

Після початку широкомасштабного вторгнення питання безпеки вийшло на зовсім інший рівень. З періоду закінчення Другої Світової війни країни Європи не стикалися з подібними викликами. Але зараз воєнні виклики і ризики частина нашого життя і ми маємо бути готові захистити себе і учнів. Війна змушує нас адаптуватись та змінювати звичну поведінку, адже кожної хвилини може початись повітряна тривога чи артобстріл. На жаль, ми не можемо це проконтролювати чи бути впевненими, що цього не станеться протягом дня. Саме тому важливо розвинути нові навички та сформувати стійкі моделі поведінки дітей, коли вони знаходяться на вулиці або вдома.

3 of 39

ПРОПОНУЮ РОЗГЛЯНУТИ, ЩО ТАКЕ ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ОЗНАКИ

4 of 39

ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ОЗНАКИ

Що треба знати, аби легше пережити події сьогодення:

  • Психологічна стійкість (резильєнтність) – це спроможність проходити крізь життєві випробування, зберігаючи, відновлюючи при цьому психічне здоров’я, особистісну цілісність та ріст, соціальні зв’язки.
  • Це надзвичайно важлива якість, з якою ми всі народжуємося (наче з м’язами) ‒ і вона росте й міцніє з кожним досвідом подолання труднощів та викликів життя.�

5 of 39

ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ОЗНАКИ

Ми стаємо більш резильєнтні (стійкіші) кожен раз, коли у миті випробувань вибираємо резильєнтну відповідь:

  • зводитися, коли падаємо;
  • бути мужніми попри страх і т. д;
  • творити життя з надією попри біль втрат.�

6 of 39

ПСИХОЛОГІЧНА СТІЙКІСТЬ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ОЗНАКИ

Які складові психологічної стійкості?

  1. Цінності: знати сенс свого життя, своє покликання і жити згідно з цим навіть у часи найважчих випробувань.
  2. Ефективна дія: організувати свою поведінку в ефективний спосіб, діяти з надією, діяти згідно з цінностями, діяти разом.
  3. Корисне мислення: здатність сприйняти ситуацію з мудрими та світлими думками.
  4. Взаємопідтримка та ефективна співдія: об’єднання з іншими задля подолання труднощів, плекання спільної стійкості та глибоких життєдайних стосунків.
  5. Ефективна регуляція енергії та емоцій.����

7 of 39

Далі хотів би звернути Вашу увагу на корисні рекомендації педагогу з протидії цькуванню

8 of 39

Корисні рекомендації педагогу з протидії цькуванню

Булінг – це велика проблема, про яку все частіше говорять уголос. Після заяви на законодавчому рівні про існування цього явища, відбулась очевидна трансформація, що допомогла виявити безліч випадків цькування, про які раніше замовчували.�

9 of 39

Вашій увазі пропонуємо 6 порад дорослому, який виявив цькування�

Порада №1

  • Звертайтесь до керівництва.

Якщо ви виявили насилля або маєте конкретні причини для підозр щодо булінгу учня, терміново поінформуйте адміністрацію закладу освіти. Діти, які цькують інших завжди приховують від дорослих факт знущань. Тож, якщо ви помітили агресивні настрої в бік одного учня, скоріш за все, ваші побоювання небезпідставні.

Порада №2

  • Сповістіть батьків

Приховування інцидентів, пов’язаних з насиллям у класі – заздалегідь деструктивна стратегія. Погодьтеся, репутація школи не варта психологічного чи фізичного здоров’я дитини. Тому, аби не стати мовчазним свідком цькування, краще одразу ж повідомте батьків обох сторін, причетних до конфлікту.

�За результатами досліджень UNICEF в Україні, 48% дітей, які стали жертвами булінгу ніколи не розповідають про ці випадки.�����

10 of 39

Вашій увазі пропонуємо 6 порад дорослому, який виявив цькування

Порада №3

  • Ігнорування – помилка

Теорії «діти самі розберуться» та «всі через це проходили» цілком себе дискредитували. Кожного року близько 67% українських тінейджерів стають причетними до булінгу (у ролях жертв, кривдників чи свідків). Отже, будь-яка агресивна чи провокативна поведінка учнів – це вагома причина вашого втручання в конфлікт.�Порада №4

  • Нейтралітет усьому голова�Якщо ви підтримаєте одну зі сторін-учасників цькування, то конфлікт ускладниться. Тож не шукайте винуватця, адже негативне ставлення до будь-кого з учнів навряд допоможе розв`язати проблему. Краще зверніться до шкільного психолога за кваліфікованою допомогою.

�Серед українських дітей, які замовчують факт булінгу, 40% соромляться про це говорити, а 22% взагалі вважає це нормальним(!) явищем – статистичні зведення UNICEF.��

11 of 39

Вашій увазі пропонуємо 6 порад дорослому, який виявив цькування

Порада №5

  • Наша зброя – неупередженість

Найкращий спосіб впливу на дітей – стати для них авторитетом. За такої умови з вас братимуть приклад учні, що, погодьтеся, дуже відповідально. Тож будьте для них прикладом виваженого та неупередженого ставлення до усіх. Зрештою, до слів вчителя щодо булінгу, який толерантно поводить себе з оточенням, обережний в оцінках дій інших, прислухатимуться більше.�Порада №6

  • Обговорення – лише наодинці

Вимагання публічного вибачення або пояснень у цьому випадку – це те ж саме, що лікувати перелом кістки подорожником. Для того, щоб зупинити булінг, необхідно впливати безпосередньо на причину конфлікту, а це можливо лише встановивши довірчу комунікацію. Тож, краще проводити бесіду з учасниками конфлікту віч-на-віч.

12 of 39

Хочу звернути вашу увагу на поради, які допоможуть учителям навчитися відрізняти конфлікт від булінгу

13 of 39

Поради, які допоможуть учителям навчитися відрізняти конфлікт від булінгу

  • Іноді ми думаємо, що «булінг» та «конфлікт» – тотожні поняття. Це не так! Якщо грамотне вирішення конфліктних ситуацій допомагає дітям опанувати необхідні соціальні навички, то булінг не можна назвати «обрядом», який здатен зробити учнів сильнішими. Це цькування, що робить дітей жорстокішими, травмує їхню психіку і може мати серйозні наслідки.
  • Конфлікт – нормальна частина динаміки групи, а булінг – патологія її розвитку.�Учителі мають навчитися диференціювати цькування та конфлікти, і вміти правильно реагувати на них. Якщо вчитель плутає хуліганство, дружнє кепкування чи піддражнювання однокласників із булінгом, це може погано відобразитися на взаєминах у класі. Як саме?

14 of 39

Поради, які допоможуть учителям навчитися відрізняти конфлікт від булінгу

Наприклад, якщо учні щось не поділили, їм можуть сказати щось на кшталт «це булер, не варто тобі з ним дружити», або «не вибачай його, він не випадково так робить». У такому випадку кожна із конфліктуючих сторін так і не навчиться конструктивно вести діалог. Той, кого звинувачують, і той, хто постраждав, поступово втрачають довіру до світу: першого не розуміють і вважають агресором, хоча він відстоював власні інтереси, тоді як другий вважає себе жертвою. Саме тому ми радимо педагогам спершу розібратися у ситуації, а вже потім втручатися. Це один із найважливіших моментів.�

15 of 39

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!

  • Нерідко виявити випадки насильства у закладі освіти важко. Це пов'язано з тим, що кривдники та спостерігачі діють у тих місцях, де контролювати їх складно, або взагалі неможливо (коридори, вбиральні, роздягальні, подвір'я тощо). Ще булінг може траплятися поза територією закладу освіти (по дорозі додому, під час шкільних екскурсій тощо) чи у соцмережах. Потерпілий та спостерігачі, як правило, не повідомляють нікого про випадки булінгу через страх зізнатись, або щоб їх не вважали «ябедником/ябедницею».
  • Учителі мають систематично цікавитися справами своїх вихованців, щоб було легше виявити підозрілу поведінку когось із класу та зупинити булінг на його ранніх проявах.
  • Уміти відрізняти конфлікт від булінгу мають не лише вчителі, а й учні. Досить часто спостерігачі булінгу виправдовують своє невтручання тим, що вважали це конфліктом або невинними жартами. «Лікнеп» щодо булінгу та заходи з виховання толерантності – дієві форми профілактики цькування.�Коли виникає конфлікт, кожна його сторона має баланс сили (відносна рівність фізичних сил) чи влади у стосунках (немає домінування, кожна сторона здатна однаково впливати на процес конфлікту).��

16 of 39

Поради, які допоможуть учителям навчитися відрізняти конфлікт від булінгу

1. Приблизно однакова емоційна реакція обох сторін на конфлікт.�2. Часто після конфлікту кожна сторона відчуває докори сумління та бере всю відповідальність за свої вчинки на себе.�3. Діти намагаються порозумітися, щоб покращити стосунки.�4. Конфлікти трапляються час від часу, зазвичай вони не є серйозними чи емоційно шкідливими для дітей.�5. Конфлікти, як правило, випадкові, обидві сторони не мають злого умислу.�

17 of 39

Поради, які допоможуть учителям навчитися відрізняти конфлікт від булінгу

6. Конфлікт не змушує людину почувати себе погано через те, ким вона є.�7. У вирішенні конфлікту діти не застосовують тактику залякування.�8. Діти, які стали учасниками конфлікту, часто грають разом.�9. Конфлікт відбувається через непорозуміння обох сторін.�10. За поведінкою стоїть бажання кожної зі сторін відстояти свою думку.�Примітка. Іноді буває так, що дитина тривалий час дружить із однокласниками, а потім починає конфліктувати з ними.�

18 of 39

Звертаю вашу увагу на ознаки булінгу (цькування)

1. Наявні такі сторони: булер (агресор/кривдник), потерпілий (жертва булінгу) та спостерігачі. Як правило, булер обирає одну жертву.�2. Влада обох сторін розподілена нерівномірно: булер домінує над жертвою. Сили агресора та жертви нерівні.�3. Учасники булінгу постійно ворогують та рідко (або зовсім) не грають/не спілкуються разом.�4. Психічне чи фізичне насилля – спланована та цілеспрямована повторювана дія.�5. Булер діє навмисне та свідомо.�6. Несе серйозну загрозу для фізичного та психічного здоров'я жертви.�7. У жертви спостерігається бурна негативна емоційна реакція, тоді як булер отримує задоволення.�8. За поведінкою булера стоїть прагнення до контролю, домінування над іншою

19 of 39

Звертаю вашу увагу на ознаки булінгу (цькування)

9. Наслідки булінгу: підпорядкування поведінки жертви інтересам агресора, тривожність, погана самооцінка та соціальна ізоляція потерпілого.�10. Булер не відчуває докорів сумління за свою поведінку та є звичка звинувачувати інших у власних діях.�11. Булер прагне самоствердитися за рахунок жертви.�12. Агресор не прикладає ніяких зусиль для вирішення проблеми.�13. Якщо дорослі попросять агресора вибачитися перед жертвою, він буде мститися потерпілому/-ій, коли нікого немає поруч.�14. Поширені форми булінгу: фізичний (підніжки, стусани, бійки, нанесення тілесних ушкоджень), психологічний (принизливі погляди, жести, образлива міміка, поширення чуток, ігнорування, погрози, маніпуляція та шантаж), економічний (крадіжки, пошкодження одягу чи особистих речей, вимагання грошей), сексуальне насильство (образи сексуального характеру, зйомки під час перевдягання, сексуальні погрози тощо) та кібербулінг (приниження за допомогою інтернету).�15. Булінг часто спрямований на людей з інвалідністю, з іншою релігією чи іншою сексуальною орієнтацією, певними зовнішніми чи поведінковими особливостями. Ще поширений булінг, пов'язаний із расовою дискримінацією.�16. Цікаво те, що випадки булінгу частіше зустрічаються у загальноосвітніх школах, де учнів об'єднують формально (за віком), та менш поширені у музичних чи художніх школах, де дітей об'єднують за спільними інтересами.�17. Для булінгу характерний віктімблеймінг (звинувачення жертви у ситуації насильства).�

20 of 39

Звертаю вашу увагу на ознаки булінгу (цькування)

Що робити, якщо дитина розповіла вам про неприємну ситуацію, а ви не впевнені, булінг це, чи конфлікт? Радимо поставити кілька запитань для уточнення:

• Чи учень/учениця був/була раніше жертвою чужої агресивної поведінки?�• Наскільки сильно переживає дитина щодо агресивної поведінки до неї, чи знає, як себе захистити?�• Чи складно дитині самостійно зупинити агресивну поведінку кривдника?�

21 of 39

УВАГА!

Булінг ніколи не припиняється сам по собі. Потерпілому мають допомогти вчителі, батьки, психолог, поліція та свідки. Неповідомлення про випадки булінгу учасника освітнього процесу є адміністративним правопорушенням, тому потрібно негайно повідомляти про факти вчинення булінгу правоохоронцям!

22 of 39

Далі ми розглянемо, як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

23 of 39

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

  • Діти 4-6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.
  • Діти 7-10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

24 of 39

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

  • Діти 11-13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.
  • Діти 14-18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі суїцидальні думки та прояви аутоагресії, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не вимагати від підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження.
  • Поясніть підлітку, що всі почуття та реакції зараз природні, а все, що зараз відбувається – це тимчасово, не на все життя. Щоб допомогти підлітку зменшити емоційне напруження – спрямовуйте його активність та емоції на конкретні дії.��

25 of 39

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

  • Це абсолютно нормально, й у цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити “завдання виживання” – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням.
  • Для того, щоб стан дитини якнайшвидше стабілізувався, психологиня Світлана Ройз радить дорослим постійно відповідати на запитання дітей, адже діти потребують пояснень. Ці запитання повторюватимуться кілька разів, але відповідати на них потрібно весь час, коротко та без подробиць. Дитина не має бути присутня при перегляді новин та розмовах про смерть і вибухи. Їй важливо чути слова: «Зараз ми в безпеці» (коли дійсно у відносній безпеці). Наскільки це можливо – потрібно відновити розклад дня й те, що було звичними діями в сім”ї.
  • Також дітям потрібно грати та комунікувати з іншими дітьми, адже гра – це природний механізм стабілізації. Абсолютно нормально, коли дитина грає в одну гру з зацикленим сюжетом, якщо повертається до тих ігор та мультфільмів, у які грала та котрі дивилася кілька років тому – так вона намагається повернутися до того стану й часу, коли була в безпеці.���

26 of 39

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

1. ЩО РОБИТИ ДОРОСЛИМ, ЩОБ ЗАСПОКОЇТИ І ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ�ГОВОРІТЬ ІЗ ДИТИНОЮ, ЗАЛИШАЙТЕСЯ СПОКІЙНИМ ПІД ЧАС РОЗМОВИ�Психологиня Катерина Гольцберг на своїй сторінці в мережі Facebook радить обов’язково поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій. Перед тим, як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині.��Як дорослим заспокоїти себе – читайте далі в підрозділі про дії під час панічної атаки.��Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже, як пояснює психологиня, під впливом стресу підліткам, які зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті, зараз складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається та зрозуміти ситуацію, оскільки емоції пригнічують неокортекс (ту частину мозку, яка “відповідає” за логіку).�

27 of 39

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

2. ДЕМОНСТРУЙТЕ НАДІЙНІСТЬ�Дорослому потрібно продемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, й що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість.

3. ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОЮ ПРАВИЛА “ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”�Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – вчителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.�Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок.

4. ГРАЙТЕ ІГРИ, ВИКОНУЙТЕ З ДИТИНОЮ ЗАСПОКІЙЛИВІ ВПРАВИ�Дитяча психологиня Світлана Ройз звертає увагу, що під час стресу ігри дітей можуть бути трохи “регресивними”, тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки, рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).�Докладний перелік ігор в укритті, які рекомендує психологиня, можна прочитати тут.��

28 of 39

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

5. ВИКОНУЙТЕ ВПРАВИ ПРИ ПАНІЧНІЙ АТАЦІ��Міжнародний фонд ЮНІСЕФ на своїй Фейсбук-сторінці опублікував поради Світлани Ройз, як діяти при панічній атаці.�Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:

�покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю�потерти кінчик носу�надавити не сильно на очні яблука з двох боків�якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді�сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота�змащувати губи, полоскати рот водою�витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини�подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо�розтерти тіло�розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки�покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються�розтерти руки, прикласти до нирок.�

29 of 39

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

6.“ЗАЙМІТЬ” ЧИМОСЬ АУДІАЛЬНИЙ КАНАЛ ДИТИНИ�Світлана Ройз пояснює, що під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось “зайняти”. Для цього можна співати хором, горланити кричалки проти утіпутіна і російської армії, слухати в навушниках аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.

7. ЩЕ КІЛЬКА РЕЧЕЙ, ЯК МОЖНА ВІДВЕРНУТИ УВАГУ ДИТИНИ�Обіймайте дитину, жартуйте з нею.�Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким.�Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.�Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

30 of 39

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

8. ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНІ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ БУТИ ЗІБРАНИМИ ТА ДОПОМАГАТИ ОДНЕ ОДНОМУ�Психологиня Світлана Ройз пише, що необхідно пояснити дитині складність ситуації, пояснити, що сталося те, чого ми боялися, тому важливо бути зібраними та допомагати одне одному.�

31 of 39

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

9. ДОВІРТЕ ДИТИНІ ПОСИЛЬНЕ ДЛЯ НЕЇ ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ�Світлана Ройз радить покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги – наприклад, доручити дитині завдання слідкувати за іграшкою.�Наші психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа, уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.�Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.

��

32 of 39

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

10. ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ ВИВІЛЬНЯТИ НЕНАВИСТЬ ТА ЗЛІСТЬ�Психологиня Вікторія Горбунова пояснює, що зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити в ігровій формі. Можна застосовувати гру “Злий бобер” (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на людину) або кричати в “мішечок для криків” або стаканчик. Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному.

�Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, томудайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути.�

33 of 39

УВАГА! КОРИСНІ ПОРАДИ!

  • Турбуючись про дітей, які страждають від наслідків війни в Україні, Міністерство освіти і науки у співпраці з дитячим психологом підготувало серію інформаційних матеріалів «Психологічна турбота від Світлани Ройз».
  • Під час військових дій діти є однією з найбільш вразливих категорій і потребують психологічної підтримки. На допомогу батькам та вчителям створено відеоінструкції та інфографіки, які містять рекомендації та практичні поради для батьків, що наразі:
  • перебувають з дітьми в бомбосховищах та укриттях;
  • пересуваються в інші міста;
  • залишаються вдома та чекають на повернення рідних-героїв із зони бойових дій.
  • Ці відео – швидка «психологічна» допомога для дітей. Для них створено окрему сторінку на офіційному сайті МОН та на Youtube-каналі МОН.

 

34 of 39

УВАГА! КОРИСНІ ПОРАДИ!

35 of 39

36 of 39

37 of 39

Запрошуємо на сайт Харківської академії неперервної освіти

  • На головній сторінці нашого сайту щомісяця розміщуються плани підвищення кваліфікації й методичних заходів,
  • щодня педагогам надаються нові методичні матеріали з різних тем і напрямів.
  • На сайті «Дистанційна освіта» відбувається реєстрація на курси підвищення кваліфікації.

38 of 39

За додатковою інформацією та зворотнього зв`язку ви можете звернутися за адресою

slavikbandura@ukr.net

BV456159@gmail.com

БАЖАЮ МИРУ ТА ЗДОРОВ`Я

39 of 39