Проєкт «Пазли історії. МИКОЛАЇВ НЕЗЛАМНИЙ»�Конкурс пошуково-дослідницьких проєктів «МІСТО ГЕРОЇ»�Миколаївська гімназія №29�ТЕМА ПРОЄКТУ: �«Від подвигу до пам’яті.�Герої серед нас»��� Виконала учениця 7-А класу � Полісьба Анна � Керівники: Гайченко Н.А., Мороз Є.О��
АВТОРКА ДОСЛІДЖЕННЯ
Учениця 7-А класу Миколаївської гімназії №29 Полісьба Анна
Дата народження 02.02.1973. Загинув 04.12.2023
Пріймак Сергій Володимирович . Старший солдат мінометної роти 79-ї ДШБ. Донецький напрямок
СЕРГІЙ ТА ЙОГО КОХАНА ДРУЖИНА ОКСАНА
Пріймак Серій Володимирович народився 2 лютого 1973 року в селі Тишківка Кіровоградської області. У 1990 році закінчив Тишківську середню школу № 1. Працював трактористом в колхозі.
В 1995 році одружився, переїхав до Миколаєва. У 1996 році народилася дочка Юлія, в 1999 – Ірина.
Вів здоровий спосіб життя, займався спортом. Дуже любив тварин: займався бджільництвом, розводив кроликів.
ПРІЙМАК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
ЗВИЧАЙНЕ ЖИТТЯ ЗВИЧАЙНОЇ ЛЮДИНИ……�
Працював на Миколаївському глиноземному заводі.
У 2003 році закінчив Миколаївський політехнічний технікум за спеціальністю «Монтаж та проєктування суднових машин та механізмів».
Перед початком повномасштабного вторгнення працював у ТОВ «МСП Ніка-Тера».
Спогади доньки Ірини
Я Ірина , донька Героя України,найкращого чоловіка, тата, та Людини. І знаєте, мої спогади не банальні ,та вони дуже чуттєві . Найперший мій спогад про тата ,згадуються коли мені було років чотири. Тоді я зрозуміла наскільки терплячий мій батько, бо малою тато купляв касети з мультиками і я ну дуже любила " Ну Погоди" і просила вмикати, а сама дивилась по серії і тікала грати. І так було по разів 10 за день, та тато казав " ти ж знов не будеш дивитися " та все одно вмикав і я таки знову бігла гуляти. Батько був спокійною та тихою людиною після праці займався бджолярством та дуже любив тварин. Один зі спогадів який показав мені , що таке невимовне кохання: Мені було 16 років, коли я пришла додому та повідомила татові , що він стане дідусем . Як зараз пам'ятаю: він випив 50 грамів і сказав, що все буде добре " В найважчі мої часи мій тато був поруч, я заручившись підтримкою тата, здобула вищу освіту. Тато пишався мною. Його виховання , настанови , кохання , підтримка, були дуже важливі для мене. Я так тобі вдячна за це! Тато завжди пишався , що він молодий дідусь, та привчав мого сина займатися спортом , поважати інших, поїздки на велосипеді та прогулянки до лісу. Мало хто знає яким був мій батько. Це Людина з великої літери бо немає такої людини яку б зкривдив би батько, він не засуджував нікого, поважав людей, та був не тільки гарним батьком , дідусем, чоловіком , а і сином , братом. Тато мав велике добре серце. І найболючіші спогади прийшли з початком війни. В перші години тато сказав " я піду туди , аби вони не прийшли до мене до дому , до моєї сім'ї" Увесь цей важкий час , тато переймався за нас ,втомлений та виснажений він казав ,що у нього все добре , аби тільки ми не рвали собі серце. Бо тільки він знав правду і яке це пекло. А я , ще досі маленька татова донечка, яка ніколи не змириться з його втратою. І я знаю , що час не лікує, бо цей біль на усе моє життя. Та кожного ранку я кажу : тато я так тебе люблю, мені так невистачає тебе. І він приходить, приходить та обіймає увісні. З коханням до тата.
Онуки Влад та Ярослав, які дуже пишаються своїм дідом Сергієм!�Влад та Ярослав навчаються у Миколаївській гімназії №29�
ВІРШ ОНУКАМ ВІД ДІДА СЕРГІЯ
Стоне земля, Українська, від тяжкого металу, що орки всюди накидали.
Стоне, але не здається, мужньо за свою свободу б’ється.
Гинуть найкращі сини України за свободу, за щасливе майбутнє нашої України.
За те, що Ви мої онуки, молоді, жили у свободній, щасливій Україні, завжди!!!
Онуки Влад та Ярослав
ПРИСВЯТА ОНУКАМ……
Любі онуки Влад та Ярослав!
Завжди будьте сильними та сміливими. І нікого не бійтеся. Бо ви народилися в Україні, в країні непереможних, яку поважають в цілому світі. Гордіться, шо ви Українці, будьте завжди з піднятою головою. Бо ця нація сильних, сміливих, непереможних.
ПАМ’ЯТАЙТЕ ВИ УКРАЇНЦІ !
ВІД ДІДА СЕРГІЯ
АНТИТЕРОРИСТИЧНА ОПЕРАЦІЯ НА СХОДІ УКРАЇНИ�
У 2014 році був мобілізований до лав ЗСУ, був закріплений за Одеською 28-ю ОМБР.
З початку війни брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
СЕРГІЙ ТА ЙОГО ПОБРАТИМИ У ПЕРІОД АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ НА СХОДІ УКРАЇНИ�
ПРІЙМАК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
У 2022 році, коли почалося повномасштабне російське вторгнення на територію України, Сергій не став чекати вручення повістки, 25 лютого сам пішов до військового комісаріату. Через три дні принесли додому повістку, приймала її дружина Оксана. А Сергій Володимирович вже був в строю Одеської 28-ї ОМБР , стояв на захисті міста Миколаїв.
«Я проста людина і роблю те, що маю робити. Відчуваю, що в цьому моє покликання. Але пишають тим, що був в рядах тих, хто першими став на захист міста, ми не допустили ворожого прориву» - слова Пріймака С. під час другої 10-денної відпустки.
ПРІЙМАК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
СПОГАДИ ДРУЖИНИ ОКСАНИ
Сергій був доброю людиною. В людях бачив тільки хороше. Дуже любив свою родину, онуки були понад усе. Жив скромно, любив займатись спортом, розводив кроликів, збирав рецепти різних блюд. Я була проти його мобілізації в 2014 році, але він проявив небувалу стійкість. «Піду, бо так треба і я хочу» - були його слова. А в 2022 році сам зібрався і рано вранці пішов до військкомату… З тих пір вдома був лише 2 рази по 10 днів. А 5 грудня 2023 році мені подзвонив командир і сказав, що Сергія більше немає…Я не повірила, не вірила, поки не побачила на власні очі. Хоча…коли Сергія хоронили, не вірила, що саме його опускають під землю. Важко дуже і тепер. Навіть номер телефону не можу видалити
Вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, виявив стійкість і мужність старший солдат мінометної роти 79-ї ДШБ Пріймак Сергій Володимирович…4 грудня 2023 року загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Назавжди 50…Героям Слава!
СІМЕЙНІ РЕЛІКВІЇ
Пам’ять про чоловіка, батька, дідуся……
Дякую за увагу!�