Осип Турянський. Коротко про письменника. «Поза межами болю». Поема в прозі, що хвилює, єднає людські серця, звільняє й просвітлює душу. Умовність зображення. Загальнолюдські мотиви й гуманістичні цінності. Біологічні інстинкти й духовна воля до життя: ідея перемоги духу над матерією. Гуманістичний, життєствердний пафос поеми в прозі, його вселюдська�значимість і всеохопність

педагог

письменник

перекладач

літературний критик

офіцер армії Австро-Угорщини

Народився Осип Турянський

2 лютого 1880 р. в селi Оглядiв Радехiвського району

на Львiвщинi в родинi бiдного тесляра Василя.

Пiсля сiльської початкової школи, де вiн виявив неабиякi здiбностi, О. Турянський із допомогою вчителя Ференса вступив до Львiвської академiчної гiмназiї. Хлопець став одним iз найкращих учнiв, однак через захоплення нелегальною полiтичною лiтературою його виключають iз навчального закладу, і тiльки пiсля втручання батька поновлюють у гiмназiї.

Пізніше вступає на фiлософський факультет Вiденського унiверситету. Пiд час навчання був членом українського студентського товариства «Сiч», друкував статтi в перiодицi, а в 1907 р.

захистив дисертацiю на звання доктора фiлософiї.

Із 1908 р. з’являються його першi оповiдання у вiденському журналi «Сiч».

​

Із 1910 р. О. Турянський – помiчник учителя української мови в Перемишльськiй

українськiй гiмназiї.

Одружується зi Стефанiєю Онишкевич, дочкою греко- католицького священника. У 1912 р.

в них народився син Мирослав, який став чемпіоном з шахів у Львові, а з 50-х років ХХ ст. належав до шахових майстрів США.

Восени 1914 року Осипа Турянського мобілізували до австрійської армії й відправили на

сербсько-австрійський фронт, де він потрапив у полон. Пiд час наступу нiмецької армiї разом iз десятками тисяч сербських вiйськовополонених змушений був переходити через албанськi гори. Із 60 тис. вижило 15 тис. полонених. Серед сімох замерзлих помітили слабкі руки Осипа Турянського. Його повернули до життя, помістивши у холодну воду. Страхiтливi спогади про похiд стали художньою основою твору «Поза межами болю»

Пiсля вiйни О. Турянський викладав рiзнi мовознавчi курси у Вiденському унiверситетi.

У 1923 р. повернувся в Галичину, де працював директором гiмназiї, навчаючи школярiв латини,

нiмецької та французької мов.

Згодом викладав у Рогатинськiй гiмназiї та

Тлумацькiй приватнiй семiнарiї.

Помер О. Турянський

28 березня 1933 р. у

Львовi, куди приїхав на курси українознавства. Похований на Личаківському цвинтарі.

Лiтературна спадщина

• поема в прозі «Поза межами болю»;

• фiлософсько-алегорична повiсть «Дума пралiсу» (1922);

• лiтературно-критичний нарис «Поет вiри i боротьби» (1922);

• збiрка оповiдань «Боротьба за великiсть» (1926);

• комедiя «Раби» (1927);

• роман «Син землi» (1933);

• статтi на культурно-полiтичнi теми.

ПРОКОМЕНТУЙТЕ СЛОВА �ВІЛЬЯМА ВОЛІСА

Кожен помирає. Але не

кожен насправді живе.

Вільям Воліс

Це наймогутніша з відомих мені картин на тлі світової катастрофи не тільки в нашій, а й у цілій європейській літературі... Ваш твір викликає вражіння дійсно пережитого, переболілого і списаного кров’ю серця. І змістом (ідейно), і формою він має прикмету новітнього, наскрізь європейського твору, і я певний того, що він здобуде право громадянства у всесвітньому письменстві. Це наймогутніший протест (без протесту) проти останнього європейського злочину, це крик одчаю душі людини, мужа, батька, а рівночасно вислів віри в людину, який Вам вдалося так просто, а рівночасно так могутньо висловити трьома словами “є сонце в життю’’…

П. Карманський

Читаючи, не знаєш, чи більше дивуватися тому, що автор пережив, чи тому, що написав. Одно і друге справді «поза межами болю». Воно велике.

Б. Лепкий

РІК НАПИСАННЯ

ТВІР ОПУБІКОВАНИЙ

ЖАНР

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ПОЕМА У ПРОЗІ – ліро-епічний твір, написаний прозою, у якому оповідь про історичні події й події з життя героїв розкривається через сприйняття й оцінку оповідача.

РІК НАПИСАННЯ: 1917

ТВІР ОПУБІКОВАНИЙ у1921 році у Відні двома мовами

– українською та німецькою.

ЖАНР - антивоєнна психологічна поема в прозі.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ПОЕМА У ПРОЗІ – ліро-епічний твір, написаний прозою, у якому оповідь про історичні події й події з життя героїв розкривається через сприйняття й оцінку оповідача.

�Літературознавці й критики не мали єдиної думки у визначенні жанру:�

• Зенон Ґузар - поема-симфонія,
• Степан Пінчук -повість-поема,
• Микола Ільницький - роман.

​

ТЕМА

ІДЕЯ

ТЕМА: зображення антигуманності війни, психологічного стану душі людини, що потрапила в екстремальну ситуацію; розкриття ролі чинників, що підтримують волю людини до життя; аналіз ціннісних орієнтирів людини.

ІДЕЯ: перемога духа над матерією: «хай наші спільні муки впадуть прокльоном на старий світ, який ще досі тоне в морі крові і нікчемності… Хай ясна ідея… виведе молоде українське покоління на сонячний шлях волі… І позве народи до вселюдського братерства і любові».

Прокоментуйте слова О. Турянського з «Переднього слова»: «Я чудом остався між живими. Та все здається мені, що я наче з-поза могили дивлюся на вир життя, на дикий танок людських пристрастей і душевного озвіріння. І чую голос із того світу. І почуваю себе чужим, самітним, сиротою між людьми, з якими довелось мені жити тепер – на вигнанню. Моя душа відривається від життя, як осінній пожовклий листок від дерева, й лине далеко-далеко до моїх товаришів».

�Сюжетні елементи твору �

Експозиція.

Зав’язка.

Розвиток дії.

Кульмінація.

Розв’язка.

Ліричний відступ.

�Сюжетні елементи твору �

Експозиція. Похід військовополонених, жорстокість конвою.

Зав’язка. Семеро товаришів вбивають конвоїра й утікають. «Голод і мороз ведуть їх на стрічу смерті, і третій ворог – безнадійність. Вони не їли десять днів».

Ліричний відступ. «Я і мої товариші впали жертвою жахливого злочину, це був злочин, якого люди і природи допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства». «Я чудом остався між живими». Тіні загиблих товаришів з’являються йому у сні і наяву. Автор закликає майбутні покоління українців до «вселюдського братерства і любові».

�Сюжетні елементи твору �

Кульмінація. Моторошний «танець смерті». Вирішують: хто впаде в «танці смерті» першим, із того й знімуть одяг. Першою жертвою стає Бояні.

Розвиток дії. Загибель кожного із товаришів Оглядівського: перший - Бояні, далі – Пшилуський, Ніколич, Сабо, Штранцінгер, Добровський.

Розв’язка. Оглядівський врятований.

ПРОБЛЕМАТИКА

ТВОРУ

​

війна й мир

життя й смерть

загальнолюдські

цінності та ідеали

гуманізм та жорстокість

воля людини та

біологічні інстинкти

свобода вибору

віра й сила духу

влада грошей

Прочитайте твердження. Чи погоджуєтеся?

Добровський і Пшилуський не пробачили зраду своїх дружин.

Сабо, одержимий злобою, чекає найслабшого в танці. Самотній.

Ніколич шкодує, що не зміг виконати свою місію в житті.

Бояні хоче заподіяти самогубство.

Штранцінгер спалює свою скрипку.

Сабо рве банкноти й розмірковує, що то — мати гроші.

Прочитайте твердження. Чи погоджуєтеся?

Оглядівський марить дружиною й сином.

Добровський усвідомлює: «Ми не маємо гроші і не потребуємо їх. Тепер ми стали людьми».

ДОБРОВСЬКИЙ

сильний, гордий, чесний;

не вірить у перемогу добра над злом;

іронізує над товаришами, у той же час підтримує їх;

дуже багато говорить;

інтелект у нього домінує над почуттями;

має організаторські здібності;

не сприймає насильства людини над людиною;

є носієм ідеї людяності, доброти, патріотизму;

Чому в найсильнішого Добровського зникає воля до життя?

ОГЛЯДІВСЬКИЙ

боготворить дружину й сина;

рідко висловлює думки вголос;

має велику внутрішню силу;

вірить у перемогу добра;

спокійний, урівноважений,глибоко приймає горе товаришів;

слабкий фізично;

людяний, співчутливий;

упадає в депресію, але намагається її подолати;

герой у маренні бачить образ матері з дитиною. Це образ Пресвятої Богородиці, яка віддає єдиного сина на спасіння людства.

БОЯН

серб;

«смертельно вичерпаний»;

перший, хто впав у «танці смерті»;

людяний;

любить матір;

зберіг людську гідність в екстремальній ситуації;

Добровський про смерть товариша: « Прокляте те життя, в котрому слабший мусить згинути, щоб дужчий міг жити».

ЧИ НЕ Є ЦЕ ЗАПЕРЕЧЕННЯМ ЖИТТЯ ВЗАГАЛІ?

ШТРАНЦІНГЕР

сліпий скрипаль, у якого війна

забрала все;

мова героя символізована,утаємничена;

його сила – сонце, яке він бачить своїми сліпими очима, і скрипка – голос його серця;

його мовчання - своєрідне спілкування з друзями;

персонаж із великим життєвим досвідом і мудрістю, хоча йому лише двадцять чотири роки;

у товаришів до нього особливе ставлення: як до святого, мученика, що своїми муками спокутує провину всього людства.

Штранцінгер помирає останнім. Що підірвало його сили?

САБО

виразник грубої інстинктивної

первісної волі до життя;

мова героя груба, уривчаста, пересипана

ненормативною лексикою;

керується законом: слабший мусить померти для того, щоб вижив сильніший;

саме він пропонує з’їсти труп Бояні;

не тільки засуджує інших, а й прагне самосуду;

Що «живить» душу Сабо, чому він так довго тримається?

нескореність, любов, осуд братовбивства, співчуття беруть гору над інстинктами.

НІКОЛИЧ

серб;

хоче жити не для себе – для родичів і науки;

м’який, лагідний;

змушує здригнутися товаришів перед людоїдством;

підтримує побратимів у останні хвилини;

сповідує ідеал братньої прихильності й любові, ідеал родини, безкорисливого служіння науці.

життєлюб;

Отже, Добровський, Пшилуський, Сабо, Ніколич, Бояні втрачають волю до життя, але гідно покидають цей світ, бо перероджуються біля вогнища. Доказ — художня деталь: померли сидячи. Чому?

Так ховали східних патріархів. Святий Афанасій віддав чисту душу свою, сидячи на горішньому місці під час читання Євангелії.

ОБРАЗИ-СИМВОЛИ ТВОРУ

Образ матері й дитини

В образi матерi й сина, що нав’язливо переслiдує Оглядівського в його мареннях, є певнi релiгiйнi алюзiї. Оскiльки саме вони рятують

його вiд небуття, їх можна вважати варiантом символiчної

пари Мадонни з сином, що в iконографiї має два рiзновиди: мати з немовлям i мати, що оплакує свою дитину.

ОБРАЗИ-СИМВОЛИ ТВОРУ

Сонце

Символ моральної чистоти, духовного осяяння, воно освітлює й зігріває землю, дає їй плодючість, тому часто його пов’язують із материнством і майбутнім. У мріях героїв поеми постає далекий, щасливий, ідеалізований простір, наповнений сонячним теплом і

любов’ю рідних – країна Сонця. Цей образ тісно пов’язаний з образом Штранцінгера, очі якого «...хочуть показати темряві всесвіту й лукавості богів невмируще сонце й надію людського духа».

ОБРАЗИ-СИМВОЛИ ТВОРУ

Дорога

Символ єднання, блукань, спогадів; вона може означати життєвий шлях або шлях душі в потойбіччя.

Дорога – це те місце, де проявляється доля людини, її вдача, і саме в дорозі проходять випробування життям семеро товаришів.

ОБРАЗИ-СИМВОЛИ ТВОРУ

Хрест

символ вічного життя, оберіг від темних сил; символ

спокути гріхів усього людства, яке почало безглузду й несправедливу війну, тобто семеро людей мусять нести цей хрест, терпіти ці муки, щоб людство дістало прощення за свої гріхи.

ОБРАЗИ-СИМВОЛИ ТВОРУ

Крук

Вісник лиха; трупожер, що передрікає смерть; має найтісніший зв’язок із душами померлих. Оглядівський, дивлячись на круків, розуміє несправедливість: птахи вільно літають, про них дбає Бог, хоча вони зловіщі й жорстокі, а люди перебувають у прірві болю й розпуки, покинуті напризволяще.

Фільм «Поза межами болю» (1989 р., Я. Лупій).