Тема: Воєнно-політичні події 1650 -1653рр.

Умови Зборівського договору 1649

​

• Україна в межах Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводств під офіційною назвою Військо Запорозьке визнавалася автономією в межах Речі Посполитої

​

• Кількість реєстрового козацтва -40 тис., решта козаків мали повернутися у підданство до панів

​

• Шляхта отримала право повернутися до маєтків, відновлювалися попередні повинності селян і міщан

​

• Державні посади мають право займати лише православні шляхтичі

​

• Учасникам війни оголошувалася амністія

​

• Питання про долю унії та церковне майно мало бути винесено на найближчий сейм

​

• Євреї та єзуїти мають залишити Україну

​

  На звільнених від польського панування українських землях сформувалася

Українська козацька держава

​

Назви:

​

• Військо Запорозьке (офіційна назва)

​

• Гетьманщина

​

• Українська гетьманська (козацька) держава (сучасні дослідники)

ГЕНЕРАЛЬНА ВІЙСЬКОВА РАДА

(найвищий орган влади)

ГЕТЬМАН

(глава держави, обирався безстроково)

СТАРШИНСЬКА РАДА

(рішення Старшинської ради були обов’язковими для гетьмана)

РАДА ПРИ ГЕТЬМАНІ

(обговорювала з  гетьманом можливі шляхи розв’язання найважливіших питань, готувала проєкти рішень для Старшинської ради)

УРЯД ГЕТЬМАНЩИНИ (центральний орган виконавчої влади, складався з генеральної старшини)

ПОЛКОВІ,

СОТЕННІ

УРЯДИ

Міські й сільські козацькі отамани

Адміністративно-територіальний устрій

Гетьманщини 

Територія поділялася на

полки і сотні

Полк  — у  Гетьманщині:

1)  адміністративно­територіальна одиниця; 2)  підрозділ козацького війська

Сотня  — у  Гетьманщині:

1)  адміністративна одиниця

у  складі полку;

2)  підрозділ козацького війська

У  1649  р. на Лівобережжі існувало сім полків (Полтавський, Ніжинський, Чернігівський, Миргородський, Прилуцький, Переяславський і Кропивнянський), а на Правобережжі — дев’ять (Київський, Канівський, Білоцерківський, Уманський, Чигиринський, Черкаський, Кальницький, Корсунський і  Брацлавський)

Столиця держави – м. Чигирин,

резиденція гетьмана

Вивчення нового матеріалу

Відновлення  воєнних  дій 1650-1653рр. 

Битва  під  Берестечком.

У  лютого 1651  р. польські війська розгорнули наступ на Східному Поділлі.

Вирішальна битва воєнної кампанії 1651  р. відбулася на Волині, неподалік міста Берестечко.

• Польське військо, очолюване королем Яном ІІ Казимиром, налічувало близько 220—240  тис. осіб.

​

• Військо Б. Хмельницького налічувало близько 100 тис. осіб. До нього приєдналося 30—40-тисячне татарське військо на чолі з  ханом Іслямом ІІІ Гераєм.

Битва під Берестечком розпочалася 18  червня 1651р. і  тривала з  перемінним успіхом. Сторони зазнавали значних втрат, особливо татари. Переламним днем стало 20 червня. Польське військо вийшло зі свого табору та приготувалося до вирішального бою.

Битва  під  Берестечком 18-30 червня 1651р.

Битва  під  Берестечком 18-30 червня 1651р.

Однак Б. Хмельницький хотів уникнути бою. Це було зумовлено тим, що напередодні хан повідомив гетьмана, що наступного дня буде мусульманське свято, під час якого татари не можуть воювати, а  також попередив про пригніченість його воїнів через поразки.

Під час битви польські частини відчули негаразди в козацько-татарському війську й перейшли в наступ на позиції татар. Серед татар зчинилася паніка, і  вони почали тікати. Іслям ІІІ Герай не зміг їх зупинити та приєднався до війська.

Іслям ІІІ Герай

Битва  під  Берестечком 18-30 червня 1651р.

Усвідомлюючи, що битва програна, Б.  Хмельницький відвів козаків до укріпленого табору, влаштованого в  долині річки Пляшівка.

Залишивши наказним гетьманом Ф. Джеджалія, він рушив за ханом. Наздогнавши Ісляма ІІІ Герая, Б.  Хмельницький був змушений визнати, що повернути на поле битви виснажене втечею і  зневірене татарське військо неможливо.

Іслям ІІІ Герай

Б. Хмельницькй

Щоб уникнути остаточної поразки, Б. Хмельницький почав збирати армію біля Білої Церкви для нової вирішальної битви.

У той час укріплений козацький табір під Берестечком перебував в  облозі та  відбивав атаки польських частин. Визволити війська з оточення мав І. Богун. За його наказом через болото та Пляшівку збудували переправу, якою й  було виведено основні сили української армії та всю полкову артилерію. Проте значна частина селянських загонів була розгромлена.

Іван Богун

«Ой чого ти почорніло…»

Тарас Шевченко

Ой чого ти почорніло,

Зеленеє поле?

– Почорніло я од крові

За вольную волю.

Круг містечка Берестечка

На чотири милі

Мене славні запорожці

Своїм трупом вкрили.

Та ще мене гайворони

Укрили з півночі…

Клюють очі козацькії,

А трупу не хочуть.

Почорніло я, зелене,

Та за вашу волю…

Я знов буду зеленіти,

А ви вже ніколи

Не вернетеся на волю,

Будете орати

Мене стиха та орючи

Долю проклинати.

Пам’ятник загиблим козакам та селянам-­повстанцям.

Національний історико-­меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви»

(Рівненська обл.). Скульптор А. Кущ. 1991 р.

На кінець серпня 1651 р. Б. Хмельницькому вдалося зібрати 60-тисячну армію, до якої приєдналося 40-тисячне військо ногайських татар.

Козацько-татарська армія розмістилася на добре укріплених позиціях під містом Біла Церква.

Сюди з-під Берестечка прибуло 35-тисячне польське військо, очолюване М.  Потоцьким. Проте постійні напади селянських загонів, нестача продовольства, епідемії хвороб обмежували можливості польської сторони.

Бої 13—15 вересня були невдалими для польського війська та змусили М.  Потоцького відмовитися від намірів провести вирішальну битву й поставити табір. Поширювалися чутки, що з  Криму на допомогу Б.  Хмельницькому днями прибуде Іслям ІІІ Герай із великим військом.

Зважаючи на це, польська сторона погодилася на пропозицію Б. Хмельницького розпочати переговори, однак висунула умови, які перекреслювали більшість здобутків Національно-визвольної війни середини ХVІІ  ст.

Гетьман погодився підписати договір на досить важких для Гетьманщини умовах. Імовірно, він

розумів слабкість свого війська, краща частина якого загинула під Берестечком, і  величезні втрати татар.

Умови Білоцерковського договору 1651

​

• Територія Гетьманщини обмежувалася Київським воєводством

​

• Шляхта поверталася до своїх маєтків

​

• Реєстр 20 тис., решта козаків мала повернутися під владу панів

​

• Гетьман мав підпорядковуватися королю:

​

• був позбавлений права дипломатичних відносин з іншими державами й  мусив розірвати союз із Кримським ханством.
• Гетьман мав призначати генеральну старшину й полковників за згодою короля.
• Б.  Хмельницький зберігав посаду гетьмана, але після його смерті право призначати та звільняти гетьмана переходило до короля.

​

• Пани не мали права притягувати своїх підданих до суду за участь у  війні.

Наслідки Білоцерковського договору 1651 р.:

• Зменшення території Гетьманщини
• Масове незадоволення козаків і селян, що мали повертатися під владу панів
• Початок масової міграції українців на Лівобережжя

У  роки Національно-визвольної війни Б. Хмельницький та його син Тиміш Хмельницький у 1650, 1652  і 1653  рр. здійснили чотири походи до Молдавського князівства.

Метою походів було позбавити польське командування можливості використати територію Молдавії як плацдарм для наступу на українські землі та домогтися якомога більшої політичної ізоляції Речі Посполитої.

При цьому Б. Хмельницький намагався схилити Молдавію до укладення династичного союзу шляхом одруження Т.  Хмельницького з  донькою молдавського господаря Василя Лупу Розандою. До того ж  друга донька В.  Лупу була одружена з  литовським князем Я.  Радзивіллом. Завдяки шлюбу свого сина гетьман також розраховував принаймні забезпечити нейтралітет Литви в  його подальшій боротьбі з  Польщею.

Молдавські походи Богдана Хмельницького 1650-1653

Тиміш Хмельницький і Розанда Лупу

У серпні-вересні 1650  р. відбувся перший молдавський похід, очолюваний Б.  Хмельницьким і  кримським султаном Киримом Гераєм.

Козацько-татарське військо (60  тис. козаків і  30  тис. татар) заволоділо столицею Молдавії  — містом Ясси.

В. Лупу уклав договір, за яким вступав у  союз із Б.  Хмельницьким і  відмовлявся допомагати Речі Посполитій.

Однак після поразки українського війська в  битві під Берестечком В. Лупу розірвав угоду.

У липні-серпні 1652 р. Б.  Хмельницький і  Т.  Хмельницький на чолі 35-тисячного козацько-татарського війська вирушили до Ясс, щоб примусити молдавського господаря виконувати умови договору.

Молдавські походи Богдана Хмельницького 1650 -1653

Оскільки це не відповідало інтересам Речі Посполитої, польний гетьман М. Калиновський вирішив перешкодити цьому походу.

​

Біля гори Батіг поблизу Ладижина на шляху українського війська він розташував укріплений табір із військами (35  тис. осіб разом зі слугами).

Уранці 22  травня 1652  р., прибувши під Батіг та оцінивши ситуацію, Б. Хмельницький з’ясував, що кількість війська М.  Калиновського значно менша за розміри польського табору. Він наказав атакувати його з  усіх боків, оскільки у  противника не було можливості захищати весь табір одночасно. Атаки козаків і  татар на табір завершилися повним розгромом польської армії. У битві загинуло близько 10 тис. польських воїнів і  сам М. Калиновський.

Українсько-молдавський союз було поновлено, відбулося вінчання Т. Хмельницького та Розанди Лупу.

Битва під Батогом травень 1652р.

У результаті перемоги козаків над польською армією в битві під Батогом українсько-молдавський союз було поновлено, відбулося вінчання Тимоша Хмельницького та Розанди Лупу.

​

Доля Розанди Лупу склалася нещасливо. її подружнє життя з  Тимошем Хмельницьким було

нетривалим. Через рік після весілля сина гетьмана було вбито.

Тіло чоловіка Р.  Лупу зустрічала, тримаючи на руках новонароджених синів ­близнюків.

Після років поневірянь вона повернулася до Молдавії,

де  й  провела останні 20  років свого життя.

Р.  Лупу загинула, потрапивши до поляків, які стратили її як невістку ненависного їм українського гетьмана. Доля її дітей невідома.

Тиміш Хмельницький і Розанда Лупу

Результати молдавських походів:

​

• Т. Хмельницький у бою в Сучавській фортеці отримав поранення і помер
• Козаки вимушені були повернутися додому

Польська армія, очолювана королем Яном ІІ Казимиром, просуваючись українськими землями, восени 1653  р. дісталася Жванецького замку, що розташовувався поряд із Хотином, і зупинилася там в укріпленому таборі. Її кількість разом зі слугами становила 60 тис. осіб.

У середині жовтня 1653  р. сюди прибули війська Б.  Хмельницького та хана Ісляма ІІІ Герая. Розпочалася облога козацько-татарською армією польського табору. У  підпорядкуванні гетьмана було близько 30—40  тис. козаків, приблизно такою ж  була кількість татарської кінноти.

На початок грудня в  кільці облоги від голоду, холоду і  хвороб загинуло близько 10  тис. осіб. Під тиском цих обставин поляки розпочали переговори про мир.

Облога Жванця осінь-зима 1653р.

5  грудня 1653  р. поблизу міста Кам’янець хан Іслям ІІІ Герай та король Ян ІІ Казимир уклали в усній формі кримсько-польський договір. Умови Кам’янецької угоди передбачали припинення воєнних дій та згоду польської сторони виплатити кримському хану викуп (так звані «упоминки»).

​

Щодо визначення в  договорі правового статусу Гетьманщини однозначної інформації немає. Одні джерела стверджують, що відновлювалися умови Зборівського договору, інші  — що козаки залишалися лише зі своїми давніми правами і  привілеями (які вони мали до початку війни).

Облога Жванця осінь-зима 1653р.

Становище Гетьманщини наприкінці 1653р.

• Зневіра й  розчарування у війні: наприкінці 1653  р., незважаючи на перемоги, становище Гетьманщини було критичним. Цілі райони Пра­вобережжя, де відбувалися воєнні дії, були спустошені. Десятки тисяч людей потрапили в полон до татар, загинули в боях, померли від голо­ду, епідемій холери й  чуми.

​

Протягом 1648—1653  рр. кількість населення України скоротилася на 30—40 %. Розгорталося масове пе­реселення українців з  охоплених війною територій на Лівобережжя, Слобожанщину, до Московії та Молдавії.

Поглиблювався занепад сільського господарства, ремесел, промислів і  торгівлі, що унеможливлювало подальше ведення війни.

​

• Необхідність шукати нового союзника у боротьбі з Польщею