Екологічні проблеми � України

В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля. За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), із більш ніж 6 млн. відомих хімічних сполук практично використовується до 500 тис. сполук; із них біля 40 тис. мають шкідливі для людини властивості, а 12 тис. є токсичними.

​

До кінця XX в. забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва, сільського господарства, комунального господарства міст набуло глобального характеру і поставило людство на грань екологічної катастрофи. Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури грунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані змінидовкілля.

Багато речей відповідає за стан держави, та найголовнішою з них є екологія країни. Екологія – це здорове життя людей, а тому й забезпечення гарного існування .

Багато факторів впливало на погіршення стану екології в нашій країні, за роки її існування. Одним з таких факторів і є аварія на ЧАЕС, яка має страшні наслідки, що залишились не тільки у нашій країні.

Україна належить до країн з високим рівнем негативних екологічних наслідків виробничої діяльності, у зв'язку з чим проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів набуває першорядного значення.

Проблема охорони навколишнього середовища зумовлена історичними та екологічними факторами розвитку економіки

​

Забруднення повітря

​

Основним забруднювачем атмосферного повітря в Україні є�промисловість : вона робить майже вдвічі більше шкідливих викидів, ніж�автотранспорт (відповідно 65 і 35 %).�Серед промислових об'єктів основними забруднювачами атмосферного�повітря є підприємства теплоенергетики (близько 29 % усіх шкідливих�викидів у атмосферу).

Основними забруднювачами атмосфери є промислові підприємства.

Повітря забруднюють практично всі види сучасного транспорту, кількість якого постійно збільшується у всьому світі. Майже всі складові вихлопних газів автомобілів шкідливі для людського організму, а оксиди азоту до того ж беруть активну участь у створенні фотохімічного смогу. Одна вантажівка або один легковик викидає в повітря відповідно 6 м3 чадного газу СО. Забруднюється повітря і пилом гуми з покришок автомобілів і літаків (один автомобіль утворює близько 10 кг гумового пилу).

​

В промислово розвинутих країнах основним джерелом забруднення атмосфери є автотранспорт, парк якого безупинно росте. Якщо в 1900 р. на планеті нараховувалося біля 6 тис. автомобілів, то до 2000 р. чисельність світового парку автомашин досягла 500 млн. одиниць.

​

Забруднення води

Аналіз ситуації показав, що малі річки України забруд­нені більше, ніж великі. Це пояснюється не тільки їхньою малою водністю, але й недостатньою охороною. Найбільш забруднені Південний Буг, річки Донецької і Луганської обла­стей, Чорноморського узбережжя півдня України.

Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн тонн со­лей і значна частина стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина мінеральних добрив і отрутохімікатів зми­вається з полів у ріки. Рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10— 40 % неорганічних речовин (40 % азоту, ЗО % фосфору, 20 % калію) і практично не вилучають солі важких металів. Деградація, висихання малих річок невідворотно призве­де до деградації великих рік, тому проблема їхнього збере­ження й оздоровлення є однією з найгостріших для нашої молодої держави.

​

Особливо актуальною проблемою України є охорона водних ресурсів. У розрахунку на одного жителя припадає 1000 м3 води місцевого стоку на рік, але забезпечення неоднакове в різних частинах країни. Так, у Західній економічній зоні воно у 7 разів вище, ніж у Південній, та у 3 рази вище, ніж у Східній. З урахуванням транзитного стоку (Дунай, Дніпро, Сіверський Донець) середнє забезпечення водою становить 3500 м3 на одного жителя.

Забезпечення населення і промисловості прісною водою здійснюється в основному завдяки забору води з річок, яких близько 73 тис.

​

Забруднення грунту

Боротьба із забрудненнями ґрунтів як дуже важлива проблема сьогодення вирішується в Україні двома шляхами. Перший з них — попереджувальні (профілактичні) заходи, які не допускають надходження токсикантів у ґрунт, другий — очищення ґрунту від тих токсичних речовин, що вже потрапили до нього. Ґрунт — найважливіший ресурс людства. Не буде ґрунту, придатного для одержання продуктів харчування, всі інші людські цінності втратять своє значення. Разом з тим ґрунт — це відновний ресурс, проте його відновлення на два-три порядки дорожче, ніж охорона. Саме тому питаннями охорони ґрунтів повинні володіти всі спеціалісти сільськогосподарського виробництва. Необхідно також докласти значних зусиль спеціалістам в інших галузях народного господарства, тому що руйнування, деградація та забруднення ґрунтів відбувається не тільки на землях сільськогосподарського використання, а й у лісовому та водному господарствах, при будівництві доріг і міст, видобуванні корисних копалин тощо. Слід також сформувати і суспільну думку про важливість для людства ґрунтоохоронних заходів, тому що від цього залежатиме, чи будуть розроблені й впроваджені національні програми з охорони ґрунтів. Необхідна всенародна екологічна освіта.

​

Ядерні та промислові проблеми

​

В Україні на середину 1980-х років було зосереджено до 40% потужностей атомних електростанцій СРСР. Найбільші викиди речовин в атмосферу спостерігалися в великих індустріальних центрах: Кривому Розі, Маріуполі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Єнакієвому, Донецьку, Дебальцевому, Макіївці та ін.

​

Екологія довкілля

​

Величезна сільськогосподарська освоєність та невиправдана розореність земель, концентрація промислового виробництва та його застаріла технологія, хижацьке ставлення людини до природи унеможливлюють стабільний розвиток на нашій Землі. Що таке забруднення, чим воно обумовлене і які його наслідки — про це піде мова далі. Варто лише зауважити, що забруднення проявляється через надмірну концентрацію тих чи інших хімічних елементів або енергії вище фонових або допустимих норм. Воно може бути природного й техногенного походження, і може викликати якісні зміни характеристик основних компонентів природи та їх складових і негативно впливати на живі організми.

НАЙБІЛЬШІ УКРАЇНСЬКІ ЄКОЛОГІЧНІ КАТАСТРОФИ

Чорнобильська катастрофа

​

Чорно́бильська катастро́фа — техногенна, екологічно-гуманітарна катастрофа, спричинена двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території Української РСР, в ніч на 26 квітня 1986 року. Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся радіоактивний викид потужністю в 300 Хіросім. 

Фосфорна аварія під Ожидовом

​

Фосфорна аварія під Ожидовом — техногенна катастрофа, що трапилась 16 липня 2007 року о 16:55 у Буському районіЛьвівської області.

На перегоні Красне — Ожидів зійшли з колії та перекинулися 15 цистерн з жовтим фосфором товарного потягу №2005 (всього у складі потягу було 58 вагонів). Цистерни слідували зі станції Аса (Джамбул, Казахстан) до станції Оклеса (Республіка Польща). Через витік фосфору із однієї цистерни сталося самозаймання 6 цистерн. ^[1]

В результаті сходження цистерн було пошкоджено 50 м залізничної колії, близько 100 м контактної мережі та три опори. Під час гасіння пожежі утворилася хмара з продуктів горіння (зона ураження близько 90 кв. км)^[2]. Почалась евакуація із зони ураження. В першу чергу евакуювали людей з найближчих сіл, інших за бажанням. Ситуація ускладнювалась тим, що водою гасити фосфор не можна.

​

Радіоактивне зараження в Краматорську

​

Радіоакти́вне зара́ження в Крамато́рську — радіоактивне опромінення мешканців одного з панельних будинків у Краматорську Донецької області Української РСР в період з 1980 по 1989 роки.

Наприкінці 1970-х у Каранському кар'єрі Донецької області, де видобували гравій та щебінь, було загублено ампулу з цезієм-137, що використовувалась у рівнемірі. Почалися пошуки, керівництво попередило своїх численних замовників про втрату. До закінчення пошуків поставки щебеню за вказівкою уряду СРСР було припинено. Через тиждень пошуки офіційно закінчилися невдачею. За чутками, щебінь із цього кар'єру використовували для спорудження Олімпійських об'єктів у Москві й керівництву країни потрібно було завершити їх будівництво вчасно.

1980 року в Краматорську було здано в експлуатацію панельний будинок № 7 по вулиці Гвардійців Кантемирівців. Загублена ампула розміром 8 на 4 мм, яка випромінювала 200 рентген на годину, була вмурована в стіну одну зі стін дитячої кімнати.

1981 року померла 18-річна дівчина, що жила в цьому будинку, а через рік — її 16-річний брат, потім — їхня мати. У квартиру вселилася інша сім'я, у якій незабаром помер син-підліток. Усі загиблі померли від білокрів'я. Лікарі пояснювали діагнози поганою спадковістю. Батько загиблих домігся детального розслідування, яке виявило високий рівень радіоактивності в дитячій кімнаті, у суміжній квартирі за стіною та в квартирі поверхом вище.

Мешканців відселили, після чого було визначено точне розташування джерела випромінювання. Вирізавши частину стіни, її доставили до Київського інституту ядерних досліджень, де ампулу було витягнуто. За заводським номером було встановлено власника ампули.

Після вилучення ампули гамма-випромінювання в будинку № 7 зникло, рівень радіоактивності зрівнявся з фоновим.

​

Аварія в Горлівці 2013

​

Аварія в Горлівці — техногенна катастрофа, що сталася 6 серпня 2013 року на заводі ПАТ «Концерн Стирол», який розташовано в місті Горлівка Донецької області, внаслідок чого відбувся викид аміаку в повітря. У результаті аварії шість осіб загинуло^[1] та постраждало 26 осіб, які звернулись за медичною допомогою, 25 із них було госпіталізовано^[2].

Аварія стала наймасштабнішою на підприємствах хімічної промисловості України за роки незалежності.

Висновок �(що треба зробити?)

- Насадження лісів та парків;

​

- підвищення якості палива;

​

- заборона використання етильованого бензину;

​

- маловідходне та безвідходне виробництво;

​

- встановлення додаткових фільтрів та очисних споруд;

​

- використання циркуляційної системи водопостачання та біологічна очистка стічних вод;

​

- використання дизельного палива та заміна вугілля біопалив.

​