ЛЕКЦІЯ �“ПРИЧИНИ ТА ПІДГРУНТЯ ПОЛІТИЧНОЇ КОРУПЦІЇ”

​

​

• Політична корупція ‒ неправомірне використання політичних владних повноважень, під час чого відбувається обмін ресурсів – державних на матеріальні блага на особисті та політичні вигоди.
• Не завжди політична корупція має чітко виражене матеріальне втілення. Винагорода використовується не тільки в особистих цілях певної посадової особи, а й у владно-політичних цілях.

Складнощі дослідження політичної корупції

• . зумовлені як значним колом суб’єктів ймовірних політично-корупційних дій (політичні партії, виборчі блоки, виборчі комісії та ін.), так і сферами, в яких можуть проявитися корупційні зловживання (фінансування партій, електоральний процес, лобіювання, судочинство тощо)

​

Політична корупція охоплює:

1) партійну корупцію (порушення порядку фінансування; прийняття партійних рішень в обхід механізмів внутрішньопартійної демократії; створення «партій на продаж»; продаж місць у потенційно прохідній частині партійного списку; використання «підставних донорів» для обходу лімітів на пожертви партіям тощо);

• 2) електоральну корупцію (порушення правил надходжень до виборчих фондів; різні форми підкупу виборців і членів виборчих комісій; застосування адміністративного ресурсу в інтересах окремих суб’єктів виборів тощо);

• 3) лобістську корупцію (непрозоре, тіньове просування в органах влади інтересів зацікавлених осіб за винагороду та ін.);

• 4) представницьку корупцію (зміна депутатом парламентської фракції з корисливих мотивів, інші дії, які лежать у площині політичної етики тощо);

• 5) клієнтарно-патронажну корупцію (використання державних ресурсів задля просування інтересів певних індивідуальних чи колективних акторів; непотизм, кронізм, фаворитизм; дії, пов’язані з наявністю конфлікту інтересів тощо);

• 6) судову корупцію (виконання органами правосуддя політичного замовлення).

Підґрунтя політичної корупції на пострадянському просторі

• 1) політична культура, що сформувалася на східній моделі управління державою, яка була заснована на патріархальності суспільних відносин, сімейності державного устрою, сакральності влади;

• 2) соціальна відчуженість бюрократії від суспільства, перетворення чиновників на певну касту, пов'язану корпоративною етикою, а також низьке почуття відповідальності за виконану роботу і, як наслідок, її надзвичайно низьку ефективність, що було характерно, передусім, для бюрократії радянської доби;

• 3) лобіювання державними службовцями корпоративних та партійних інтересів, що призвело до формування фінансово-політичних кланів, які фактично перетворили державний апарат на свою адміністративну надбудову.

Основна причина політичної корупції в Україні

• - клієнтизм, непотизм, фаворитизм, заступництво (патронат), що обумовили перевагу неформальних інститутів над формальними.

Приклади політичної корупції в Україні

• 03 вересня 2019, 17:07
• Верховна Рада ухвалила Постанову про внесення до порядку денного другої сесії та направлення до Конституційного Суду проекту Закону «Про внесення змін до статті 93 Конституції України (щодо законодавчої ініціативи народу)»
•  За це рішення проголосували 338 народних депутатів.
•  Для представлення законопроекту Д.Разумков запросив на трибуну Представника Президента України у Конституційному Суді України Федора Веніславського.
• Представник Президента України зазначив, що законопроектом пропонується доповнити перелік суб'єктів права законодавчої ініціативи, визначених статтею 93 Конституції України, таким суб'єктом, як народ. 
• «Фактично, президент Зеленський своїм законопроектом ставить народ України на перше місце – в списку суб’єктів, які можуть ініціювати закон», - сказав він.

​

ОКРЕМА ДУМКА�судді Конституційного Суду України Мельника М. І. стосовно Висновку Конституційного Суду України від 13 листопада 2019 року № 5-в/2019 �

• «Народ не може бути «рядовим» суб’єктом законодавчої ініціативи»
• Народ, як носія суверенітету і єдине джерело влади в Україні, не можна поставити в один ряд з органами державної влади та окремими посадовими особами, через які він здійснює свою владу (ч. 2 ст. 5 Конституції). Натомість Законопроектом народ, влада якого є первинною, єдиною і невідчужуваною, пропонується визнати «рядовим» суб’єктом законодавчої ініціативи та прирівняти в цій частині до органів і посадових осіб державної влади, влада яких є похідною (вторинною) від влади народу.

“Опитування – це народовладдя…”

 27.10.2020 КСУ ухвалив рішення, яким визнав статтю 366-1 Кримінального кодексу, яка передбачає покарання за недостовірне декларування, неконституційною.

• Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт, яким пропонує припинити повноваження суддів Конституційного суду, визнати його рішення про декларування "нікчемним" і без правових наслідків та скасувати відповідні зміни до ЗУ "Про запобігання корупції". 
• Джерело: проєкт закону №4288 "Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства"

​

Віталій Портников:

• "Однак якщо підійти до врегулювання ситуації з Конституційним Судом із тим інструментарієм, який пропонує нам чинний президент Володимир Зеленський, ми можемо опинитися ще далі від досягнень Революції Гідності, ніж були дотепер – на дистанції, яка є досить короткою до авторитаризму".

Зарубіжний досвід протидії політичній корупції

Греція�

• У рейтингу Індекс сприйняття корупції, який розраховує організація Transparency International Греція має: 2012 рік – індекс 36, 2013 – 40, 2014 – 43, 2015 – 46, 2016 – 44 (це 69-е місце серед 176 держав, охоплених індексуванням).
• Корупція в Греції є системною політичною проблемою. Існує серйозна недовіра громадян до держави та уряду, що гальмує реалізацію антикорупційних декларацій. У ситуації процвітання політичної корупції серед верхівки істеблішменту та регулярних корупційних скандалів, середньостатистичний грек, спостерігаючи корупційну недоброчесність своїх державців, цілковиту відсутність у них антикорупційної моделі поведінки, на своєму низовому рівні толерує побутову корупцію, що практично унеможливлює наразі ефективність протистояння всієї нації різним проявам корупції – від політичної до побутової.

• Умовно позитивний досвід – Італія.
• Однією з найбільших кампаній проти італійських політиків-корупціонерів стала операція «Чисті руки», розпочата у 1992 році. Ця кампанія проти корупції у вищих ешелонах влади загалом проводилася майже 5 років, стартувавши із рішучих ініціатив міланської прокуратури. Було арештовано близько 2600 осіб, у тому числі два колишні прем’єри – соціаліст Б. Краксі та християнський демократ Дж. Андреоті, чимало депутатів парламенту. В ході слідства з’ясувалися зв’язки з мафією практично усіх партій, які майже 50 років входили до коаліції; у підсумку практично усі ці партії розпалися. Під слідством опинилися близько 20 тис. осіб. Щоб уникнути обвинувачень у політичній та інших формах корупції, звільнилися понад 80 % чиновників. Посилення судового апарату в результаті кампанії «Чисті руки» привело до деякого ослаблення корупційних мереж в Італії.

• Португалія
• Португальці є найнетерпимішими до корупції європейцями: повідомити про корупційні факти готові 78 % португальців.
• Останні корупційні скандали:
• 1) у 2010 році після публікації у німецькому журналі «Der Spiegel» стали відомі факти, на основі яких представники португальського уряду запідозрювалися в отриманні неправомірної вигоди (1,6 млн євро) ще у 2004 році при закупівлі підводних човнів (субмарини «Трайдент» U-214 на суму 800 млн євро);
• 2) у 2014 році низка високопосадовців була змушена піти у відставку в зв’язку з привілеями, які отримували іноземні інвестори при отриманні віз. У відставку подав міністр внутрішніх справ М. Маседу. В цьому ж році на лаві підсудних опинилася й екс-міністр освіти М. де Л. Родрігеш за звинуваченням у порушенні режиму державного найму, в результаті якого скарбниці були спричинені збитки 220 тис. євро;
• 3) « у 2014 році колишнього прем’єр-міністра соціаліста Ж. Сократеша (2005–2011 роки урядування) було затримано за підозрою в ухилянні від сплати податків і легалізації злочинно нажитих коштів.

• Іспанія
• - надвисокий рівень готовності населення до корупції – 95 %; 63 % іспанців засвідчують, що корупція істотно впливає на їх життя; 87 % сумніваються у прозорості фінансування політичних партій.
• Податкові злочини сестри короля Іспанії Філіпа VI, інфанти Крістіни (ухиляння від сплати податків) та її чоловіка І. Урдангаріна (підробка документів, відмивання грошей) на посаді керівника громадського фонду “Instituto Noos”; ця організація була прикриттям для отримання великих сум із бюджетів Балеарських островів і Валенсії та їх подальшого привласнення невеликою групою осіб; у лютому 2017 року засуджений до 6 років і 3 місяців ув’язнення). По цій же справі засуджений і колишній очільник Балеарських островів Ж. Мейтас (3 роки і 8 місяців ув’язнення). Опитування громадської думки засвідчили: через цю гучну справу репутація іспанських монархів зіпсована, а популярність короля Хуана Карлоса знизилась у кілька разів в останні роки його правління (зрікся влади на користь свого сина Феліпе IV 19.06.2014 року)».

• Держави Балтії: успішний досвід мінімізації на пострадянському просторі
• 1. Дерадянізація та деноменклатуризація публічної влади шляхом національно-державної люстрації.
• 2. Широка антикорупційна нормативно-правова база.
• Виклики: зовнішній чинник
• Приклад: У 2017 році розглядалася справа колишнього мера Таллінна Е. Савісаара та його соратників. Щодо Е.Савісаара висунуті звинувачення у використанні ресурсів міського бюджету у власних інтересах та інтересах Центристської партії Естонії (партія позиціонується як проросійська), незаконному отриманні коштів на фінансування партії, відмиванні грошей, хабарництві.

Прояви політичної корупції в Україні

• 1. Неідеологічні партії.
• 2. Підкуп виборців.
• 3. Діяльність Верховної Ради.
• 4. Депутатський імунітет .
• 5. Обсяг повноважень Президента.
• 6. Діяльність Кабінету Міністрів.
• 7. Корумпованність судової гілки.
• 8. Діяльність ЦВК.
• 9. Залежність ЗМІ.

​

​

​

Висновки

• Політична корупція в  Україні набула всеохоплюючого, «тотального» характеру:
• ***політична корупція приманна всім етапам формування та  діяльності влади і місцевого самоврядування, всім без винятку державним і політичним інститутам;
• ***корупційні відносини між органами влади та  їх представниками у політичному середовищі набули рівнозначного характеру з  легітимними, а в деяких випадках — практично повністю підмінили їх;
• ***корупційні схеми вважаються цілком прийнятними для політичної та  управлінської еліти; політична корупція сприймається суспільством як даність і не викликає потреби в  активній протидії їй, навпаки — частина громадян добровільно бере участь у  корупційних схемах.

​