Проблема свободи і неволі, особистості і натовпу в оповіданні Володимира Дрозда «Білий кінь Шептало»

„З янголів письменників не буває. Про що писатиме янгол, якщо душа його - наче білосніжний аркуш паперу, свята?” - запитував Володимир Дрозд.

Народився на Чернігівщині у селі Петрушин. Село знаходилось на межі між Білоруссю і Росією. Це накладало свій відбиток на побут людей, культуру. Саме мальовничість місцевості допомогла сформуватися тонкій душі письменника

Трохи біографії

Війна

Нещасливе дитинство

Перші книжки – старі підручники старших сестер

Армія

​

Одруження з українською поетесою Іриною Жиленко

Очолював редакцію журналу «Київ»

Був першим заступником голови Національної спілки письменників України

Творчий ужинок Володимира Дрозда - вагомий і щедрий: понад 20 книг повістей і оповідань, чимало з яких перекладено російською, польською та іншими європейськими мовами. Читачам сподобалися його повісті „Семирозум”, „Ирій”, оповідання „Білий кінь Шептало”, проте особливу славу письменникові принесли його останні, певною мірою автобіографічні, книги: „Листя землі” й „Музей живого письменника, або Моя довга дорога в ринок”.

Проблематика :�екологія душі, часто такої занедбаної, що вже не здатна самоочиститися�

Герої :��самостійно грають, як актори�світ для них, як сцена в театрі – низ і верх�життя – спектакль�смерть – перевдягнення за кулісами живого театру���

Герої творів Володимира Дрозда, яких він ставить за взірець читачам, наділені добротою, співчутливістю і навіть жалісливістю.

Мати добре серце, на думку письменника, означає бути кращим серед інших, особливим.

​

В. Дрозд відверто писав: „Я схожий на героя свого давнього оповідання “Три чарівні перлини”. Він чув, як плаче зрізана трава і як квіточка попереду коси просить обминути її”.