Подвоєння

Подовження

схожі, але різні поняття

Подвоєння приголосних утворюється:

1. При збігу однакових приголосних на межі морфем (префікса і кореня, кореня і суфікса, основи дієслова і постфікса, частин складноскорочених слів): оббігти; сон – сонний; пасся, перенісся; міськком.

туман - туманний

юннат

роззнайомитися

2. У прикметниках на - енн(ий), - анн(ий) , (-янн(ий)) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, невпізнанний.

прощенний

нездоланний Роккі

Незрівнянний Містер Фокс

3. У словах бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них.

Ганна Золотаренко

Бовван

ссати

Подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] відбувається:

1.    В усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): зілля, зіллям, у зіллі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі. Але: сторіч, знань, знарядь.

Якщо в родовому відмінку множини закінчення -ів, то подовження зберігається: відчуття – відчуттів, відкриття – відкриттів.

Зілля

Сторіччя

2. Перед [я, ю, є, і] в усіх відмінках деяких іменників 1-ї відміни (чол. і жін. роду): суддя, судді, суддею, суддю, суддів; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею; стаття, статті, статтею (але – статей).

Суддя

Ілля

Стаття

3. Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (III відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним: зав’язь – зав’яззю, відстань – відстанню, ніч – ніччю, суміш – сумішшю, подорож – подорожжю.

Якщо в називному відмінку однини основа закінчуєть­ся на два приголосних, губний або р, то подовження не відбувається: радість – радістю, кров – кров’ю, матір – матір’ю.

повінь – повінню

Січ – Січчю

4. У прислівниках типу зрання, навмання, попідтинню.

​

5. У формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллють.

Питання для самоконтролю

1. Для чого вживаються подвоєні приголосні?
2. Які приголосні можуть подовжуватися?
3. За яких умов подовження не відбувається?