Комунікація учасників освітнього процесу
Практичний психолог
Волощук Л.О.
Комунікація — це спілкування між основними учасниками освітнього процесу (педагог — учень - батьки).
Педагогічне спілкування педагога з учнями передбачає такі цілі:�1) інформаційну — взаємообмін навчальною і науковою інформацією;�2) ціннісно-орієнтаційну — передачу суспільно-значущих і професійно-важливих норм і цінностей;�3) спонукальну — підтримку студента, мотивацію його діяльності;�4) соціальну — узгодження спільних дій, зворотний зв’язок між суб’єктами педагогічної взаємодії.�
Педагогічне спілкування, як особливе соціально-психологічне явище, характеризується такими функціями:�• соціально-перцептивною — сприймання і пізнавання вчителем і учнем один одного;�• комунікативно-поведінковою — передача інформації та обмін соціальними ролями, організація спільної діяльності;�• емоційною — оцінне ставлення вчителя до учня як особистості, експресивні реакції кожної зі сторін спілкування;�• соціальною самопрезентацією. Таким чином, в арсеналі сучасного викладача (предметника чи куратора) існують багатоканальні способи комунікаційного зв’язку зі учнями. У разі необхідності він може успішно скористатися для спілкування зі своїми учнями всією системою комунікаційних каналів, засобів і способів або надати перевагу одному з них.�
Способи комунікації з учасниками освітнього процесу
Вчителі-учні
1. Комунікація через соціальні мережі (вайбер-групи, Zoom, Skype, class-room, тощо)
2. Внутрішньошкільна комунікація:
- безпосередня комунікація (консультація, бесіди, години спілкування)
- шкільні ЗМІ (газети, оголошення)
3. Телефонний зв'язок
4. Електронний щоденник
5. Веб-сайт школи
6. Фейсбук сторінка школи
7. Гугл-форми
Спілкування з учасниками освітнього процес відбувається в робочий час.
Вчителі-батьки
1. Комунікація з адміністрацією відбувається згідно з затвердженими годинами прийому.
2. Комунікація через соціальні мережі (вайбер-групи, тощо)
3. Батьківські збори, шкільні конференції, засідання Ради школи
4. Безпосередня комунікація в позаурочний час за попереднім узгодженням
5. Шкільні ЗМІ (газети, оголошення)
6. Телефонний зв'язок
7. Електронний щоденник
8. Веб-сайт школи
9. Фейсбук сторінка школи
10. Гугл-форми
Комунікації школи у соціальних мережах: переваги, проблеми та можливості�Однією із критично значущих складових управлінського процесу у закладі освіти є інформування учасників освітнього процесу та громади про свою діяльність на відкритих загальнодоступних ресурсах.�Без оперативного та повного інформування неможливо створити та підтримувати довіру до роботи закладу, що є обов’язковою умовою для ефективної освітньої діяльності. Саме тому керівництво організовує діяльність закладу освіти на умовах інформаційної відкритості та комунікації з учасниками освітнього процесу і громадою.�
Для того, щоб бути успішними комунікаторами в сучасному інформаційному просторі ми пропонуємо:�– бути наполегливими та послідовними в донесенні своїх думок, ідей та фактів: аудиторія буде вдячна за точну навігацію в хаосі освітньої інформації;�– щоб бути почутим, повторювати повідомлення багато разів різних форматах через інтерв’ю, подію, фото, інфографіку тощо;�– знати, що турбує та що цікавить наші аудиторії, та будувати свою діяльність і комунікацію з урахуванням цього;�– завжди тримати у фокусі зусилля та ресурси на місії закладу;�– концентруватися на простоті й доступності повідомлень;�– мати унікальні історії, що надихають;�– максимально наблизитися до своїх аудиторій.�
Багато уваги у курсі приділяється антикризовим комунікаціям, мета яких одразу і рішуче відмовитися від спроб приховувати будь-які непередбачувані чи навіть неприємні для закладу освіти події: всеохоплююче проникнення у суспільне життя сучасних засобів комунікації робить абсолютно неможливим будь-яке приховування інформації. Слід пам’ятати один із важливих принципів суспільної комунікації: хто першим повідомив про подію, той значною мірою і визначає подальший розвиток її медійного висвітлення.�
Повідомлення про непередбачувану подію має складатися із трьох обов’язкових компонентів, які надають відповідь на наступні запитання:�– «що сталося?» – надаємо повну інформацію про подію, одразу блокуючи або принаймні суттєво зменшуючи можливості недостовірного інформування з цього приводу;�– «що ми робимо?» – школа демонструє свою активну позицію у вирішенні проблеми, яких вжито заходів, щоб усунути проблемо, кого додатково було залучено та поінформовано;�– «чого очікувати?» – знімаємо або принаймні суттєво зменшуємо некомфортний для людини стан невизначеності, показуємо найбільш можливі шляхи розвитку події.�Наприкінці, звичайно, треба обов’язково повідомити про те, як вирішено проблему. При цьому також треба бути відвертими – і якщо проблему на шкільному рівні остаточно вирішити неможливо через певні причини – треба обов’язково повідомити про це і проінформувати про подальші дії щодо її вирішення.
Оскільки інформування та комунікація базуються на процесах розповсюдження та обміну інформацією, дуже важливо знати, як здійснюються ці процеси і як можна їх ефективно організувати. Побудова якісного інформування учасників освітнього процесу та громади багато в чому може посприяти підвищення рівня медіаграмотності керівництва та педагогічних працівників закладу.�Головна особливість соціальних мереж – інтерактивність. Відтак, соціальні мережі виступають одночасно сервісом для взаємодії окремих індивідів (лідерів думок, шанувальників закладу освіти) та спілкування великих соціальних груп. У зв’язку з великим обсягом залучених користувачів можна вважати цю середу досить потужним інструментом для підтримки освітніх змін та роз’яснення реформ, механізмом конструювання комунікативного простору та консолідації сучасного суспільства.�
Основні принципи побудови дієвого діалогу – це:�повага до кожного з його учасників;�довіра в стосунках;�соціальне партнерство та профілактика будь-якої дискримінації;�позитивне та доброзичливе ставлення;�підтримка в пошуках рішення (наприклад, можливість звернутися до психолога чи лікаря, якщо виникає така потреба).��
Прості та дієві правила комунікації�- Спробуйте знайти контакт і зосередити увагу співрозмовника на собі�- Навчитися цьому складно, але необхідно. Тут у нагоді стануть психологічні хитрощі на кшталт: завжди привітна посмішка, зоровий контакт, спокійна інтонація та стримана жестикуляція. Бесіду ж варто почати з позитивних моментів. �- Умійте не тільки говорити, а й слухати.�Якщо батьки налаштовані агресивно і замість конструктивного діалогу намагаються щось довести вчителю, то сенсу у розмові не багато. Тут вчитель має бути мудрішим – спробуйте налагодити контакт, а перш за все – вислухати. ��
Тримайте свої емоції при собі�Якщо людина налаштована досить агресивно, уподібнюватись їй не варто та навіть протипоказано. До того ж зайві емоції завадять вам зрозуміти позицію опонента, в результаті ви посваритеся. Тому хоча б одна сторона діалогу має зберігати спокій та бути цілком коректною.�Будьте максимально відкритими�
Інколи батьки заздалегідь можуть бути негативно налаштовані до вчителя, але буває й таке, що гарні на початку стосунки раптово псуються. Щоб цього уникнути, час від часу виходьте на зв’язок з батьками, особливо якщо помічаєте, що дитина поводить себе нетипово. Пам’ятайте, що мета спілкування – благополуччя дитини�Не варто забувати про те, що конфлікти між батьками та вчителями завжди відбиваються на дитині. �Тому варто передусім керуватися інтересами дитини, не допускати жодних конфліктів.
���